Постанова № 6855404, 04.11.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" листопада 2009 р.                                                                       № 2а- 41578/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого- судді- Самойлової В.В.

при секретарі - Ланцевич Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства "Пласт Маркет" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ЗАТ " Пласт Маркет " звернулося до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення - рішення відповідача, винесених відносно нього, а саме: № 0001152302/0 від 31.08.2009р. про донарахування податкового зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 64782 грн. та № 0001162302/0 від 31.08.2009р. про донарахування податкового зобов"язання з комунального податку в розмірі 586,50 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем всупереч вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про систему оподаткування», Декрету КМУ «Про місцеві податки і збори», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам».

У судовому засіданні представник позивача в за довіреністю Красніков П.І. підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Поярко І.В. просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що в ході проведення планові виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року були встановлені відповідні порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством було завищено валові витрати в сумі 204240 грн. за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року. Також встановлено заниження комунального податку в сумі 246,5 грн. за 3-й квартал 2007 року. Отже вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є цілком правомірними та підстав для визнання їх нечинними не має.

Заслухавши сторони, дослідивши докази, суд приходить висновку про задоволення позову, як законного та обґрунтованого з наступних підстав.

Встановлено, що з 30.06.2009р. по 27.07.2009р. фахівцями Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ЗАТ " Пласт Маркет " з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.03.2009р.

В ході даної перевірки відповідною стороною зафіксовані слідуючи порушення:

- п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: позивач занизив податок на прибуток в 4 кварталі 2008р., 1 кварталі 2009 року на загальну суму 15973 грн.

- ст. 15 ДКМ України «Про місцеві податки і збори», Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату України № 286 від 28.09.2005р., а саме: позивач занизив комунальний податок в 3 кварталі 2007р. у сумі 246,50 грн.

За результатами перевірки було складено акт від 03.08.2009р. № 4612/23/25456847.

Відповідно до цього акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення № 0001152302/0 від 31.08.2009р. про донарахування податкового зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 64782 грн. та № 0001162302/0 від 31.08.2009р. про донарахування податкового зобов"язання з комунального податку в розмірі 586,50 грн.

Суд не погоджується з вищевказаними рішеннями, виходячи з наступного.

Згідно змісту зазначеного акту перевірки (п. 3.1.2) відповідачем встановлено, що за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року позивачем задекларовані валові витрати в сумі 6267744,0 грн. Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат з період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року встановлено їх завищення в сумі 204240,0 грн., в тому числі: за 4 квартал 2008 року на суму 140350,0 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 63890,0 грн. Отже відповідач зазначив, що в порушення п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якої валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, ЗАТ «Пласт Маркет», згідно наданих документів, даних бухгалтерського обліку зайво включено до складу валових витрат суму 204240,0 грн., в тому числі: за 4 квартал 2008 року на суму 140350,0 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 63890,0 грн., показники не відповідають даним рядку 04.1 декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 4.11».

З урахування викладеного відповідач робить висновок (п.3.1.4 акту) про те, що в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в п. 3.1.2 розділу 3 акту перевірки, встановлено заниження позивачем податку на прибуток за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року на суму 51061,0 грн., в тому числі: в 4 кварталі 2008 року на суму 35088,0 грн., в 1 кварталі 2009 року на суму 15973,0 грн.

Згідно положення п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 5.2 зазначеної статті Закону визначає, що саме, або які саме суми включаються до складу валових витрат.

Згідно пункту 5.3. вказаної статті встановлені витрати, які саме не включаються до складу валових.

Відповідачем в порушення пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не зазначено, на якій підставі, з посиланнями на відповідне положення пункту 5.3. статті 5 названого Закону позивачем зайво включено до складу валових витрат суму 204240 грн., в тому числі: за 4 квартал 2008 року на суму 140350 грн., за 1 квартал 2009 року на суму 63890 грн. Взагалі акт перевірки не містить посилання відповідачем на підстави та обґрунтування такого висновку щодо неправомірності включення певної грошової суми позивачем до складу валових витрат.

Суд вважає за необхідне також відмітити наступне.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону, якщо платник податку придбуває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Проте, згідно з положеннями акта відповідача (пункт 3.2.2), перевіркою повноти визначення податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року не встановлено його заниження або завищення. За період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року позивачем задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1061789,0 грн.

Також відповідач зазначає, що перевіркою відображених у рядку 10 Декларації «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою» показників за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року у загальній сумі 1061789,0 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із придбання непродовольчих товарів (поліетилену), послуг телефонного зв’язку, послуг охорони приміщення, послуг електроенергії, охорони та інші.

Проведеною перевіркою відображення показника за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року в сумі 1061789,0 грн. на підставі таких документів: обігово-сальдова відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та 311 «Поточні рахунки в національній валюті», податкові накладні, реєстри отриманих податкових накладних, не встановлено завищення задекларованих суб’єктом господарювання показників у рядку 10 Декларації «придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у господарській діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою».

За таких обставин, висновок відповідача з приводу завищення суми валових витрат позивача та у зв’язку з цим заниження суми податку на прибуток на суму 51061 грн., в тому числі: в 4 кварталі 2008 року на суму 35088 грн., в 1 кварталі 2009 року на суму 15973 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства є безпідставним, необґрунтованим, таким, що не відповідає положенням та вимогам чинного законодавства через що винесене відповідачем податкове повідомлення – рішення № 0001152302/0 від 31.08.2009 року, згідно якого позивачу донараховано сума податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 51061 грн. та штрафні санкції 13721 грн. підлягаю визнанню не чинним.

