Постанова № 6851966, 30.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 2а-16000/09/0570

час прийняття постанови: 12-15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Шальєвої В.А.

при секретарі                                                  

при секретарі Яковецькій О.В., Химич М.В.

за участю представників позивача Темченкова К.Є., Лень Ю.В.

представників відповідачів Вертели М.В., Кононенко В.К., Пашинського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Мідо-Інтернешнл” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів,

В С Т А Н О В И В:

          Закрите акціонерне товариство „Мідо-Інтернешнл” звернулось до суду з адміністративним позовом до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно контракту № 26/08 від 20.06.2008 р., специфікації № 1 до контракту, сертифікату походження № 819562 від 17.12.2008 р. ЗАТ „Мідо-Інтернешнл” придбало у компанії „Hurwitz Exports Limited” (Велика Британія) невичинені шкурки норки та ліси на умовах поставки СІР Бориспіль у наступній кількості, асортименті та по наступним цінам: шкурки ліси Gold – 93 шт. по 244,98 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 22783,14 доларів США; шкурки ліси Silver – 213 шт. по 197,04 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 41969,52 доларів США; шкурки ліси Golden Iceland – 115 шт. по 149,02 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 17137,30 доларів США; шкурки норки Mahogany M – 750 шт. по 85,93 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 64447,50 доларів США; шкурки норки Mahogany F – 3108 шт. по 45,32 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 140854,56 доларів США; шкурки норки Scanglow F – 2631 шт. по 37,18 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 97820,58 доларів США; шкурки норки Scanglow М – 1743 шт. по 7,88 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 135744,84 доларів США; шкурки норки Scanbrown F – 2430 шт. по 44,17 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 107333,10 доларів США; шкурки норки Scanbrown М – 972 шт. по 78,99 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 76778,28 доларів США. Загальна вартість придбаного товару склала 704868,82 доларів США. Хутряні вироби були придбані компанією „Hurwitz Exports Limited” на Фінському хутряному аукціоні. Позивачем була здійснена повна оплата товару.

          26.12.2008 р. ЗАТ „Мідо-Інтернешнл” через декларанта ТОВ „Інтер-Брок” подав до Східної митниці вантажну митну декларацію № 700000005/8/016736 та декларацію митної вартості на зазначений товар, визначивши митну вартість товару в розмірі 5427489,91 грн. (704868,82 доларів США). Виходячи з вказаної митної вартості, підлягав сплаті податок на додану вартість в розмірі 1091803,50 грн.

          Для підтвердження митної вартості товару митному органу були надані документи, передбачені ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766, а саме, облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, повідомлення про намір ввезення, авіаційну вантажну накладну, рахунок-фактуру (інвойс) № 260801 від 05.12.2008 р., зовнішньоекономічний договір (контракт) № 26/08 від 20.06.2008 р., додаткові угоди № 1 від 17.11.2008 р., № 2 від 01.12.2008 р., № 3 від 05.12.2008 р., специфікація до контракту, сертифікат походження товару № 819562 від 17.12.2008 р., акт про прийняття-передавання товарів на зберігання під митним контролем, вантажна митна декларація № 700000005/8/016736 від 26.12.2008 р., біржовий витяг про ціни Фінського хутряного аукціону станом на 04.04.2008 р., витяг з Інтернету про ціни Фінського хутряного аукціону станом на червень 2008 р.

Східною митницею були витребувані у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, які не були надані.

          Відповідачем було відмовлено у митному оформленні ввезеного товару на підставі картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020888 від 26.12.2008 р. у зв’язку з неподанням на вимоги митного органу у повному обсязі додаткових документів згідно вимог п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, як переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження. Крім того, позивачем було прийняте рішення про визначення митної вартості товару від 24.12.2008 р. до вантажної митної декларації № 700000005/8/016736, яким митна вартість товару була визначена за шостим (резервним) методом.

          Оскільки товар, який був пред’явлений позивачем до митного оформлення, є специфічним, невичинені шкурки норки та ліси повинні зберігатися в спеціально обладнаних сховищах при строго визначеній температурі задля запобігання їх зіпсування, враховуючи можливість негативних наслідків для підприємницької діяльності, позивач був вимушений здійснити митне оформлення товару не за ціною контракту, а за визначеною митним органом митною вартістю. Тому позивач вимушений був подати нову вантажну митну декларацію № 700000005/8/016883 від 30.12.2008 р., визначивши митну вартість за рішенням митного органу, та сплатити податок на додану вартість в сумі 1626640,48 грн. Сума переплати склала 534837 грн.

