Постанова № 6853392, 18.08.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

18.08.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 1827/09/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства ”Коблево”, Миколаївська область, Березанський район, с.м.т. Коблево

До відповідача: Державна податкова інспекція у Березанському районі Миколаївської області, с.м.т. Коблево

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Лагозінська В.Л., Левченко О.В., Жукова М.П.

Від відповідача: Томашевський О.О., Кощєєва Т.В., Кондрацький В.В.

Суть спору: про визнання протиправними та скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень.

Відкрите акціонерне товариство ”Коблево” (надалі –позивач) звернулось до суду із позовом, уточненим заявою від 01.06.09 р. № 1112, про визнання протиправними та скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень:

- від 13.01.09 р. № 0000062301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 392267 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196133,5 грн.;

- від 13.01.09 р. № 0000052301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 205975,2 грн.;

- від 13.01.09 р. № 0000011701/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі основного платежу 356,65 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 713,3 грн.;

- від 18.02.09 р. № 0000052301/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 314542 грн.;

- від 18.02.09 р. № 0000062301/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 392267 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196133,5 грн.;

- від 18.02.09 р. № 0000011701/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі основного платежу 356,65 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 713,3 грн.;

- від 22.04.09 р. № 0000182301/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 205975,2 грн.;

- від 30.04.09 р. № 0000011701/2 про визначення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі основного платежу 356,65 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 713,3 грн.;

- від 30.04.09 р. № 0000062301/2 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 392267 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196133,5 грн.;

- від 30.04.09 р. № 0000182301/2 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 205975,2 грн.,

прийнятих державною податковою інспекцією у Березанському районі Миколаївської області (надалі - відповідач) за наслідками проведення планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07 р. по 30.06.08 р. та складеному Акту (надалі –Акт перевірки) від 19.12.08 р. за № 30/2300/00413966.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 01.12.08 р. по 12.12.08 р. відповідач по справі провів планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства з 01.07.07 р. по 30.06.08 р. та складеному Акту (надалі –Акт перевірки) від 19.12.08 р. за № 30/2300/00413966.

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем:

1. підпункту 4.1.6 пункту 4.6 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.9 статті 5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. (зі змінами та доповненнями) № 334/94-ВР (надалі –Закон № 334/94-ВР), в результаті чого було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 629084 грн., в тому числі:

- за 3 квартал 2007 р. у сумі 29500 грн.;

- за 2007 р. у сумі 71500 грн.;

- за півріччя 2008 р. у сумі 557584 грн.

2. вимог абзацу 2 підпункту 7.4.1, 7.4.4 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. (зі змінами та доповненнями) № 168/97-ВР (надалі –Закон № 168/97-ВР), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 392267 грн., у тому числі:

- за березень 2008 р. у сумі 147292 грн.;

- за квітень 2008 р. у сумі 73646 грн.;

- за травень 2008 р. у сумі 171329 грн.

3. підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, підпункту 19.2 статті 19 Закону України ”Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.03 р. (зі змінами та доповненнями) № 889-IV (надалі –Закон № 889-IV) та пункт 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової пільги, затвердженого Постановою КМУ від 26.12.03 р. № 2035, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 356,65 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення:

- від 13.01.09 р. № 0000052301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 314542 грн.;

- від 13.01.09 р. № 0000062301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 392267 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196133,5 грн.;

- від 13.01.09 р. № 0000011701/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі основного платежу 356,65 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 713,3 грн.

30.01.09 р. позивач звернувся до відповідача з первинною скаргою про скасування податкових повідомлень-рішень: від 13.01.09 р. № 0000062301/0, від 13.01.09 р. № 0000052301/0, від 13.01.09 р. № 0000011701/0.

Зазначену скаргу було розглянуто та прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 18.02.09 р. № 398/10/23, згідно якого оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Вказане рішення, а також податкові повідомлення-рішення від 18.02.09 р. № 0000062301/1, від 18.02.09 р. № 0000052301/1, від 18.02.09 р. № 0000011701/1, які прийняті з тих же самих підстав, що і повідомлення-рішення від 13.01.09 р. № 0000062301/0, від 13.01.09 р. № 0000052301/0, від 13.01.09 р. № 0000011701/0 позивач отримав 26.02.09 р.

