Постанова № 6844204, 19.11.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2009 р. Справа № 5/140-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зозулі О.І.

за участю представників сторін:

позивача - не прибув

відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 1141 від 03.07.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ( вх. № 2577С/1-14 ) на рішення господарського суду Сумської області від 30.06.09 по справі № 5/140-09

за позовом малого приватного виробничо-торговельного підприємства "ВМ", м. Суми

до суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, м. Суми

про стягнення 15000,00 грн. та зобов"язання вчинити певні дії

встановила:

Мале приватне виробничо-торговельне підприємство "ВМ" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача 15000 грн., в тому числі: 5000 грн. збитків, 10000 грн. неустойки за несвоєчасне повернення торговельних місць; зобовязати відповідача повернути позивачу торговельні місця № 28 та № 57 в стані, в якому їх було одержано в оренду. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі 1000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30 червня 2009 року у справі № 5/140-09 (суддя Гудим В.Д.) позов задоволено.Зобов"язано відповідача повернути позивачу торговельні місця № 28 та № 57, що розташовані на території торговельної зони за адресою; АДРЕСА_1, в стані, в якому їх було одержано в оренду. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5000 грн. збитків, 10000 грн. неустойки за неповернення торговельних місць, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 235 грн. державного мита, 1000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач із зазначеним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляцйного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність викладених в рішенні висновків, обставинам справи, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Відповідач в судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Позивач представника для участі в судовому засіданні не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

1 лютого 2008 року між позивачем - Малим виробничо-торговельним підприємством «ВМ»та відповідачем- приватним підприємцем ОСОБА_2 укладені договори №28 та № 57, відповідно до яких, позивач передав, а відповідач прийняв у платне користування торговельні місця № 28 та № 57 на території ринку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, для торгівлі продовольчими товарами Відповідно до п. 7.1.1 зазначених договорів договір оренди вважається втратившим чинність з 31.03.2008 року та пролонгації не підлягає.

За правовою природою укладені договори № 28 та № 57 від 01.02.2008 року є договорами найму (оренди), про що свідчить, зокрема, те, що предмет спірних договорів визначений в якості платного користування не споживаною річчю - торговельними місцями. Предмет договору визначений індивідуальними ознаками - номером, місцем розташування торговельного місця, ціллю використання. Крім того, пунктом 3.1.4 договорів сторонами встановлений обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, а пунктом 4.1. договорів встановлений розмір орендної плати.

Відповідно до пункту 16 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002 року № 57/188/84/105, торговельне місце може використовуватись на правах оренди, про що сторони мають укласти відповідну угоду.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як передбачено частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як уже було зазначено, в пункті 7.1.1 договорів сторонами обумовлено, що договір оренди вважається втратившим чинність з 31.03.2008 року та пролонгації не підлягає.

Частинами 1 та 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В матеріалах наявні листи позивача: № 46 від 17.03.2008 року та № 62 від 20.05.2008 року, в яких він повідомляє відповідача про те, що договори оренди торговельних місць пролонгуватись не будуть та просив останнього звільнити займані торгівельні місця.

Разом з тим, в листі за № 46 зазначено про необхідність відповідачу звільнити місця, передані йому в оренду, до 01 квітня 2008 року . Цей лист датовано 17 березня 2008 року, тобто до спливу терміну дії договору, який визначений його умовами, тобто до 31.03.2008 р.

Матеріали справи не містять доказів направлення та вручення відповідачеві листів як від 17.03.2008 року, так і від 20.05.2008 р. Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які інші належні і допустимі докази на підтвердження того, що відповідач займає торгівельні місця після закінчення строку дії договору оренди.

Слід зазначити, що твердження позивача про не звільнення відповідачем торговельних місць № 28 та 57 після закінчення строку дії договорів оренди спростовується наданими відповідачем в суді апеляційної інстанції доказами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Надані докази підписані не відповідачем а іншими юридичними особами ДП ВАТ "Сумбуд" та СТ "Козацька слобідка", членом якої є відповідач та представники відповідача, які надали ці докази ОСОБА_3 та ОСОБА_1, не приймали участі в суді першої інстанції, а тому апеляційний господарський суд задовольнив клопотання відповідача про залучення до справи додаткових доказів.

Так, відповідно до договору про надання послуг від 20 березня 2008 року, який був укладений між СТ "Козацька слобідка", замовником та дочірнім підприємством відкритого акціонерного товариства «Сумбуд»Будівельно-монтажним підприємством «Хімбуд-2», виконавцем, виконавець надав послуги крана та автотранспорту по переміщенню (навантаженню та перевезенню) торговельних кіосків членів споживчого товариства замовника з території ринку в АДРЕСА_1 перелік яких наведений в додатку до договору № 1. В додатку № 1 до зазначеного договору наведено перелік торговельних місць, на яких розташовані торговельні кіоски, що вивозяться та зазначені члени споживчого товариства, які передали кіоски.В цьому переліку зазначені торговельні місця № 28, 57, які належать ПП ОСОБА_2 Актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 30 березня 2008 року підтверджується факт виконаних виконавцем робіт, а саме: погрузка і перевозка торговельних кіосків замовника виконана повністю, якісно та в повному обсязі.

Отже, зазначеним доказом підтверджується, що станом на 31.03.2008 року торговельні місця були звільнені відповідачем.

