Ухвала суду № 68525993, 30.08.2017, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 426/10850/16-к

УХВАЛА

30 серпня 2017 року Сватівський районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Скрипник С.М.,

за участю секретаря Брайловської М.М.,

прокурора: Ковальова А.М.,

захисників: Ющенко О.М., Грубського А.В., Усової К.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Сватове кримінального провадження № 22015130000000298 за обвинуваченням ОСОБА_4, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 258-5 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В ході судового розгляду захисники обвинуваченого адвокати Ющенко О.М., Грубський А.В., Усова К.В. заявили усне клопотання про визнання доказів отриманих за результатами проведення НСРД, згідно ухвал апеляційного суду Харківської області недопустимими, оскільки на даний час вказані ухвали не розсекреченні та в порушення ст.. 290 КПК України не ненадані стороні захисту для ознайомлення, що позбавляють права обвинуваченого на захист.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію своїх захисників.

Прокурор заперечив, зазначив, що НСРД було проведено на підставі ухвал слідчих суддів апеляційного суду Харківської області, якими було надано дозволи на проведення НРСД, надав суду відповідь з апеляційного суду Харківської області за № 1,1-19/232/48351 від 18.08.2017 року, за підписом в.о. голови апеляційного суду Харківської області Піддубного Р.М. в якій міститься інформація про те, що слідчими суддями апеляційного суду Харківської області у кримінальному провадженні № 22015130000000298 від 15.06.2015 року надавалися дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій згідно ухвал № 11469т від10.09.2015 строком на 2 місяці, № 11468т від 10.09.2015 року строком на 1 місяць, № 12505т від 02.10.2015 року строком на 2 місяці, № 8282т від 02.07.2015 року строком на 2 місяці.

Заслухавши сторони кримінального провадження, перевіривши доводи заявленого клопотання, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

При цьому, з огляду на положення ст. ст. 86,87 КПК України щодо допустимості та недопустимості доказів, підставою для визнання доказу недопустимим, за умови його очевидної недопустимості, яка виключає його використання при прийнятті процесуальних рішень, може бути виключно порушення встановленого законом порядку його отримання.

Зокрема,ст. 87 КПК України передбачено недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит.

Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Категорія «очевидна недопустимість доказів» є оціночною. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Інформаційному листі №223-1446/0/4-12 від 05.10.2012 року «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» зазначає, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно наданої прокурором відповіді апеляційного суду Харківської області за № 1,1-19/232/48351 від 18.08.2017 року, за підписом в.о. голови апеляційного суду Харківської області Піддубного Р.М. вбачається, що слідчими суддями апеляційного суду Харківської області у кримінальному провадженні № 22015130000000298 від 15.06.2015 року надавалися дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій згідно ухвал № 11469т від10.09.2015 строком на 2 місяці, № 11468т від 10.09.2015 року строком на 1 місяць, № 12505т від 02.10.2015 року строком на 2 місяці, № 8282т від 02.07.2015 року строком на 2 місяці.

В суду не має підстав ставити під сумнів надану інформацію апеляційним судом Харківської області.

Таким чином, посилання захисників на те, що докази отримані за результатами проведення НСРД, згідно ухвал апеляційного суду Харківської області є недопустимими, оскільки ухвали не розсекречені та не відкриті стороні захисту, не вбачається очевидної недопустимості такого доказу.

Разом з тим, заявлені в клопотанні докази, що просять визнати недопустимими захисники, можуть бути визнані недопустимими під час ухвалення судом остаточного рішення суду за наслідками розгляду надісланого обвинувачення, шляхом дослідження цих доказів у їх сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, що надані учасниками кримінального провадження. Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду. Очевидної недопустимості доказів на цій стадії судового провадження без дослідження їх із взаємозв'язку з іншими доказами, суд не вбачає й вважає передчасним вирішувати питання про їх недопустимість.

За таких обставин у суду, на даній стадії судового розгляду, відсутні дані щодо очевидності недопустимості доказів, на які вказують захисники, у зв'язку з чим їх клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 87, 94,350,371-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисників Ющенко О.М., Грубського А.В., Усової К.В. про визнання доказів недопустимими, отриманих за результатами проведення НСРД, згідно ухвал апеляційного суду Харківської області - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: С.М. Скрипник