Постанова № 68550426, 28.08.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Головуючий у 1 інстанції Горбачова Ю.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2017 рокусправа № 320/629/17-а(2-а/320/75/17) Приміщення суду за адресою: 49083, м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А. Шальєвої В.А. , секретар судового засідання Лащенко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року у справі №320/629/17-а(2-а/320/75/17) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з адміністративним позовом до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач, Пенсійний фонд), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:

- визнати відмову відповідача від 22.12.2016 року №226/П-7 в перегляді рішення від 25.12.2014 року № 9125 незаконною;

- зобовязати відповідача переглянути рішення від 25.12.2014 року № 9125 та зарахувати період її роботи в анестезіологічному відділенні Запорізької обласної клінічній лікарні з 27.01.2000 року по 31.05.2007 року у подвійному розмірі;

- зобовязати відповідача призначити їй пенсію за вислугу років з часу звернення з заявою про призначення пенсії з 18.12.2014 року;

- судові витрати стягнути з відповідача.

В обґрунтування позову зазначила, що в грудні 2016 року вона звернулася до відповідача з заявою про перегляд Рішення від 25.12.2014 року № 9125 та призначення їй пенсії за вислугу років. Листом від 22.12.2016 року № 226/П-7 їй було відмовлено в призначені пенсії за вислугу років. В звязку з наявністю стажу для призначення пенсії за вислугу років (29 р. 0 м. 12 дн.), передбаченого п.е ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, 18.12.2014 року вона звернулася до Пенсійного фонду з заявою про призначення їй цієї пенсії. Рішенням від 25.12.2014 року № 9125 Пенсійним фондом було відмовлено їй в призначені пенсії за вислугу років. Рішення пенсійного фонду було мотивоване недостатністю стажу для призначення пенсії за вислугу років. Вважає відмову Пенсійного фонду у призначені їй пенсії за вислугу років неправомірною та такою, що протирічить нормам діючого законодавства, у звязку з чим звернулася до суду з вказаними позовними вимогами.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року адміністративний позов адоволено в повному обсязі.

Визнано відмову ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.12.2016 року №226/П-7 в перегляді рішення від 25.12.2014 року № 9125 незаконним.

Зобовязано Мелітопольське обєднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області переглянути рішення від 25.12.2014 року № 9125 та зарахувати позивачу період роботи сестри-анестезістки в анестезіологічному відділенні Запорізької обласної клінічній лікарні з 27.01.2000 року по 31.05.2007 року у подвійному розмірі.

Зобовязати Мелітопольське обєднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити позивачу пенсію за вислугу років з часу звернення з заявою про призначення пенсії з 18.12.2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 обєднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача судовий збір в розмірі 640 гривень 00 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне зясування обставин справи, невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що період з 27.01.2000 року неможливо зарахувати в подвійному розмірі, оскільки позивач працювала на посаді, яка не відносилась під час роботи до реанімаційного відділення.

Станом на дату звернення про призначення пенсії стаж позивача за вислугу років складає 21 рік 8 місяці 7 днів, що не відповідає вимогам ст.55 Закону №1788, тому рішенням №9125 від 25.12.2014 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років з 18.12.2014 року.

Відповідач не вбачає в своїх діях протиправності та неправомірності, оскільки діяло винятково на підставі діючого законодавства.

Про порушення свого права позивач дізналась 26.12.2014 року, але до суду звернулась тільки у січні 2017 року, поважних причин пропуску строку не вказала, а тому при прийнятті рішення слід застосувати ст.99,100 КАС України.

Крім того, з відповідача стягнуто судовий збір, проте в силу приписів Закону України «Про судовий збір» Пенсійний фонд України та його органи звільнені від сплати судового збору.

