Постанова № 6851531, 02.07.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2009 р.                                                                       справа № 2а-517/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Кондрашової О.С.

за участю:

представника позивача Мітрюшина Д.Ф.

представників відповідача Шубських О.В., Кувшинової О.І.,Дубиніна О.О., Молчанової Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтометробуд»

до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька

про Визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтометробуд» звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі акту перевірки №2174/23-211/24656975 від 01.12.2008р. щодо нього відповідачем були прийняти наступні рішення:

-          №0001032301/0/2540/23-213/24656975/15157/10 від 12.12.2008р., яким визначив позивачу суму податкового зобов’язання за податком на прибуток приватних підприємств – держбюджет на загальну суму 195776,00 грн.( у тому числі за основним платежем – 131178 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -64598 грн.);

-          №0001042301/0/2541/23-213/24656975/15158/10 від 12.12.2008р., яким визначив позивачу суму податкового зобов’язання за податком на додану вартість по вітчизняних товарах – держбюджет на загальну суму 27897,00 грн.( у тому числі за основним платежем – 18598грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9299грн.),

-          рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002182303/2542/23-313/24656975/15159/10 від 12.12.2008р., яким застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 180 грн.

Вважає, що прийняти відповідачем вищевказані рішення є необґрунтованими та такими, що підлягають визнанню недійсними з огляду на те, що при складанні акту перевірки відповідачем були порушені вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА №327 від 10.08.2005р., тому що в акті перевірки не зазначив жодної господарської операції, первинного документу, за якими на його думку сталося заниження валових доходів і крім цього в акті зазначив, що встановлені порушення були виявлені вибірковою перевіркою, що не передбачено податковим законодавством.

Також, не згодний з тлумаченням відповідачем терміну «нематеріальний актив», тому що вважає, що отримані позивачем результати робіт, послуг по розробці робочої документації необхідної для виконання робіт по будівництву Донецького метрополітену, не є нематеріальним активом у відповідності до законодавства України про інтелектуальну власність.

Крім цього, позивач не згодний з висновками відповідача про порушення позивачем ст..3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» щодо необхідності патентування операцій з реалізації продукції власного виготовлення (залізобетонних виробів) фізичним особам, які не перебувають з підприємством у трудових відносинах.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги,просив позов задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали, позовні вимоги вважали необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі, суду надали письмові заперечення. Просили у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши в судовому засіданні зібрані в справі докази в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Так, відповідно до акту перевірки №2174/23-211/24656975 від 01.12.2008р., стосовно позивача було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2008р.

          Перевіркою встановлені порушення:

-          пп.4.1.1. п.4.1. ст..4, пп.5.3.2. п.5.3. ст..5, п.5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - підприємством занижено суму податку, яка підлягає перерахуванню в бюджет у сумі 131178 грн. за період з 3 кварталу 2006р. по 1 півріччя 2008р.

-          пп.3.1.1. п.3.1. ст..3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме – підприємством занижено податок на додану вартість, яка підлягає перерахуванню в бюджет у сумі 18 598 грн. за період: липень, серпень, листопад 2006р., березень, червень, вересень 2007р., лютий, березень, травень, червень 2008р.

-          ст..3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» у частині реалізації продукції власного виробництва фізичним особам, які не перебувають з ним у трудових відносинах без придбання відповідних торгових патентів.

На підставі вказаного акту перевірки, стосовно позивача відповідачем були прийняти наступні рішення:

-          №0001032301/0/2540/23-213/24656975/15157/10 від 12.12.2008р., яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання за податком на прибуток приватних підприємств – держбюджет на загальну суму 195776,00 грн.( у тому числі за основним платежем – 131178 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -64598 грн.);

-          №0001042301/0/2541/23-213/24656975/15158/10 від 12.12.2008р., яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання за податком на додану вартість по вітчизняних товарах – держбюджет на загальну суму 27897,00 грн.( у тому числі за основним платежем – 18598грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9299грн.),

-          рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002182303/2542/23-313/24656975/15159/10 від 12.12.2008р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 180 грн.

Відповідно до статей 8, 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державна податкова служба здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

          Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні». На підставі ст. 11-1 вказаного Закону, передбачено, що органами державної податкової служби проводяться планові і позапланові перевірки своєчасності, достовірності повноти та сплати зборів (обов’язкових платежів).

Пунктом 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005 р. N 327 (далі - Порядок N 327), передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Зазначений Порядок розроблений відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», є нормативно-правовим актом, який підлягає застосуванню відповідно до статті 117 Конституції України.

