Постанова № 6855338, 20.10.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"20" жовтня 2009 р.                                                                       № 2а- 25584/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Свіргун О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Статутного територіально-галузевого об"єднання "Південна залізниця"

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

пропро скасування рішення ,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач, Статутне територіально-галузеве об’єднання „Південна залізниця” звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення СДПІ по роботі ВПП у м. Харкові № 0000210821/0 від 06.03.2006р., № 0000210821/1 від 28.04.2006р., № 0000210821/2 від 06.07.2006р. в частині донарахування 200500,0 грн. податку на додану вартість та стягнення 273425,51грн. штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення-рішення № 0000470821/2 від 06.07.2006р. в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 560337,90грн.

В обґрунтування позову позивач вказав, що прийняті рішення не відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, в позові вказує на порушення СДПІ терміну проведення перевірки відповідно до чинного законодавства, не правильне застосування положень Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181–ІІІ щодо застосування штрафних санкцій, наказу ДПАУ „Про затвердження порядку оформлення результатів документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” від 10.08.2005р. № 327 та здійснені арифметичні помилки.

Представник позивача в судове засідання з’явився та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з’явився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі та просив суд просить у задоволенні вимог відмовити. Свої заперечення обґрунтовує тим, що:

- перевірка підприємства позивача проведена у відповідності до вимог ч. І ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” №509-ХІІ від 04.12.1990р. (із змінами та доповненнями), щодо зайво задекларованого і сплаченого ПДВ у сумі 200500,0 грн. вважає доводи безпідставними та такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки при проведенні перевірки враховувались задекларовані самостійно підприємством показники обов'язкової податкової звітності і відхилень між даними підприємства і даними перевірки, крім тих, які вказані в акті перевірки, не було встановлено, самостійно позивач не виявив помилки у показниках поданої податкової декларації та не надав уточнюючий розрахунок;

- щодо арифметичної помилки, допущеної при визначенні ПДВ у сумі 226081,0 грн. вимоги є безпідставними, оскільки допущена в акті Служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Південної залізниці № 468/23-104/01097326 від 28.12.2005р. помилка не вплинула на визначення податкових зобов'язань з ПДВ по результатам документальної перевірки СТГО "Південна залізниця";

- стосовно розрахунку штрафних санкцій, у запереченнях на позов вказав, що за результатами перевірки були розраховані відповідно п. п. 17.1.3 , п. п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до п.6.1.3 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110. Але цей розрахунок виявився невірним, ДПА в Харківській області цю помилку виправила та в межах апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом збільшила розмір штрафу на 560337,90 грн.

Як встановлено судом 22.02.06 р. працівниками СДПІ була проведена виїзна планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства СТГО „Південна залізниця” за період з 01.07.02 р. по 30.06.2005 р. за результатами якої складений акт за № 215/46-0/01072609.

За висновками вказаного акту, 06.03.06 р. начальником СДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення за № 0000210821/0 про визначення підприємству суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1198591,08 грн.: 683610,38 грн. основний платіж, 514980,70 грн. штрафні санкції.

Податкові повідомлення-рішення № 0000210821/1 від 28.04.06 р. і № 0000210821/2 від 06.07.06 р. про визначення підприємству суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1198591,08 грн.: 683610,38 грн. основний платіж, 514980,70 грн. штрафні санкції прийняті відповідачем в межах апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом згідно ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ за результатами прийнятих рішень про розгляд первинної та повторної скарг та направлені з метою доведення граничного строку сплати суми податкового зобов’язання по вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Також, з урахуванням рішення ДПА про результати розгляду повторної скарги підприємства, СДПІ було прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000470821/2 від 06.07.2006р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 560337,90 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Суд зазначає, що позивач у позові та представник в поясненнях суду наполягає як на підставу для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень факт не вірного застосування відповідачем положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ, наказу ДПАУ "Про затвердження порядку оформлення результатів документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" від 10.08.2005р. № 327 та здійснені арифметичні помилки, а саме те, що при перевірці СТГО „Південна залізниця” з питання правильності визначення податку на додану вартість у зведеному акті від 22.02.2006р. перевіряючими зазначені тільки порушення, що вказують на заниження податкових зобов'язань по господарським операціям або на завищення податкового кредиту у зв'язку з неприйняттям СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові податкових накладних і в акті перевірки не відображені помилки, які допущені підприємством внаслідок неуважного заповнення підприємством податкових декларацій з податку на додану вартість, коли дані з Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) та Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), що підтверджені первинними документами підрозділів підприємства - Сумська дистанція цивільних споруд, Служба колії, Служба електропостачання, Пасажирська служба, були перенесені у податкові декларації з податку на додану вартість позивача з помилками на загальну суму 200500,0 грн., тобто у зв'язку з вищезазначеними помилками за період з лютого 2003 року по червень 2005 року Південна залізниця визнає заниження нею ПДВ на суму 483110,38 грн., а не 68366100,38 грн. ,як вказано в зведеному акті перевірки.

