Постанова № 6855736, 10.02.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10.02.2009 р. № 2-а- 31326/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д.,

при секретарі судового засідання Нікітенко Л.Ю.

За участю представників сторін:

Позивача: Щербаченко С.О.

Відповідача: Войтенко В.В., Застелло С.В., Геворгян Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

ОСОБА_1

до Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області

проскасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області, за № 0000791700/0 від 25.11.2008 р. При цьому позивач посилається на те, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка ФО підприємця ОСОБА_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «ЛТКФ» Техпоставка», за період з 01.08.2008 року по 31.08.2008 рік, про що складено акт № 1527/17-1858600794 від 10.11.2008 року. На підставі акту було винесено податкове повідомлення-рішення про встановлення порушень п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання 591886,13 грн. і штрафні санкції у сумі 177565,83 грн. Позивач вважає вищезазначене рішення безпідставним та необґрунтованим, оскільки господарські відносини між ФО підприємця ОСОБА_1 та ПП «ЛТКФ» Техпоставка» підтверджуються договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.04.2008 року, платіжними дорученнями, а також податковими накладними, а тому у позивача виникло право включити до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість. Також позивач вважає безпідставним твердження в акті перевірки, що правочин по продажу паливно-мастильних матеріалів є таким, що не відбувся.

Відповідач, Купянська обєднана державна податкова інспекція у Харківській області, надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки за результатами проведеної перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено податковий кредит в податковій декларації за серпень на суму 591886,13 грн., що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість на зазначену суму. Також в запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що у ПП «ЛТКФ» Техпоставка» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобовязань по укладеній з позивачем угоді купівлі-продажу та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань, а тому така угода носить фіктивних характер. Крім того, постачальники товару, а саме: ПП «ЛТКФ» Техпоставка», ПП «Кортекс-Луга» не є виробниками ПММ, а також не є підприємствами реалізації ПММ згідно статистичної довідки та статуту підприємства, у вказаних підприємствах відсутні управлінський та технічний персонал, основні засоби, складські приміщення та транспортні засоби, що свідчить про неможливість виконання господарських зобовязань та ведення господарської діяльності.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, згідно довідки про взяття на облік платника податків № 209 від 22.12.2005 року ОСОБА_1 узятий на облік 29.01.2001 р. за №1122 у Купянській обєднаній державній податковій інспекції у Харківській області.(а.с. 15).

Згідно свідоцтва №81100937 від 07.02.2006 року позивач є платником податку на додану вартість. (а.с. 17).

З 03.11.2008 року по 05.11.2008 рік працівниками Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області було проведено документальну невиїзну перевірку ФО підприємця ОСОБА_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «ЛТКФ» Техпоставка», код ЄДРПОУ № 34870363 за період з 01.08.2008 року по 31.08.2008 рік про що складено акт №1527/17-1858600794 від 10.11.2008 року.

На підставі даного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.11.2008 р. № 0000791700/0 про встановлення порушень п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання 591886,13 грн. і штрафні санкції у сумі 177565,83 грн.

В акті перевірки вказано, що позивачем для перевірки надано: свідоцтво про державну реєстрацію ФО підприємця від 24.01.2001 р.; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість; декларація по податку на додану вартість за серпень 2008 року; розшифровка в розрізі контрагентів за серпень 2008 року (додаток 5); податкові накладні № 783 від 15.07.2008 року, №785 від 20.07.2008 р., №787 від 23.07.2009 р.; видаткові накладні № 826-7 від 15.07.2008 р, № 831-7 від 20.07.2008 р.; № 834-7 від 23.07.2008 р.; платіжні доручення №117 від 03.10.2008 р., № 113 від 23.09.2008 р.

Судом встановлено, що перевіряючі не зверталися до позивача про надання додаткових документів, пояснень від посадових осіб позивача під час перевірки не вимагалося.

Позивач надав для перевірки договір, укладений з ПП «ЛТКФ» Техпоставка» б/н від 01.04.2008 р. згідно умов якого ПП «ЛТКФ» Техпоставка» взяло на себе зобовязання, а саме: продати нафтопродукти, перелік, кількість яких обумовлюється в супровідних документах, які є невідємною частиною Договору, а ФО підприємець ОСОБА_1 зобовязався прийняти нафтопродукти, які є предметом договору, провести оплату за них на умовах, зазначених в Договорі.

