Постанова № 6844165, 24.11.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2009 р. Справа № 16/664/08

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної

при секретарі судового засідання Скуділо О.В.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1

від відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2

на рішення господарського суду Миколаївської області від 14.01.2009 р.

у справі № 16/664/08

за позовом відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції

до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2

про стягнення 1030320,93 грн.

розпорядженнями голови суду Балуха В.С. № 111 від 04.08.2009 р. та № 157 від 07.09.2009 р. змінювався склад судової колегії.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду від 14.01.2009 р. (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_2 (далі СПД ОСОБА_2, СПД) на користь Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції (далі - ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, Банк) загальну заборгованість в сумі 1 030 320,93 грн., з яких: основний борг за кредитом - 974 600.00 грн.; несплачені відсотки - 60 168,58 грн.; пеня за порушення умов договору - 16244,79 грн.; стягнення здійснене за рахунок рухомого майна відповідача, яке знаходиться в заставі відповідно до договору застави, посвідченого 31.01.2008 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н.П., зареєстрованого за реєстровим № 508. При цьому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, оскільки відповідачем кредитна заборгованість за кредитним договором № 010/01-04/08-44 від 31.01.2008 р. у добровільному порядку не погашена, претензійні вимоги позивача від 10.04.2008 р. № 12-11/14-19272, від 27.05.2008 р. № 12-11/4-105, від 04.11.2008 р. № 12-1/14-52520 залишені без відповіді та без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням СПД ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати та припинити провадження у справі. При цьому скаржник вважає, що суд порушив приписи п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки в матеріалах справи міститься лише докази про відправлення позовної заяви від 26.11.2008 р., тобто тієї, що була повернута без розгляду. Також СПД ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням правил підвідомчості, встановлених ст. 12 ГПК України, так як предметом позову є майно, яке належить йому як фізичній особі, і тому договір застави транспортних засобів не є господарським. Крім того, скаржник вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 3. ст. 103 ГПК України, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази його повідомлення про місце засідання суду.

В подальшому, скаржник звернувся з доповненням до апеляційної скарги від 17.03.2009 р., в якому зазначає, що суд, приймаючи рішення про звернення стягнення на суму 1030320,93 грн. на заставлене майно, не звернув уваги на те що, строк сплати цієї суми не настав; суд не дослідив відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” чи було позивачем зареєстроване в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження; суд не перевірив додержання позивачем строку нарахування пені та відповідності його приписам ч. 6 ст. 232 ГК України.

Ухвалами від 31.03.2009 р. та 08.09.2009 р. апеляційне провадження зупинялось у звязку з неможливістю розглядати дану справу до закінчення розгляду касаційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2009 р. та вирішення іншої справи № 2-4329/09.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не звязана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуваним рішенням господарського суду позовні вимоги задоволені з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Наразі, апеляційна інстанція повністю погоджується з висновком господарського суду про неналежне виконання відповідачем грошових зобовязань за кредитним договором № 010/01-04/08-44 від 31.01.2008 р. та про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 953907,56 грн., несплачених відсотків в розмірі 60168,58 грн. та пені за порушення умов договору в розмірі 14762,45 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави, оскільки судове рішення в цій частині цілком відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи.

Судова колегія не знаходить підстав для зміни або скасування судового рішення, а також для припинення провадження у справі. Так, посилання скаржника на те, що йому направлено не той позов, з яким звернувся Банк, у звязку з чим, на його думку, судом порушені приписи п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України є помилковими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що це одна й та сама позовна заява (а. с. 4-7) і на ній містяться три відмітки канцелярії господарського суду Миколаївської області від 26.11.2008 р., від 03.12.2008 р. та від 10.12.2008 р. Не можна погодитись і з посиланням скаржника на порушенням господарським судом правил підвідомчості, встановлених ст. 12 ГПК України, у звязку з тим, що предметом позову, як вважає скаржник, є майно, яке належить йому як фізичній особі, оскільки предметом даного спору є не стягнення майна фізичної особи, а стягнення з субєкта підприємницької діяльності заборгованості за невиконання ним грошових зобовязань за кредитним договором № 010/01-04/08-44, за яким скаржник саме як фізична особа-підприємець отримав кредит для купівлі двох транспортних засобів та двох напівпричепів (пп. 1.1.1 п. 1.1), які ним в забезпечення виконання своїх зобовязань по зазначеному кредитному договору передані в заставу Банку згідно укладеному сторонами цього спору договору застави транспортних засобів від 31.01.2008 р. Є безпідставними і доводи скаржника про необхідність скасування рішення суду на підставі п. 2 ч. 3. ст. 103 ГПК України, у звязку з тим, що в матеріалах справи відсутні належні докази його повідомлення про місце засідання суду, оскільки у справі наявні докази про здійснення господарським судом належного сповіщення СПД про місце засідання суду (конверти з відміткою „Повернено зі спливом строку зберігання” та поштовими повідомленнями /а. с. 43-44, 55-56/).

