Постанова № 6851351, 15.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 2а-10905/09/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Токмаковій Є.А.

при секретарі ГорюновійЛ.С.,

за участю

представника позивача Болобана В.Г.,

представника відповідача Воробйової С.Г., Харахаш О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійними та скасування податкових повідомлень – рішень №17215/10/23-2130001422340/0, №17216/10/23-2130001432340 від 18.06.2009 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №17217/10/23-413/0002122343 від 18.06.2009р.

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс», звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень – рішень №17215/10/23-2130001422340/0, №17216/10/23-2130001432340 від 18.06.2009 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №17217/10/23-413/0002122343 від 18.06.2009р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що у акті перевірки, на підставі якого відповідачем були винесені податкові повідомлення – рішення №17215/10/23-2130001422340/0, №17216/10/23-2130001432340 від 18.06.2009 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №17217/10/23-413/0002122343 від 18.06.2009р., податковим органом було встановлено, що товариство занизило податок на прибуток, податок на додану вартість та порушило порядок оприбуткування надходження готівки.

Щодо порушень по визначенню звичайних цін комісійної винагороди, сплаченої позивачем ТОВ «ТД Альтера» на підставі договору комісії, віднесених до складу валових витрат і в податковий кредит у жовтні – грудні 2008 р., позивач зазначає, що встановлена ціна комісійної винагороди за договором є обґрунтованою, оскільки звичайну ціну комісійної винагороди визначив згідно п. 1.20.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємства», як ціну, визначену сторонами. Тому вважає неправомірним встановлене податковим органом завищення валових витрат у 4 кварталі 2008 р. на суму 345738,14 грн. і завищення податкового кредиту на суму 68421,00 грн.

Щодо порушень по включенню до складу валових витрат і в податковий кредит у квітні – грудні 2008 р. сум інформаційно – консультативних послуг, отриманих позивачем від ТОВ «Альтера Груп» на підставі договору, позивач посилається на те, що під час перевірки податковим органом допущені помилки у частині не описання акту про зроблені послуги ТОВ «Альтера Груп» на суму 2708,33 грн., у частині відображення кількості штатних одиниць періодів їхньої роботи на товаристві, не вивчення посадових інструкцій працівників товариства, також податковим органом не взято до уваги те, що по кожному описаному акту виконаних робіт від ТОВ «Альтер Груп», товариством у ході перевірки були надані звіти про надані послуги і всі додані до них розшифровки. Тому позивач вважає, що суми інформаційно – консультаційних послуг документально оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, а тому пов’язанні з веденням господарської діяльності товариства і повинні бути віднесені до складу валових витрат у сумі 175333,32 грн. і до складу податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних сума у розмірі 49125,01 грн.

Щодо порушення порядку оприбуткування прибутку підприємств, то позивач вважає, що обов’язковість використання касових ордерів як документів строгої звітності не передбачено жодним нормативно правовим актом.

Просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення – рішення №17215/10/23-2130001422340/0, №17216/10/23-2130001432340/0 від 18.06.2009 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №17217/10/23-413/0002122343 від 18.06.2009 р. Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на загальну суму 490354,17 грн.

Відповідач надав судові заперечення, в яких посилається на те, що за результатами проведення перевірки позивача було встановлено завищення валових витрат, яке виникло у результаті включення до складу валових витрат у 2008 р. витрат на придбання інформаційно – консультаційних послуг ДФ ТОВ «АЛГЗ - плюс» у ТОВ «Альтера Груп» на загальну суму 175333,32 грн. Відповідач вважає, що товариством не було доведено зв'язок цих послуг з господарською діяльністю, оскільки під час перевірки було встановлено, що на товаристві достатня кількість працівників різних кваліфікацій і зазначені послуги могли здійснюватись власними силами, без залучення сторонніх організацій. Завищення валових витрат на суму 345738,14 грн. відбулось у наслідок невірного розрахунку «звичайних цін» на отримані послуги від пов’язаної особи, тому відповідач вважає, що обґрунтування звичайної ціни у розмірі 1% є недостатнім для об’єктивного визначення податкових зобов’язань. Щодо встановленого у акті перевірки порушення позивачем п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» а саме не оприбуткування готівки в касі підприємства, відповідач вважає, що с 01.01.08 р. по 17.04.08р. оприбуткування готівки повинно було здійснюватись з використанням бланків суворої звітності – касових ордерів.