Позивач та відповідач в судове засідання не зявились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Предметом позову, заявленого позивачем до суб'єкта владних повноважень, є визнання незаконною відмови відповідача від 22.12.2016 року №226/П-7 в перегляді рішення від 25.12.2014 року № 9125, зобовязання переглянути рішення від 25.12.2014 року № 9125 та зарахувати період роботи позивача в анестезіологічному відділенні Запорізької обласної клінічній лікарні з 27.01.2000 року по 31.05.2007 року у подвійному розмірі та зобовязання призначити позивачу пенсію за вислугу років з часу звернення з заявою про призначення пенсії з 18.12.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що адміністративний позов було подано до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 27.01.2017 року (а.с.2).

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі пропуску такого строку та визнання вказаних особою причин пропуску строку неповажними, місцевий адміністративний суд повинен залишити адміністративний позов без розгляду.

При цьому судам необхідно враховувати, що предметом позову в категорії справ щодо призначення, перерахунку, надання, одержання пенсійних та усіх інших соціальних виплат, є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, тому судам необхідно перевіряти строк звернення до суду залежно від виду платежу та тривалості періоду, за який виник спір.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням від 25.12.2014 року № 9125 позивачу було відмовлено в зарахуванні періоду роботи в анестезіологічному відділенні Запорізької обласної клінічній лікарні з 27.01.2000 року по 31.05.2007 року у подвійному розмірі та у призначенні пенсії з 18.12.2014 року, тобто про порушення своїх прав позивач дізналась у грудні 2014 року, тоді як за їх захистом до суду звернулась лише у січні 2017 року, отже поза межами шестимісячного строку звернення до суду.

Жодних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про зобовязання відповідача переглянути рішення від 25.12.2014 року та зобовязання призначити пенсію за вислугу років з 18.12.2014 року позивач не надала, підстав неможливості своєчасного звернення до суду з зазначеним вимогами у встановлений КАС України строк не зазначила.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду з цим позовом в частині зазначених вище позовних вимог без поважних причин, тому вимоги позивача в цій частині підлягають залишенню без розгляду.

Щодо вимог позивача в частині визнання відмови відповідача від 22.12.2016 року №226/П-7 в перегляді рішення від 25.12.2014 року №9125 незаконною та зарахування періоду її роботи в анестезіологічному відділенні Запорізької обласної клінічній лікарні з 27.01.2000 року по 31.05.2007 року у подвійному розмірі, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 18.12.2014 року позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась с заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.е ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ ( далі - Закон №1788).

Відповідно до довідки № 9870 від 17.12.2014 року виданої КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня": наказами по лікарні № 387-Н від 30.10.2000 року "відділення інтенсивної терапії для центру кардіохірургії" з 01.01.2001 року перейменовано у "відділення реанімації та інтенсивної терапії для центру кардіохірургії"', та №279-Н від 31.08.2001 року "відділення реанімації та інтенсивної терапії для центру кардіохірургії" з 01.10.2001 року перейменовано у "відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії для кардіохірургії".

На виконання наказу Міністерства охорони здоровя України "Про покращення анестезіологічно - реанімаційної служби в країні" (набрав чинності з 01.02.1998 року) КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня" наказом від 07.02.2008 року № 77 перейменовує відділення реанімації у відділення «анестезіології та інтенсивної терапії» зі збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

Рішенням відповідача № 9125 від 25.12.2014 року позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років з 18.12.2014 року, оскільки період з 27.01.2000 року неможливо зарахувати в подвійному розмірі, оскільки позивач працювала на посаді медсестри анестезістки анестезіологічного відділення №1 КУ "Запорізька обласна клінічна лікарня", яка не відносилась під час роботи до реанімаційного відділення. Станом на дату звернення про призначення пенсії стаж позивача за вислугу років складає 21 рік 8 місяців 7 днів, що не відповідає вимогам ст. 55 Закону №1788.

Колегія суддів зазначає, що рішення відповідача № 9125 від 25.12.2014 року про відмову в призначенні ОСОБА_3 пенсії не оскаржувалось, доказів протилежного до суду не надано.

Не погоджуючись з наведеним рішенням, позивач у 2016 році неодноразово зверталась до відповідача із заявами про перегляд рішення № 9125 від 25.12.2014 року та зарахування періоду роботи в анестезіологічному відділенні Запорізької обласної клінічній лікарні з 27.01.2000 року по 31.05.2007 року у подвійному розмірі.

