Ухвала суду № 6844327, 22.06.2009, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

22.06.2009           Справа № 2-а-2558/08/4/0170

                    Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді          Лядової Т.Р.,

суддів           Дадінської Т.В. , Щепанської О.А.                      секретар судового засідання Клюкіна Н.С.

за участю:

          представників позивача Закритого акціонерного товариства "Сімкомунсервіс"- Єлеонської Вероніки Ігорівни, довіреність № 15/1 від 26.08.2008р., Доценко Наталі Володимирівни, довіреність № 100 від 18.06.2009р.,                     представник відповідача Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим у судове засідання не з’явився, розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекціі в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 20.11.08 у справі № 2-а-2558/08/4 за позовом Закритого акціонерного товариства "Сімкомунсервіс" (пр. Кірова 52, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекціі в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул.Мате Залки 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2008 року Закрите акціонерне товариство “Сімкомунсервіс” звернулося з адміністративним позовом до суду, просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі № 0007851503/0 від 22.05.08р. щодо накладення штрафних санкцій у сумі 17316,45грн., нарахованих у зв’язку з несвоєчасною сплатою податку на землю, відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-III “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню нечинним, оскільки прийнято за спливом строку, встановленого Законом № 2181 щодо права контролюючого органу визначити суму податкового зобов’язання не пізніше 1095 днів за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2008 року позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Сімкомунсервіс" задоволені, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0007851503/0 від 22.08.2008 року про нарахування Закритому акціонерному товариству "Сімкомунсервіс" суми податкового зобов'язання по сплаті штрафних санкцій з податку на землю в розмірі 17316,45грн., визнано незаконним та скасовано.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим направила на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2008 року та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні спору. Заявник апеляційної скарги наполягає на тому, що сплата узгодженого податкового зобов’язання за період липень-грудень 2003 року та січень-грудень 2004 року здійснена позивачем несвоєчасно, про що зазначено в акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим.

Ухвалою судової колегії від 12.02.2009р. справа призначена до апеляційного розгляду на 22.06.2009р., о 09.30 годин.

Представники позивача у судовому засіданні просили суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причин нез’явлення суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез’явившегося представника відповідача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ “Сімкомунсервіс” є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з ЄДРПОУ та перебуває на податковому обліку у ДПІ в м.Сімферополі.

13.08.2008 відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ЗАО „Сімкомунсервіс” з питань своєчасності сплати у бюджет земельного податку за період з 01.09.2003р. по 13.08.2008р.

За результатами перевірки встановлені порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання з земельного податку, передбаченого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону Закон № 2181 та складно акт № 5949/15-3/13778729 від 13.08.08р.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання з плати за землю, а саме: податкове зобов’язання за 2003-2004 рр. за встановленими строками погашення не сплачена, податковим органом встановлено про погашення таких податкових зобов’язань 31.05.2005р.

На підставі акту перевірки №5949/15-3/13778729 від 13.08.08р. відповідачем 22.08.2008р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007851503/0, відповідно до якого на підставі пп.17.1.7 п. 17.1. ст.17 Закону № 2181 за затримку на 638 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на землю у розмірі 34632,90грн. по податковим деклараціям зобов’язало позивача сплатити штрафні (фінансові санкції) у розмірі 50% в сумі 17316,45грн.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, процедуру оскарження дій органів стягнення визначені Законом № 2181.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з п.п.1.11 ст.1 Закону № 2181 податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з п.“а” п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону № 2181 податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1. ст.17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф зокрема при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, платник податків має сплачувати один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки.

Відповідно до п.17.3 ст.17 зазначеного Закону України сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

В затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №110 від 17.03.01 на виконання зазначеного Закону України Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби передбачено, що при цьому складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, встановленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. N253.

Повідомлення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобов'язання і приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за визначений період, зокрема, у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов'язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.

У випадку несплати узгодженої суми штрафу у встановлений термін така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах.

Судом встановлено, що податкова декларація, а саме: зведений розрахунок суми земельного податку за 2003 рік подано позивачем до відповідача 20.01.2003р., зареєстровано за вх.№ 346/15 від 20.01.2003р. Відповідно до зазначеної декларації позивачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання з земельного податку, що підлягає сплаті за даними позивача всього 23503грн., у тому числі з розбивкою: за січень –1959грн., за лютий - 1959грн., за березень - 1959грн., за квітень - 1959грн., за травень - 1959грн., за червень - 1959грн., за липень - 1959грн., за серпень - 1959грн., за вересень - 1959грн., за жовтень - 1959грн., за листопад - 1959грн., за грудень - 1954грн..