Підпунктом 3.5.1 пункту 3.5. акту відповідача зазначено, що за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року позивачем нараховано комунального податку у сумі 999,6 грн. Перевіркою встановлено заниження комунального податку у сумі 246,50 грн. у тому числі: 3 квартал 2007 року в сумі 246,50 грн.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про систему оподаткування» комунальний податок є обов’язковим для встановлення сільськими та міськими радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, з якими пов’язано запровадження цього податку.

На порушення ст. 15 Декрету КМУ «Про місцеву податки та збори», Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату України «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» від 28.09.2005 року № 286, позивачем не донараховано комунального податку у сумі 246,5 грн., у тому числі: за 3 квартал 2007 року у сумі 246,5 грн.

Також встановлено порушення пп. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ЗАТ «Пласт Маркет» необхідно було надати розрахунок комунального збору протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяцю. Станом на 03.08.2009 року підприємством розрахунок комунального збору за 3 квартал 2007 року до ДПІ у Московському районі міста Харкова не надавався.

Декрет КМУ від 20.05.1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори» з подальшими змінами та доповненнями визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 15 вищевказаного Декрету комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно статей 18 та 19 даного Декрету органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю скасовувати окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників та надавати відстрочки у сплаті місцевих податків та зборів.

Місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Відповідачем не вказано яким чином порушена стаття 15 вказано Декрету, а лише констатований факт такого порушення без посилань на відповідний порядок, що встановлений відповідним органом місцевого самоврядування щодо сплати відповідного комунального податку.

Посилання в тому числі на порушення позивачем Інструкції зі статистики кількості працівників, що затверджена Наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.09.2005 року є також на думку суду безпідставною з огляду на те, що вказана Інструкція не визначає порядок сплати комунального податку, а містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці.

Наказом ДПА України № 625 від 24.12.2003 року, зареєстрованого в Мінюсті України 08.01.2004 року № 4/8603, із подальшими змінами згідно наказу ДПА № 143 від 20.03.2006 року затверджена форма податкового розрахунку комунального податку.

При цьому, як вбачається зі змісту вказаної форми (код рядка 01 та 02) вона містить відповідні показники, які визначаються наступним чином.

Кількісний склад працівників за відповідний базовий податковий (звітний) період (код рядка 01) дорівнює показнику середньооблікової кількості штатних працівників, визначеному відповідно до Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 30.11.2005 за N 1442/11722. При цьому, якщо рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення комунального податку визначено базовий податковий (звітний) період календарний місяць, то в рядку 01 указується середньооблікова кількість штатних працівників за такий місяць, якщо календарний квартал (півріччя, рік) - сума середньооблікової кількості штатних працівників за кожен місяць кварталу (півріччя, року).

У рядку за кодом 02 проставляється розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений законодавством України.

У рядку за кодом 04 – ставка комунального податку, проставляється ставка, визначена рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення комунального податку.

Проте відповідачем в акті перевірки не визначено та не наведено обґрунтований розрахунок комунального податку, що повинен бути сплачений позивачем у 3 кварталі 2007 року. Розмір такого податку в сумі 246,5 грн. визначений відповідачем без зазначення та розрахування у зв’язку з цим відповідних показників кількісного складу працівників позивача, неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та ставки самого комунального податку.

Щодо посилання відповідача в акті на порушення позивачем пп. 4.1.4 п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо надання розрахунку комунального збору протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяцю, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам» платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку. Проте у спірному податковому повідомленні – рішенні № 0001162302/0 від 31.08.2009 року, позивачу донараховано сума податкового зобов’язання з комунального податку в сумі 246,5 грн. та штрафні санкції 340 грн.

Крім того суд зазначає, що позивачем відповідним листом № 01-2/95 від 09.11.07р. було повідомлено відповідача про неможливість подання відповідної звітності з урахуванням того, що відповідні бухгалтерські та інші документи були вилучені у позивача згідно з протоколом обшуку та запитом правоохоронними органами, що унеможливлювало подання товариством відповідачу відповідного податкового розрахунку з комунального податку за 3 квартал 2007 року.

Отже за таких обставин спірне податкове повідомлення – рішення від № 0001162302/0 від 31.08.2009 року винесене відповідачем в порушення зазначених положень законодавства, зокрема пп. 17.1.1 п. 17.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам» статті 15 Декрету КМУ від 20.05.1993 року № 56-93 «Про місцеві податки і збори», а тому повинне бути визнано не чинним.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона в даному випадку не дотримала вимоги закону про захист прав та інтересів зазначеної юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а саме: Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про державну податкову службу в Україні", Декретом КМУ "Про місцеві податки і збори", а тому її дії є неправомірними.

Згідно вимог ст.8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст.9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов”язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов”язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

А тому при таких обставинах, вказані дії відповідача не можуть вважатися законними та обгрунтованими, оскільки вони направлені на звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача, що суперечить вимогам ст. 22 Конституції України та є підставою для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 159 КАСУ, ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Законом України "Про державну податкову службу в Україні", Декретом КМУ "Про місцеві податки і збори", суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова винесені відносно закритого акціонерного товариства "Пласт Маркет", а саме: № 0001152302/0 від 31.08.2009р. про донарахування податкового зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 64782 грн. та № 0001162302/0 від 31.08.2009р. про донарахування податкового зобов"язання з комунального податку в розмірі 586,50 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ – з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 05.11.09р.

Суддя                                                                                                     Самойлова В.В.