04.03.09 р. позивач направив на розгляд до Державної податкової адміністрації у Миколаївській області повторну скаргу на вищезазначені податкові повідомлення-рішення, з обґрунтованим наведенням підстав для їх скасування.

05.05.09 р. позивач отримав від Державної податкової адміністрації у Миколаївській області рішення від 30.04.09 р. № 986/10/25-014 про результати розгляду другої скарги. У відповідності до вказаного рішення, скарга позивача була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача від 13.01.09 р. № 0000062301/0, від 13.01.09 р. № 0000052301/0, від 13.01.09 р. № 0000011701/0, а також рішення від 18.02.09 р. № 398/10/23 про результати розгляду первинної скарги з урахуванням рішення від 22.04.09 р. № 985/10/23-011, залишені без змін.

08.05.09 р. позивачем було отримано від відповідача рішення про внесення змін до рішення ДПІ у Березанському районі від 18.02.09 р. № 398/10/23, згідно якого скаргу позивача від 30.01.09 р. № 179 задоволено частково - скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.01.09 р. № 0000052301/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 108566,8 грн.

Одночасно з даним рішенням, позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 22.04.09 р. № 0000182301/1 про визначення суми податкового зобов’язання у виді податку на прибуток підприємств, за основним платежем у розмірі 629084 грн. та застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 205975,2 грн.

Проаналізував надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними частково.

Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР в частині заниження податку на прибуток в сумі 138750 грн. за рахунок не включення до складу валових доходів отриманих дотацій (субсидій) в сумі 555000 грн. Суд вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи висновки відповідача грунтуються на інформації, отриманій в листі Управління агропромислового розвитку Березанської райдержадміністрації (запит від 03.12.08 р. № 2961/10/23-011; лист-відповідь від 04.12.08 р. № 04-3-136), де вказано, що кошти перераховані позивачу за кодом бюджетної класифікації 1310 - цільове призначення для закладу і нагляду за молодими виноградниками.

Відповідно змісту пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку ”Звіт про фінансові результати” (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87) визначає доходи, як збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Власним капіталом є частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Судом встановлено, що отримання позивачем коштів від Міністерства аграрної політики України не збільшило економічних вигод та не призвело до збільшення його власного капіталу, оскільки зазначені кошти були призначені для виконання Державної програми України на 2007-2008 р. р. для закладення і нагляду за молодими садами, виноградниками та ягідниками.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.05 р. № 587, встановлений Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, відповідно до якого, бюджетні кошти надаються суб’єктам господарювання незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, які займаються виноградарством, садівництвом і хмелярством (далі –суб’єкти господарювання), крім суб’єктів господарювання, яких визнано банкрутами, проти яких порушено справу про банкрутство, які більше ніж півроку мають заборгованість із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, для компенсації здійснених у поточному бюджетному році витрат (без урахування сум податку на додану вартість) з проведення проектних робіт, підготовки ґрунту та посадки, догляду за молодими насадженнями, спорудження шпалери і краплинного зрошення, придбання садивного матеріалу у виробників, внесених до Державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу, або у будь-яких суб’єктів господарювання за наявності сертифіката походження на такий садивний матеріалу виноградарстві та садівництві, підвісних матеріалів і засобів захисту рослин для хмелярства, відповідно до затверджених Міністерством аграрної політики України нормативів витрат на 1 гектар, що визначаються залежно від зон закладення насаджень, схем посадок, а також з урахуванням витрат з виконання відповідних робіт.

Бюджетні кошти, передбачені на розвиток галузей, спрямовуються також на компенсацію пов’язаних з доглядом за молодими багаторічними насадженнями, які постраждали від несприятливих природних умов, витрат, розрахованих відповідно до затверджених Міністерства аграрної політики України нормативів.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 19.09.07 р. № 674 ”Про затвердження Розподілу коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2007 рік для закладення і нагляду за молодими садами, виноградниками та ягідниками” та наказом Міністерства аграрної політики України від 15.07.08 р. № 426 ”Про затвердження Розподілу коштів, передбачених у Державному бюджеті України на 2008 рік для закладення і нагляду за молодими садами, виноградниками та ягідникам” та внесення змін до наказу Міністерства аграрної політики України від 30.05.08 р. № 342, для компенсації витрат позивача, понесених у 2007-2008 р. р. на придбання садивного матеріалу, відповідно до нормативів на 1 гектар передбачено кошти у відповідних розмірах для виконання Державної програми.