Сума податкового зобов’язання з земельного податку за 2003 рік сплачена позивачем платіжними дорученнями: №115 від 24.03.2004 на суму 6000грн. з зазначенням платежу - податок на землю за 2003 рік; №265 від 22.04.2004 на суму 2000грн. з зазначенням платежу –податок на землю за 2003 рік; №547 від 19.07.2004 на суму 5000грн. з зазначенням платежу –податок на землю за 2003 рік; №499 від 16.06.2005 на суму 10000грн. з зазначенням платежу –податок на землю за листопад 2003р.

Податкова декларація, а саме, податковий розрахунок земельного податку за 2004 рік подано позивачем до відповідача 30.01.2004р., зареєстровано за вх.№ 776/7.

Сума податкового зобов’язання з земельного податку за 2004 рік у розмірі 23959грн. сплачена позивачем платіжними дорученнями: №657 від 10.08.2004 на суму 5000грн. з зазначенням платежу –податок на землю за 2004 рік; №775 від 09.09.2004 на суму 5000грн. з зазначенням платежу –податок на землю за 2004 рік; №1062 від 17.12.2004 на суму 1959грн. з зазначенням платежу –податок на землю за листопад 2004р.; №1105 від 30.12.2004 на суму 2200грн. з зазначенням платежу –податок на землю за жовтень 2004р.; №516 від 21.06.2005 на суму 8000грн. з зазначенням платежу –податок на землю за липень –жовтень 2004р.

Таким чином, в ході розгляду спору по суті встановлено, що позивач сплатив узгоджену суму податкового зобов’язання за податковими деклараціями із земельного податку за 2003 рік та за 2004 рік, при цьому такі сплати проводилися позивачем у різні дати, але позивач 31.05.2005р. зазначені податкові зобов’язання не сплачував, що підтверджується вказаними платіжними дорученнями в яких зазначені номера, дати, суми платежів, в розділі “призначення платежу” зазначені періоди за які позивач здійснює платіж.

Наведене вище свідчить про відсутність правових підстав для застосування відповідачем штрафних санкцій за несвоєчасну сплату 31.05.2005 зазначеного податкового зобов’язання.

Суд першої інстанції також правильно підкреслив, що відповідно до даних особового рахунку 31.05.2005 взагалі не відображено погашення позивачем сум податкового зобов’язання.

Нарахування позивачу штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкового зобов'язання з земельного податку сумі за період виникнення зобов'язання по сплаті земельного податку по дату винесення ухвали Господарського суду АР Крим від 20.05.2005 про порушення провадження у справі про банкрутство у справі №2-8/8860-2005 (на дату внесення зазначеної ухвали в картку особового рахунку позивача - 31.05.2005), на думку судової колегії, також є неправомірним, оскільки зазначена ухвала не підтверджує факту сплати до бюджету узгодженої суми податкових зобов'язань, не є погашеною сумою у розумінні приписів пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 зазначеного Закону.

Із особового рахунку позивача з земельного податку, вбачається, що відповідачем сплачені позивачем суми текучих податкових зобов’язань направлялися на погашення податкового боргу по відповідним строкам сплати з посиланням на п. 7.7 ст. 7 Закону №2181.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування", обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку. Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч.5 ст.50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти. За наявності податкового боргу у позивача, відповідач має право та можливість на підставі п.10 ст.10 Закону №509 звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Таким чином, в порушення вимог ст. 71 КАС України, відповідач не довів не довів, що має право на свій розсуд самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно не погодився з доводами позивача про порушення відповідачем вимог ст.15 Закону № 2181 строку визначення податкового зобов’язання протягом 1095 днів з дня подання податкової декларації, оскільки штрафні (фінансові) санкцій на підставі п.п.17.1 7. п.17.1 ст.17 Закону № 2181 застосовуються саме за порушення строку сплати узгодженого податкового зобов’язання.

Враховуючи наведені норми Закону№2181, суд першої інстанції правильно врахував, що штраф відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону застосовується у відсотках від погашеної суми податкового боргу, де строк, визначений ст.15 Закону слід обраховувати саме з дати погашення податкового боргу.

Таким чином, аналізуючи підстави нарахування штрафних санкцій за пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181, слід зазначити, що у даному випадку повідомлення про застосування штрафів складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобов'язання, що відповідає вимогам Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від17.03.2001р. №110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за N268/5459.

Отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскаржуване позивачем рішення не може бути визнано такими, що прийнято на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Також судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції щодо необхідності, відповідно до частини 2 статті 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав позивача, оскільки останнім невірно зазначено зміст позовних вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними, тоді як, в ході розгляду спору по суті встановлено, що вони є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекціі в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю.) від 20.11.08 у справі № 2-а-2558/08/4 за позовом Закритого акціонерного товариства "Сімкомунсервіс" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 червня 2009 р.

Головуючий суддя          підпис                              Т.Р.Лядова

Судді           підпис                               Т.В. Дадінська підпис                               О.А.Щепанська З оригіналом згідно Головуючий суддя                                                             Т.Р.Лядова