Судом встановлено, що в податковій декларації Сумської дистанції цивільних споруд за вересень 2003 року в розділі І "Податкові зобов'язання", в рядку 9 вказана сума 56899,0 грн. замість належної суми 6899,0 грн., яка відповідає даним Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) за вересень 2003 року, тобто сума податкових зобов'язань у зв'язку з арифметичною помилкою завищена на 50000,0 грн. Заперечення щодо цього факту надсилались і структурним підрозділом до ДПІ за місцезнаходженням і позивачем до СДПІ, але даний факт не був врахований при прийняття рішення по суті.

Судом встановлено, що Службою колії за квітень 2004 року в податковій декларації з ПДВ в розділі 1 "Податкові зобов'язання", в рядку 9 помилково вказана сума податкових зобов'язань у розмірі 220730,56 грн. замість належної суми 170730,56 грн., яка відповідає даним Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) за квітень 2004 року, тобто податкові зобов'язання помилково завищено на 50000,0 грн.

Судом встановлено, що Службою електропостачання за березень 2004 року в податковій декларації з ПДВ в розділі І “Податкові зобов'язання”, в рядку 9 помилково була вказана сума податкових зобов'язань у розмірі 422121,76 грн., (з урахуванням коригування податкових зобов'язань на суму 890,85 грн). Перевіркою Служби електропостачання встановлено, що підтверджені первинними документами податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2004 року складають 371621,76 грн., що підтверджується додатком № 14 до акту перевірки від 28.12.2005 року, в наступному додатку №15 за березень 2004р. врахована сума не 371621,76 грн., що фактично встановлена перевіркою, а сума 422121,76 грн., що вище фактичних податкових зобов'язань на 50500,0 грн. У зведеному акті перевірки СТГО „Південна залізниця” від 22.02.2006 р. також не враховані встановлені перевіркою Служби електропостачання податкові зобов'язання з ПДВ за березень 2004р. у сумі 371621,76 грн., що підтверджені первинними документами, тобто не враховані безпідставно завищені податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 50500,0 грн.

Судом встановлено, що Пасажирською службою за лютий 2004 року в податковій декларації з ПДВ в розділі "Податкові зобов'язання", в рядку 9 помилково була вказана сума податкових зобов'язань у розмірі 682121,0 грн. Первинними документами служби підтверджуються податкові зобов'язання з ПДВ за лютий 2004 року у розмірі 632121,0 грн., що відповідає даним Книг обліку продажу товарів (робіт, послуг) за лютий 2004 року по структурним підрозділам Пасажирської служби, але в акті перевірки Пасажирської служби від 09.12.2005р. та в зведеному акті перевірки Південної залізниці від 22.02.2006 р. не враховані податкові зобов'язання структурних підрозділів Пасажирської служби з ПДВ, які підтверджуються первинними документами за лютий 2004р. та актами перевірок всіх структурних підрозділів пасажирської служби у сумі 632121,0 грн., у зведеному акті перевірки за лютий 2004р. вказані податкові зобов'язання у розмірі 682121,0 грн. Сума, на яку безпідставно завищені податкові зобов'язання з ПДВ складає 50000,0 грн., незаконно не врахована при складанні зведеного акту перевірки.

Після отримання акту перевірки позивач надіслав до СДПІ заперечення з наведенням вказаних помилок, що призвели до завищення податкових зобов'язань з ПДВ, але відповідачем безпідставно не були враховані ані при прийнятті первинного рішення, ані рішень за результатами розгляду скарг в межах ст. 5 Закону № 2181-ІІІ.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що відповідач, в запереченнях на позов та представник у судовому засіданні щодо зайво задекларованого і сплаченого СТГО "Південна залізниця" ПДВ у сумі 200500,0 грн. з посиланням на п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-ІІІ вважає, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку, а якщо в майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок і те, що платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, тобто доводи підприємства не можуть бути прийняті до уваги, оскільки при проведенні перевірки враховувались задекларовані самостійно підприємством показники обов'язкової податкової звітності і відхилень між даними підприємства і даними перевірки, крім тих, які вказані в акті перевірки, не було встановлено.

