Ухвала суду № 6844835, 08.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2009 р.Справа № 2-а-30885/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів: Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.

за участю представників позивача Міліціанова Романа Валерійовича та відповідача Малахової Юлії Анатоліївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державнаої податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 25.03.2009р. по справі№2-а-30885/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Ордана"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Ордана" (далі- позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000862307/0 від 27.10.2008р. та № 0000862307/1 від 25.11.2008 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2009р. по справі№2-а-30885/08/2070 зазначений адміністративний позов. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова № 0000862307/0 від 27.10.2008р. та № 0000862307/1 від 25.11.2008р., якими визначено податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 36942,38 грн., в тому числі за основним платежем - 24628,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -12314,13 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2009р. та прийняти нове рішення , яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 202, 203, 215,228 Цивільного кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ фірма „Ордана" мало взаємовідносини з ТОВ „Новотрейд" у березні 2008 року - липні 2008 року, а саме : ТОВ фірма „Ордана" відобразило згідно додатку №5 до Декларації по ПДВ обсяг поставки товарів від ТОВ „Новотрейд":

за березень 2008 року на суму 13307,21 гри.;

за квітень 2008 року на суму 3299,52 грн.;

за травень 2008 року на суму 1710,00 грн.;

за червень 2008 року на суму 2790,00 грн.;

за липень 2008 року на суму 3521,52 грн.

За період з березня 2008 по липень 2008 років ТОВ фірма „Ордана" та ТОВ „Новотрейд", які є платниками податку на додану вартість, належним чином оформили договірні правовідносини на виконання вимог податкового законодавства та оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну поставленого товару, а саме: в березні 2008 року - 13307,21 грн.; в квітні 2008 року - 3299,52 грн.; в травні 2008 року - 1710,00 грн.; в червні 2008 року - 2790,00 грн., в липні 2008 року - 3521,52 грн.

Відповідачем, ДПІ в Київському районі м. Харкова, проведена невиїзна документальна перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість за березень-липень ТОВ фірма „Ордана" в розрізі контрагентів, за результатами якої складено акт від 19.10.2008 року № 5300/23-304/25610260.

На підставі висновків вказаного акту перевірки встановлено порушення ТОВ фірма „Ордана" п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме - зайве віднесення до податкового кредиту за березень 2008 року - липень 2008 року ПДВ на загальну суму 36942,38 гри. ДПІ в Київському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення від 27.10.2008 року № 0000862307/0 та № 0000862307/1 від 25.11.2008 р. на загальну суму 36942,38 гри. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем - 24628,25 грн., за штрафними (фінансовими)санкціями-12314,13 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що не виконання контрагентами позивача - ТОВ „Новотрейд" ПП „Весна" та ПП „Демол-Сервіс" своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету не тягне для ТОВ фірма „Ордана" відповідальності та негативних наслідків. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до п. 10.2 ст.10 Закону України “Про податок на додану вартість” платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Пунктом 1.8 ст.1 зазначеного Закону визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках передбачених цим Законом. Обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податків з поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України. Поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Суми податків сплачені і (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту.

Так, відповідно підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 даного пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.

Згідно п.1.4. ст.1 Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦК України).

Виходячи з викладеного, сторонами договору поставки є продавець (постачальник) та покупець. Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст.203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог останнього.

Колегією суддів встановлено, що на час складання спірних податкових накладних ТОВ „Новотрейд" відповідно до статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість" мало статус платника податку на додану вартість, і як наслідок мало право на складання податкових накладних (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість").

ТОВ фірмою „Ордана" на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з березня 2008 по липень 2008 року до ДПІ у Київському районі м. Харкова були надані податкові накладні, які не мали недоліків, та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

З положень п.п.7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" вбачається, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ фірма "Ордана" скористалося наданим йому законом правом та відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року по липень 2008 року податковий кредит, прийнявши рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Щодо висновку ДПІ у Київському районі м. Харкова про вчинення позивачем в порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, укладеного з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства порушення колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач, з посиланням на вказані норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочинів, останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненого з його контрагентом з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями, а тому є нікчемним.

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів не може, також, погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди, вважає її хибною з огляду на таке.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.207. 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.І ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи за період березень-липень 2008р. ТОВ фірма «Ордана» у ТОВ «Новотрейд», які є платниками податку на додану вартість, було придбано та поставлено товар, а саме : сині кришки, плівки п/е багат., упак. марки «т» полот. 430 0,055, переформи позорі, що підтверджується податковими накладними та договорами №ХФ25ПР/08 від 01.01.2008р., №25/1 ПР/08 від 01.01.2008р.

Зазначений товар, входить до продукції, яку реалізовує ТОВ фірма «Ордана», що підтверджується калькуляціями вартості виробництва продукції.

Придбаний у ТОВ «Новотрейд» товар був реалізований ТОВ фірмою «Ордана», що підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, залученими до матеріалів справи.

Отже, ТОВ фірмою «Ордана» використано придбаний у ТОВ «Новотрейд» товар у своїй господарській діяльності.

Крім того, ТОВ фірма «Ордана» та ТОВ «Новотрейд» належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства, оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

ТОВ фірма «Ордана»; в повному обсязі перераховано податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про існування ПП «Весна» та ПП «Демо - Сервіс», а також про порушення даними суб'єктами господарювадня вимог податкового законодавства.

Отже, будь-які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину - відсутні.

Відповідно до ст.511 ЦК України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи.

Тому, порушення третіми особами вимог податкового законодавства не може породжувати будь - яких зобов'язань для ТОВ фірми «Ордана».

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також колегія суддів зазначає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Норми чинного законодавства України не містять приписів про те, що у випадках порушення вимог стосовно заповнення податкових накладних, правочини, які виникли між третіми особами визнаються недійсними.

Тому, висновки, викладені в акті перевірки стосовно нікчемності укладеного між ТОВ фірма „Ордана" та ТОВ „Новотрейд" правочину не відповідають вимогам закону.

Виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" суд погоджується з твердженням відповідача, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарський діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Колегією суддів встановлено, що придбаний у контрагента товар був призначений для використання і був використаний у господарський діяльності товариства (позивач здійснює видобуток і реалізацію води, тому придбав кришки для тари, ТОВ фірма „Ордана" було здійснено продаж товару разом з продукцією - водою у пластикових пляшках).

З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", колегія суддів вважає, що за результатами поставки товарів від ТОВ „Новотрейд", ТОВ фірма „Ордана" правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 24628,25 грн.

Колегія суддів також вважає правомірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що не виконання контрагентами позивача - ТОВ „Новотрейд", ПП „Весна", ПП „Демол-Сервіс" свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету не тягне для ТОВ фірма „Ордана" відповідальності та негативних наслідків. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ТОВ фірма „Ордана" п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення, ні в суді першої інстанції, ані апеляційної інстанції належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Отже, колегія суддів підтверджує, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.199, 200, п.1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 25.03.2009р. по справі№2-а-30885/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді(підпис)

(підпис) Зеленський В.В. Катунов В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.09.2009 р.