Постанова № 6849695, 05.11.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

05.11.09Справа №2а-10451/09/4/0170 о 15:15 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від позивача - Торосян Л.А.;

від відповідача - Маслюк О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Кримські генеруючі системи"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій щодо здійснення розподілу сплачених сум та їх зарахування у погашення податкового боргу та пені, зобов'язання вчинити певні дії

Суть спору: Державне підприємство «Кримські генеруючі системи» (далі – позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування повідомлення від 13.08.2009 року №101090109415609 про розподіл суми, сплаченої 12.08.2009 року згідно платіжному документу №1133 у сумі 37,00 грн.; зобов'язання відобразити в особовому рахунку платника податків ДП «Кримські генеруючі системи» суми, перераховані згідно із платіжним дорученням №1133 від 12.08.2009 року відповідно із призначенням платежу. Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, надавши письмову заяву (а.с. 28), в якій просив суд визнати протиправними дії щодо здійснення розподілу сум, сплачених згідно платіжному дорученню №1130 від 13.08.2009 року у сумі 37,00 грн. та їх зарахування у погашення податкового боргу та пені, зобов’язати відповідача відобразити в особовому рахунку платника податків ДП «Кримські генеруючі системи» суми, перераховані згідно платіжному дорученню №1130 від 13.08.2009 року відповідно до призначенню платежу, як сплата податку на прибуток за 2 квартал 2009 року. Позов мотивовано невідповідністю вимогам закону дій відповідача щодо розподілу сплаченої в межах граничного строку погашення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в рахунок погашення податкового боргу і пені.

Ухвалами суду від 03.09.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення (а.с. 23), в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що суми сплачені позивачем, зараховані в погашення податкового боргу і пені відповідно до пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

Підпунктом 2.1.4 п. 2.4 ст. 2 Закону №2181 податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1 - 2.1.3 цього пункту.

Повноваження податкового органу щодо розподілу сплачених платником податку сум на суму, що спрямовується на погашення податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) визначені пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону №2181.

Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 30909683, державну реєстрацію проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.06.2000 року, є платником податків, зборів (обов’язкових платежів).

Позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2009 року (а.с. 10), в якому за рядком 20 визначено суму податкового зобов'язання зі сплати авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів у розмірі 413,00 грн. В податковій декларації за І півріччя 2009 року(а.с. 12), яка складається наростаючим підсумком з початку року, платником податку визначена сума податкового зобов'язання зі сплати авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів у розмірі 450,00 грн.

Відповідно до пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі – Закон №334) у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету (пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону №334).

Платник податку – емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 статті 7 чи пунктом 10.2 статті 10 цього Закону (пп. 7.8.3 п. 7.8 ст. 7 Закону №334).

Таким чином, авансовий внесок, нарахований на суму дивідендів та прирівняних до них платежів є частиною податку на прибуток підприємств, проте строки його сплати окремо встановлені пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону №334.

Судом встановлено, що платіжним дорученням №1130 від 12.08.2009 року (а.с. 14) позивачем перераховано до Держбюджету м. Сімферополя 37,00 грн. із призначенням платежу «авансовий платіж з податку на прибуток за ІІ квартал 2009 року». Перерахування коштів відображено також за даними облікової картки платника податку.

Відповідно до повідомлення від 13.08.2009 року №101090109415609 сплачена сума розподілена наступним чином: на погашення податкового боргу – 32,91 грн., на погашення пені – 4,09 грн.

Суд вважає дії відповідача по розподілу суми сплаченого авансового внеску з податку на прибуток необґрунтованими і такими, що порушують права позивача з наступних підстав.

Відповідно до пп. 16.3.3 п. 16.3 ст. 16 Закону №2181 при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання.

Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Втім, сума податкового зобов'язання у розмірі 37,00 грн., сплачена за платіжним дорученням №1130 від 12.08.2009 року не є сумою податкового боргу.

Згідно із п. 1.3 ст. 1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) – податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Податковим органом не надано доказів пропуску позивачем строку сплати податкового зобов'язання зі сплати авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів за ІІ квартал 2009 року, а судом таких доказів не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що орган державної податкової служби України, відповідно до ст. 11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов’язань.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об’єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Тому посилання представника відповідача, що позивач за платіжним дорученням №1130 від 12.08.2009 року погашав суму податкового боргу (суму податкового зобов'язання, не сплачену у встановлені строки) не є обґрунтованим і не приймається судом до уваги.

Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (далі – Інструкція), затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за N 843/11123.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками (п. 3.1 Інструкції).

Податковий борг платника податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією. Під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом (п.п. 11.1, 11.4 Інструкції).

Наведені положення законодавства надають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо здійснення розподілу сум, сплачених згідно платіжному дорученню №1130 від 13.08.2009 року у сумі 37,00 грн. та їх зарахування у погашення податкового боргу та пені, зобов’язання відповідача відобразити в особовому рахунку платника податків ДП «Кримські генеруючі системи» суми, перераховані згідно платіжному дорученню №1130 від 13.08.2009 року відповідно до призначенню платежу, як сплата податку на прибуток за 2 квартал 2009 року підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні 05.11.2009 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 10.11.2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправними діїДержавної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Кримщодо здійснення розподілу сум, сплачених Державним підприємством «Кримські генеруючі системи» (ідентифікаційний код 30909683) згідно із платіжним дорученням №1130 від 13.08.2009 року у сумі 37,00 грн. та зарахування цих коштів у погашення податкового боргу та пені.

3.          Зобов’язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим відобразити в особовому рахунку платника податків Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» (ідентифікаційний код 30909683) суми, перераховані згідно із платіжним дорученням №1130 від 13.08.2009 року відповідно до призначення платежу.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.