Позивачем доведено, що отримані кошти використовувались ним виключно за цільовим призначенням, саме як фінансова підтримка для закладення і нагляду за молодими виноградниками, про що відповідно звітувало про їх використання відповідно до вимог пункту 9. Постанови КМУ від 15.07.05 р. № 587 ”Про затвердження Порядку справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства”.

Враховуючи викладене, суд вважає, що кошти, отримані позивачем, мають цільове призначення, за яким вони і були використані.

Крім того, суд дійшов висновку, що ці кошти не є дотацією чи субсидією з Державного бюджету, а тому не повинні включатися до складу валового доходу відповідно до абзацу 12 підпункту 4.1.6 статті 4 Закону № 334/94-ВР виходячи з наступного.

Діючим законодавством поняття ”дотації” не визначено, хоча сам термін ”дотація” зустрічається у законодавчих актах у переважній більшості випадків щодо питань розрахунків між бюджетами різних рівнів.

З аналізу діючих норм права термін можна зробити висновок, що термін ”дотація” в законодавчих актах України не вживається щодо виплат на користь сільськогосподарських підприємств, які направлені на виконання Державної програми закладення і нагляду за молодими садами, виноградниками та ягідниками. Слід також зазначити, що відповідно до статті 8 Бюджетного кодексу України для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників застосовується бюджетна класифікація України.

Бюджетна класифікація має такі складові частини: 1) класифікація доходів бюджету; 2) класифікація видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету; 3) класифікація фінансування бюджету; 4) класифікація боргу.

На виконання статті 8 Бюджетного кодексу України, Міністерством фінансів України затверджено бюджетну класифікацію (наказ від 27.12.01 р. № 604). Класифікація видатків бюджету наведена у розділі II бюджетної класифікації, однак термін ”дотація” у цій класифікації не зустрічається. В згаданому наказі Міністерства фінансів України слово ”дотація” міститься лише у частині 1 ”Класифікація доходів бюджету” бюджетної класифікації і вживається щодо коштів, які отримують місцеві бюджети від державного бюджету (код бюджетної класифікації 41020000), а також у додатку 2 до наказу ”Тимчасова класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів (з перехідною таблицею до нової функціональної класифікації видатків та кредитування бюджету)” і вживається щодо коштів, які надаються місцевими бюджетами житлово-комунальному господарству, та щодо міжбюджетних розрахунків.

Таким чином, бюджетне законодавство України не знає такого виду видатків з державного бюджету як ”дотація”.

З огляду на вищевикладене відсутні законодавчі підстави вважати отримані позивачем кошти від Міністерства аграрної політики України –”дотацією”.

На відміну від ”дотації”, поняття ”субсидії” більш визначено. Відповідно до Роз’яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затверджених наказом Державного казначейства України від 04.11.04 р. № 194 (надалі –Роз’яснення), під ”субсидією” розуміються всі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов’язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

”Субсидії”, як вид видатків бюджету, належать до категорії ”Субсидії і поточні трансферти” (КЕКВ 1300), до якої відносяться всі невідплатні державні платежі, які не підлягають поверненню і передбачаються лише на поточні цілі одержувача бюджетних коштів.

Під кодом 1310 бюджетна класифікація містить такий підвид ”субсидій” і ”поточних трансфертів” як ”субсидії” та ”поточні трансферти” підприємствам (установам, організаціям). В Роз’ясненнях щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету зазначено, що до цього підвиду видатків бюджету входять поточні платежі юридичним особам, які включають ”субсидії” госпрозрахунковим підприємствам, установам та організаціям, ”субсидії” підприємствам і організаціям сільського господарства, ”субсидії” на покриття збитків державних підприємств; державна підтримка підприємств; приріст обігових коштів, державна підтримка громадських організацій, інші ”субсидії”. За зазначеним кодом одержувачі бюджетних коштів здійснюють тільки поточні видатки.

