Постанова № 6851308, 16.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 2а-4821/09/0570 час прийняття постанови: Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого                                                  судді при секретарі                                                  Ломиног А.М. при секретарі           Ломиног А.М. за участю

представника позивача                               Левченко І.О.

представника відповідача          Сергієнко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «BRW» до          Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання нечинними податкові повідомлення-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «BRW» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання нечинними податкові повідомлення-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами господарської діяльності у серпні та вересні 2005 р. ТОВ «BRW» отримало від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду і сумою податкового кредиту звітного податкового періоду. 20.10.2005 року позивач надав до ДПІ у Кіровському районі м.Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2005 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, а також розрахунок суми бюджетного відшкодування у розмірі 755641 грн. ДПІ у Кіровському районі м.Донецька провела позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ та за результатами цієї перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0003502340/0 від 20.12.2005 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 186196,80 грн. та № 0003512340/0 від 20.12.2005 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 755641 грн. Позивач не згоден з цими податковими повідомленнями-рішеннями з наступних підстав. Податкове повідомлення-рішення від 16.12.2005 року про донарахування податку на додану вартість було прийнято на підставі того, що при оформленні податкових накладних було порушено п.2.1.п.7.2.ст.7 та п.п.7.4.5 п.7.4.ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме відсутність обов’язковий реквізитів – одиниць виміру, але позивач не вважає це порушенням. Податкове повідомлення - рішення від 20.12.2005 року було прийнято на підставі того, що ТОВ «BRW» безпідставно віднесло до складу податкового кредиту податкові накладні, основним аргументом податкового органу наводиться факт відсутності поставки товарів від постачальника (ТОВ «SDS») до покупця (ТОВ «BRW»). Але позивач стверджує, що підставою для виникнення податкового кредиту є одна з подій, що сталася раніше, та в даному випадку це попередня оплата. Відповідач зробив висновок, що оскільки суми ПДВ не були сплачені до бюджету то і не можуть бути відшкодовані. Також на помилкове визначення податкових донарахувань вплинули також арифметичні помилки при складанні Акту перевірки.

Просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003502340/0 від 20.12.2005 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 186196,80 грн. визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0003512340/0 від 20.12.2005 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 755641,00 грн. та стягнути з ДПІ у Кіровському районі м.Донецька витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення в яких зазначив що при проведенні документальної перевірки відповідача встановлено факт порушення положень пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підприємством було зроблено передплати за меблі ТОВ «SDS» згідно договорів від 07.02.2005 р. № 36/05 та від 31.05.05р. № 15/05. Товар на час проведення перевірки не було отримано, а зроблені переплати до складу валових витрат позивачем не віднесено і хоча у ТОВ «BRW» виникає право на нарахування сум податкового кредиту, право на отримання бюджетного відшкодування, зайво сплачених при частковому виконанні таких договорів сум ПДВ у позивача відсутнє. ДПІ, приймаючи рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ, виходила з того що зі змісту угод і наступних дій платника податку, який систематично в рахунок переплати здійснював перерахування коштів на рахунок ТОВ «SDS» при цьому з відсутності навіть наміру отримання товару (меблів) для подальшого використання у господарський діяльності, вбачається навмисне здійснення діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши в судовому засіданні зібрані в справі докази в їх сукупності, вважає встановленим наступне.

У судовому засіданні встановлено, що позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «BRW» є юридичною особою та зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за № 32890550 (т.1 а.с.9), здійснює діяльність на підставі Статуту (у новій редакції), затвердженого протоколом № 5 Зборів Учасників від 19.08.2005 року (т.1, а.с. 11-22).

Відповідачем ДПІ у Кіровському районі м.Донецька проводилася перевірка позивача, за результатами якої складено акти перевірки № 868/23-3/32810550 від 14.12.2005 р. про результати позапланової виїзної перевірки питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за період з 01.08.2005 року по 31.09.2005 р. (т.1 а.с. 41-49).

За результатами перевірки ДПІ у Кіровському районі м.Донецька зменшено суму податкового кредиту на 1754152,32 грн. в т.ч. у серпні – 926291 грн., у вересні – 837247 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення:

- № 0003502340/0 від 20.12.2005 року, яким на підставі п.п. 17.1.3 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму податкових зобов’язань з ПДВ у сумі 151424 грн. та штрафних санкцій у сумі 34772,80 грн. за порушення п.7.2.1, 7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». (т.1 а.с.53).

- № 0003512340/0 від 20.12.2005 року, яким на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2005 року у розмірі 755641 грн. (т.1 а.с.54).

Позивач не погоджується із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями та просить їх визнати нечинними.

Постановою Господарського суду Донецької області від 17.01.2007 року позовні вимоги ТОВ «BRW» до ДПІ у Кіровського району м.Донецька визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.12.2005 р. № 0003502340/0 та визнано частково нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.12.2005 року № 0003512340/0 в частині визначення суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 641044 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2008 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2009 року ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2008 року та постанову Господарського суду Донецької області від 17.01.2007 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з тих підстав, що судами першої та апеляційної інстанції не в повній мірі з’ясовані та досліджені усі обставини у справі.