На виконання умов Договору у серпні 2008 року ПП «ЛТКФ» Техпоставка» було відгружено ФО підприємецю ОСОБА_1 дизельне паливо, бензин та масло, на загальну суму 3 551326,82 грн. в тому числі ПДВ 591886,13 грн. про що виписано ПП «ЛТКФ» Техпоставка» накладні та податкові накладні, а саме: податкова накладна № 040806 від 04.08.2008 р.; накладна № 040806 від 04.08.2008 р.; податкова накладна № 050804 від 05.08.2008 р.; накладна № 050804 від 05.08.2008 р.; податкова накладна № 080802 від 08.08.2008 р.; накладна №080802 від 08.08.2008 р.; податкова накладна № 110802 від 11.08.2008 р.; накладна № 110802 від 11.08.2008 р.; податкова накладна № 1408 від 14.08.2008 р.; накладна № 1408 від 14.08.2008 р.; податкова накладна № 1608 від 16.08.2008 р.; накладна № 1608 від 16.08.2008 р.; податкова накладна № 22.08.03 від 22.08.2008 р.; накладна № 22.08.03 від 22.08.2008 р.; податкова накладна №29.08.04 від 29.08.2008 р.; накладна №29.08.04 від 29.08.2008 р.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з податку на додану вартість за серпень 2008 року, що підтверджується матеріалами справи.

Як зазначено в акті перевірки, позивач здійснював придбання паливно-мастильних матеріалів у ПП «ЛТКФ» Техпоставка», яке не є виробником вказаної продукції.

За результатами автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності по ПДВ ПП «ЛТКФ» Техпоставка» ( додаток 5) прозвітувало про податковий кредит у сумі 20149,00 грн. та податкові зобовязання у сумі 21210,00 в серпні 2008 року станом на 29.09.2008 р., що підтверджується копією декларації по ПДВ за серпень 2008 р.

За результатами автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності по ПДВ ПП «ЛТКФ» Техпоставка» уточнило податковий кредит в сумі 1643695,00 грн. та податкові зобовязання в сумі 1651012,00 грн. станом на 20.10.2008 р.

Відповідачем до суду були надані письмові пояснення директора ПП «ЛТКФ» Техпоставка» ОСОБА_2 10.10.2008 року, які викладені в акті перевірки. Як пояснив ОСОБА_2 про фінансово-господарську діяльність, техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності у підприємства відсутні. За період роботи ПП «ЛТКФ» Техпоставка» у 2008 році взаємовідносин з підприємцями м. Купянська Харківської області не здійснював, довіреність на здійснення діяльності від його імені не надавав.

На підставі пояснень ОСОБА_2 відповідач в акті перевірки зробив висновок про те, що ПП «ЛТКФ» Техпоставка» за місцем своєї реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобовязань так як на підприємстві не обліковані наймані працівники. Вищевикладене, на думку відповідача, свідчить про відсутність у ПП «ЛТКФ» Техпоставка» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по укладеній угоді та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань, останнє, в свою чергу, - про відсутність наміру у ПП «ЛТКФ» Техпоставка» створення правових наслідків, тобто така угода носить фіктивний характер.

Слід зазначити, що документальна невиїзна перевірка відповідачем проводилась у період з 03.11.2008 року по 05.11.2008 рік. Для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ПП «ЛТКФ» Техпоставка» позивачем були надані документи, зазначені в п. 3 акту перевірки від 10.11.2008 року. У період перевірки жодні письмові пояснення щодо предмету перевірки у ФО підприємця ОСОБА_1, або будь-яких інших посадових осіб, не відбиралися. А тому, посилання відповідача в акті перевірки на письмові пояснення директора ПП «ЛТКФ» Техпоставка» ОСОБА_2 від 10.10.2008 року який не є працівником перевіряємого субєкта, які були надані відповідачем до суду, судом до уваги не приймаються, оскільки відповідно до положень ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Суд при розгляді справи бере до розгляду лише ті докази, які містять інформацію щодо предмету доказування, тобто є належними.

З огляду на вищевикладені обставини суд приходить до висновку, що письмові пояснення директора ПП «ЛТКФ» Техпоставка» не є належними доказами у справі, а обставини, на яких податковий орган грунтує свої заперечення, не є підтвердженими належними письмовими документами.

При цьому, треба зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про ПДВ», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії.

