Постанова № 6851534, 21.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 2а-15689/09/0570

час прийняття постанови: 18.23 година

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Ємцовій Н.В.

за участю представника позивача           Чеверди Г.О.

представників відповідача                               Чорної В.В., Бойка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом комунального підприємства «Тепломережа» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0004531541/0 від 19.06.2009 року на суму 7939.80 грн., № 0004521541/0 від 19.06.2009 року на суму 944.91 грн. та № 0004541541/0 від 19.06.2009 року на суму 165.67 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Тепломережа» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0004531541/0 від 19.06.2009 року на суму 7939.80 грн., № 0004521541/0 від 19.06.2009 року на суму 944.91 грн. та № 0004541541/0 від 19.06.2009 року на суму 165.67 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем прийняті та надіслані на адресу підприємства податкові повідомлення-рішення 0004531541/0 від 19.06.2009 року, № 0004521541/0 від 19.06.2009 року та № 0004541541/0 від 19.06.2009 року про застосування штрафів.

З такими рішеннями податкового органу позивач не згоден з наступних причин.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф, розмір якого встановлюється залежно від затримки сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Крім того, позивачем зазначається, що за рішенням № 0004541541/0 податок на землю за лютий 2009 року сплачений у повному обсязі та своєчасно; за рішенням № 0004521541/0 податок на землю за листопад-грудень 2007 року сплачений підприємством своєчасно відповідно заяви методом переброски з особового рахунку підприємства з податку на прибуток, за лютий 2008 року сплачено у сумі 1438.11 грн., за січень 2009 року у сумі 2000 грн.; за рішенням № 0004531541/0 податок на землю сплачений своєчасно за жовтень-грудень 2007 року відповідно заяви методом переброски з особового рахунку підприємства з податку на прибуток у повному обсязі, податок на землю за січень-листопад 2008 року сплачено повністю, податок на землю за лютий 2009 року також сплачено.

Таким чином, позивач вважає, що податковий орган не мав право змінювати призначення платежу, яке визначено платником податків в платіжних дорученнях та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів.

Також, позивачем зазначається, що підприємство сплачувало платежі, заповнюючи в платіжних документах графу «призначення платежу», тобто узгоджене податкове зобов’язання, а не податковий борг.

Тому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0004531541/0 від 19.06.2009 року на суму 7939.80 грн., № 0004521541/0 від 19.06.2009 року на суму 944.91 грн. та № 0004541541/0 від 19.06.2009 року на суму 165.67 грн.

Відповідач надав суду заперечення проти, в яких зазначив, що відповідно до п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а вразі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – рівних пропорціях. На підставі цього, вважає свої дії щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень правомірними та обґрунтованими. Тому просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні тим, які викладені в обґрунтування позову. Просив позовні вимоги задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали суду пояснення аналогічні тим, які викладені у запереченнях проти позову. Просили у задоволенні позову відмовити.

Розгляд справи здійснювався із фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою «Камертон».

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Комунальне підприємство «Тепломережа» є юридичною особо, включено до ЄДРПОУ та має ідентифікаційний код платника податку – 05473192, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька з 28.01.2004 року.

16 червня 2009 року податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податку на землю до бюджету комунальним підприємством «Тепломережа», результати якої викладені у акті перевірки № 3446/1541/05473192 від 16.06.2009 року /а.с. 43-45/.

Відповідно до зазначеного вище акту податковим органом встановлено, що позивачем в порушення п. 17 Закону України «Про плату за землю», п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» несвоєчасно сплачено земельний податок за жовтень, листопад, грудень 2007 року, січень-грудень 2008 року, січень та лютий 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 19 червня 2009 року стосовно комунального підприємства «Тепломережа» прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

-          № 0004541541/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 165.67 грн. (10%) за затримку на 28 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 1656.17 грн. /а.с. 7/;

-          № 0004531541/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 7939.80 грн. (50%) за затримку від 98 до 262 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 15879.60 грн. /а.с. 8/;

-          № 0004521541/0 про застосування штрафних санкцій в сумі 944.91 грн. (20%) за затримку від 53 до 84 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 4724.55 грн. /а.с. 9/.