          Позивач вважає, що при подані першої вантажної митної декларації ним були подані усі необхідні документи для митного оформлення, достатні для визначення митної вартості за ціною угоди. Внаслідок неправомірних дій митного органу позивач вимушений був подати нову вантажну митну декларацію та сплатити митні платежі у розмірі значно більшим, ніж це відповідає вимогам законодавства.

          Позивач просить визнати протиправними дії Східної митниці з відмови у митному оформленні товару відповідно до митної вартості товару в сумі 5427489,91 грн., заявлену ЗАТ „Мідо-Інтернешнл” у вантажної митної декларації № 700000005/8/016736 від 26.12.2008 р. та декларації митної вартості, скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020888 від 26.12.2008 р. та рішення про визначення митної вартості товару від 24.12.2008 р. до вантажної митної декларації № 700000005/8/016736, стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 534837 грн. на розрахунковий рахунок позивача.

          В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

          Представники відповідача Східної митниці в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що Східною митницею було здійснено перевірку митної вартості, заявленої позивачем у вантажній митній декларації та декларації митної вартості та встановлено, що заявлена митна вартість в розмірі 53,55 доларів США за штуку значно нижче у порівняні з цінами на подібні товари згідно цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Посадовою особою митного органу при здійсненні митного оформлення товару, задекларованого позивачем, на виконання вимог ст. 265 Митного кодексу України, п. 11 Порядку № 1766 було запропоновано надати додаткові документи: договір з третіми особами, що пов’язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам, відповідну бухгалтерську документацію, калькуляцію фірми-виробника, відомості про якісні характеристики товару, інформацію про зв’язок біржових організацій з виробником товару, документи, які підтверджують контракти між фермерським господарством та компанією „Hurwitz Exports Limited”. Позивачем не були подані зазначені документи. Враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації товарів, відсутність у митному органі об’єктивного джерела інформації (документів на ідентичні та подібні товари, які на час здійснення митного оформлення товарів імпортовані на митну територію України та час експорту якого збігається з часом експорту даних товарів), а також необхідної інформації для визначення митної вартості за методом на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості, митним органом було здійснення коригування митної вартості з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ, прийняте рішення щодо можливості застосування шостого резервного методу визначення митної вартості відповідно до ст. ст. 266, 273 Митного кодексу України. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідачів Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області та Головного управління Державного казначейства України у м. Києві в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що відсутні передбачені законодавством підстави для стягнення бюджету надмірно сплачених митних платежів. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідач Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Відповідачі Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області та Головне управління Державного казначейства України у м. Києві у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України ведуть бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснюють повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Судом встановлено, що згідно контракту № 26/08 від 20.06.2008 р., специфікації № 1 до контракту, сертифікату походження № 819562 від 17.12.2008 р. ЗАТ „Мідо-Інтернешнл” придбало у компанії „Hurwitz Exports Limited” (Велика Британія) невичинені шкурки норки та ліси на умовах поставки СІР Бориспіль у наступній кількості, асортименті та по наступним цінам: шкурки ліси Gold – 93 шт. по 244,98 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 22783,14 доларів США; шкурки ліси Silver – 213 шт. по 197,04 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 41969,52 доларів США; шкурки ліси Golden Iceland – 115 шт. по 149,02 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 17137,30 доларів США; шкурки норки Mahogany M – 750 шт. по 85,93 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 64447,50 доларів США; шкурки норки Mahogany F – 3108 шт. по 45,32 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 140854,56 доларів США; шкурки норки Scanglow F – 2631 шт. по 37,18 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 97820,58 доларів США; шкурки норки Scanglow М – 1743 шт. по 7,88 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 135744,84 доларів США; шкурки норки Scanbrown F – 2430 шт. по 44,17 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 107333,10 доларів США; шкурки норки Scanbrown М – 972 шт. по 78,99 доларів США за одну штуку, загальною вартістю 76778,28 доларів США. Загальна вартість придбаного товару склала 704868,82 доларів США. Хутряні вироби були придбані компанією „Hurwitz Exports Limited” на Фінському хутряному аукціоні. Позивачем була здійснена повна оплата товару.

26.12.2008 р. ЗАТ „Мідо-Інтернешнл” через декларанта ТОВ „Інтер-Брок” в порядку ч. 1 ст. 262 Митного кодексу України була подана до Східної митниці вантажна митна декларація № 700000005/8/016736 та декларація митної вартості на зазначений товар (а.с. 75-77).