З вище зазначеним твердженням суд погодитись не може , оскільки воно суперечать пп.4.2.2.”б” п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., якою визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таке неврахування завищення позивачем суми податкового зобов'язання, заявленого в деклараціях з ПДВ за вересень 2003 р., лютий, березень, квітень 2004 р. з боку СДПІ є неправомірним, оскільки призвело до часткового завищення суми податкового зобов'язання, заявленого в деклараціях в тому звітному періоді, на який приходиться дата відображення відповідних господарських операцій та є недотриманням п.1.7, п.2.3.2 Наказу ДПАУ від 10.08.2005р. № 327 "Про затвердження порядку оформлення результатів документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", яким передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, судом встановлено, що при перевірці відповідачем були допущені арифметичні помилки, а саме: в акті перевірки Служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд СТГО “Південна залізниця” від 28.12.2005р. зазначено, що заниження ПДВ за 2003 рік становить 311490,0 грн., але тут же наведено заниження ПДВ у розрізі окремих місяців 2003 року у розмірі 85409,0 грн., тобто арифметична помилка при визначенні ПДВ складає 226081,0 грн. Дана помилка не вплинула на суму нарахувань по акту перевірки залізниці.

Суд зазначає, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові зобов’язана була самостійно визначити суму податкового зобов'язання з ПДВ СТГО „Південна залізниця” згідно пп..4.2.2 „б” п.4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, тобто встановлений перевіркою факт заниження підприємством податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 683610,38 грн. не відповідає фактичним обставинам справи, без врахування завищення податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 200500,0 грн. Фактично заниження ПДВ складає 483110,38 грн., на підставі пп.17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. підлягають застосуванню штрафні (фінансові) санкції у розмірі 241555,19 грн.

В позові як на підставу скасування податкових повідомлень - рішень, позивач посилається на порушення СДПІ терміну проведення перевірки та зазначає, що ДПІ мають право перевіряти структурні підрозділи залізниці на протязі 20 робочих днів, а у виключних ситуаціях термін планової перевірки може бути продовжено до 10 робочих днів. В акті перевірки СТГО "Південна залізниця" від 22.02.2006р. на стор.3 (п.1.1) наведено, що перевірка проводилась з 30.12.2005р. по 13.02.2006р., що не відповідає дійсності, так як перевірки структурних підрозділів СТГО "Південна залізниця" розпочаті в жовтні 2005р. та посилається на акти перевірок Кременчуцького рейкозварювального поїзду №11, Полтавської дистанції колії, Мостобудівного поїзду та зазначає, що у листі ДПА України від 09.09.2005р. №18041/7/23-1217/1117 "Щодо організації контрольно-перевірочної роботи" передбачено, що при організації планових виїзних документальних перевірок підприємств, що мають структурні підрозділи, які зареєстровані в інших регіонах, необхідно забезпечити інформування податкових органів інших регіонів за 10 днів до дати направлення повідомлення основному підприємству про початок проведення перевірки з метою одночасного здійснення таких перевірок. Оскільки основному підприємству письмове повідомлення направлено 19 грудня 2005р. з зазначенням дати початку перевірки 30 грудня 2005р., то перевірки структурних підрозділів залізниці не повинні були розпочатися раніше цієї дати.

