Постанова № 6849697, 05.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.11.09 Справа №2а-9363/09/9/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Цикуренко А.С. , при секретарі Павленко Н.О. розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу за позовом Державне підприємство "Алуштинське лісове господарство"

до Державна податкова інспекція у м. АлуштіЗаступник начальника Державної податкової інспекції в м. Алушта Гарагуц О.І.

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

позивача - Тітов В.В., довіреність від 14.08.2009 №299;

відповідача Некрасов О.Ю., довіреність від 04.06.2007 №3337/71; Говоруха А.В., довіреність від 14.08.2009 №1437/9/10;

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до ДПІ у м.Алушта, заступника начальника ДПІ у м.Алушта Гарагуц О.І. та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.02.2009 №0000112301/0 про визначення податкового зобовязання з земельного податку у сумі 3945574,51 грн. та штрафних санкцій у сумі 3945574,51 грн., усього в сумі 7891149,02 грн.

Позивач у судове засідання не зявився, повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач у судове засідання не зявився, повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття у судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ними про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону України "Про систему оподаткування" контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами в межах повноважень, визначених законами. Відповідно до п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України. При цьому фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами ДПС України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку.

На підставі листа ДПІ у м.Алушта від 25.12.2008 №37 позивач був повідомлений про проведення планової виїзної перевірки у відповідності до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання.

Згідно направлень на проведення перевірки від 09.01.2009 №6/23 посадовими особами відповідача з 09.01.2009 по 21.01.2009 була проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства «Алуштинське Лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 по 30.09.2008.

За результатами перевірки складений акт від 26.01.2009 №78/23/20669030 за яким встановлено порушення ст.7 розділу 3 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого занижено податок на землю в сумі 3945574,51 грн.

10.02.2009 на адресу позивача спрямоване податкове повідомлення-рішення №0000112301/0 про визначення податкового зобовязання з земельного податку у сумі 7891149,02 грн., у тому числі за основним платежем 3945574,51 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3945574,51 грн.

Відповідно до п.4.1.1. Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон 2181) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

31.01.2007 позивачем була надана податкова декларація з податку на землю №2870, за якою встановлене податкове зобовязання за 2007 рік у розмірі 2508,00 грн.

Також 31.01.2007 позивачем була надана податкова декларація з податку на землю №973, за якою встановлено податкове зобовязання за 9 місяців 2008 року у сумі 1899,00 грн.

Відповідно до п.5.1. Закону 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно до п.4.2.2 Закону 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються категорії, до яких віднесена окрема категорія - землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Землі природно-заповідного фонду це ділянки суші та водного простору з природними комплексами й об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 43 Земельного кодексу України (за текстом Земельний кодекс)).

Згідно зі ст. 44 цього Кодексу до земель природно-заповідного фонду включаються природні території й об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (ст. 45 Земельного кодексу).

Оподаткування землі в Україні здійснюється відповідно до Закону «Про плату за землю», яким встановлено ставки земельного податку окремо для кожної категорії земель, порядок його обчислення і сплати, пільги щодо оподаткування землі, відповідальність платників і контроль за правильністю обчислення та справляння земельного податку й орендної плати за землі державної та комунальної власності.

Згідно зі ст. 2 цього Закону використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки і землекористувач, у тому числі орендар.

Пунктом 1 ч.1 ст.12 Закону визначено, що від сплати земельного податку звільняються заповідники, у тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища і парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Таким чином позивач користується пільгою з земельного податку в розмірі 100% за землі лісного фонду.

У 2007, 2008 роках позивачем були укладені наступні угоди:

01.06.2007 з приватним підприємством «Весела домівка» про надання рекреаційних послуг. За умовами договору (а.с. 49-50) підприємство повинно організувати відвідування території ДП «Алуштинське лісове господарство» в кварталі 83, та здійснювати контроль та організацію відвідування рекреаційної ділянка в районі Московського енергетичного інституту на туристичній ділянці «Алака». У звязку з чим він облаштовує ділянку у відповідності до вимог та норм СЕС (п.2.3.2.), облаштовує міста для встановлення наметів (п.2.3.3.), встановлює душ, умивальники, кострища, кухню, сидіння біля кострища (п.2.3.4.), встановлює туалети (п.2.3.6.) та інші.