Правовою підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом визначена норма підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.

Статтею 14 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

29 січня 2007 року підприємством до податкового органу наданий податковий розрахунок земельного податку на 2007 рік, в якій позивач самостійно визначив суму податкових зобов’язань з податку на землю на рік у загальному розмірі 16787.28 грн. з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями по 1393.94 грн. /а.с. 33/.

22 січня 2008 року позивачем до податкового органу наданий податковий розрахунок земельного податку на 2008 рік, в якій позивач самостійно визначив суму податкових зобов’язань з податку на землю на рік у загальному розмірі 17257.30 грн. з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями по 1438.11 грн. /а.с. 36/.

27 січня 2009 року комунальним підприємством «Тепломережа» до податкового органу наданий податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, в якій позивач самостійно визначив суму податкових зобов’язань з податку на землю на 2009 рік у загальному розмірі 19880.49 грн. з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями по 1656.71 грн. /а.с. 39/.

У відповідності з п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» розрахунок ототожнюються з податковою декларацією.

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 і підпункту 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої Мін'юстом України 23.03.2001р. за № 268/5459 (далі - Інструкція), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно сплаченого узгодженого податкового зобов’язання.

Слід зазначити, що відповідно до абзацу першого Преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 19.6 ст. 19 цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платника податків контролюючими органами, закони та інші нормативні акти діють у частині, що не суперечить нормам цього закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобов’язання встановлені зазначеним законом у п. 5.3.1 ст. 5 та передбачають обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього закону для подання податкової декларації.

У відповідності із п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий період, що дорівнює календарному року – протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

В силу п. 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачає узгодження податкового зобов’язання платника податку, нараховане контролюючим органом. При цьому законодавець зазначає, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи податкове повідомлення-рішення № 0004541541/0 від 19.06.2009 року прийнято податковим органом на підставі акту перевірка № 3446/1541/05473192 від 16.06.2009 року за несвоєчасну сплату податку на землю за лютий 2009 року. Відповідно до картки особового рахунку позивача та акту перевірки від 16.06.2009 року на погашення податкового зобов’язання позивача за лютий 2009 року відповідачем були направлені платіжні доручення № 00 від 24.04.2009 року та № 31 від 27.04.2009 року /а.с. 44, 22, 23/. Проте, податкове зобов’язання з податку на землю за лютий 2009 року в розмірі 1656.71 грн. позивачем сплачено своєчасно та у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1079 від 17.02.2009 року на загальну суму 3000.00 грн., з якої за лютий 2009 року – 1656.71 грн. /а.с. 18/.

Податкове повідомлення-рішення № 0004531541/0 від 19.06.2009 року прийнято податковим органом стосовно позивача на підставі акту перевірка № 3446/1541/05473192 від 16.06.2009 року за несвоєчасну сплату податку на землю за жовтень-грудень 2007 року, за січень-листопад 2008 року та за лютий 2009 року. Відповідно до картки особового рахунку позивача та акту перевірки від 16.06.2009 року на погашення податкового зобов’язання позивача за зазначені місяці 2007-2009 р.р. відповідачем були направлені наступні платіжні доручення: № 14 від 11.03.2008 року, № 59 від 18.04.2008 року, № 1488 від 21.04.2008 року, № 29 від 09.06.2008 року, № 2015 від 10.06.2008 року, № 2026 від 11.06.2008 року, № 2918 від 11.09.2008 року, № 1034 від 16.02.2009 року, № 1079 від 17.02.2009 року, № 1346 від 27.02.2009 року, № 1646 від 12.03.2009 року, № 1661 від 13.03.2009 року, № 00 від 24.04.2009 року /а.с. 44, 10-22/. Втім, податкове зобов’язання з податку на землю за жовтень-грудень 2007 року позивачем сплачено, що підтверджується листом позивача від 15.03.2007 року та випискою рахунку, яка була надана суду відповідачем /а.с. 42/; відповідно платіжного доручення № 14 від 11.03.2008 року, № 59 від 18.04.2008 року, № 1488 від 21.04.2008 року, № 29 від 09.06.2008 року, № 2026 від 11.06.2008 року, № 2015 від 10.06.2008 року, № 2918 від 11.09.2008 року позивачем податок на землю за січень-листопад 2008 року сплачено /а.с. 10-16/; як зазначалось судом вище платіжним дорученням № 1079 від 17.02.2009 року позивачем сплачено податок на землю за лютий 2009 року /а.с. 18/.