На підставі викладеного, можна відокремити такі характерні риси ”субсидій”:

1) ”субсидії” мають невідплатний характер та не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі;

2) ”субсидії” можуть використовуватись одержувачами тільки для здійснення поточних видатків.

Як вбачається з матеріалів справи, результати перевірки свідчать про те, що виплати, які здійснювалися Міністерством аграрної політики України на користь позивача, не мають ознак ”субсидій”, оскільки мали нерегулярний характер, позивач не мав права використовувати їх на власні поточні потреби, за рахунок отриманих коштів позивач мав здійснити виконання Державної програми для закладення і нагляду за молодими садами, виноградниками та ягідниками.

Таким чином, відсутні правові підстави вважати кошти, отримані позивачем від Міністерства аграрної політики України –”субсидією” з Державного бюджету.

Наказом Державного казначейства України від 04.11.04 р. № 194 ”Про затвердження Роз’яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Роз’яснень щодо застосування класифікації кредитування бюджету” встановлені поняття капітальних видатків (код 2000) та капітальних трансфертів (код 2400).

Під ”капітальними видатками” розуміють платежі з метою придбання необоротних активів (у тому числі землі, нематеріальних активів тощо), стратегічних і надзвичайних запасів товарів, невідплатні платежі, що передаються одержувачам бюджетних коштів з метою придбання ними подібних активів, компенсації втрат, пов’язаних з руйнуванням чи пошкодженням необоротних активів.

До ”капітальних трансфертів” належать невідплатні односторонні платежі органів управління, які не ведуть до виникнення або погашення фінансових вимог. Вони передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов'язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу одержувачів бюджетних коштів. До цієї категорії включаються також трансфертні платежі підприємствам для покриття збитків, акумульованих ними протягом ряду років, або таких, які виникли в результаті надзвичайних обставин. ”Капітальними трансфертами” вважаються невідплатні, безповоротні платежі, які носять одноразовий і нерегулярний характер як для донора, так і для їх отримувача (бенефіціара). Кошти, що виділяються з бюджету як ”капітальні трансферти”, мають цільове призначення.

Вказаними вище Роз’ясненнями передбачено, що при застосування економічної класифікації витрат бюджету, затверджених наказом Державного казначейства України від 04.11.04 р. № 194, для обліку ”субсидій”, ”поточних трансфертів”, ”капітальних видатків” (”капітальних трансфертів”) встановлені різні КЕКР - 1300 та 2400, відповідно.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що отриманні позивачем з Державного бюджету кошти на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, а саме для закладання і нагляду за молодими виноградниками, слід вважати ”капітальним трансфертом”, оскільки вони не призначені для запобігання збитковості, не носять поточного характеру, мають цільове призначення, носять одноразовий і нерегулярний характер та передбачені на придбання капітальних активів, компенсації втрат, пов’язаних з пошкодженням основного капіталу, або збільшення капіталу.

Представники позивача у судовому засіданні пояснили, підприємство не включало до складу валових доходів кошти у сумі 555000 грн., отримані від Міністерства аграрної політики України, оскільки керувались роз’ясненнями, викладеними у листі ДПА України від 11.05.05 р. № 8978/7/15-1117 ”Щодо податкового обліку капітальних трансфертів”, який є чинним і в якому, зокрема, зазначено, що при отриманні платником податку вищезазначених коштів з бюджету та використанні їх за цільовим призначенням валовий дохід не збільшується.

Враховуючи викладене вище, поняття ”капітальні трансферти” та ”дотації” і ”субсидії” не є тотожними і застосовуються по різним, відповідним для кожного, КЕКР.

Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР до складу валового доходу платника податку включаються доходи з інших джерел у вигляді сум ”дотацій” і ”субсидій” з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Таким чином, за своїми ознаками, кошти, отримані позивачем, не відповідають ознакам валового доходу платника податку передбаченим пунктом 4.1 Закону № 334/94-ВР і не підлягають оподаткуванню відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 цього Закону як доходи з інших джерел, оскільки їх одержання з бюджету прямо не пов’язане з будь-яким видом діяльності підприємства і спрямоване на реалізацію програм соціально-економічного розвитку держави.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1, пункту 5.2, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.9. статті 5 Закону 334/94-ВР в частині включення до складу валових витрат вартості послуг, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю в сумі 490334 грн., суд вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону 334-ВР передбачено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 статті 5 Закону № 334/94-ВР. Норми цього Закону не містять посилань на те, що консультативно-інформаційні послуги не відносяться до складу валових витрат.