01.06.2007 з приватним підприємцем ОСОБА_5 на виконання робіт з рекреаційної діяльності (а.с.51-52). За яким підприємець повинен виконувати роботи з організації відвідування території ДП «Алуштинський лісгосп» в кварталі №38, а також здійснювати контроль та організацію відвідування памятки природи місцевого значення урочища «Демерджи» та виконувати вимоги охоронного зобовязання. На виконання вказаних вимог підприємець зобовязаний облаштувати тропу до «Долини привидів» (п.2.3.3.), встановити інформаційні щити та урни для сміття, облаштувати КПП на вході на «Долину привидів» (п.2.3.4.), облаштувати центральних вхід (вїзд) та інші.

09.06.2008 з приватним підприємцем ОСОБА_5 на виконання робіт з рекреаційної діяльності (а.с.53-54). За яким підприємець повинен виконувати роботи з організації відвідування території ДП «Алуштинський лісгосп» в кварталі №54, а також здійснювати контроль та організацію відвідування та розміщення туристів на рекреаційної ділянці «Аян-Дере». У звязку з чим він облаштовує ділянку у відповідності до вимог та норм СЕС (п.2.3.2.), встановлює міста для встановлення наметів (п.2.3.3.), встановлює душ, умивальники, кострища, кухню, сидіння біля кострища (п.2.3.4.), встановлює туалети (п.2.3.6.) та інші.

На думку відповідача ДП «Алуштинське лісове господарство» самостійно не використовує зазначені лісові ділянки за функціональним призначенням та не сплачує земельний податок у відповідності до ст.7 розділу 3 закону України «Про плату за землю»:

«Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті».

У звязку з чим відповідачем нараховане позивачу податкове зобовязання з земельного податку у сумі 3945574,51 грн.

Суд не погоджується з висновком відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до умов договору про виконання робіт з рекреаційної діяльності від 01.06.2007 з ПП «Весела домівка» позивачем надана підприємству рекреаційна ділянка з метою облаштування під наметовий табір. За п.2.1.1. договору від 09.06.2008 про виконання робіт з рекреаційної діяльності позивачем надана ПП ОСОБА_5 рекреаційна ділянка «Аян-Дере» з метою облаштування під наметовий табір для туристів та міст з приготування їжі на кострах, можливості постійного користування водою з центрального водопроводу та вїзду транспортних засобів. За п.2.1.1. договору підряду на виконання робіт з рекреаційної діяльності від 01.06.2007 з ПП ОСОБА_5 позивач забезпечує підприємця нормативними документами про використання памятки природи та земель Лісгоспу, надає лісопродукцію для облаштування заказника, та інших обєктів.

Відповідно до ст.7 розділу 3 Закону України «Про плату за землю» податок у пятикратному розмірі сплачується за земельні ділянки, що зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з природоохоронним, оздоровчим та рекреаційним призначенням цих об'єктів.

Відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000, що затверджений наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507 встановлено:

Споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устатковання, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.

Відповідачем не доведено належним чином, що на земельних ділянках, яки були надані для проведення рекреаційної діяльності третім особам знаходились виробничі, культурно-побутові, господарські будівлі і споруди.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства с захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Це вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Під час прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.02.2009 №0000112301/0 вказаний принцип був порушений. Належних обставин для прийняття рішення про нарахування податкового зобовязання відповідачем не наведено.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Постанова складена та підписана 09.11.2009.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Алушта АР Крим від 10.02.2009 №0000112301/0 про визначення державному підприємству «Алуштинське лісове господарство» зобовязання з земельного податку у розмірі 7891149,02 грн.

3.Стягнути на користь державного підприємства «Алуштинське лісове господарство» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Цикуренко А.С.