Постанова № 6855429, 22.10.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22.10.2009 р. № 2-а- 40938/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Перцової Т.С.

при секретарі - Ульященко Л.М.

за участю представників сторін:

позивача Завсеголови В.Г., Токарева П.А.,

відповідача Галаган О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Приватного підприємства „ТЕТ-2007” до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Приватне підприємство «ТЕТ2007»(надалі ПП «ТЕТ2007») звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 12.08.2009р. № 0002892302/0 та № 0002872302/0, згідно з якими відповідно визначено суму податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 21867,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 10934,00 грн., а також з податку на додану вартість в сумі 17493,00 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 8746,50 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити. Позиція позивача полягає в тому, що податковий орган помилково стверджує про наявність порушень позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», а прийняті ним оскаржувані рішення не відповідають вимогам законодавства. Одночасно з позовною заявою позивач надав до суду клопотання про забезпечення позову, від якого у подальшому відмовився.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова в письмових запереченнях, наданих до суду, та її представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилась. В обґрунтування своєї правової позиції послалися на матеріали планової виїзної перевірки ПП «ТЕТ-2007», за наслідками якої встановлені порушення позивачем п.5.1 ст.5 Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств” та пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що є достатньою підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Вказані порушення, на думку відповідача, були допущені позивачем внаслідок безпідставного віднесення ПП „ТЕТ-2007” витрат по придбанню інформаційно-консультативних послуг у ТОВ „ТПК Хвиля” на суму 24966,67 грн., ФОП ОСОБА_1. на суму 37500,00 грн., ТОВ «ІВК Орбіта»на суму 25000,00 грн. та включення ПДВ в сумі 17493 грн., сплаченого за інформаційно-консультативні послуги та послуги по проведенню моніторингу ринку енергозбуту, до податкового кредиту за спірний період. Підсумовуючи викладене, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги слід задовольнити з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведена виїзна планова документальна перевірка позивача, за наслідками якої складено Акт від 31.07.09 № 4741/23-506/34757885. Згідно з висновками Акту відповідачем встановлено порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За висновком відповідача порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»полягало в тому, що позивач безпідставно включив до складу валових витрат: в 4 кварталі 2007 року - витрати по придбанню інформаційно-консультаційних послуг у ТОВ «ТПК Хвиля»на суму 24966,67 грн., в 1 та 2 кварталі 2008 року - витрати по придбанню послуг по проведенню моніторингу ринку енергозбуту у ФОП ОСОБА_1. на суму 37500,00 грн. та ТОВ «ІВК Орбіта»на суму 25000,00 грн.

Стосовно суті встановленого порушення в Акті перевірки (стор. 5) відповідачем зазначено, що вищезазначені послуги оприбутковано позивачем без наявності звіту про виконані послуги до актів виконаних робіт. Крім того, на думку ДПІ, позивачем не доведено використання вказаних послуг у господарській діяльності позивача. Під час судових засідань представник відповідача додатково зазначав, що встановлене порушення спричинене неналежним виконанням позивачем умов господарських договорів стосовно отриманих послуг та недотриманням порядку складення первинних документів на підтвердження отримання послуг.

Зазначене вище слугувало підставою для прийняття відповідачем висновку про заниження позивачем податку на прибуток в загальній сумі 21866,67 грн., в тому числі: за 4 квартал 2007 року в сумі 6241,67 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 9375,00 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 6250,00 грн.

Як свідчить досліджений під час судового розгляду договір від 01.02.2007р. № 01/02/07, укладений між позивачем та ТОВ «ТПК «Хвиля», предметом договору є надання на користь позивача інформаційно-консультаційних послуг. На виконання умов договору від 01.02.2007р. № 01/02/07 між його сторонами укладено Акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.10.2007р. на загальну суму 29960,00 грн., у т.ч. ПДВ 4993,33 грн., яким підтверджується надання позивачу консультаційно-інформаційних послуг з 01.02.2007р. по 31.10.2007р. на загальну суму 29960,00 грн.

Також в матеріалах справи міститься Договір від 01.01.2008р. № 50108, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_1., предметом якого є надання на користь позивача послуг з моніторингу ринку енергозбуту. На виконання умов Договору від 01.01.2008р. № 50108 між його сторонами укладено Акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.03.08 № 310308 на загальну суму 45000,00 грн. у т.ч. ПДВ 7500,00 грн., яким підтверджується надання позивачу послуг моніторингу ринку енергозбуту з 01.01.08 по 31.03.08.

Крім цього позивач надав до суду Договір від 01.03.08 № 00010508, укладений між позивачем та ТОВ ІВК «Орбіта», предметом якого є надання на користь позивача послуг з моніторингу ринку енергозбуту. На виконання умов Договору від 01.03.08 № 00010508 між його сторонами укладено Акт приймання-передачі виконаних послуг від 31.05.08 № 31/05/08 на загальну суму 30000,00 грн. у т.ч. ПДВ 5000,00 грн., яким підтверджується надання позивачу послуг моніторингу ринку енергозбуту з 01.04.08 по 31.05.08.