Крім того, договорами № 28 та № 57 від 01.02.2008 р. не передбачений порядок повернення торговельних місць з користування. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14 жовтня 2009 року у даній справі суд зобов"язав сторони надати складений та підписаний сторонами двосторонній акт обстеження спірних торговельних місць № 28, 57.

На виконання зазначеної ухвали відповідач 11.11.2009 р. направив на адресу позивача лист, в якому повідомив про необхідність прибуття представника позивача на територію ринку 12.11.2009 р. з 12 до 18 год. для складення акта обстеження спірних торговельних місць.Надсилання цього листа позивачу підтверджується наданою відповідачем вантажною квитанцією.Однак відповідач свого представника не направив та на лист не відповів.У зв"язку з неприбуттям представника позивача для обстеження та прийняття торговельних місць відповідачем із залученням голови правління споживчого товариства "Козацька слобідка" та голови Сумської міської спілки підприємців, орендарів та власників, були складені акти від 12. листопада: акт, в якому зазначено, що представник МПВТП "ВМ" всупереч ухвалі Харківського апеляційного господарського суду у призначений в листі від 10 листопала 2009 року час на територію ринку за адресою: АДРЕСА_1 не прибув; акт обстеження торговельних місць, в якому зазначено, що торговельні місця № 28 та № 57 знаходяться на території земельної ділянки площею 0, 10 га по АДРЕСА_1, що використовується МПВТП "ВМ" для розміщення ринку, ці місця з 30.03.2008 р. та по теперішній час не займаються та не використовуються ПП ОСОБА_2 для здійснення торговельної діяльності і вільні від майна (металевих торговельних кіосків) та на момент огляду та обстеження торговельних місць № 28, 57 на території ринку МПВТП "ВМ" завершені реконструкційно-будівельні роботи, у зв"язку з чим торговельні місця використовуються іншими суб"єктами господарювання, тому здійснення торговельної діяльності ПП ОСОБА_2 на вищевказаних місцях, є неможливим.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази надаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Однак, зважаючи на наведене, позивач не довів і матеріали справи не містять доказів, що торговельні місця №№ 28, 57, по АДРЕСА_1 не були звільнені відповідачем в строк, передбачений умовами спірних договорів, а навпаки відповідачем надані докази які в сукупності дають підстави для висновку про звільнення торговельних місць після закінчення строку дії договорів оренди.

Тому позовні вимоги в частині стягнення неустойки за несвоєчасне повернення торговельних місць у розмірі 10000 грн. є необгрунтованими і задоволенню не підлягають, а місцевий господарський суд внаслідок неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, які суд визнав встановленими дійшов неправильного висновку про їх задоволення.

Крім того, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги про стягнення 10000 грн. неустойки порушив норму матеріального права, а саме ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано, тоді як позивач нарахував пеню за десять місяців від дня коли торговельні місця мали бути повернуті. Місцевий господарський суд відхиляючи посилання відповідача на зазначену норму, безпідставно, в порушення норм матеріального права послався на те, що ч. 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік, оскільки передбачений ч. 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України не є строком позовної давності, а є строком протягом якого нараховуються штрафні санкції.

Необґрунтованими є також позовні вимоги щодо стягнення збитків, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності до вимог п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як вже було зазначено, судова колегія дійшла висновку про відсутність доказів на підтвердження невиконання відповідачем умов договору щодо повернення у визначений умовами договору строк торгівельних місць.

Крім того, відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, є наслідком такої протиправної поведінки.

Позивач, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, не надав також доказів на підтвердження своїх вимог в частині стягнення з відповідача збитків.

Як вбачається із листа позивача № 46 від 17.03.2008р. та інших документів у справі, позивач вимагав звільнити спірні торговельні місця у зв'язку з плановою реконструкцією ринку та проведенням на ньому відповідних ремонтних робіт. Тобто за наявності вказаних обставин позивач об'єктивно був позбавлений можливості отримувати прибуток від здачі в оренду спірних торговельних місць.

Також позивач не довів, що у разі звільнення відповідачем торговельних місць вони були б здані в оренду іншим господарюючим суб'єктам або використані ним як він посилається, більш ефективним способом з метою отримання прибутку.

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Згідно зі статтею 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб"єктів господарювання визначається цим Кодексом.

Зважаючи на наведені норми, правила частини першої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої, якщо інше не встановлено договором або законом збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо інше не встановлено договором, неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

Тому безпідставним є нарахування позивачем разом з неустойкою в розмірі 10000 грн. також 5000 грн. збитків, які повністю нею покриваються.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області від 30 червня 2009 року прийняте при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності викладених в ньому висновків, обставинам справи, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими та з порушенням і неправильним застосування норм матеріального права, у звязку з чим підлягає скасуванню.

Враховуючи вимоги статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 118 грн. державного мита сплаченого за подання апеляційної скарги, а судові витрати, сплачені позивачем стягненню з відповідача не підлягають, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 33, 43, 99, п. 2 статті 103, п. 1,2,3,4, ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 30.06.2009 р. у справі № 5 /140-09 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з малого приватного виробничо-торговельного підприємства "ВМ" (40035 м. Суми, вул. Заливна, 15 код 14001718) на користь суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (40034 АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1) 118 грн. державного мита, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Доручити господарському суду Сумської області видати наказ.

Головуючий суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Постанову складено в повному обсязі 24.11.2009 р.