Постанова № 6844401, 16.09.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

                                                                                                    Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

16.09.2009           Справа № 5020-4/006-7/189-12/190

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Курапової З.І.,

суддів           Яковенко С.Ю. , Санакоєвої М.А. секретар судового засідання          Антонова Н.В.                              

за участю представників сторін:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольського судноремонтного заводу "Лазарівське адміралтейство" - Молчанов Антон Олександрович довіреність № б/н від 29.04.09; представник відповідача Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Трипус Євген Володимирович довіреність № 1643/9/10-041 від 16.04.09; представник відповідача Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Грабар Олександр Володимирович довіреність № 9717/9/03 від 16.05.09; представник відповідача Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя - Медведева Ірина Григорівна довіреність № 1259/9/10-041 від 16.04.09; прокурор Прокуратури м. Севастополя - не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив; розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Господарський суд мiста Севастополя (суддя ) від 17.12.08 у справі № 5020-4/006-7/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське адміралтейство" (вул. Гер. Севастополя, 13,Севастополь,99011) до           Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя (вул. Героїв Севастополя, 74,Севастополь,99001) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003392310/0 від 28.11.2005, № 100052310/0

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 17 грудня 2008 року (суддя Харченко І.А.) у справі № 5020-4/006-7/185-12/189 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного російського –українського підприємства Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство»до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень —рішень № 0003392310/0 від 28.11.2005., № 1000052310/0 від 28.11.05. , за участю прокурора міста Севастополя, задоволений повністю.

Визнано нечинним податкове повідомлення —рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0003392310/0 від 28.11.2005. про визначення товариству з обмеженою відповідальністю Спільного Російського –Українського підприємства «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство»податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2696732 грн. та застосування штрафної санкції в сумі 2672885 грн.

Визнано нечинним податкове повідомлення —рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 1000052310/0 від 28.11.2005. про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю Спільного російського —українського підприємства “Севастопольський судноремонтний завод “Лазарівське адміралтейство” суми бюджетного відшкодування ПДВ у загальному розмірі 289767 грн.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в Нахімовському районі м. Севастополя звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Севастополя від 17 грудня 2008 року у справі № 5020-4/006-7/189-12/190, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ Спільного російського –українського підприємства «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське адміралтейство»відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду винесена з порушенням норм матеріального права, а саме: п.1.4 ст.1, п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.4.ё ст.4, п.п. 6.1.1 п.6.1.., п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст.6, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.п. 1.1. п. 1.6 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. 8-А Угоди про створення зони вільної торгівлі, укладеної між державами —учасницями Співдружності Незалежних Держав від 15.041994, ст. 1,2,4 Угоди Про принципи справлення непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами —учасницями співдружності незалежних держав, яка ратифікована Законом України від 20.04.2000. № 1690-111, п.п. 3.2.,3.3. Положення про механізм справлення непрямих податків і контролю за фактичним переміщенням товарів (робіт, послуг) під час переходу на їх справлення за принципом країни призначення, ст. 2 Закону України від 20.04.2000. № 1690-111 “Про ратифікацію Угоди Про принципи справлення непрямих податків під час експорту та імпорту товарів Про принципи справлення непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами —учасницями співдружності незалежних держав”, а також винесеною з порушенням норм процесуального праве, а саме: ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, при невідповідності викладених в ній висновків суду фактичним обставинам справи.

Апелянт зазначає, що у розумінні п.1.1., п.1.6 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.1.4 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” матеріальні активи (сировина, матеріали, комплектуючі вироби) використані при здійснені ремонтних робіт, вартість яких включається у ціну кінцевої продукції за контрактами, безпосередньо є товарами.

Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що до операції з ремонту військових кораблів Чорноморського флоту Російської Федерації застосовується нульова ставка з податку на додану вартість.