Просить суд у задоволені позову відмовити.

У судовому засіданні представник позивача, що діє за довіреністю, підтримав позов, просив його задовольнити.

Представник відповідача у суді позов не визнав з підстав, зазначених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс» є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької ради, включене до ЄДРПОУ за №31049491.

Донецька філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс» є відокремленим структурним підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс» та не є юридичною особою, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Донецька та є платником податку на додану вартість.

На підставі направлення від 06.05.2009 №571, виданого ДПІ у Київському районі м. Донецька проведена позапланова виїзна перевірка Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод – плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08 р. по 31.12.08р., валютного та іншого законодавства з 01.01.08р. по 31.12.08р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт про результати позапланової виїзної перевірки Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод – плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.08р. по 31.12.08р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.08р. по 31.12.08р.

18 червня 2009 року Начальником ДПІ у Київському районі м. Донецька винесено податкове повідомлення – рішення №17215/10/23-2130001422340/0, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення Донецькій філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс» визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 129037,41 грн., у тому числі за основним платежем 101085,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27952,41 грн.

18 червня 2009 року Начальником ДПІ у Київському районі м. Донецька винесено податкове повідомлення – рішення №17216/10/23-2130001432340/0, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення Донецькій філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс» визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 176506,16 грн., у тому числі за основним платежем 117670,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58835,39 грн.

18 червня 2009 року Начальником ДПІ у Київському районі м. Донецька винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №17207/10/23-413/0002122343, яким на підставі вищезазначеного акту перевірки за виявлені порушення до Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс» застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 184810,60 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення – рішення від 18.06.2009р №17215/10/23-2130001432340/0 судом встановлено наступне.

Предметом спірного повідомлення – рішення є сума податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 129037,41 грн., у тому числі за основним платежем 101085,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27952,41 грн. за порушення п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення – рішення стали пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якої контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якої відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем податкового повідомлення – рішення від 18.06.2009р №17216/10/23-2130001432340/0 судом встановлено наступне.

Предметом спірного повідомлення – рішення є сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 176506,16 грн., у тому числі за основним платежем 117670,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 58835,39 грн. за порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення – рішення стали пп. «а» пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. «а» пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

З п.3.1.2 «Валові витрати» акту перевірки вбачається, що перевіркою податковим органом повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. встановлено їх заниження на загальну суму 521071,46 грн., у тому числі за 2 квартал 2008 року у сумі 149249,99 грн., за 3 квартал 2008 р. у сумі 10916,67 грн., за 4 квартал 2008 року у сумі 360904,80 грн.

У даному акті зазначено, що заниження валових витрат за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008р. виникло внаслідок невірного розрахунку звичайної ціни на отримані послуги від пов’язаної особи, що призвело до завищення валових витрат на 345738,14 грн. та внаслідок не доведення позивачем того, що придбання інформаційно – консультаційних послуг пов’язано з господарською діяльністю, що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 175333,32 грн.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2008р. Донецькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс» (комітент) укладено договір комісії №К-15/10 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок Альтера» (комісіонер), відповідно до якого, останній зобов’язується від свого ім’я за дорученням та за рахунок комітента здійснювати в його інтересах реалізацію товарів в асортименті. Пунктом 5.1 зазначеного договору передбачено, що за належне виконання доручення комітент виплачує комісіонерові комісійну винагороду в розмірі, що обумовлюється сторонами додатково – на підставі затвердженого звіту та підписаного акту виконаних послуг та указаному в додатковій угоді, що щомісячно складається. Пунктом 6.1, 6.2 передбачено, що комітент відшкодовує необхідні затрати, проведені комісіонером при виконанні доручення, одночасно з виплатою комісійної винагороди. Розмір відшкодування обумовлюється сторонами додатково – на підставі затвердженого звіту та підписаного акту виконаних послуг та указаному в додатковій угоді, що щомісячно складається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1013 Цивільного кодексу України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Відповідно до ч. 1 ст. 1022 Цивільного кодексу України, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Відповідно до ст. 1024 Цивільного кодексу України, комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