Податкове повідомлення-рішення № 0004521541/0 від 19.06.2009 року прийнято податковим органом на підставі акту перевірка № 3446/1541/05473192 від 16.06.2009 року за несвоєчасну сплату податку на землю за листопад-грудень 2007 року, за лютий, листопад-грудень 2008 року та за січень 2009 року. Відповідно до картки особового рахунку позивача та акту перевірки від 16.06.2009 року на погашення податкового зобов’язання за зазначені місяці 2007-2009 р.р. відповідачем були направлені наступні платіжні доручення: № 14 від 11.03.2008 року, № 1488 від 21.04.2008 року, № 2026 від 11.06.2008 року, № 1661 від 13.03.2009 року, № 00 від 24.04.2009 року /а.с. 44, 22, 23/. Проте, податкове зобов’язання з податку на землю за листопад-грудень 2007 року позивачем сплачено своєчасно, що підтверджується листом КП «Тепломережа» від 15.03.2007 року та наданою податковим органом випискою рахунку /а.с. 42/; відповідно платіжного доручення № 14 від 11.03.2008 року на суму 1438.11 грн. позивачем податок на землю за лютий 2008 року сплачено повністю та своєчасно /а.с. 10/; відповідно платіжного доручення № 1034 від 16.02.2009 року на суму 2000.00 грн. позивачем податок на землю за січень 2009 року сплачено повністю та своєчасно /а.с. 17/.

Крім того, в кожному платіжному дорученні та у наданій представником відповідача виписки по рахунку позивача Комунальним підприємством «Тепломережа» зазначено призначення платежу «податок на землю за …».

Проте, відповідач використав зазначені платежі як джерело погашення податкового боргу за інші періоди та нарахував позивачу штрафні санкції.

Суд проаналізувавши вище наведе вважає, що дії Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька не відповідають вимогам податкового законодавства з огляду на наступне.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Таким чином, підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством (позивачем) у період з жовтня 2007 року по лютий 2009 року включно в рахунок сплати поточних зобов’язань з земельного податку, в погашення податкового боргу інших періодів, а саме:

-          на погашення податкового зобов’язання за лютий 2009 року податковим органом були враховані платіжні доручення № 00 від 24.04.2009 року в сумі 4000.00 грн. (сплата позивачем узгоджених податкових зобов’язань за травень-липень та частково за серпень 2009 року) та № 31 від 27.04.2009 року в сумі 2000.00 грн. (сплата позивачем залишку узгодженого податкового зобов’язання за серпень 2009 року та частково за вересень 2009 року);

-          на погашення податкового зобов’язання за листопад-грудень 2007 року, за лютий, листопад-грудень 2008 року та за січень 2009 року податковим органом були враховані платіжні доручення: № 14 від 11.03.2008 року в сумі 1438.11 грн. (сплата позивачем за лютий 2008 року), № 1488 від 21.04.2008 року в сумі 738.11 грн. (сплата за березень 2008 року); № 2026 від 11.06.2008 року в сумі 676.22 грн. (сплата за травень 2008 року); № 1661 від 13.03.2009 року в сумі 2 066.00 грн. (сплата за березень 2009 року); № 00 від 24.04.2009 року в сумі 4000.00 грн. (сплата позивачем за травень 2009р. – 126.84 грн., червень 2009 року – 1656.71 грн., липень 2009р. – 1656.71 грн., серпень 2009р. – 559.74 грн.);