У судовому засіданні 19 вересня 2009року представники апелянта доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник відповідача у судовому засіданні 19 вересня 2009 року апеляційну скаргу не визнав, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів заслухав доводи представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство»звернулося до Господарського суду м. Севастополя з позовом до відповідача –Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя № 0003392310/0 від 28.11.2005., визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя № 1000052310/0 від 28.11.2005., зобов'язання Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя збільшити для ТОВ Севастопольський судноремонтний завод “Лазарівське адміралтейство” суму бюджетного відшкодування в розмірі 289767 грн., з посиланням на статтю 249 Господарського кодексу України, статті 1, 3, 4, 6, 7, 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, статтю 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, статтю 1 Закону України “Про систему оподаткування”.

Державною податковою адміністрацією у м.Севастополі була проведена позапланова виїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю “Севастопольський судноремонтний завод “Лазарівське Адміралтейство” за період з 01.07.04. по 30.06.05.

За результатами перевірки складено Акт від 18.11.2005. № 118/10/23- 123/30394016/227 про результати позапланової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство» за період з 01.07.2004. по 30.06.2005. (т.1 а. с. 12-45).

У акті перевірки встановлено, що позивач отримував від Генерального замовника (Міністерство оборони Російської Федерації) аванс, якій відображав в податкової декларації як експортну операцію. В акті перевірки вказано, що позивач в порушення ст. 74, 132 Митного Кодексу України, не оформив вантажні митні декларації, які підтверджували факт експорту товарів, використовуваних для ремонту кораблів, а тому не міг мати права на застосування нульової ставки ПДВ, і відповідно права на відшкодування з бюджету заявлених і/або отриманих сум ПДВ.

За результатами перевірки згідно податковим повідомленням — рішенням № 0003392310/0 від 28.11.2005. (т.1 а. с. 10) та № 1000052310/0 від 28.11.2005. (т.1 а. с. 11) позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 696 732 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція в сумі 2 672 885 грн., а всього на суму 5 369 617 грн., зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у загальному розмірі 289 767 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, в 2005 році між позивачем як головним виконавцем і Міністерством оборони Російської Федерації як генеральним замовником, були укладені додаткові угоди до державних контрактів, а саме: додаткова угода № 714/13/27/ДЕТ/0172-05 від 16.02.2005. (т.1 а. с. 99-100) до державного контракту № 4199011 від 20.12.2002. по ремонту (з модроботами та докуванням) ББК “Очаків” (пр. 1134Б зав. № С-2002) та додаткова угода № 714/13/27 ДЕ/0171-05 від 16.02.2004. (а. с. 109 - 110) до держаного контракту № 41990112від 20.12.2002. по ремонту (з модроботами та докуванням) замовлення ПЛ-380 (т.1 а. с. 96-98).

На підставі контракту і укладених додаткових угод позивачем здійснювався ремонт військових кораблів, які належать Російської Федерації (прапор Росії)

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені контракти в розумінні цивільного законодавства є договорами підряду та, відповідно до приписів Закону України “Про податок на додану вартість” операції з ремонту є поставкою не товарів, а послуг . Також суд першої інстанції вказав, що військові кораблі Чорноморського флоту Російської Федерації мають статус території іноземної держави та відповідно операції з ремонту по вищевказаним контрактам призначені для використання та споживання за межами митної території України, тому, на думку суду першої інстанції, відповідно до приписів Закону України “Про податок на додану вартість” до зазначених операцій застосовується нульова ставка з податку на додану вартість.

Судова колегія не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.2.3. Контрактів № 4199011 від 20.12.1999. та № 4199012 від 20.12.1999. за узгодженням з “Замовником”, “Виконавець” - ТОВ Судноремонтний завод “Лазарівське адміралтейство” наділяється наступними повноваженнями: часткова закупка комплектуючих виробів, устаткування та матеріалів для закінчення ремонту Замовлення, які відсутні у “Замовника”.

Відповідно до п.4.1.2.1. п.п. 4.1.2. п.4.1. Контрактів № 4199012 від 20.12.1999. і № 4199011 від 20.12.1999. “Виконавець” зобов'язаний за узгодженням з “Замовником” поставить відсутні матеріали, комплектуючі, устаткування, що необхідні для закінчення ремонту та докування Замовлення. Факт здійснення поставок вказаних ремонтних матеріалів підтверджується матеріалами справи.

