Ухвала суду № 6844833, 08.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2009 р.Справа № 2-а-23401/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді:

Суддів: Катунова В.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.

за участю представника позивача Попова Т.П., представника відповідача Богданова М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції Київського району м. Харкова на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 25.03.2009р. по справі№2-а-23401/08/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма "Лефша"

до Державної податкової інспекції Київського району м. Харкова

про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма “Лефша”(надалі - ТОВ ВТФ „Лефша") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції Київського району м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2008 року № 0000782302/0, від 12 травня 2008 року № 0000782302/1, від 05 серпня 2008 року № 0000782302/2 та від 21 жовтня 2008 року № 0000782302/3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від25.03.2009 року по справі№2а-23401/08/2070 позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 09.04.2008 року № 0000782302/0, від 12.05.2008 року №0000782302/1, від 05.08.2008 року № 0000782302/2, від 21.10.2008 р. № 0000782302/3, яким ТОВ "Лефша" визначено суму податкового зобов"язання по податку на прибуток у розмірі 31975,00 грн., в т. ч. за основним платежем у сумі 23000,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 8 975,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою, позивач 03.04.2009р. подав заяву про апеляційне оскарження, а 27.04.2009р. апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ ВТФ "Лефша" у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції п.5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94 - ВР від 28.12.1994 року та Закону України "Про порядок погашення зобовязань перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000 р.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію, Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма “Лефша” зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 17 січня 2001 року, номер запису про реєстрацію 14801200000008656.

В період з 21 лютого 2008 року по 20 березня 2008 року фахівцями Державної податкової інспекції Київського району міста Харкова була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торгівельна фірма “Лефша”з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства за період з 29 липня 2005 року до 30 вересня 2007 року, за результатами якої був складений акт від 27 березня 2008 року № 1714/23-506/31236622.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: до складу валових витрат підприємства зайво віднесено суми, сплачені за послуги оренди згідно договору оренди б/н від 01 липня 2007 року, які не використовувались в господарській діяльності, суми сплачені за надані консультаційні послуги в галузі розрахунку і планування собівартості продукції, фінансового аналізу господарської діяльності згідно договорів № 0401/2006 від 04 січня 2006 року, № 0301/1-07 від 03 січня 2007 року з ФОП ОСОБА_1. В зв'язку з цим, ДПІ встановлено : завищення валових витрат в перевіряємий період в загальному розмірі 377 000,00 грн., що призвело до донарахування по податку на прибуток на загальну суму 94 250,00 грн., а саме: за 3 квартали 2006 року; завищення валових витрат на суму 5 000,00 грн., що призвело до нарахування податку на прибуток на суму 57 000,00 грн., за 4 квартали 2006 року; завищення податку на суму 15 000,00 грн., що призвело до нарахування податку на суму 3 759,00 грн., за 2 квартал 2007 року; завищення податку на суму 228 000,00 грн., що призвело до нарахування податку на суму 57 000,00 грн., за 3 квартали 2007 року; завищення податку на суму 127 000,00 грн., в результаті чого донараховано податок на суму 32 250,00 грн.

Позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, в порядку, передбаченому абз.1 п.4.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10 серпня 2005 року, надав відповідачеві письмові заперечення від 31 березня 2008 року, які зареєстровані відповідачем як вхідний документ 01 квітня 2008 року.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, що відображено у відповіді ДПІ у Київському районі м. Харкова підприємству від 08 квітня 2008 року № 5264/10/23-009 було скасовано частину висновків акту перевірки від 27 березня 2008 року щодо зайвого включення до валових витрат сум сплачених за договором використання товарного знаку.

На підставі зазначеного акту 09 квітня 2008 року ДПІ Київського району м. Харкова було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000782302/0, яким ТОВ ВТФ „Лефша" визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємства в розмірі 31 975,00 грн., втому числі 23 000,00 грн. - основного платежу та 8 975,00 грн. - штрафних санкцій.