Відповідач, з посиланням на Закон України "Про державну податкову службу в Україні", який визначає поняття планових виїзних перевірок, обмежує тривалість проведення планової виїзної перевірки 20 робочих днів і встановлює можливість продовження терміну планової перевірки до 10 робочих днів (ст.11-1цього Закону). У відповідності до цього Закону ним було надіслано СТГО "Південна залізниця" письмове повідомлення від 19 грудня 2005р., яке отримане нею 19.12.2005 р. із зазначенням дати початку перевірки, а саме 30 грудня 2005р. Використовуючи надане діючим законодавством право, СДПІ за рішенням керівника продовжено термін проведення планової виїзної перевірки СТГО "Південна залізниця" (наказ від 27.01.2006р. №32) строком на 10 робочих днів, а саме з 31 січня 2006р. по 13 лютого 2006р., про що підприємство отримало копію наведеного наказу, саме як платник податків в розумінні п.1.1 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Структурні підрозділи СТГО "Південна залізниця" хоча і не мають статусу юридичної особи, але є платниками окремих податків та зборів, тому підпадають під визначення „платника податку” і на них розповсюджуються всі вимоги діючого законодавства, пов'язані з порядком і терміном проведення перевірок. Документальні перевірки структурних підрозділів СТГО "Південна залізниця", які є самостійними платниками окремих податків та зборів, були проведені з додержанням вимог діючого законодавства, встановленого для проведення перевірок, а саме ст. 11-1 Закону № 509.

Судом при перевірці питання правомірності термінів проведення перевірки СТГО ”Південна залізниця” порушень з боку СДПІ не встановлено.

В позові СТГО „Південна залізниця” зазначає про неправомірність застосованих (нарахованих) штрафних санкцій відповідно пп. 17.1.3, пп..17.1.6 п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, а саме, враховуючи заниження ПДВ у сумі 483110,38 грн. згідно п.п.17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. підлягають застосуванню штрафні (фінансові) санкції у розмірі 241555,20 грн. По пп. 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181 -111 від 21.12.2000р. позивач вважає, що СДПІ, взагалі, застосувала санкцію у зв'язку з відсутністю фактів засудження посадової особи СТГО “Південна залізниця”за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або декларування підприємством переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах. Отже, позивач вважає, що штрафні (фінансові) санкції у сумі 833763,41 грн. застосовані до підприємства безпідставно.

Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашеним зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп.4.2.2 "б" п.4,2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання), але не більше п'ятидесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до пп.4.2.2 "б" п.4.2 ст.4 Закону № 2181-ІІІ при визначенні податкового зобов'язання обліковуються як заниження так і завищення податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно п. 6.1.3 Інструкції про порядок застосування штрафних фінансових санкцій органами державної податкової служби із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрації N 326 від 10.08.2005 р. у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій: 1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені; 2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції; 3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

З метою практичного застосування цього підпункту періодом, на який припадає недоплата, слід уважати період, на який припадає граничний термін подання податкової декларації. З метою обрахування штрафів відповідно до цього пункту Інструкції під базовим податковим (звітним) періодом для земельного податку, фіксованого сільськогосподарського податку та податку з власників транспортних засобів береться календарний місяць.

Суд зазначає, враховуючи правомірно встановлений СДПІ факт заниження ПДВ Залізницею у сумі 483110,38 грн. згідно п.п.17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. підлягають застосуванню штрафні (фінансові) санкції у розмірі 241555,20 грн. , тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Підпунктом 17.1.6 п.17.1 ст. І7 Закону 2181 передбачено, що у разі коли платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Статтею 212 КК України передбачена кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Примітка до цієї статті мстить градацію розмірів недоплат податків, від яких залежать міри покарання. Під великим розміром недоплати слід розуміти суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в три тисячі разів i більше перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно п. 22.5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-IV із змінами та доповненнями щодо визначення неоподаткованого мінімуму для норм кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів, або порушень неоподаткований мінімум встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 того ж Закону для відповідного року.

За поясненнями відповідача штраф згідно пп..17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІ у розмірі 50% - 173175,51 грн. застосований на суму заниженого податкового зобов’язання за 2003 рік у розмірі 346351,02 грн. з урахуванням неоподаткованого мінімуму доходів громадян згідно вказаної норми - 51 тис. грн.( том 8 а.с.42). Такий розрахунок є неправомірний, оскільки згідно п. 22.5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-IV із змінами та доповненнями щодо визначення неоподаткованого мінімуму для норм кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів, або порушень неоподаткований мінімум встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 того ж Закону для відповідного року.

Ст. 72 (16) Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" № 380-IV від 26.12.2002 р. мінімальна заробітна плата з 01.12.2003 р. встановлена у розмірі 205,0 грн. з 01.12.2003 р. по 31.08.2004 р., тобто станом на 01.01.2004 р. (початок звітного податкового року) з урахуванням приписів п. 22.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" розмір податкової соціальної пільги становив 61,50 грн. (30% суми податкової соціальної пільги, визначеної у пп. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 вказаного Закону), а не 17,0 грн. –суму яку використав відповідач для встановлення розміру декларування платником податків переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання.

