Постанова № 6844190, 24.11.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2009 р.Справа № 24/115-09-3476

          Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А..,

суддів Сидоренко М.В., Таценко Н.Б.

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін :

від позивача: Шевчук Н.В., по довіреності №144 від 19.08.2008р.;

від відповідача: не з’явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного малого підприємства „Содружество”

на рішення господарського суду Одеської області

від 14.09.2009р.

у справі №24/115-09-3476

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Морський транспортний банк”

до відповідача Приватного малого підприємства „Содружество”

про стягнення 101592,81 доларів США, що за курсом НБУ складає 776006,52 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду апеляційної інстанції.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

В судовому засіданні 24.11.2009р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

                                         В С Т А Н О В И В :

15.07.2009р. до господарського суду Одеської області від ВАТ „Морський транспортний банк” (банк, позивач) надійшла позовна заява до ПМП „Содружество” (позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №00100/І25 від 09.09.2008р. (кредитний договір) у загальній сумі 101592,81 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату подання позову становить 776006,52 грн., яка складається з 98816 доларів США (754796,13грн.) - заборгованості по кредиту, 2632,63 доларів США (20109,08 грн.) - заборгованості по відсоткам, 118,37 доларів США (904,33грн.) - пені по кредиту та 25,79 доларів США (196,95грн.) - пені по відсоткам за користування кредитом, на підставі на ст.ст. 11, 509, 524 ч.2, 525, 526, 530, 546, 549, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231, 232, 348 Господарського кодексу України, невиконання відповідачем зобов’язання з погашення кредиту згідно з встановленим графіком та відсотків за користування кредитом, що зумовило нарахування банком пені відповідно до п.6.1. кредитного договору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2009р. по справі №24/115-09-3476 позовну заяву ВАТ „Морський транспортний банк” до ПМП „Содружество” про стягнення заборгованості у розмірі 101592,81 доларів США прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.09.2009р. по справі №24/115-09-3476 (суддя О.Ю. Оборотова) задоволено позов ВАТ „Морський транспортний банк” до ПМП „Содружество” про стягнення 776006,52 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача суму кредиту у розмірі 754796,13 грн., відсотки за користування кредитом –20109,08 грн., пеню –1101,28 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 315 грн. та витрати на оплату державного мита в сумі 7743,82 грн., стягнуто з відповідача до Державного бюджету України державне мито у розмірі 16,25 грн., з тих підстав, що відповідачем порушено умови кредитного договору №00100/І25, ст. ст. 524 - 526, 530, 546 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, оскільки ПМП „Содружество” не виконало умови договору по поверненню кредиту згідно зі встановленим графіком, сплаті відсотків за користування кредитом, у зв’язку з чим позивачем нараховано пеню у відповідності з п. 6.1 кредитного договору, та банк скористався своїм правом, передбаченим п. 3.3.2, щодо дострокового повернення кредиту у повному обсязі, про що свідчить вимога ВАТ „Морського транспортного банку” про дострокове повернення кредиту, відповіді на яку відповідачем не надано.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 28.09.2009р. звернулося ПМП „Содружество”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.09.2009р. по справі №24/115-09-3476, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції під час розгляду справи було порушено норми процесуального права та основні принципи судочинства, закріплені у ст. 129 Конституції України, оскільки справу було розглянуто за відсутністю представника відповідача, належним чином не повідомленого господарським судом першої інстанції про час та місце розгляду справи, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник банку уточнив, що вимагав у позовній заяві стягнення кредитних коштів та нарахованих відсотків у доларах США, які є валютою кредиту; водночас, нарахована пеня згідно з договором підлягає сплаті у гривнях.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПМП „Содружество”, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи та повноту їх встановлення , застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з огляду на таке.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 09.09.2008р. між ВАТ „Морський транспортний банк” (кредитор) та ПМП „Содружество” (позичальник) укладено кредитний договір №00100/І25, відповідно до умов якого банк зобов’язався надати позичальнику на поповнення обігових коштів кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії на суму 110000 доларів США з 09.09.2008р. і терміном погашення по 08.09.2013р. включно, із сплатою 13,9% річних за фактичний період користування кредитними коштами (із розрахунку 360 календарних днів у році) від фактичної суми заборгованості за кредитом, а позичальник зобов’язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а також сплатити комісії, пені, штрафи та інші платежі, які передбачені умовами цього договору.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що видача коштів за кредитом відбувається траншами (частинами) на підставі письмових повідомлень (заявок), отриманих від позичальника, що є невід’ємними частинами цього договору, шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний валютний рахунок позичальника.