Приписами пп.2.3.2. Порядку №327 передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

-          висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

-          у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

-          зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

-          у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

Суд вважає, що факти заниження підприємством суми податку, яка підлягає перерахуванню в бюджет у сумі 131178 грн. за період з 3 кварталу 2006р. по 1 півріччя 2008р. в порушення пп.4.1.1. п.4.1. ст..4, пп.5.3.2. п.5.3. ст..5, п.5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та факт заниження підприємством податку на додану вартість, яка підлягає перерахуванню в бюджет у сумі 18 598 грн. за період: липень, серпень, листопад 2006р., березень, червень, вересень 2007р., лютий, березень, травень, червень 2008р. в порушення пп.3.1.1. п.3.1. ст..3 Закону України «Про податок на додану вартість», належним чином не зафіксований в акті перевірки, чим порушено вимоги Порядку N 327, отже такий висновок податкового органу є неправомірним і не може бути підставою для визначення підприємству податкового зобов'язання по цій позиції. Суд не може прийняти акт перевірки як доказ, яким підтверджується склад податкового правопорушення, з огляду на принципи належності та допустимості доказів, які полягають у тому, що зазначений акт складений з порушенням приписів пункту 1.7, підпунктів 2.3.2 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 10 серпня 2005 року № 327.

Щодо порушення позивачем вимог пп.5.3.2. п.5.3. ст..5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині неправомірного на думку податкового органу включення до складу валових витрат послуг, які відповідно до вимог пп.1.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств мають підпадати під формулювання «нематеріальний актив», суд зазначає наступне.

Підпунктом 1.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» 28 грудня 1994 року

N 334/94-ВР, встановлено, що нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Стосовно зазначеного актом перевірки контролюючого органу порушень позивачем пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, включення до складу валових витрат витрати на придбання нематеріальних активів:

-          розробки заключення (НТП) про можливість змінення траси ВПС депо «Пролетарське» Донецького метрополітену, виконану ТОВ НТЦ «Метродон» на підставі договору 7-07 від 14.07.2007р.,

-          робочої документації, виконаної ДП ПІ «Укрметротунельпроект» на підставі договору 12-08 від 14.03.2008р.,

-          науково-технічної продукції, виконаної МПП «Ісслєдователь» на підставі договору 20-і-08 від 14.03.2008р.,

-          робочої документації, виконаної ДП ПІ «Укрметротунельпроект» на підставі договору 11/08 від 14.03.2008р.,

-          розробки плану локалізації і ліквідації аварійних систем, виконаної ТОВ «Донбаський протипожежний центр» на підставі договору 748 від 05.03.2008р.,

-          розробки проектного заключення (НТП), виконану ТОВ НТЦ «Метродон» на підставі договору 7-08 від 17.03.2008р.,

суд вважає, що позивачем у судовому засіданні доведено правомірність та обґрунтованість дій підприємства по включенню до валових витрат, витрат понесених позивачем та пов'язаних із замовленням та виготовленням вищевказаної технічної документації. Вказана технічна документація і цей факт сторонами не оспорювався сторонами, була необхідна для підготовки, організації та ведення виробництва стосовно будівництва Донецького метрополітену, а тому згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", її вартість була правомірно віднесена до складу валових витрат.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002182303/2542/23-313/24656975/15159/10 від 12.12.2008р., яким відповідач застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 180 грн. за порушення податкового законодавства (за здійснення торговельної діяльності без придбання торгового патенту), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Згідно з п. 1 ст. 3 зазначеного Закону патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Пункт 2 статті 3 вказаного Закону визначає торговельну діяльність як роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

П. 3 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" визначено, що під пунктами продажу товарів у цьому Законі слід розуміти:

- магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину;

- кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців;

- автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі;

- лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності - фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності;

- стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом;

- фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування;

- оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту акту перевірки №2174/23-211/24656975 від 01.12.2008р., відповідачем в акті перевірки взагалі не зазначено місце продажу товарів, тобто пункт продажу товарів у розумінні Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва, є виробництвом (виготовленням). Тобто позивач, здійснюючи випуск продукції та її реалізацію, здійснював не торговельну, а виробничу діяльність (виготовлення), яка, враховуючи наведені раніше положення Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", не підлягає патентуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з п. п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем у судовому засіданні не доведена правомірність своїх дій щодо прийняття спірних рішень, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Витрати по сплаті судового збору за приписами статей 87, 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькшахтометробуд» до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень – задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька:

-          №0001032301/0/2540/23-213/24656975/15157/10 від 12.12.2008р.;

-          №0001042301/0/2541/23-213/24656975/15158/10 від 12.12.2008р.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002182303/2542/23-313/24656975/15159/10 від 12.12.2008р. Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька.

Стягнути з Державного бюджету на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 02 липня 2009р. Постанова виготовлена в повному обсязі 07 липня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Козаченко А.В.