Згідно абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів, необхідних для підтвердження включення витрат на консультаційно-інформаційні послуги до складу валових витрат. Для підтвердження обґрунтованості включення таких витрат до складу валових необхідно документально підтвердити факт отримання консультативно-інформаційних послуг від іншої особи та наявність зв’язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку. Позивачем представив суду угоду від 10.12.07 р № 7-КИУ/2007 р., яка була укладена ним з Товариством з обмеженою відповідальністю ”Хайлайн Медіа”, акти виконаних робіт від 31.01.08 р., 29.02.08 р., 31.03.08 р., 30.04.2008 р., звіти, розрахунки і платіжні документи, податкові накладні, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентом.

Відповідач не заперечив, що зазначені вище документи є чинними, відповідають вимогам первинних документів в розумінні Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а тому суд вважає, що вони є належними доказами підтвердження факту здійснення господарських операцій, а тому надають позивачу право на віднесення витрат по цих операціях до складу валових витрат.

Висновки відповідача, що в актах не вказано, які саме послуги інформаційно-консультаційного характеру були позивачу, їх обсяг, зміст, тощо, тобто вони не містять обов’язкового реквізиту, передбаченого частинами 1, 2 статті 9 Закону України від 16.07.99 р. № 996 ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” - змісту та обсягу господарської операції, не є такими, що відповідають фактичним обставинам справи, тому що у актах здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю ”Хайлайн Медіа” здає, а Замовник (позивач по справі) приймає виконані роботи інформаційно-консультаційного характеру за угодою від 10.12.07 р. № 7-КИУ/2007, яка в свою чергу містить перелік послуг що надаються.

З матеріалів справи вбачається, що позивач отримував консультаційні послуги щодо глядацької аудиторії програм, рейтингів, іміджу, потенційних споживачів програм, які транслюються телеканалом ”Інтер”, за результатами яких мав можливість визначати маркетингову політику, зокрема розробити план створення та доведення продукції ї торгової марки ”Коблево” до споживача, визначити стратегію впливу на попит споживачів. Суд вважає, що таке використання послуг безпосередньо пов’язано з ефективним веденням господарської діяльності позивача, так як матеріали справи містять докази, що спеціалістами Товариства з обмеженою відповідальністю ”Хайлайн Медіа” була проведена аналітична робота, яка могла допомогти зробити відповідні висновки щодо ефективного рекламування продукції позивача у полі телетрансляцій на території України, що підтверджується відповідними внутрішніми документами. Такі документи були надані суду до огляду.

Оскільки відповідно до положень статуту позивача основним предметом його діяльності є розлив вина в пляшки, реалізація виноматеріалів готової продукції, переробка винограду, виготовлення виноматеріалів у зв’язку з цим ефективне рекламування та популяризація виготовленої продукції є безпосередньо пов’язаними із продажем продукції, що дозволяє відповідно до підпунктів 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР включити такі витрати до складу валових.

Крім того, Законом № 334/94-ВР не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв’язку із господарською діяльністю здійснених ним витрат, пов'язаних із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто вважається, що всі відповідні витрати платника податку є прямо пов’язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. В пункті 5.11 статті 5 зазначеного Закону вказано, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Одночасно, відповідно до підпункту 7.4.1 пункту7.4 статті7 Закону 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), зокрема, з метою їхнього використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника ПДВ. Тобто, у податковий кредит включаються суми ПДВ у частині товарів, робіт, послуг, що використовуються в господарській діяльності підприємства.

Оскільки позивачем здійснені оплати за надання консультаційно-інформаційних послуг за угодою № 7-КИУ/2007, що пов’язана з господарською діяльністю слід вважати, що він правомірно відніс до складу валових витрат зазначену суму у відповідності до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону 168/97-ВР та відповідно мав право на формування податкового кредиту в сумі 392267 грн., сплачених у складі зазначених послуг.