Згідно з п.п. 3.2.2. –3.2.3 кредитного договору позичальник зобов’язується сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до п. 5.5 цього договору та повернути кредит у зазначений у п. 1.1 даного договору термін, при цьому залишок заборгованості за кредитною лінією змінюється відповідно до графіку, вказаному у договорі: станом на: 1) 30.10.2008р. максимальний залишок заборгованості за кредитної лінією не повинен перевищувати 108136 доларів США; 2) 30.11.2008р. –106272 доларів США; 3) 31.12.2008р. –104408 доларів США, 4) 31.01.2009р. -102544 доларів США; 5) 28.02.2009р. –100680 доларів США; 6) 31.03.2009р. –98916 доларів США; 7) 30.04.2009р. –96952 доларів США; 8) 31.05.2009р. –98088 доларів США; 9) 30.06.2009р. –93224 доларів США; 10) 31.07.2009р. –91360 доларів США; 11)31.08.2009р. –89496 доларів США і т.д. (сума заборгованості зменшується станом на останній календарний день кожного місяця на 1864 долари США); станом на 31.07.2013р. сума заборгованості не повинна перевищувати 1888 доларів США та станом на 08.09.2013р. заборгованість по кредиту повинна бути повністю погашена.

При непогашенні кредиту у встановлений термін, заборгованість в частині вчасно непогашеної суми вважається простроченою (п.5.4. договору).

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється у порядку, визначеному п.5.5 кредитного договору, шляхом здійснення щомісячних платежів з 26 числа, але не пізніше останнього дня поточного місяця, у валюті кредиту; при несплаті відсотків у встановлений термін, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 6.1 кредитного договору при порушенні позичальником будь-яких термінів повернення кредиту та сплати відсотків, позичальник виплачує банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від простроченої суми, у грошовій одиниці України за курсом НБУ на дату нарахування пені (п.6.1. кредитного договору).

За п.3.3.2. кредитного договору; у випадку, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами даного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору ВАТ „Морський транспортний банк” надало за заявками ПМП „Содружество” грошові кошти у сумі 102000 доларів США, про що свідчать: 1) меморіальний валютний ордер №19 від 09.09.2008р. на суму 50000 доларів США (24255 грн.); 2) меморіальний валютний ордер №2 від 15.09.2008р. на суму 5000 доларів США (24260 грн.); 3) меморіальний валютний ордер №4 від 22.09.2008р. на суму 2000 доларів США (9702 грн.); 4) меморіальний валютний ордер №3 від 29.09.2008р. на суму 2000 доларів США (9722,20 грн.); 5)меморіальний валютний ордер №1 від 07.10.2008р. на суму 41000 доларів США (199649,50 грн.); 6) меморіальний валютний ордер №20 від 08.10.2008р. на суму 2000 доларів США (9782 грн.).

Між тим, ПМП „Содружество” належним чином не виконувало умов договору: на рахунки, які були відкриті для надання кредиту та обліку нарахованих відсотків позичальник перерахував лише 3184 доларів США –суми кредиту та 8426,75 доларів США –нарахованих відсотків за користування кредитом.

Станом на 03.07.2009р. згідно з розрахунком позивача прострочена заборгованість ПМП „Содружество” по кредиту становила5592 долара США, по відсоткам –2632,63 долара США, що підтверджується виписками по особовому рахунку позичальника та не заперечено відповідачем.

