Постанова № 6851783, 09.11.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2009 р.                                                                       справа № 2а-14814/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Галатіної О.О.

при секретарі                                                  Овчаренко О.М.

за участю:

представників позивача                              Руденко А.І., Каземирової О.В.

представника відповідача - 1                    Аріфуліна Р.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранг» до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області за участю прокурора Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 212520,00 грн., суд,-

ВСТАНОВИВ:

09.09.2009 року, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранг» звернулося до суду з позовом до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області за участю прокурора Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 212520,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 20.04.2005 р. позивач подав до Гірницької міжрайонної податкової інспекції м. Макіївки декларацію по податку на додану вартість за березень 2005 р. на бюджетне відшкодування. Позивач вважає, що йому підлягає відшкодування з Державного бюджету України від»ємне значення ПДВ в сумі 212520,00 грн. Крім того, у декларації позивач визначив спосіб відшкодування – шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

У період з 07.06.2005 р. по 21.06.2005 р. співробітниками Гірницької МДПІ м. Макіївки була здійснена позапланова документальна перевірка з питання правильності заявленого до відшкодування ПДВ ТОВ «Ранг» за березень 2005 р., про що свідчить довідка № 1199\23-2 від 21.06.2005 р. В ході перевірки порушень виявлено не було.

Однак, позивач зауважує, що у період з 08.12.2005 р. по 09.12.2005 р. співробітниками Гірницької МДПІ м. Макіївки була здійснена ще одна позапланова документальна невиїзна перевірка за березень, червень, липень, жовтень 2005 р., про що свідчить акт № 536\23-1\30102407 від 09.12.2005 р. Вказаною перевіркою було встановлено, що позивач перевищив суму бюджетного відшкодування ПДВ за березень, липень, жовтень 2005 р. на 350742,00 грн.

У зв’язку з чим, 27.12.2005 р. позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Гірницької МДПІ м. Макіївки про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення № 0002142320\0 від 13.12.2005 р. Позовні вимоги позивача були задоволені.

Тому, позивач просить суд стягнути на його користь з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з ПДВ за березень 2005 р. в сумі 212520,00 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначивши, що за результатами судового розгляду про визнання недійсним просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

          Представник відповідача -2 в судове засідання не з»явився, надав суду заяву з проханням розгляду справи без його участі.

          Прокурор в судове засідання не з»явився.

Заслухавши пояснення учасників процесу, що з»явились, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ „Ранг” є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю „Ранг” (ідентифікаційний код 30102407), зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради 03.02.1999 року, є юридичною особою, є платником податку на додану вартість.

У судовому засіданні встановлено та це не оспорюється сторонами, що 20.04.2005 р. позивач надав до Гірницької МДПІ м. Макіївки декларацію з податку на додану вартість за березень 2005 р., розрахунок експортного відшкодування за березень 2005 р. В рядку 1 розрахунку експортного відшкодування за березень 2005 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню – 212520,00 грн.

Гірницькою МДПІ м. Макіївки було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питання правильності заявленого до відшкодування ПДВ позивачем за березень 2005 р., за результатами якої складено довідку від 21.06.2005 р. № 1199\23-2. Також, відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питання правильності заявленого до відшкодування ПДВ позивачем за червень, липень 2005 р.,за результатами якої складено довідку від 17.10.2005 р. № 112\23-2. Відповідно до зазначених довідок, проведеними перевірками порушень позивачем законодавства не встановлено.

Крім того, Гірницькою МДПІ м. Макіївки було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питання фактичної сплати до бюджету України ПДВ, заявленого до відшкодування за березень, липень, жовтень 2005 р. За результатами перевірки відповідачем складений акт від 09.12.2005 р. № 536\23-1\30102407.

Вказаним актом перевірки було встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7, п. п. 7.7.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за березень 2005 р. на суму 212071,00 грн., за липень 2005 р. на суму 120584,00 грн., за жовтень 2005 р. на суму 18087,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки, Гірницькою МДПІ м. Макіївки прийняте податкове повідомлення – рішення від 13.12.2005 р. № 0002142320\0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 350742,00 грн., у т. ч.: за березень 2005 р. – на суму 212071,00 грн., за липень 2005 р. на суму 120584,00 грн.,за жовтень 2005 р. на суму 18087,00 грн.,а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 255,00 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням – рішенням, позивач звернувся з позовом до Господарського суду Донецької області про визнання його недійсним.