Крім того, в судовому засіданні був допитаний в якості свідка директор ПП «ЛТКФ» Техпоставка» ОСОБА_2, який пояснив, що між ОСОБА_1 та ПП «ЛТКФ» Техпоставка» був укладений договір б/н від 01.04.2008 р. згідно умов якого ПП «ЛТКФ» Техпоставка» взяло на себе зобовязання, а саме: продати нафтопродукти, перелік, кількість яких обумовлюється в супровідних документах, які є невідємною частиною Договору, а ФО підприємець ОСОБА_1 зобовязався прийняти нафтопродукти, які є предметом договору, провести оплату за них на умовах, зазначених в Договорі. У серпні 2008 року ПП «ЛТКФ» Техпоставка» було відгружено ФО підприємцю ОСОБА_1 дизельне паливо, бензин та масло. Техніка та інші засоби у підприємства відсутні. Підприємство укладало договори купівлі-продажу з іншими особами, а останні, в свою чергу, займалися перевезенням товару по Договору самостійно. Останнім часом підприємство надає звітність до податкової інспекції в електронному вигляді. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться бухгалтером, який надає звітність до податкової інспекції. По ПДВ ПП «ЛТКФ» Техпоставка» ( додаток 5) прозвітувало про податковий кредит у сумі 20149,00 грн. та податкові зобовязання у сумі 21210,00 в серпні 2008 року станом на 29.09.2008 р., що підтверджується копією декларації по ПДВ за серпень 2008 р., але згодом ПП «ЛТКФ» Техпоставка» уточнило податковий кредит в сумі 1643695,00 грн. та податкові зобовязання в сумі 1651012,00 грн. станом на 20.10.2008 р., а саме зазначило правові відносини з ФО - підприємцем ОСОБА_1 Дані обставини підтверджуються наданими до суду документами, а саме: копією договору б/н від 01.04.2008 р.; копією декларації по ПДВ за серпень 2008 р.; уточнюючим розрахунком податкового зобовязання з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок; копіями податкових накладних.

Що стосується твердження відповідача про те, що відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом, у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; положення статей 207 та 208 ГК України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; встановлення обставин, які викладені в акті, дає підстави для визнання суми ПДВ, віднесеної позивачем до дозволеного податкового кредиту по визначеному нікчемному правочину, як неправомірної, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача в акті перевірки щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та ПП «ЛТКФ» Техпоставка» є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів про те, що договір який був укладений між позивачем та ПП «ЛТКФ» Техпоставка» від 01.04.2008 року визнаний судом недійсним. Також слід зазначити, що до компетенції відповідача не входить визнання договорів недійсними.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що правочин, який був вчинений між позивачем та відповідачем є правомірним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність прямо не встановлена законом, а також він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів п.п. 2.3.4 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Отже, такі висновки органу податкової служби, що договір є нікчемним, що є підставою для визнання суми ПДВ, віднесеної позивачем до дозволеного податкового кредиту як неправомірної, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Також слід зазначити, що посилання відповідача на те, що ПП «ЛТКФ» Техпоставка» мало взаємовідносини з ПП «Кортекс-Луга», яке згідно даних Єдиного державного реєстру не знаходиться за юридичною адресою і не здійснює торгівлю паливно-мастильними матеріалами, відсутність взаємовідносин ПП «Лугінвест-Термінал-Контакт» з ПП «Кортекс-Луга» щодо поставки ПММ, а тому правочин, укладений між позивачем та ПП «ЛТКФ» Техпоставка», є таким що протирічить інтересам держави і суспільства, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за зобовязаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивачем були виписані ПП «ЛТКФ» Техпоставка» накладні та податкові накладні, а саме: податкова накладна № 040806 від 04.08.2008 р.; накладна № 040806 від 04.08.2008 р.; податкова накладна № 050804 від 05.08.2008 р.; накладна № 050804 від 05.08.2008 р.; податкова накладна № 080802 від 08.08.2008 р.; накладна №080802 від 08.08.2008 р.; податкова накладна № 110802 від 11.08.2008 р.; накладна № 110802 від 11.08.2008 р.; податкова накладна № 1408 від 14.08.2008 р.; накладна № 1408 від 14.08.2008 р.; податкова накладна № 1608 від 16.08.2008 р.; накладна № 1608 від 16.08.2008 р.; податкова накладна № 22.08.03 від 22.08.2008 р.; накладна № 22.08.03 від 22.08.2008 р.; податкова накладна №29.08.04 від 29.08.2008 р.; накладна №29.08.04 від 29.08.2008 р., на загальну суму 3 551326,82 грн. в тому числі ПДВ 591886,13 грн.

Податкові накладні, надані позивачем, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 с. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виходячи із вищевикладеного, позивач, у відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 591886,13 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладене та керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області за № 0000791700/0 від 25.11.2008 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3.40 грн. судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, якщо протягом цього строку не буде подано заяву про апеляційне оскарження.

Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Постанова в повному обсязі виготовлена 16.02.2009 р.

Суддя Кухар М.Д.