Суд зазначає, щодо декларування платником податків переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах як умови застосування санкцій згідно з пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, то вказаною нормою визначені зміст правопорушення та санкцій за його вчинення. Оскільки зазначена норма містить посилання на приписи КК України для визначення змісту правопорушення доцільно користуватися термінами КК України, яке містить такі категорії як: закінчений та незакінчений злочини (стаття 13 КК України). Злочин, передбачений статтею 212 КК України вважається закінченим з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок. Отже, умовою застосування штрафів згідно пп. 17.1.6 Закону № 2181 щодо декларування переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, є лише закінчене правопорушення, яке у даному випадку буде вважатися таким наступного дня після подання СТГО „Південна залізниця” до СДПІ декларації з ПДВ, якою задекларовані вказані об'єкти оподаткування.

Також необхідною умовою виникнення у платника податку зобов'язання по сплаті штрафу відповідно до пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 є вирок суду, яким платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків –такого факту судом не встановлено та не доведено відповідачем ( з урахуванням вимог ст. 71 п.2 КАС України) і декларування платником податків переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах .

Оскільки зазначена норма містить посилання на приписи КК України для визначення змісту правопорушення доцільно користуватися термінами КК України, яке містить такі категорії як: закінчений та незакінчений злочини (стаття 13 КК України). Злочин, передбачений статтею 212 КК України вважається закінченим з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок.

Отже, умовою застосування штрафів згідно пп. 17.1.6 Закону № 2181 щодо декларування переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, є лише закінчене правопорушення, яке у даному випадку буде вважатися таким наступного дня після подання СТГО „Південна залізниця” до СДПІ декларації з ПДВ, якою задекларовані вказані об'єкти оподаткування за 2003 рік, 2004 рік, 2005 р. відповідно строків подання декларацій, визначений в ст.4 п.4.1 пп.4.1.4 Закону № 2181, але вказаний факт взагалі не досліджувався відповідачем, тому є недоведеним в розумінні ст. 71 п.2 КАС України.

Крім того, суд зазначає, що ані перевіркою СДПІ застосовуючи штраф по пп..17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ, ані ДПА при розгляді повторної скарги не досліджено і не встановлено які саме об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах - переоцінені або недооцінені платник податків декларував та те, що такі дії призводять до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, в яких періодах він вчинив такі дії, тому рішення про застосування штрафу прийнято без встановлення фактичних обставин справи та підлягає скасуванню.

Крім того, суд зазначає, що СДПІ неправомірно з урахуванням рішення ДПА про результати розгляду повторної скарги від 30.06.06 р. прийняла на направила позивачу податкове повідомлення-рішення від 06.07.06 р. № 0000470821/2 про визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 560337,90 грн. у вигляді штрафних санкцій згідно пп..17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ та з урахуванням п.6.1.3 Інструкції № 110, оскільки згідно норми ст. 11 КАС України суд при визначенні правомірності застосування штрафних санкцій згідно пп..17.1.3 п.17.1 ст.17 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовує саме норму цього Закону, у зв'язку з тим, що вимоги Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрації N 326 від 10.08.2005 не відповідають Закону України № 2181-ІІІ, який має вищу юридичну силу.

На підставі вищевикладеного вимоги позивача є правомірними, задовольняються судом, а прийняті податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові 0000210821/0 від 06.03.2006р., № 0000210821/1 від 28.04.06 р. і № 0000210821/2 від 06.07.06 р. про визначення підприємству суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 473925,51 грн.: 200500,0 грн. основний платіж, 273425,51 грн. штрафні санкції, № 0000470821/2 від 06.07.2006р. про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 560337,90 грн. штрафні (фінансові) санкції підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Статутного територіально-галузевого об"єднання "Південна залізниця" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування рішення –задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення – рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000210821/0 від 06.03.2006р., № 0000210821/1 від 28.04.2006р., № 0000210821/2 від 06.07.2006р. в частині донарахування 200500,00 грн. податку на додану вартість та стягнення 273425,51 грн. штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення-рішення № 0000470821/2 від 06.07.2006р. в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 560337,90 грн. .

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку

Повний текст постанови виготовлено 23.10.2009 року.

Суддя                                                                                           Спірідонов М.О.