Отже, з умов контрактів № 4199012 від 28.12.1999. та № 4199012 від 20.12. 1999. вбачається, що зазначені контракти в розумінні цивільного законодавства мають ознаки як договору підряду, так і договору поставки.

Згідно п.1.4. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.1.6 ст.1 закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” поставка товарів —будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу: поставка послуг —це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, результатами яких є передача нематеріальних активів, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товаром, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Товари — це матеріальні і нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій по їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до п.1.1. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»матеріальними активами, зокрема, є основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняються від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Таким чином, у розумінні п.1.1, п.1.6 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.1.4 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” матеріальні активи (сировина, матеріали, комплектуючі вироби), використані при здійсненні ремонтних робіт, вартість яких включається у ціну кінцевої продукції за контрактами, безпосередньо є товарами.

Порядок застосування нульовій ставки з податку на додану вартість встановлений нормами міжнародного та національного законодавства України.

Згідно зі ст. 8-А Угоди про створення зони вільної торгівлі, укладеної між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав 15 квітня 1994 року, Договірні Сторони у взаємної торгівлі не обкладають побічними податками (ПДВ, акцизами) товари (роботи, послуги), які експортуються з митної території однієї з Договірних сторін на митну територію іншої Договірної сторони, що означає обкладення ПДВ за нульовою ставкою, а також звільнення від акцизів товарів, які експортуються. У державах —учасницях цієї Угоди, в яких не передбачено національним законодавством обкладення ПДВ за нульовою ставкою, застосовується звільнення від ПДВ товарів (робіт, послуг).

Статтею 4 Угоди Про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг ) між державами —учасницями співдружності незалежних держав, яка ратифікована Законом України від 20.04.2000. № 1690-111, введений в дію механізм контролю за переміщенням товарів через митні кордони Сторін і сплатою непрямих податків, що викладений у Положенні про механізм стягування непрямих податків і контролю за фактичним переміщенням товарів (робіт, послуг) під час переходу на їх стягування за принципом країни призначення, яке є невід'ємною частиною цієї Угоди.

Згідно з п.п. 3.3. Положення про механізм справляння непрямих податків і контролю за фактичним переміщенням товарів (робіт, послуг) під час переходу на їх справляння за принципом країни призначення, під час експорту робіт і послуг господарюючими суб'єктами до податкового органу за місцем реєстрації подаються документи, що підтверджують фактичний експорт товарів у разі, якщо виконання робіт (послуг) пов'язане з експортом товарів.

Відповідно до п.п. 3.2. Положення про механізм справляння непрямих податків і контролю за фактичним переміщенням товарів (робіт, послуг) під час переходу на їх справляння за принципом країни призначення, під час експорту товарів господарюючими суб'єктами до податкового органу за місцем реєстрації подаються вантажна митна декларація на експорт (за наявності відмітки митних органів на кордоні країни —експортера) та інші документи.

Відповідно до ст.2 Закону України від 20.04.2000. № 1690-111 “Про ратифікацію Угоди Про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами — учасницями співдружності незалежних держав, яка ратифікована”, стаття 2 Угоди застосовується з урахуванням норм національного законодавства.

Стаття 6 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою товарів, що експортуються, та супутніх такому експорту послуг.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” податок за нульовою ставкою обчислюється, зокрема, відносно операцій з продажу товарів, які були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

При цьому, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997. № 574 “Про затвердження положення про вантажну митну декларацію” товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у випадку, якщо їх вивіз (експерт) засвідчений належним чином оформленою вантажною митною декларацією.