Положення вказаних договорів є дійними, оскільки вони не визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Наведені документи є доказами того, що витрати по придбанню ПП «ТЕТ-2007»інформаційно-консультаційних послуг, зокрема у спірний період (4 квартал 2007 року та 1, 2 квартали 2008 року), пов'язані із господарською діяльністю позивача, оскільки ці послуги, придбані ним на підставі дійсних договорів, укладених у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (виконати роботу, надати послугу тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З метою виконання зобов'язань за договором (п.3.4 договору), ПП „ТЕТ-2007” за спірний період отримало від ТОВ «ТПК «Хвиля», ФОП ОСОБА_1. та ТОВ ІВК «Орбіта»інформаційно консультаційні послуги на суму 87466,67 грн., у т. ч. ПДВ 17493 грн., що підтверджується Актами здачі-прийому виконаних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи, податковими накладними, виписками з банку.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що витрати на інформаційноконсультаційні послуги здійснені позивачем у зв'язку з проведенням ним господарської діяльності, а саме з метою виконання своїх зобов'язань за вказаними вище договорами.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, є акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом в даному випадку є Акти здачі-прийому виконаних робіт за спірний період, які містять всі необхідні реквізити, передбачені 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема містять зміст господарської операції, а саме: сервісне обслуговування. Вказані акти підписано особами, що брали участь при їх складанні і дають змогу їх ідентифікувати.

Відповідачем не надані суду докази того, що у цих документах повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції. А також не надано доказів, які підтверджують та встановлюють спеціальні вимоги по обовязковому складанню та наявності вказаних вище документів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від субєктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.

Враховуючи викладене, обов'язкова наявність інших документів, окрім тих, які засвідчують факти здійснення господарських операцій, чинним законодавством не передбачена, а тому посилання відповідача на відсутність звітів про надання послуг є немотивованим та неправомірним.

Також, судом під час розгляду справи зясовано, що основним видом діяльності позивача є реалізація електричної енергії, кількість штатних працівників позивача становить дві особи. В письмових поясненнях позивач обґрунтовує необхідність використання придбаних послуг в господарській діяльності саме тим, що ці послуги за своїм господарським змістом відповідають статутним цілям позивача та спрямовані на отримання позивачем прибутку від підприємницької діяльності.

Відповідно з вимогами п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

В той же час пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»запроваджено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Слід відмітити, що придбання позивачем спірних послуг підтверджується податковими накладними.

Суд зауважує, що відповідно до висновків акту перевірки порушень щодо правильності ведення позивачем книг обліку придбання товарів (робіт, послуг) та книг продажу товарів (робіт, послуг), ведення реєстрів виданих та одержаних податкових накладних не встановлено.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) за п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З урахуванням викладених вище обставин, суд вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат у 4 кварталі 2007 року витрати на інформаційно-консультаційні послуги, отримані згідно з Актом приймання-передачі виконаних послуг від 31.10.2007р. на загальну суму 29960,00 грн., у т. ч. ПДВ 4993, 33 грн., у 1 кварталі 2008 року - витрати на послуги з моніторингу ринку енергозбуту, отримані згідно з Актом приймання-передачі виконаних послуг від 31.03.2008р. № 310308 на загальну суму 45000,00 грн., у т.ч. ПДВ 7500,00 грн., у 2 кварталі 2008 року - витрати на послуги з моніторингу ринку енергозбуту, отримані згідно з Актом приймання-передачі виконаних послуг від 31.05.2008р. № 31/05/08 на загальну суму 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5000,00 грн.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем вимог пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). А пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

До матеріалів справи залучено Податкові накладні від 31.10.2007р. № 1531, від 27.03.2008р. № 270302 та від 31.05.2008р. № 1496, отримані позивачем від постачальників послуг, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п.п. 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Дані, зазначені в податкових накладних, відповідають змісту договору та актів, досліджених судом.

Отже, позивач підтвердив наявність необхідних та достатніх умов для включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за фактом придбання інформаційно-консультаційних та послуг з моніторингу енергоринку у ТОВ "ТПК "Хвиля", ФОП ОСОБА_1. та ТОВ ІВК «Орбіта»на підставі отриманих належним чином оформлених податкових накладних.

В судовому засіданні представники відповідача не заперечували проти того, що податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ "ТПК "Хвиля", ФОП ОСОБА_1. та ТОВ ІВК «Орбіта»відповідають вимогам чинного законодавства та підтвердили сплату у повному обсязі.

За таких умов, факти, вказані відповідачем в Акті перевірки від 31.07.09 № 4741/23-506/34757885 стосовно порушень пп. 7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", слід вважати недоведеними.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомленьрішень належним чином не довів. Висновки представників відповідача, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер субєктивних припущень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для ухвалення податкових повідомлень-рішень від 12.08.2009р. № 0002892302/0 та № 0002872302/0, згідно з якими визначено суми податкових зобовязань з податку на прибуток в загальному розмірі 32801,00 грн. та з податку на додану вартість в загальному розмірі 26239,50 грн., що має наслідком їх скасування.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 118, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства „ТЕТ-2007” до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова від 12.08.2009р. № 0002892302/0 та № 0002872302/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „ТЕТ-2007”, код 34757885 державне мито у розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 27.10.2009 року.

Суддя Т.С. Перцова