Ухвала суду № 6848072, 26.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-37353/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів:

за участю секретаря судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 22.05.2009р. по справі№2-а-37353/09/2070

за позовом Акціонерного товариства "Агросервіс-Україна"

до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

30.03.2009року, Акціонерне товариство «Агросевіс-Україна» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.03.2009 року №0000362302/0 про визначення податкових зобов”язань по податку на додану вартість; визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.03.2009 року №0000352302/0 про визначення податкових зобов”язань по податку на прибуток підприємств; визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.03.2009 року №0000771702/0 при визначення податкових зобов”язань по податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.05.2009 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.03.2009 року №0000362302/0 про визначення по податку на додану вартість.

Визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.03.2009 року №0000352302/0 про визначення податкових зобов»язань по податку на прибуток підприємств.

Визнано протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.03.2009 року №0000771702/0 при визначення податкових зобов»язань по податку з доходів фізичних осіб.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» №889-ІУ від 22.05.2003 року (далі – Закон №889-ІУ), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР (далі – Закон №334/94-ВР), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР(далі – Закон № 168/97-ВР), що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач надав заперечення в яких просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

працівниками відповідача була проведена виїзна планова перевірка діяльності АТ

„Агросервіс -Україна” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період часу з 01.01.2007 року по 30.09.2008 року про, що складений акт №903/23-212/22696657.

Порушення виявлене під час перевірки склало у порушенні п.5.1ст.5,п.п.5.2.1п.5.2ст.5 Закону №334/94-ВР,а саме: заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 13125 682 грн.; п.4.1,п.4.5,п.п.7.4.4.п.7.4ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме: заниження податку на додану вартість на загальну суму 12711438 грн.; п.п.4.2.1.0п.4.2 ст.4 Закону №889-ІУ, а саме: неутримання , неперерахування податку з доходів фізичних собі у червні 2008 року у сумі 1 350 грн.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 17 березня 2009 року за № 0000362302/0 про визначення по податку на додану вартість у сумі 25 422876 грн., в тому числі – 12 711 438 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями - 12 711 438 грн.,

за №0000352302/0 про визначення податкових зобов”язань по податку на прибуток підприємств, всього у сумі 26251364 грн., в тому числі за основним платежем 13 125682 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 13 125682 грн.;

за №0000771702/0 при визначення податкових зобов”язань по податку з доходів фізичних осіб всього у сумі 4 050,00 грн., в тому числі за основним платежем – 1 350,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2 700,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач під час здійснення своєї господарської діяльності у перевіряємий період порушень податкового законодавства не допускав.

Оскаржувані повідомлення –рішення не відповідають критеріям правомірності рішень, викладеними в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п.5.3.9.п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР зазначено, що господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як вбачається із матеріалів справи, у своїй господарський діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ „Харківміськбуд” (договори № 44 від 01.07.2005року,№27 від 01.07.2005року, та №31 від 01.07.2005року).

Предметом перелічених угод є здійснення будівництва багатоповерхових житлових будинків, що розташовані за адресою: м. Харків, вулиці Чернишевського, 31-а, Залеська, 5, та Залеська, 3-а , контрагентом позивача.

Обмеження щодо включення певних витрат до складу валових встановлені пунктами 5.3.-5.7 Закону № 334.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення даних норм не містять заборони щодо включення до складу валових витрат вартості підрядних робіт.

Крім цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджуються здійснені позивачем витрати, а факт здійснення робіт - актами виконаних робіт КБ-3.

Згідно до ч.4 пп.5.3.9п.5.3ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідним розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Документи позивача відповідають вимогам статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

У зв’язку з наведеним, доводи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.

Посилання апеляційної скарги про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ „Харківміськбуд” угод № 44 від 01.07.2005 року, № 27 від 01.07.2005 року, та № 31 від 01.07.2005 року спростовуються наступним.

У відповідності до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його невідповідність встановлена законом (нікчемний правочин).У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконним заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до положень частини 2 статті 71 КАС України, обов’язок доказування правомірності свого рішення у разі заперечення проти адміністративного позову покладається на суб’єкта владних повноважень.

Таким чином, є правильними висновки суду першої інстанції про неправильне застосування відповідача до вищенаведених договорів між позивачем ТОВ „Харківміськбуд” положень Цивільного кодексу про нікчемність угод, оскільки якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім цього, є хибними посилання відповідача, що відповідно до звітності контрагентів ТОВ „Харківміськбуд” – ТОВ „БМУ №5” та ТОВ „Торговельна промислова компанія „Строй-Альянс”, які виконували будівельно-монтажні роботи по будівництву зазначених житлових будинків, на підприємствах працювало по 1 людині, тому неможливо було виконати обсяг робіт, передбачених договорами.

Оскільки відповідно до копій актів приймання виконаних робіт, зазначені роботи фактично були виконані.

Щодо тверджень апеляційної скарги про помилковість визначення позивачем звичайних цін на квартири, що знаходяться в будинку 3-а, що розташований на вулиці Залеська, м. Харків, та донарахування податків, то колегія суддів, вважає їх хибними з наступних підстав.

Згідно до п.п.1.20.1 Закону №334/94 звичайною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено протилежне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих цін.

На підставі п.1.20.2 Закону №334/94 справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фізично, мають достатньо інформацію про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, що склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).Ідентичними є товари (товари, послуги), що мають однакові основні ознаки та незначні відмінності в зовнішньому вигляді. Однорідними вважаються товари (роботи, послуги), що мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, які дозволяють їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними.

В обґрунтування своєї позиції відповідачем були надані листи ТОВ „Проконсул-Девелопмент” та Харківської торгово-промислової палати про вартість квадратного метра станом на період з 01.01.2007року по 31.12.2008 року.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про недопустимість даних доказів, оскільки це не є нотаріально засвідчені угоди датовані січнем 2006року (датою досягнення згоди між позивачем та його контрагентом у додатковій угоді 33 до договору про дольову участь у будівництві №31/Д від 01.07.2005 року), та відповідачем не дотримана така умова визначення ціни як ідентичність.

Стосовно посилань відповідача про порушення позивачем податкового законодавства під час відшкодування громадянину Чепіль Є.В. моральної шкоди на підстав рішення суду, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону № 889-ІУ, податковий агент, який нараховує (сплачує) оподатковуваний прибуток на користь платника податку, утримує податок з суми такого прибутку за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 даного Закону.

У разі виплати відшкодування моральної шкоди громадянину за рішенням суду позивач не є податковим агентом в значенні цього терміну, викладеному в пункті 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону №889-ІУ.

Тому, висновки суду першої інстанції про безпідставність заперечень відповідача з цього питання є обґрунтованими.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, оскаржувані рішення відповідача не відповідають наведеним критеріям тому, їх слід скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1ч.1 ст.198КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

постанову Харківський окружний адміністративний суд від 22.05.2009р. по справі№2-а-37353/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Кононенко З.О. Судді Донець Л.О. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 30.10.2009 р.