Таким чином, положення п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, не суперечить вимогам ст. 8-А Угоди про створення зони вільної торгівлі, укладеної між державами —учасницями Співдружності Незалежних Держав 15.04.1994. та ст. 2 Угоди Про принципи справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між державами — учасницями співдружності незалежних держав, яка ратифікована Законом України від 20.04.2000. № 1690-Ш, щодо застосування нульової ставки з ПДВ при експорті робіт (послуг) пов'язаним з експортом товарів, при тому, що п.п. 3.2. Положення про механізм справляння непрямих податків і контролю за фактичним переміщенням товарів (робіт, послуг (під час переходу на їх справляння за принципом країни призначення, встановлює обов'язок експортера щодо надання до податкового органу за місцем реєстрації вантажної митної декларації на експорт (за наявності відмітки митних органів на кордоні країни-експортера) та інших документів.

Як слідує із матеріалів справи, у вартість ремонту, який був проведений позивачем, включається вартість наданих послуг, а також вартість сировини, матеріалів, сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів, які були використані при ремонті.

Відповідно до п.7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань при постачанні товарів (робіт, послуг (вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого здійснюється будь-яка із подій, що відбулася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку у якості оплати товарів, робіт, послуг, що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) —дата оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Отже, тільки після фактичного виконання ремонту (підписання актів виконаних робіт) і оформлення вантажної митної декларації, що підтверджує вивезення товарно - матеріальних цінностей за межі митної території України, платник податку на додану вартість може задекларувати обсяг виконаних робіт і застосувати нульову ставку податку.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що військові кораблі Чорноморського флоту Російської Федерації мають статус території іноземної держави та тому операції з ремонту замовлень відповідно до контрактів № 4199011 від 20.12.1999. та № 4199012 від 20.12.1999. призначені для використання та споживання за межами митної території України, до яких відповідно до приписів Закону України “Про податок на додану вартість” застосовується нульова ставка з податку на додану вартість.

Так, Постановою Верховного суду України від 09 червня 2009 року при розгляді за винятковими обставинами скарги ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя за позовом Федерального державного унітарного підприємства “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони Російської Федерації.

Верховний Суд України проаналізував норми законодавства, зазначив, що ремонт іноземних військових кораблів на території України є наданням послуг на митної території України, тому висновки судів про те, що ці роботи були виконані на території іншої держави, є помилковими. Також, Верховний Суд України, посилаючись на норми п.п. 6.2.1, 6.2.2. п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”, зазначив, що не ґрунтуються на законі і висновки судів про те, що Підприємство правомірно застосувало нульову ставку ПДВ до вартості матеріалів, сировини та комплектуючих виробів, яка включена ним до вартості ремонту військових кораблів на виконання укладених із нерезидентами договорів.

Отже, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя № 0003392310/0 від 28.11.2005. про визначення товариству з обмеженою відповідальністю Спільного російського — українського підприємства “Севастопольський судноремонтний завод “Лазарівське адміралтейство” податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2696732 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2672885 грн., та податкове повідомлення-рішення № 1000052310/0 від 28.11.2005. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ у загальному розмірі 289767 грн. прийняте ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя у відповідності з вимогами діючого законодавства.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Господарського суду м.Севастополя від 17.12.08. у справі № 5020-4/006-7/189-12/190 підлягає задоволенню, постанова Господарського суду м. Севастополя від 17.12.2008. у справі № 5020-4/006-7/189-12/190 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у позові.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Господарського суду м. Севастополя від 17.12.08. у справі № 5020-4/006-7/189-12/190 задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Севастополя від 17.12.08. у справі № 5020-4/006-7/189-12/190 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У позові Товариству з обмеженою відповідальністю Севастопольський судноремонтний завод «Лазарівське Адміралтейство» про визнання недійсним податкових повідомлень —рішень № 0003392310/0 від 28.11.2005., № 1000052310/0 від 28.11.2005. відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення постанови в повному обсязі.          

Повний текст судового рішення виготовлений 21 вересня 2009 р.

Головуючий суддя          підпис                              З.І.Курапова

Судді           підпис                               С.Ю. Яковенко підпис                               М.А.Санакоєва З оригіналом згідно Суддя                                                             З.І.Курапова