Митна вартість зазначеного товару в розмірі 5427489,91 грн. (704868,82 доларів США) була визначена позивачем, виходячи з ціни контракту, тобто, за основним (першим) методом, встановленим ст. 266 Митного кодексу України.

Виходячи з вказаної митної вартості, підлягав сплаті до бюджету податок на додану вартість в розмірі 1091803,50 грн.

          Для підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надані документи, передбачені ст. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2006 р. № 1766, а саме, облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, повідомлення про намір ввезення, авіаційну вантажну накладну, рахунок-фактуру (інвойс) № 260801 від 05.12.2008 р., зовнішньоекономічний договір (контракт) № 26/08 від 20.06.2008 р., додаткові угоди № 1 від 17.11.2008 р., № 2 від 01.12.2008 р., № 3 від 05.12.2008 р., специфікація до контракту, сертифікат походження товару № 819562 від 17.12.2008 р., акт про прийняття-передавання товарів на зберігання під митним контролем, вантажна митна декларація № 700000005/8/016736 від 26.12.2008 р., біржовий витяг про ціни Фінського хутряного аукціону станом на 04.04.2008 р., витяг з Інтернету про ціни Фінського хутряного аукціону станом на червень 2008 р.

Відповідачем були витребувані у декларанта наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: договір з третіми особами, що пов’язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам; відповідна бухгалтерська документація; калькуляція фірми-виробника; відомості про якісні характеристики товару; інформація про зв’язок біржових організацій з виробником товару; документи, підтверджуючи контракти між фермерським господарством та компанією „Hurwitz Exports Limited”. Позивачем митному органу не були надані документи, які витребувались, про що декларантом був здійснений запис на декларації митної вартості (а.с. 27).

Східною митницею було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів від 24.12.2008 р. до вантажної митної декларації № 700000005/8/016736, в якому митна вартість товару, ввезеного позивачем, визначена за методом № 6 (резервним) в розмірі 7558446,924 грн. (а.с. 15).

26.12.2008 р. відповідачем Східною митницею була видана картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020888 у зв’язку з неподанням на вимоги митного органу у повному обсязі додаткових документів згідно вимог п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, як переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (а.с. 14).

Враховуючи можливість настання негативних наслідків для підприємницької діяльності, ЗАТ „Мідо-Інтернешнл” було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару не за ціною контракту, а за ціною, яка була визначена митним органом. Позивачем була подана нова вантажна митна декларація № 700000005/8/016883 від 30.12.2008 р. та сплачений податок на додану вартість в сумі 1626640,48,грн. (а.с. 24-26), що на 534837 грн. перевищує суму податку на додану вартість, який підлягав сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за першим методом.

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Судом встановлено, що декларантом та позивачем ЗАТ „Мідо-Інтернешнл” були надані митному органі усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, в тому числі, облікова картка суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, повідомлення про намір ввезення, авіаційну вантажну накладну, рахунок-фактуру (інвойс) № 260801 від 05.12.2008 р., зовнішньоекономічний договір (контракт) № 26/08 від 20.06.2008 р., додаткові угоди № 1 від 17.11.2008 р., № 2 від 01.12.2008 р., № 3 від 05.12.2008 р., специфікація до контракту, сертифікат походження товару № 819562 від 17.12.2008 р., акт про прийняття-передавання товарів на зберігання під митним контролем, вантажна митна декларація № 700000005/8/016736 від 26.12.2008 р., біржовий витяг про ціни Фінського хутряного аукціону станом на 04.04.2008 р., витяг з Інтернету про ціни Фінського хутряного аукціону станом на червень 2008 р., платіжні документи про здійснення оплати за ввезене хутро.

Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об’єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Як суд зазначив вище, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Також суд вважає, що митний орган безпідставно вимагав від декларанта подання додаткових документів.

Так, у митного органу не було підстав для вимагання договору з третіми особами, що пов’язаний з договором про поставку спірних товарів, а також рахунків про здійснення платежів третім особам та відповідної бухгалтерської документації, оскільки поставка здійснювалась на умовах СІР. Згідно ст. В3 Міжнародних правил по тлумаченню торгових термінів “Інкотермс”, редакція 2000 р., для покупця не передбачено обов’язків по укладанню договору перевезення, такі обов’язки покладені на продавця, а тому не було підстав для вимагання зазначених документів.

Позивач не мав змоги надати калькуляцію фірми-виробника, а також інформацію про зв’язок біржових організацій з виробником товару, документи, підтверджуючи контракти між фермерським господарством і компанією „Hurwitz Exports Limited”, оскільки товар був придбаний на аукціоні.

Згідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

          Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неповного подання документів зобов’язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

          Крім того, суд вважає, що неможливо порівнювати вартість товару, ввезеного позивачем, з ціновою інформацією бази ЄАІС ДМСУ на інші види невироблених хутрових шкурок норки, оскільки ці товари не є тотожними, подібними, аналогічними тощо.

          Жоден з випадків, зазначених у витягу з бази даних ЄАІС ДМСУ не співпадає з даним за країною-відправником та датою здійснення операції, різниться кількість ввезеного товару, що суттєвим чином спливає на вартість партії товару. Шкурки хутра, зазначені у витягу із бази даних ЄАІС ДМСУ не ідентифіковані, не визначені їх величина (розмір), якість, колір.

Як зазначалось вище, законодавець в ст. 266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

          Відповідачем не надано суду доказів щодо неможливості застосування перших п’яти методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

В судовому засіданні представник Східної митниці пояснив, що консультації між митним органом та декларантом полягали у тому, що інспектором митниці у декларанта біли запитані додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Стаття 266 Митного кодексу Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, фактично митним органом обов’язкові консультації з декларантом проведені не були, що дає суду підстави для висновку, що митним органом були порушені вимоги митного законодавства щодо проведення обов’язкових консультацій з декларантом.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, викладені в запереченнях, про те, що в поданих митниці документах було недостатньо інформації для підтвердження заявленої митної вартості, а саме, відсутня інформація про формування ціни товару у відповідності до торгів на хутрових аукціонах; відсутні відомості про участь інопартнера або виробника в торгах хутрових аукціонів; інформація про ціни продаж Фінського хутрового аукціону надана не безпосередньо від учасника аукціону, а від позивача; банківські документи не містять відповідних реквізитів та відміток банку.

Вказані зауваження не були зазначені в декларації митної вартості, в якій митний орган вимагав надати додаткові документи. Інформація про ціни на Фінському хутровому аукціоні була надана позивачем разом з усіма документами на ввезений товар. Інформація про ціни продаж надійшла позивачу від компанії „Hurwitz Exports Limited”, про що свідчить напис „Hurwitz for Mido” (а.с. 28-31).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідачем в судовому засіданні взагалі не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дії.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючі рішення про визначення митної вартості товарів та картку відмови у митному оформленні товарів, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов.

Судом встановлено, що позивачем здійснено митне оформлення хутра зі сплатою митних платежів, виходячи з їх митної вартості, встановленої митним органом, – 83,40 доларів США з 1 шкурку, тобто, загальна вартість складає 7558446,924 грн.

Оскільки судом визнані неправомірними дії митниці щодо встановлення митної вартості товару, суд вважає, що позивачу підлягає поверненню сума надмірно сплачених митних платежів (податку на додану вартість).

Сума митних платежів, які мав сплатити позивач, виходячи з митної вартості хутра, визначених за методом № 1, складає 1091803,50 грн. Внаслідок порушення посадовими особами відповідача Східної митниці порядку визначення митної вартості позивач вимушений був сплатити суму митних платежів в розмірі 1626640,48 грн., виходячи з митної вартості, визначеної митним органом. Отже, сума надмірно сплачених митних платежів складає 534837 грн. Саме ця сума підлягає повернення позивачу.

У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Таким чином, суд стягує з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені митні платежі (податок на додану вартість) в сумі 534837 грн.

          Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд           

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Закритого акціонерного товариства „Мідо-Інтернешнл” до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів задовольнити.

          Визнати протиправними дії Східної митниці з відмови у митному оформленні товару відповідно до митної вартості товару – не вичинені шкурки ліси та норки – в розмірі 5427489,91 грн., заявлену Закритим акціонерним товариством „Мідо-Інтернешнл” у вантажній митній декларації № 700000005/8/016736 від 26.12.2008 р. та декларації митної вартості до вантажної митної декларації № 700000005/8/016736 від 26.12.2008 р.

          Визнати протиправними картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2008/020888 від 29.12.2008 р. та рішення про визначення митної вартості товару, прийняті Східною митницею до вантажної митної декларації № 700000005/8/016736 від 26.12.2008 р.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Мідо-Інтернешнл” надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 534837 (п’ятсот тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять сім) грн. на рахунок № 260043110 в ТОВ „Фортуна-Банк” м. Київ, МФО 300904, ЄДРПОУ 26254732.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства „Мідо-Інтернешнл” судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

          Повний текст постанови виготовлений 4 листопада 2009 р.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Шальєва В.А.