В цих частинах позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вимоги про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі основного платежу 356,65 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 713,3 грн. задоволенню не підлягають з наступного.

Відповідно до підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, підпункту 19.2 статті 19 Закону № 889-IV та пункт 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової пільги, затвердженого Постановою КМУ від 26.12.03 р. № 2035 податкова соціальна пільга застосовується працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому такий платник подав заяву про відмову від пільг або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Відповідач правомірно встановив 5 помилок в обчисленні позивачем податку з доходів фізичних осіб у зв’зку з тим, що останній застосував податкові соціальні пільги до доходів працівників, які припинили трудові відносини з працедавцем.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства ”Коблево”, Миколаївська область, Березанський район, с.м.т. Коблево до державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області, с.м.т. Коблево про визнання протиправними та скасуванні у повному обсязі податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.09 р. № 0000062301/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 392267 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196133,5 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.09 р. № 0000052301/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 205975,2 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.09 р. № 0000062301/1 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 392267 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196133,5 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.09 р. № 0000052301/1 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 314542 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.04.09 р. № 0000182301/1 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 205975,2 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.04.09 р. № 0000062301/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 392267 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196133,5 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.04.09 р. № 0000182301/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 205975,2 грн.

В решті позовних вимог –відмовити.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя О.Ф. Середа

20.08.2009 р.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(описова та резолютивна частина)

”18” cерпня 2009 року Справа № 2а-1827/09/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства ”Коблево”, Миколаївська область, Березанський район, с.м.т. Коблево

До відповідача: Державна податкова інспекція у Березанському районі Миколаївської області, с.м.т. Коблево

Суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Лагозінська В.Л., Левченко О.В., Жукова М.П.

Від відповідача: Томашевський О.О., Кощєєва Т.В., Кондрацький В.В.

Суть спору: про визнання протиправними та скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень.

Відкрите акціонерне товариство ”Коблево” (надалі –позивач) звернулось до суду із позовом, уточненим заявою від 01.06.09 р. № 1112, про визнання протиправними та скасування у повному обсязі податкових повідомлень-рішень:

- від 13.01.09 р. № 0000062301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 392267 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196133,5 грн.;

- від 13.01.09 р. № 0000052301/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 205975,2 грн.;

- від 13.01.09 р. № 0000011701/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі основного платежу 356,65 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 713,3 грн.;

- від 18.02.09 р. № 0000052301/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 314542 грн.;

- від 18.02.09 р. № 0000062301/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 392267 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196133,5 грн.;

- від 18.02.09 р. № 0000011701/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі основного платежу 356,65 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 713,3 грн.;

- від 22.04.09 р. № 0000182301/1 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 205975,2 грн.;

- від 30.04.09 р. № 0000011701/2 про визначення податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі основного платежу 356,65 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 713,3 грн.;

- від 30.04.09 р. № 0000062301/2 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 392267 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196133,5 грн.;

- від 30.04.09 р. № 0000182301/2 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 205975,2 грн.,

прийнятих державною податковою інспекцією у Березанському районі Миколаївської області (надалі - відповідач) за наслідками проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та складеному Акту (надалі –Акт перевірки) від 19.12.08 р. за № 30/2300/00413966.

Проаналізував надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає, що вимоги позивача частково обґрунтовані.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства ”Коблево”, Миколаївська область, Березанський район, с.м.т. Коблево до державної податкової інспекції у Березанському районі Миколаївської області, с.м.т. Коблево про визнання протиправними та скасуванні у повному обсязі податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.09 р. № 0000062301/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 392267 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196133,5 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.01.09 р. № 0000052301/0 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 205975,2 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.09 р. № 0000062301/1 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 392267 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196133,5 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.02.09 р. № 0000052301/1 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 314542 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.04.09 р. № 0000182301/1 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 205975,2 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.04.09 р. № 0000062301/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі основного платежу 392267 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 196133,5 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.04.09 р. № 0000182301/2 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі основного платежу 629084 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 205975,2 грн.

В решті позовних вимог –відмовити.

Суддя                                                                                           О. Ф. Середа