Не погодившись з нарахованим податковим зобов'язанням, позивач, оскаржив його в апеляційному порядку. За результатами розгляду скарги, відповідачем було винесено Рішення від 07 травня 2008 року № 6991/10/25-020, яким апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, після чого 12 травня 2008 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000782302/1 на таку ж саме суму податкового зобов'язання, що і з дріб'ю 0.

Позивач, продовжуючи процедуру адміністративного оскарження податкового зобов'язання 19 травня 2008 року, надав апеляційну скаргу до Державної податкової адміністрації Харківської області. Рішенням державної податкової адміністрації Харківської області від 25 липня 2008 року № 2821/10/25-103, за результатами розгляду повторної скарги підтримано висновки ДПІ Дзержинського району м. Харкова та залишено апеляційну скаргу позивача без задоволення. На підставі прийнятого рішення 05 серпня 2008 року, ДПІ в Київському районі було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000782302/2 на таку ж суму податкового зобов'язання, що і з дріб'ю 0 та 1.

В подальшому, позивачем були оскаржені винесені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації України, також, шляхом надання апеляційної скарги 08 серпня 2008 року. ДПА України підтримала здійснені нарахування, що відобразилось у винесенні рішення від 10 жовтня 2008 року № 9823/6/25-0115 про результати розгляду скарги, яким залишено апеляційну скаргу позивача без задоволення. За результатами винесених рішень відповідачем було складене податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2008 року № 0000782302/3 на таку ж саме суму зобов'язання, що і в попередніх податкових повідомленнях-рішеннях з дріб 0, 1 та 2.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивачем був укладений та діяв договір оренди № б/н від 01 липня 2007 року, згідно умов якого Орендодавець (ФОП ОСОБА_2) зобов'язується передати Орендареві (ТОВ ВТФ “Лефша”) у строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування частину приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 266,5 м.кв. для розміщення офісно-виробничого комплексу.

За результатами виконання договору, в перевіреному періоді з липня по вересень 2007 року сторонами договору були складені акти виконаних робіт від 31 липня 2007 року на суму 12 000,00 грн., від 31 серпня 2007 року на суму 12 000,00 грн. та від 30 вересня 2007 року на суму 12 000,00 грн.

З початку користування орендованим приміщенням позивачем проводились роботи по приведенню даного приміщення у відповідність до ліцензійних умов, затверджених Наказом Держкомпідприємництва та Міністерства фінансів від 26 грудня 2000 року № 82/350, про що з 02 липня 2007 року укладений договір оренди та установки обладнання № 07-091 з ТОВ “Технічна сервісна компанія на передачу в користування, встановлення та налагодження обладнання для гранування каменів, акти приймання-передачі від 02 липня 2007 року та від 14 листопада 2007 року до цього Договору про передачу обладнання; договір оренди від 01 вересня 2007 року № 07-02, за яким ТОВ “Харківська ювелірна фабрика“ передає позивачеві в оренду обладнання - ваги лабораторні торсіонні; договір від 15 липня 2007 року, за яким ПОП “Білий ведмідь“ зобов'язується розробити проектно-технічну документацію по організації та розстановці технологічного обладнання для цеху по гранці каміння за адресою АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з приписів пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" які дозволяють платникам податків включати у валові витрати суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) впродовж звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про правомірне віднесення витрат на оренду за вказаними договорами ТОВ ВТФ „Лефша" до складу валових витрат.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Виходячи зі змісту п.1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" "господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Нормативно встановлено, що лише у разі, коли у пунктах 5.3 - 5.8 вказаного вище Закону містяться певні обмеження або пряма заборона відносно включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним. Суд зауважує, що витрати підприємства по сплаті оренди у пунктах 5.3 - 5.8 вищезгаданого Закону законодавцем не віднесено до таких, які заборонено включати до складу валових витрат.

Колегія суддів також зазначає, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням ' виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно включив до складу валових витрат в 3 кварталі 2007 року суми сплаченої оренди в розмірі 36 000,00 грн., нарахованої в липні-вересні 2007 року за Договором оренди від 01 липня 2007 року та згідно актів приймання-передачі від 31 липня 2007 року, 31 серпня 2007 року та ЗО вересня 2007 року.