-          на погашення податкового зобов’язання за жовтень-грудень 2007 року, за січень-листопад 2008 року та за лютий 2009 року податковим органом були враховані платіжні доручення: № 14 від 11.03.2008 року (сплата позивачем за лютий 2008 року – 1438.11 грн.), № 59 від 18.04.2008 року (сплата позивачем за березень 2008 року – 700.00 грн.), № 1488 від 21.04.2008 року (сплата за березень 2008 року – 738.11 грн.), № 29 від 09.06.2008 року (сплата за травень 2008 року – 1500.00 грн.), № 2 015.00 грн. від 10.06.2008 року (сплата за травень 2008 року – 700.00 грн.), № 2026.00 від 11.06.2008 року (сплата за травень 2008 року – 676.22 грн.), № 2918 від 11.09.2008 року (сплата за серпень 2008 року – 1439.00 грн.), № 1034 від 16.02.2009 року (сплата за січень 2009 року – 2000.00 грн.), № 1079 від 17.02.2009 року (сплата позивачем узгоджених податкових зобов’язань за лютий 2009р. – 1656.71 грн., березень 2009р. – 1343.29 грн.), № 1346 від 27.02.2009 року в сумі 2 000.00 грн. (сплата за березень 2009 року – 313.42 грн., квітень 2009р. – 1656.71 грн., травень 2009р. – 29.87 грн.), № 1646 від 12.03.2009 року в сумі 1500.00 грн. (сплата за травень 2009 року), № 1661 від 13.03.2009 року в сумі 2066.00 грн. (сплата за березень 2009 року), № 00 від 24.04.2009 року в сумі 4000.00 грн. (сплата за травень 2009 року – 126.85 грн., червень 2009 року – 1656.71 грн., липень 2009 року – 1656.71 грн., серпень 2009 року – 559.74 грн.).

Таким чином податковим органом було змінено призначення платежу.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976) реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено – «податок на землю» та періоди, за які сплачуються суми.

Суд вважає за необхідне зазначити, що приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не визначають коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Так, норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов'язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та надіслання платнику податків повідомлення про зміну напрямку платежу. В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про складення податковим органом будь-яких із вищенаведених документів.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, у податкового органу відсутні повноваження змінювати напрямок платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Крім того, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про плату за землю» податкове зобов'язання з земельного податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Строки сплати земельного податку, передбачені даною нормою, не є граничними строками сплати узгодженого податкового зобов'язання у розумінні п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181, тому порушення строку сплати податкового зобов'язання, визначеного ст. 17 Закону № 2181 не є підставою для застосування штрафної санкції, оскільки відповідальність платника податку у вигляді штрафу згідно п.п. 17.1.7 ст. 17 Закону України № 2181 передбачена за порушення граничного строку сплати податкового зобов'язання, передбаченого саме цим Законом, а не строків, встановлених іншими законами, зокрема, Законом України «Про плату за землю», тому у відповідача відсутні правові підстави поширювати дію Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині застосування штрафних санкцій за порушення строків, передбачених Законом України «Про плату за землю».

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цією ж статтею передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Обмеження стосовно реалізації права власника на розпорядження його власністю встановлені у Закону «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ.

При цьому зазначеним Законом встановлені випадки такого обмеження, які передбачені пп. 8.6.1, 8.6.3 п. 8.6 ст. 8 Закону, ст. 9 стосовно застосування адміністративного арешту активів, ст. 10 стосовно продажу майна.

Підпунктом 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181 визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково і сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що норми Закону № 2181 дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону № 2181 податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Також, суд дійшов висновку про те, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону № 2181 передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, дійсно норми пп. 8.6.2 ст. 8 Закону № 2181 з урахуванням положень пп. "б" пп. 8.6.1 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платника податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Суд не приймає посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно п 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням викладених обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Позов комунального підприємства «Тепломережа» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0004531541/0 від 19.06.2009 року на суму 7939.80 грн., № 0004521541/0 від 19.06.2009 року на суму 944.91 грн. та № 0004541541/0 від 19.06.2009 року на суму 165.67 грн. - задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька № 0004531541/0 від 19.06.2009 року на суму 7939.80 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька № 0004521541/0 від 19.06.2009 року на суму 944.91 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька № 0004541541/0 від 19.06.2009 року на суму 165.67 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь комунального підприємства «Тепломережа» (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 109; р/р 26008301611255 в Куйбишевському відділенні ПІБ м. Донецька, МФО 334408, ЄДРПОУ 05473192) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 21 жовтня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений та підписаний 26 жовтня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Могильницький М.С.