З матеріалів справи вбачається, що між Донецьким філіалом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок Альтера» складені акти здачі – прийому робіт:

-           №0000001 від 31 жовтня 2008 року на суму 4113,28 грн., ПДВ 822,66 грн.;

-          №0000002 від 30 листопада 2008 року на суму 130634,16 грн., ПДВ 26126,83 грн.;

-          №0026 від 31 грудня 2008 року на суму 229166,67 грн., ПДВ 45833,33 грн.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо невірного розрахунку звичайних цін з наступних підстав.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування податку на прибуток» визначено, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування податку на прибуток», для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Відповідно до пп. 4.4.3 п. 4.3 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган визначав звичайну ціну на порівнянні умов договору комісії №К-15/10 від 15.10.08р. з ТОВ «ТД Альтера» (комісіонер), договору комісії №К-05/05 від 05.05.08р. з ТОВ «ХЛВЗ» (комітент) і договору субкомісії з ТОВ «ДА-ЛВ» (комітент) №СК-29/04 від 27.04.07р., але при цьому не зазначає та не надає доказів щодо ідентичності або однорідності комісійних послуг в рамках трьох перерахованих договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що податковий орган не довів обставин, на яких ґрунтуються його висновки щодо завищення звичайних цін.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суму 345738,14 грн. та правомірно визначений податковий кредит на підставі наданих податкових накладних за період жовтень 2008 р., листопад 2008 р., грудень 2008р. у розмірі 68420,59 грн.

Як вбачається з акту перевірки, на думку податкового органу, позивачем не доведено, що придбання інформаційно – консультаційних послуг пов’язано з господарською діяльністю.

Судом встановлено, що 20 квітня 2007 року Донецькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс» (замовник) укладено договір про надання послуг №2 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтера - Групп» (виконавець). Предметом договору є надання інформаційно – довідкового обслуговування, консультаційного обслуговування, правового обслуговування, маркетингових та посередницьких послуг, представницьких послуги. Послуги, обумовлені договором, та інші дії сторін, передбачені договором, надаються в цілях сприяння збільшенню замовником об’ємів продажів і розширення внутрішніх і зарубіжних ринків збуту, отримання замовником максимального прибутку, а також в цілях збільшення активів змовника, у тому числі і нематеріальних, поліпшення іміджу. До зазначеного договору були укладені додаткові угоди:

-          №7 від 31 грудня 2007 року на суму 3250,00 грн. (у т.ч. ПДВ 541,67 грн.);

-          №8 від 31 березня 2008 р. на суму 77800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 12966,67 грн.);

-          №9 від 30 квітня 2008 р. на суму 19740,00 грн. (у .т.ч. ПДВ 3290,00 грн.);

-          №10 від 31 травня 2008 р. на суму 78310,00 грн. (у т.ч. ПДВ 13051,67 грн.);

-          №11 від 30 вересня 2008 р. на суму 13100,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2183,33 грн.);

-          №12 від 31 жовтня 2008 р. на суму 6820,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1136,67 грн.);

-          №13 від 30 листопада 2008 р. на суму 11380,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1896,67 грн.);

-          №14 від 31 грудня 2008 р. на суму 87600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 14600,00 грн.).