Не погоджується та відхиляє апеляційна інстанція і твердження СПД ОСОБА_2 про те, що строк сплати суми заборгованості ще не настав. По-перше, зазначене твердження свідчить про те, що скаржник і сам розумів безпідставність своїх, наведених вище в цій постанові, посилань. По-друге, вказане твердження суперечить приписам ч. 2 ст. 1050 ЦК України, відповідно до яких якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Зазначений обовязок узгоджений і встановлений сторонами в п. 7.3 кредитного договору № 010/01-04/08-44 та в п. 3.2.2 договору застави транспортних засобів, згідно до умов яких Банк, як Заставодержатель, має право задовольнити свої вимоги по погашенню заборгованості до настання строку погашення боргу по кредитному договору за рахунок заставленого майна у випадку порушення СПД - Заставодавцем умов кредитного договору. Доказів своєчасного та належного виконання кредитного договору № 010/01-04/08-44 від 31.01.2008 р. скаржником не надано. В той же час позивачем належними доказами доведені суду обставини правомірності своєї вимоги.

Апеляційна інстанція вважає безпідставним і відхиляє посилання скаржника щодо обовязку позивача перед початком ініціювання звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження, відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”. Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Звернення стягнення на рухоме майно регулюється Законом України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, ч. 1 ст. 24 якого передбачає можливість звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку. Аналізуючи положення зазначеного закону, який є спеціальним для даного виду правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що його (Закону) положення не зобовязують обтяжувача, який задовольняє свої вимоги шляхом звернення стягнення на рухоме майно саме в судовому порядку реєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Між тим, апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір пені за порушення умов договору за період з 29.02.2008 р. по 24.11.2008 р., помилково не застосував до спірних правовідносин положення ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання повинно бути виконане. Відтак довід скаржника в цій частині слід задовольнити. Отже, судова колегія приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 1482,34 грн. (нарахування понад 6 місяців) за порушення умов договору слід було відмовити, а тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Судові витрати в задоволеній частині апеляційної скарги слід покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 14.01.2009 р. по справі № 16/664/08 змінити, виклавши його резолютивну частини у наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_2 (54000. АДРЕСА_1; інд. № НОМЕР_1, п/р НОМЕР_14 в МОД ВАГ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 326182) на користь Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції (54030. м. Миколаїв. вул. Артилерійська, 19А; к/р 29090312 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 326182, код ЄДРПОУ 24779442) загальну заборгованість у сумі 1028838.6 грн., із яких: основний борг за кредитом - 953907,56 грн.; несплачені відсотки - 60168,58 грн.; пеня за порушення умов договору 14762,45 грн. за рахунок рухомого майна Відповідача, яке знаходиться в заставі Позивача відповідно до договору застави, посвідченого 31.01.2008 р. приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Яковлєвою Н.П., зареєстрованого за реєстровим № 508, а саме:

вантажний сідловий тягач-Е, марки МАЗ модель 5440 08, номер шасі НОМЕР_6, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить Відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_7, виданого МРВ ДАІ у м. Миколаєві 26.01.2008 року;

ТЗ напівпричіп бортовий-Е. марки МАЗ, модель 975830-3012, номер шасі НОМЕР_8, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить Відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_9, виданою МРВ ДАІ у м. Миколаєві 26.01.2008 року;

вантажний сідловин тягач-Е, марки МАЗ, модель 5440 08, номер шасі НОМЕР_10, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, що належить Відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_11, виданого МРВ ДАІ у м. Миколаєві 26.01.2008 року;

ТЗ напівпричіп бортовий-Е, марки МАЗ, модель 97 5830-3012, номер шасі НОМЕР_12, 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, що належить Відповідачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_13, виданого МРВ ДАІ у м. Миколаєві 26.01.2008 року.

3. В позові в частині стягнення з відповідача 1482,34 грн. пені за порушення умов договору відмовити.

4. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (54000. АДРЕСА_1; інд. № НОМЕР_1, п/р НОМЕР_14 в МОД ВАГ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 326182) на користь Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції (54030. м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19А; к/р 29090312 в ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 326182, код ЄДРПОУ 24779442) 10288,39 грн. - держмита, 117,83 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.”

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі Миколаївської обласної дирекції на користь Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_2 7,41 грн. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Зобовязати господарський суд Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Таценко Н.Б.

Суддя Мишкіна М.А.

Постанова підписана 25.11.2009 р.