Вищий адміністративний суд зазначив у своїй ухвалі що судами не досліджено чи систематично в рахунок передплати позивач здійснював перерахування коштів на рахунок ТОВ «SDS» та відсутність або наявність наміру отримання товарів для подальшого використання у господарській діяльності. Чи отримано позивачем передплачений товар на момент розгляду справи в суді, чи мало місце навмисне здійснення діяльності з метою вилучення коштів з державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ. Також судами не з’ясовано, чи мали операції з придбання та реалізації товарів реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення. Не встановлено, з врахуванням особливостей умов договорів наявність самостійної ділової мети. Крім того, Вищим адміністративним судом було зазначено, що суди виходили лише з наявності у позивача податкових накладних продавця та факту передоплати за договорами, але не взято до уваги те що при зазначених обставинах необхідно перевірити наявність ознак безтоварності операцій з поставки, а також, що позивач та його постачальник працювали в одному сегменті ринку, мають налагоджені зв’язки та обізнані стосовно один одного. (т.4 а.с. 163-166)

П.1.4 ст.1 ЗУ “Про ПДВ” визначає поняття поставки товарів – це будь – які операції, що здійснюються згідно з договорами, умови яких передбачають відстрочення та передачу права власності на майно не пізніше дати останнього платежу.

А це означає, якщо договором не передбачена передача права власності на такі товари, то таку операцію не можна вважати поставкою.

Згідно договорів поставки від 07.02.05 №36/05 та від 31.05.05 №15/05 між ТОВ “BRW” та ТОВ «SDS» позивачем були зроблені передплати за меблі. Товар на час проведення перевірки ТОВ “BRW” отримано не було, а зроблені передплати до складу валових витрат підприємством не віднесено.

Під час судового засідання позивач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували факт отримання товарів від ТОВ «SDS».

Таким чином, факт продажу товару відсутній, тому суми ПДВ, сплачені ТОВ “BRW”, не підлягають віднесенню до складу податкового кредиту, оскільки їх сплата не свідчить про фактичне придбання товару та перехід права власності на нього по податковим накладним.

На підставі пп.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Факт того, що позивач та його постачальник працювали в одному сегменті ринку, мають налагоджені зв’язки та обізнані стосовно один одного підтверджується тим, що позивачем з Головним Управлінням та Пролетарським відділенням «Промінвестбанку» попередньо укладено кредитні договори про відкриття мультивалютних кредитних ліній від 30.07.05р. №34-1/2005 та 31.08.05р. №15-93/41 – 7131/05, згідно з умовами кожного з яких банк надає ТОВ “BRW” як позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 5 000 000грн. та позивачем за договорами від 07.02.05 №36/05 та від 31.05.05 №15/05 шляхом безготівкового розрахунку перераховано ТОВ “SDS” грошові кошти, отримані за кредитом банку, у сумі 8 939,5 тис.грн., як передплату за товар за вказаними правочинами. Також це підтверджується великою кількістю договорів купівлі-продажу, поставки, оренди які знаходяться у матеріалах справи.

Крім того, до матеріалів справи долучено реєстраційні та установчі документи контрагентів ТОВ “SDS” та ТОВ “BRW” з яких вбачається, що ці підприємства мають одну юридичну адресу: м.Донецьк, вул.. Кірова, 90, та також мають спільного засновника Ячунскас Сваюнас. (порівняння між а.с.96-101 та 102-104).

Згідно з положеннями ст.334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено правочином чи законом. Передача майна є вручення його набувачу чи перевізнику, організації зв’язку для відправки, пересилання набувачу такого майна.

Тобто, виходячи з вищенаведеного у позивача виникло право на нарахування сум податкового кредиту, але право на отримання бюджетного відшкодування, зайво сплачених при частковому виконанні таких договорів сум ПДВ, у позивача відсутнє.

.           Також, при проведенні документальної перевірки ТОВ “BRW” встановлено факт порушення позивачем по справі положень пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

          Згідно пп 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками обов’язкові реквізити, зокрема: е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).

Тобто одиниці виміру товару є обов’язковим реквізитом для форми податкової накладної.

Відсутність (незаповнення) хоча б одного реквізиту в податковій накладній позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ на підставі такої накладної, оскільки вона не відповідає вищенаведеним вимогам Закону.

Згідно з ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що представник відповідача доказав правомірність своїх дій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд знаходить обґрунтованим посилання відповідача на норми Закону України «Про податок на додану вартість» та на норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовляє у задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю «BRW».

Відповідно до ст. 94 КАСУ судові витрати з відповідача не стягується.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «BRW» до          Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька про визнання нечинними податкові повідомлення-рішень - відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 15 жовтня 2009 року.

Повний текст постанови складений 20 жовтня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Кірієнко В.А.