На виконання зазначеного договору ТОВ «Альтера - Групп» (виконавець) надано ДФ ТОВ «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс» (замовник) послуги, про що складені наступні акти здачі – прийому робіт (надання послуг):

-          №АГ-0000022 від 31 грудня 2007 р. на суму 2708,33 грн., ПДВ 541,67 грн.;

-          №АГ-0000003 від 31 березня 2008р. на суму 64833,33 грн., ПДВ 12966,67 грн.;

-          №АГ-0000013 від 30 квітня 2008 р. на суму 16450,00 грн., ПДВ 3290,00 грн.;

-          №1710 від 31 травня 2008 р. на суму 65258,33 грн., ПДВ 13051,67 грн.;

-          №АГ-00025 від 30 вересня 2008 р. на суму 10916,67 грн., ПДВ 2183,33 грн.;

-          №АГ-00029 від 31 жовтня 2008 р. на суму 5683,33 грн. ПДВ 1136,67 грн.;

-          №АГ-00035 від 30 листопада 2008 р. на суму 9483,33 грн. ПДВ 1896,67 грн.;

-          №АГ-00041 від 31 грудня 2008 р. на суму 73000,00 грн., ПДВ 14600,00 грн.

У судовому засіданні встановлено, що зазначені суми, які визначені у додаткових угодах до договору №2 від 20 квітня 2007 року та актах здачі – прийому робіт (надання послуг) на загальну суму 175333,32 грн., позивач включив до складу валових витрат у наступних податкових періодах:

-          у 2 кварталі 2008 на загальну суму 149249,99 грн., у тому числі у квітні 2008 р. - 2708,33 грн. (акт №АГ-0000022 від 31 грудня 2007р.) та у травні 2008р. – 146541,66 грн. (акти №АГ-0000003 від 31 березня 08р. на суму 64833,33 грн., № АГ-0000013 від 30 квітня 2008 р. на суму 16450,00 грн., №1710 від 31 травня 2008 р. на суму 65258,33 грн.);

-          у 3 кварталі 2008 р.10916,67 грн., у тому числі у вересні 2008 р. – 10916,67 грн. (акт АГ-00025 від 30 вересня 2008 р. на суму 10916,67 грн.);

-          у 4 кварталі 15166,66 грн., у тому числі у жовтні 2008 р. – 5683,33 грн. (акт № АГ-00029 від 31 жовтня 2008 р. на суму 5683,33 грн.) та у грудні 2008 р. – 9483,33 грн. (акт №АГ-00035 від 30 листопада 2008 р. на суму 9483,33 грн.).

Те, що до складу валових витрат відповідні операції були включені в зазначені періоді сторонами у суді не заперечується та не викликає у суду будь – яких сумнівів щодо їх достовірності та добровільності їх визнання.

Відповідно до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумнівів щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідно до п.п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включається суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Судом встановлено, що послуги ТОВ «Альтера - Групп» позивачу надавалися в цілях сприяння збільшенню замовником об’ємів продажів і розширення внутрішніх і зарубіжних ринків збуту, отримання замовником максимального прибутку, а також в цілях збільшення активів змовника, у тому числі і нематеріальних, поліпшення іміджу про що свідчать звіти про надані послуги ДФ ТОВ «АЛГЗ - плюс» за грудень 2007р., березень 2008р., квітень 2008р., травень 2008р., вересень 2008р., 31 жовтень 2008р., 30 листопад 2008р., грудень 2008р., внаслідок чого товариством було отримано дохід, що не заперечується сторонами.

Таким чином, приймаючи до уваги, що виплата винагороди за вищезазначеним договором документально підтверджена як на момент перевірки, так і на момент розгляду справи, суд приходить до висновку, що вартість придбаних послуг на загальну суму 175333,32 грн. правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат у 2 кварталі 2008 р., у 3 кварталі 2008 р. та у 4 кварталі 2008р. та правомірно визначений податковий кредит на підставі отриманих податкових накладних від ТОВ «Альтера Групп» за період травень 2008р., вересень 2008р., жовтень 2008р., грудень 2008р. у розмірі 49125,01 грн.