Листом від 17.06.2016 року № 143/П-7 їй повідомлено про відсутність підстав для перегляду заяви від 18.12.2014 року про призначення пенсії за вислугу років, зазначено, що рішення про відмову № 9125 від 25.12.2014 року в призначенні пенсії позивачу вручено особисто.

На початку липня 2016 року позивач отримала лист від 21.06.2016 року Міністерства охорони здоров'я України в якому повідомлено, що робота у анестезіологічному відділенні прирівнюється до роботи в реанімаційних відділеннях та зараховується до стажу роботи для призначення пенсії у подвійному розмірі.

08.12.2016 року позивач ще раз звернулася до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізької області з заявою про перегляд рішення від 25.12.2014 року №9125 та призначення зарахування періоду роботи в анестезіологічному відділенні у подвійному розмірі.

ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 22.12.2016 року №226/П-7 позивачу надано розяснення, що відповідачем за запитом позивача вже була проведена зустрічна звірка первинних документів щодо можливості зарахування періоду роботи в анестезіологічному відділенні Запорізької обласної клінічній лікарні з 27.01.2000 року по 31.05.2007 року у подвійному розмірі, за результатами якої було складено акт від 21.01.2015 року та зазначено про неможливість зарахувати її стаж в подвійному розмірі. Зазначено, що вирішення питання можливо на рівні Міністерства охорони здоровя, Міністерства соціальної політики України та Пенсійного фонду України в формі прийняття відповідного нормативно-правового акту або в разі внесення змін в існуючі законодавчі нормативно-правові акти.

З наведеного листа вбачається, що заява позивача була розглянута та відповідачем надано вмотивовану відповідь, позивачу не було відмовлено в перегляді рішення від 25.12.2014 року №9125, а лише надано розяснення, що аналогічні звернення вже були розглянуті раніше та повторно повідомлено про результати їх розгляду.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання відмови відповідача від 22.12.2016 року №226/П-7 в перегляді рішення від 25.12.2014 року №9125 незаконною.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту статті 80 Закону України «Про пенсійне забезпечення» випливає, що пенсія призначається за заявою про призначення пенсії, а не заявами про перегляд рішення щодо відмови в призначенні пенсії.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що з заявою про призначення пенсії позивач зверталась лише один раз 18.12.2014 року, за результатами розгляду цієї заяви отримала рішення про відмову в призначенні пенсії № 9125 від 25.12.2014 року, яке залишається чинним на момент розгляду справи.

Доказів повторного звернення з заявою про призначення пенсії в межах шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом, позивач до суду не надала, а тому підстав для призначення їй пенсій колегія суддів не вбачає.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що з 27.01.2000 року по 01.08.2014 року, ОСОБА_3 працювала в Запорізькій обласній клінічній лікарні на посаді медсестри (сестри медичної) анестезіологічного відділення, а саме: 27.01.2000 року - прийнята на посаду медсестри анестезістки анестезіологічного відділення №1; 01.06.2007 року - переведена на посаду медсестри відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії для кардіохірургії; 01.08.2014 року - звільнена за власним бажанням, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людині, або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для відмови в зарахуванні періоду роботи позивача в анестезіологічному відділенні Запорізької обласної клінічній лікарні з 27.01.2000 року по 31.05.2007 року у подвійному розмірі є те, що анестезіологічне відділення та відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії для кардіохірургії є двома різними структурними підрозділами в зв'язку з чим «... анестезіологічне відділення №1... не відносилося на той час до реанімаційного відділення (не виконувало функціональні повноваження відділень реанімації)».

Тобто, анестезіологічне відділення №1 «не відносилося на той час до реанімаційного відділення», якщо наказ МОЗ «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби в Україні» №303 було видано 08 жовтня 1997 року № 303, яким по суті відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії, а не зарахований у подвійному розмірі відповідачем стаж роботи позивача в анестезіологічному відділенні обчислює період 2000-2007 роки.