Щодо спірних сум, сплачених позивачем як винагороди за договорами про надання консультаційних послуг з ФОП ОСОБА_1. від 03 січня 2007 року № 0301/1-07, від 04 квітня 2006 року № 0304/2006 та 04 січня 2006 року № 0401/2006 колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ ВТФ "Лефша" та ФОП ОСОБА_1. в перевіряємий період були укладені та діяли договори від 03 січня 2007 року № 0301/1-07, від 04 квітня 2006 року № 0304/2006 та 04 січня 2006 року № 0401/2006, за якими замовник (ТОВ ВТФ “Лефша”) доручає, а виконавець (СПДФО ОСОБА_1.) приймає на себе зобов'язання надати замовнику консультаційні послуги у галузі розрахунку та планування собівартості, фінансового аналізу господарської діяльності Замовника, управління фінансовими потоками, управлінського обліку та методів бюджетування, рекомендації у галузі маркетингу, методи пошуку нових покупців та збільшення обсягів продажу.

На виконання умов вищезазначених договорів ФОП ОСОБА_1. були проведені відповідні дослідження та складені звіти про їх виконання, а саме звіти про “Аналіз ювелірного ринку Росії”, “Аналіз діяльності асоціації ювелірів України”, “Економічний аналіз діяльності підприємства. Розгляд питання про необхідність збільшення обігових коштів за рахунок кредитування”, “Аналіз ювелірного ринку України”, “Дослідження попиту та тенденцій ринку ювелірних виробів в Україні”, які в подальшому були передані замовнику, що знайшло своє відображення в актах приймання-здачі виконаних робіт та послуг.

Задовольняючи позов в цій частині позовних вимог суд першої інстанції виходив з відповідності первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем в обґрунтування понесених витрат вимогам ст. 9 Закону України ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на включення витрат за договорами про надання послуг з ФОП ОСОБА_1. до складу валових витрат підприємства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, законодавцем визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є акт приймання - передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Таким документом, в даному випадку, є Акти здачі-прийому виконаних робіт ТОВ „Лефша", які містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема в спростування твердження податкової інспекції, акти приймання - передачі до договорів про надання послуг містять зміст та обсяг здійсненої операції “Послуги по популяризації та просуванню товару Замовника”. Вказані акти підписано особами, що брали участь при його складанні і дають змогу їх ідентифікувати.

Вартість виконаних послуг, визначена та підтверджуються Актами здачі-прийому виконаних послуг, які повністю узгоджуються з вимогами п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.

Враховуючи викладене, обов'язкова наявність інших документів, окрім тих, які засвідчують факти здійснення господарських операцій, чинним законодавством не передбачена. А тому посилання контролюючого органу в обґрунтування своїх заперечень на те, що звіти позивача відображають не повний перелік послуг, який передбачений предметом договору та який зазначений в актах приймання - передачі виконаних робіт та послуг є на думку суду неправомірним.

Крім вищевикладеного, придбання позивачем спірних послуг підтверджується податковими та видатковими накладними, копіями платіжних доручень, копіями оборотно-сальдових відомостей, журналів-ордерів і відомостей по рахунках 361, 631 та 311 за спірний період, які додані до матеріалів справи.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті ( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат вартості консультаційних послуг в даних пунктах Закону законодавцем не встановлено.

В пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає безпідставними висновки відповідача про заниження позивачем об'єкту оподаткування по податку на прибуток в 2006-2007 роках на суму 23 000,00 грн., та нарахування штрафних санкцій в сумі 8 975 грн., які визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи у відповідності з висновком акту перевірки про порушення ТОВ ВТФ "Лефша" п.5.1 ст.5 та пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" податкові повідомлення-рішення від 09 квітня 2008 року № 0000782302/0, від 12 травня 2008 року № 0000782302/1, від 05 серпня 2008 року № 0000782302/2 та від 21 жовтня 2008 року № 0000782302/3 відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовна вимога про їх скасування є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції Київського району м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 25.03.2009р. по справі№2-а-23401/08/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Дюкарєва С.В. Судді Катунов В.В. Зеленський В.В. Повний текст ухвали виготовлений 14.09.2009 р.