Враховуючи наведене, приймаючи до уваги, що валові витрати і податковий кредит з податку на додану вартість позивачем за цими господарськими операціями відображені правомірно, суд вважає що спірні податкові повідомлення – рішення винесені податковим органом безпідставно, тому необхідно їх визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька №17215/10/23-2130001422340/0, №17216/10/23-2130001432340/0 від 18 червня 2009 року.

Перевіряючи законність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.06.2009р. №17217/10/23-413/0002122343 судом встановлено наступне.

Предметом спірного рішення є сума штрафних санкцій у розмірі 184810,60 грн. яку застосовано до Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс» застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 184810,60 грн. за порушення п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України» затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.04р. №637.

Правовою підставою прийняття спірного податкового рішення про застосування штрафних санкцій стали п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» №436/95, в редакції від 11.05.99 р.

Відповідно до п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в України», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» №436/95, в редакції від 11.05.99 р., установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою визначаються «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637.

Пунктом 1.2 цього Положення визначено термін касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Відповідно до п. 2.6 зазначеного Положення, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Форма касових ордерів установлена Наказом Міністерства статистики України від 15.02.1996р. №51 «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій», який втратив чинність згідно з наказом Міністерства статистики України від 9 червня 2008 року N 186.

Таким чином, обов’язковість використання касових ордерів, саме як документів строгої звітності не передбачена ні «Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. №637 ні іншими нормативно – правовими актами.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 23 квітня 2009 р. N 210затверджені «Методичні рекомендації щодо порядку проведення перевірок з питань дотримання суб'єктами господарювання касової дисципліни, повноти оприбуткування виручки від реалізації товарів (послуг)» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби України при здійсненні контролю за дотриманням ними встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, порядку проведення розрахунків, повноти оприбуткування виручки від реалізації товарів, а також попередження фактів ухилення від виконання зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами.

Відповідно до п. 4.3 зазначених методичних рекомендацій, повнота та своєчасність оприбуткування готівкових коштів у касу, отриманих з рахунків підприємства в банку, встановлюються шляхом зустрічної та взаємної перевірки даних виписок банка з розрахункових рахунків підприємства, корінців чекових книжок, прибуткових касових ордерів та записів у касовій книзі. Для визначення, що отримані із банківських рахунків грошові кошти оприбутковані своєчасно і повністю, необхідно перевірити записи в журналі-ордері N 1 і касовій книзі з сумами на корінцях чекових книжок і у виписках банків.

З виписки по особовому рахунку ДФ ТОВ «АЛГЗ-плюс» від 21.01.2008 р. наданої банком ТОВ КБ «Український фінансовий світ» вбачається, що сума у розмірі 36962,12 грн. була отримана позивачем 21 січня 2008 по чеку ЛБ№6435161 для виплати заробітної плати за грудень 2007р. Зазначена сума була відображена в касовій книги на 2007 р. 21 січня 2008р.

Таким чином, оскільки законодавцем не передбачена обов’язковість використання касових ордерів, саме як документів строгої звітності та позивачем фактично була оприбуткована сума у розмірі 36762,12 грн., суд приходить до висновку про відсутність факту ухилення Донецької філії Товариства з обмеженою відповідальності «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс» від оприбуткування готівкових коштів у розмірі 36762,12 грн., та вважає, що оскаржувальне рішення про застосування штрафних санкцій №17217/10/23-413/0002122343 від 18.06.2009р. прийняте Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька є безпідставним, у зв’язку із чим підлягає визнанню недійсним та скасуванню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійними та скасування податкових повідомлень – рішень №17215/10/23-2130001422340/0, №17216/10/23-2130001432340 від 18.06.2009 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №17217/10/23-413/0002122343 від 18.06.2009р. задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 18.06.2009 року №17215/10/23-2130001422340/0, №17216/10/23-2130001432340/0.

Визнати недійсним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 18.06.2009 року №17217/10/23-413/0002122343.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівський лікеро – горілчаний завод - плюс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 7 жовтня 2009 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 20 жовтня 2009 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Ісаенко Ю.А.