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом, чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, ПМП „Содружество” належним чином не виконувало умови кредитного договору та порушило вимоги п. 3.2.3 договору, у зв’язку з чим ВАТ „Морський транспортний банк” направило на адресу позичальника лист-вимогу, якій банк вимагав від позичальника оплатити відповідно до п. 3.3.2 кредитного договору прострочену заборгованість по кредиту у розмірі 1864 доларів США, пеню, штраф по кредитному договору протягом 7 днів з дня отримання даного повідомлення. Вказаний лист ПМП „Содружество” отримало 06.05.2009р., проте відповіді на нього не надало, що стало підставою для звернення ВАТ „Морський транспортний банк” з позовом про стягнення з ПМП „Содружество” достроково суми кредиту, відсотків за його користування та штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи дострокове стягнення заборгованості, ВАТ „Морський транспортний банк” посилалося на п.п. 3.3.2. кредитного договору, відповідно до якого при порушенні позичальником будь-якого із зобов’язань, передбачених умовами даного договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов’язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

Також, ВАТ „Морський транспортний банк” просив суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, посилаюсь на п. 6.1. договору, за яким при порушенні позичальником будь-яких термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.1, 3.2.3, 3.3.2 цього договору, сплати відсотків, передбачених п.п. 3.2.2, 5.5 даного договору, та комісій, передбачених п.п. 3.2.5, 5.6 даного договору, позичальник виплачує банку пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від простроченої суми, пеня сплачується у грошовій одиниці України за курсом НБУ на дату нарахування пені.

Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши матеріали справи, чинне законодавство та умови кредитного договору, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що господарським судом цілком правомірно задоволені позовні вимоги та стягнуто з відповідача на користь позивача суму кредиту, відсотки за користування кредитом та пеню відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Між тим, господарським судом першої інстанції стягнуто з відповідача суму кредиту у розмірі 754796,13 грн., відсотки за користування кредитом у сумі 20109,08 грн., тобто в грошовій одиниці України.

Оскільки за кредитним договором банком були видані позичальнику грошові кошти у іноземній валюті –доларах США, то й поверненню шляхом стягнення за судовим рішенням підлягали грошові кошти у доларах США поряд з відсотками за користування кредитом, у зв’язку з чим резолютивну частину рішення слід викласти в іншій редакції, не змінюючи рішення по суті.

Адже згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У апеляційній скарзі ПМП „Содружество” єдиною підставою, за якою слід скасувати рішення господарського суду першої інстанції, вказує на те, що відповідач не був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги.

Проте, не приймається до уваги колегії суддів господарського суду апеляційної інстанції посилання скаржника щодо порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та поштові відправлення, надіслані на адресою відповідача (Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Франко, 65) повернулися до господарського суду Одеської області не були вручені з тих підстав, що закінчився строк зберігання.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) сторін.

У п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місце знаходження юридичної особи –учасника судового процесу невідоме, то: - позивач у позовній заяві вправі зазначити останнє відоме йому місце знаходження такої особи (на час подання позову) з поданням суду документів (матеріалів), що підтверджують відповідні відомості; це можуть бути: договори (контракти), в яких вміщено такі відомості; витяги з державного реєстру, довідки та інші документи, видані адресним бюро, органами внутрішніх справ тощо; - господарський суд вправі надсилати процесуальні документи за останнім відомим йому на час такого

До того ж , слід зазначити, що ПМП „Содружество” вказало таку ж саму адресу : 67700, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Франко, 65, у апеляційній скарзі, та отримало за вказаною адресою поштову кореспонденцію, яка була направлена відповідачу апеляційним господарським судом.

Таким чином, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду не приймає до уваги твердження скаржника щодо порушення господарським судом норм процесуального права (неповідомлення належним чином відповідача про час та місце розгляду справи) як такі, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі вищенаведеного, оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 14.09.2009р. слід залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення в новій редакції, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101 –103, 105 ГПК України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від 14.09.2009р. по справі №24/115-09-3476 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства „Содружество” (67700,Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Франко, буд. 65, код ЄДРПОУ 19215542) на користь Відкритого акціонерного товариства „Морський транспортний банк” (68003, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 28, код ЄДРПОУ 21650966) заборгованість по кредиту у сумі 98816 (дев’яносто вісім тисяч вісімсот шістнадцять) доларів США, заборгованість процентам у розмірі 2632 (дві тисячі шістсот тридцять два) долари США 63 центи, борг по пені у сумі 1101 (одна тисяча сто одна) грн. 28 коп., держмито у розмірі 1015 (одна тисяча п’ятнадцять) доларів США 93 центи, витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 315 (триста п’ятнадцять)грн..”

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:                                                             М.А. Мишкіна

Суддя:                                                                                 М.В. Сидоренко

Суддя:                                                             Н.Б. Таценко