Ухвала суду № 6847677, 19.10.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2009 р.Справа № 2-а-8638/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів:

за участю секретаря судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської обєднаної державної податкової інспеції на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 05.03.2009р. по справі№2-а-8638/08/2070

за позовом Борівського управляння комунального господарства Борівського району Харківської області

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспеції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

29.08.2008року, Борівське управління житлово-комунального господарства Борівського району Харківської області (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Ізюмської об»єднаної державної податкової інспекції в Харківській області (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27 серпня 2008 року №0000032320/3 про визначення позивачу суми податкового зобов»язання з єдиного податку усього в розмірі 34974 грн., у тому числі: за основним платежем – 23 316 грн., за штрафними санкціями 11 658 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.03.2009 року позовні вимоги було задоволено.

Скасоване податкове повідомлення-рішення №0000032320/3 від 27.08.2008 року відповідача про визначення суми податкового зобов»язання з єдиного податку в розмірі

34 974 грн., в тому числі за основним платежем 23316,00 грн., за штрафними санкціями – 11 658,00 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» , Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі - Закон №334), Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі – Закон №168), Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб»єктів малого підприємництва» №727/98 від 3 липня 1998 року (далі – Указ №727).

Позивач надав заперечення в яких просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

працівниками відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2007 року, про що складений акт перевірки №445/232/03358937 від 27.02.2008 року.

На підставі акту перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення №0000032320/3 від 27.08.2008 року про визначення позивачу суми податкового зобов»язання з єдиного податку в розмірі 34 974 грн., в тому числі за основним платежем 23 316,00 грн., за штрафними санкціями – 11 658,00 грн.

За результатами апеляційного оскарження оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Порушення виявлене під час перевірки склало у, зокрема, порушенні ст.1 Указу №727, а саме: заниження суми виручки фактично отриманої на розрахунковий рахунок в сумі

23 3162 грн., відповідно занижено суму єдиного податку до сплати в розмірі 23 316грн., в тому числі: в 4 кварталі 2004 року занижено єдиний податок в сумі 510 грн.; в 3 кварталі 2005 року занижено єдиний податок в сумі 2 600грн., 9 місяців 2006 року занижено єдиний податок в сумі 8 000 грн., у 2006 році занижено єдиний податок в сумі 20206 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач правильно не відобразив в обліку грошові кошти, що поступили в якості субвенції, а тому підстав для застосування до нього податкових зобов»язань та штрафних санкцій не має.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи позивач в перевіряємому періоді мав статус платника єдиного податку.

Позивач є державним комунальним підприємством, підпорядкованим Борівській селищній раді Харківської області, одним із видів діяльності має здійснення послуг з житлово-комунального обслуговування населення району, а саме: послуги з очистки території (вивезення нечистот та стоків), послуги з благоустрою.

На виконання рішень Борівської селищної ради Харківського району позивачу були перераховані кошти як цільова державна субвенція на виконання заходів по попередженню техногенних катастроф та можливих аварійних ситуацій в житловому фонді, який є комунальною власністю селищної ради.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що отриманні від Борівської селищної ради Харківської області кошти є субвенція, а не прибуток позивача, з наступних підстав.

Згідно до ч.5 ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб»єктів підприємницької» №727/98 від 03.07.1998 року виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично одержана суб»єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткуванню прибутку підприємств» передбачено, що не вважається продажем операції з надання товарів в межах договорів комісії, зберігання (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

У відповідності до п.37 ст.2 Бюджетного Кодексу України, субвенції – міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом,який прийняв рішення про надання субвенції.

Статтею 91 Бюджетного Кодексу України зазначено, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів видатки місцевих бюджетів на місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів.

Позивач укладав договори підряду з Приватним підприємством «Будцентр» про капітальний ремонт покрівель житлових будинків смт. Борова Харківська область від 4 серпня 2005 року №27, від 18 серпня 2006 року №47.

Витрати на оплату вказаного вище капітального ремонту покрівель житлових будинків були отриманні позивачем від Борівської селищної ради Харківської області на підставі рішення ХХУШ ІУ скликання від 19 серпня 2005 року «Про внесення змін до рішення ХХШ сесії ІУ скликання від внесених рішенням ХХУ сесії, ХХУІ сесії, ХХУП сесії ІУ скликання від 26.01.2005 року «Про бюджет селищної ради на 2005 рік»; рішення ІУ сесії У скликання Борівської селищної ради від 17 серпня 2006року №1 «Про внесення змін в рішення ХХХП сесії селищної ради ІУ скликання від 14 лютого 2006 року «Про бюджет селищної ради на 2006 рік».

Рішенням У сесії У скликання Борівської селищної ради Харківської області від 14 вересня 2006 року №7 «Про затвердження кошторису на ремонті роботи багатоповерхових житлових будинків в селище Борова, які є комунальною власністю територіальної громади селища Борова, сіл Новоплатонівка та Шийківка» була затверджена проектно-кошторисна документація на капітальний ремонт дахів 9 багатоповерхових житлових будинків.

Грошові кошти, які отримані підприємством від Борівської селищної ради Харківської області перераховані на рахунок Приватного підприємства «Будцентр» за виконання робіт з капітального ремонту покрівель.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірності визначеним в статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: прийнято не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У зв»язку з цим висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є правильними.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1ч.1 ст.198КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської обєднаної державної податкової інспеції залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 05.03.2009р. по справі№2-а-8638/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Кононенко З.О. Судді Донець Л.О. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 23.10.2009 р.