Постанова № 6851946, 05.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-12396/09/0570 час прийняття постанови: Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді Галатіної О.О. при секретарі                                                  Мичак О.С. розглянувши адміністративну справу за позовом                     Державного підприємства „Шахтарськантрацит” в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Шахтарська-Глибока»

до                     Управління Пенсійного Фонду України в м. Шахтарську Донецької області

про           внесення змін в картку особового рахунку.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство „Шахтарськантрацит” в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Шахтарська-Глибока» звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську про внесення змін в картку особового рахунку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що УПФУ в м. Шахтарську Донецької області було винесена вимога № Ю – 26/65 від 01.04.2009 року на суму 3216149,61 грн., в т.ч.: недоїмка зі страхових внесків – 6096688,28 грн., штрафні санкції (штраф) – 115728,87 грн.; пеня – 3732,46 грн. Відповідачу була направлена заява про узгодження зазначеної вимоги та рішенням відповідача від 10.04.2009 року № 1839/02 по результам розгляду заяви про узгодження вимоги, спірна вимога залишена без змін. Посилаючись на те, що відповідач безпідставно розподілив заборгованість ВП «Шахта «Шахтарська Глибока» ДП «Шахтарськантрацит», вважаючи недоїмкою за страховими внесками суму 6216149,61 грн., просив суд зобов’язати відповідача Управління пенсійного фонду України в м. Шахтарську внести зміни в картку особового рахунку страхувальника ВП «Шахта»Шахтарська Глибока» Державного підприємства «Шахтасрькантрацит», визначивши станом на 01.04.2009 року, що підприємство не має недоїмки по страховим внескам.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив, та просив суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням зазначених уточнень.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі, вважає відповідач діяв у межах вимог чинного законодавства при винесені спірної вимоги. Просив суд відмовити позивачу у задовленні позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство „Шахтарськантрацит” є юридичною особою (ідентифікаційний код 32299510), та у відповідності до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, несе обв’язки з нарахування, обчислення в сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.

У відповідності до ст. 12 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Згідно зі ст. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України. Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; призначення і виплати пенсій; забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій, допомоги на поховання та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Статтею 106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р.№ 1058-IV та п. 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663 встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у визначені строки, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.

Судом встановлено, що 1 квітня 2009 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Шахтарську Донецької області прийнята вимога № Ю – 26/65 про сплату боргу в сумі 3216149,61 грн., з яких недоїмка зі страхових внесків – 6096688,28 грн., штрафні санкції (штраф) – 115728,87 грн.; пеня – 3732,46 грн.

Рішенням начальника УПФУ в м. Шахтарську від 10.04.2009 року вимога залишена без змін.

Стаття 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи такого страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках передбачених зазначеним Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 Закону України № 1058, страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов’язані на підставі п. 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

Статтю 18 Закону України № 1058 визначено, що страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно п. 9 ст. 20 Закону № 1058 , днем сплати страхових внесків у разі перерахування сум внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника НП банківський рахунок органу Пенсійного фонду, вважається день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.

Частиною 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосування фінансових санкцій.

Частиною 5 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Між сторонами є спір про наявність або відсутність у позивача заборгованості зі сплати страхових внесків, яка є предметом спірної вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, дані спірної вимоги співпадають з даними облікової картки платника внесків, яким є структурний підрозділ позивача. З огляду на принцип належності доказів, картка особового рахунку страхувальника є певним доказом, щодо підтвердження певних обставин. У межах спірних відносин картка підтверджує визначену вимогою суму боргу.

Виходячи з вимог ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає, що дії відповідача, щодо перерозподілу сум, що надходили від страхувальника з визначенням платежу, а були зараховані в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій в порядку календарної черговості їх виникнення є правомірними, тому відмовляє позивачу у задоволенні позову.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що у будь-якому разі зміна напрямку погашення заборгованості, за інший звітний період ніж врахувало Управління пенсійного фонду, не призводить до зменшення недоїмки, зазначена недоїмки все одно рахується за страхувальником.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позову Державного підприємства „Шахтарськантрацит” в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Шахтарська-Глибока» до Управління Пенсійного фонду України в м. Шахтарську про внесення змін в картку особового рахунку - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 05 листопада 2009 року.

Повний текст постанови складений та підписаний 10 листопада 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Галатіна О.О.