Тобто, у період 2000-2014 роки (період роботи позивача) існував єдиний документ регламентуючий діяльність анестезіологічних відділень. Як в період 2000-2007 роки, так і з 2007 по 2014 роки позивач працювала в анестезіологічному відділенні.

Основними завданнями відділення анестезіології, як і відділення реанімації (які були до введення Наказу №303) є здійснення комплексу заходів щодо підготовки і проведення загальної анестезії (наркозу) і анестезії при операціях, пологах, діагностичних і лікувальних процедурах, здійснення комплексу заходів щодо відновлення корекції і підтримання порушених функцій життєво важливих органів і систем, які виникли внаслідок захворювання, травми, оперативного втручання та інших причин, тому період роботи працівників у анестезіологічних відділеннях зараховується, згідно із статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у подвійному розмірі.

Наведені висновки також узгоджуються з позицією Міністерства охорони здоров'я, яка викладена у листі від 02.02.2011 року №10.01.10/303 та розясненнях Міністерства охорони здоров'я України від 08.12.2006 року №10.01.09/2209, від 30.05.2006 року №10.03.68/936, від 24.01.2007 року №10.03.67/135, від 02.12.2006 року №10.01.09/2209.

Отже, робота в анестезіологічних відділеннях повинна зараховуватися у подвійному розмірі для призначення пенсії за вислугу років.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не дивлячись на неодноразові роз'яснення Міністерства охорони здоров'я України з цього питання, а також неодноразові звернення позивача з заявами про зарахування її періоду роботи в анестезіологічному відділенні Запорізької обласної клінічній лікарні з 27.01.2000 року по 31.05.2007 року у подвійному розмірі, відповідач продовжує порушувати право позивача на зарахування наведеного стажу у подвійному розмірі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відмовляючи позивачу у зарахуванні періоду її роботи в анестезіологічному відділенні Запорізької обласної клінічній лікарні з 27.01.2000 року по 31.05.2007 року у подвійному розмірі, відповідач порушує соціальні права і свободи позивача.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Оскільки підстави для зобовязання відповідача призначити позивачу пенсію на данний час відсутні, через не подання у належні строки необхідної заяви про призначення пенсії, проте право позивача про зарахування до її трудового стажу для призначення пенсії періоду роботи в анестезіологічному відділенні Запорізької обласної клінічній лікарні з 27.01.2000 року по 31.05.2007 року у подвійному розмірі протягом тривалого часу порушується, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірною відмову відповідача щодо зарахування ОСОБА_3 період роботи сестри анестезістки в анестезіологічному відділенні Запорізької обласної клінічній лікарні з 27.01.2000 року по 31.05.2007 року у подвійному розмірі та зобовязати відповідача зарахувати цей стаж у подвійному розмірі.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі.

Згідно з ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, тощо.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст.94 КАС України визначено якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки судом апеляційної інстанції прийнято нове рішення, яких позовні вимоги задоволено частково, з огляду на вищевикладені норми, розподіл судових витрат слід змінити та стягнути на користь позивача половину документально підтверджених судових витрат у розмірі 320 грн. за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 41, 94, 99, 100, 184, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 травня 2017 року у справі №320/629/17-а(2-а/320/75/17) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії скасувати.

Позовні вимоги про зобовязання переглянути рішення від 25.12.2014 року та зобовязання призначити пенсії за вислугу років з часу звернення з заявою про призначення пенсії з 18.12.2014 року залишити без розгляду.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зарахування ОСОБА_3 період роботи сестри анестезістки в анестезіологічному відділенні Запорізької обласної клінічній лікарні з 27.01.2000 року по 31.05.2007 року у подвійному розмірі.

Зобовязати Мелітопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_3 період роботи сестри анестезістки в анестезіологічному відділенні Запорізької обласної клінічній лікарні з 27.01.2000 року по 31.05.2007 року у подвійному розмірі.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 37927773) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 320 грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 28 серпня 2017 року, в повному обсязі постанова складена 28 серпня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

ОСОБА_4