Постановою Господарського суду Донецької області від 23.06.2008 р. у справі № 28\392а за позовом ТОВ «Ранг» до Макіївської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення – рішення від 13.12.2005 р. № 0002142320\0, яка набрала законної сили, було визнано недійсним податкове повідомлення – рішення Гірницької МДПІ від 13.12.2005 р. № 0002142320\0.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2008 р.у справі № 22-а-8184\08 вищевказана постанова Господарського суду Донецької області була залишена без змін.

Стаття 71 КАСУ передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідачем -1 не доведена правомірність своїх дій.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Саме нормами зазначеного Закону з урахуванням його преамбули регулюються всі питання, пов’язані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Наявність у позивача права на бюджетне відшкодування у відповідних сумах відповідачем не заперечується, спірним є факт підтвердження зазначених сум.

Відповідно до п.7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Порядок перевірки відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений п.п. 7.7.5 та 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Підпункт 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.

Підпунктом „в” п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій в податковій декларації, у разі з’ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі за бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, відповідач не надав у строки, що визначені п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про ПДВ” до органу державного казначейства висновку про відшкодування позивачеві суми ПДВ за березень 2005 р. у розмірі 212520,00 грн.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України державні органи повинні діяти тільки на підставах і в межах повноважень та у спосіб, які передбачені Конституцією України та законами.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Пунктом 1 абзацу 3 статі 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 70 КАС України передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Законом не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утриматися від виконання зазначених дій, що зробив відповідач-1.

Відповідач – 1 наполягає на тому, що підставою ненадання висновку на залишок бюджетного відшкодування він вважає неотримання результатів перевірок по всьому ланцюгу до виробника.

Суд зазначає, що нормами Закону України „Про податок на додану вартість” право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд встановив, що спір виник внаслідок вільного трактування п.1.8 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно якого „бюджетне відшкодування” – це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.

Нормами Закону України „Про податок на додану вартість” не передбачений обов’язок покупця товару – платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податку на додану вартість безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов’язку платника податку – покупця товару доводити надмірну сплату податку на додану вартість саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку – покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

Таким чином, відповідно до п. 1.8 ст. 1 , пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв’язку з надмірною сплатою є саме від’ємне значення за результатами звітного періоду. Від’ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”.

Також, підпункт „а” п.п. 7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тобто право на податковий кредит у платника податку виникає тільки у разі фактичної сплати податку на додану вартість у наступному податковому періоді.

Відповідачем не встановлено фактів порушення позивачем податкового законодавства.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог п. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

В судовому засіданні було встановлено, що податкове повідомлення – рішення, яким позивачу було зменшено суму бюдженого відшкодування на даний момент є недійсним згідно постанови Господарського суду Донецької області від 23.06.2008 р., яка набрала законної сили.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету.

Відповідно до п.4 Наказу ДПА та Державного Казначейства України від 21.05.2001 року №200/86 “Про затвердження Змін та доповнень до Порядку відшкодування податку на додану вартість”, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Податковий орган подає висновки не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством, чого відповідачем - 1 зроблено не було.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем були виконані необхідні вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» для отримання бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника податку у банківській установі.

Як передбачено п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 08.06.2001р. за № 489/5680В, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи, що позивачем виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд задовольняє позовні вимоги та стягує з Державного бюджету України на користь ТОВ „Ранг” бюджетне відшкодування за декларацією за березень 2005 року у сумі 212520,00 грн.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранг» до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області за участю прокурора Донецької області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 212520,00 грн.

Стягнути з державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранг» (код ЄДРПОУ 3010240, розрахунковий рахунок № 2600929135 у ВАТ «Райффайзен Банк Аваль, м. Київ, МФО 380805) шляхом перерахування на розрахунковий рахунок бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за даними податкової декларації за березень 2005 року в розмірі 212520, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ранг» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1700,00 грн.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 9 листопада 2009 року.

Повний текст постанови виготовлений 14 листопада 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Галатіна О.О.