Постанова № 6844146, 24.11.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2009 р.Справа № 26/117-09-3168

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

                               Мирошниченко М.А.

при секретарі - Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: Кулініченко К.Г.

Від відповідача: не з’явився

Від КП „Білгород –Дністровське БТІ”: не з’явився

Від Одеської залізниці: Кулініченко К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Одеської залізниці

на рішення господарського суду Одеської області

від 21.09.2009 року

по справі № 26/117-09-3168

за позовом: Міністерства транспорту та зв’язку України

до відповідача: Затоківської селищної ради Білгород –Дністровського району Одеської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача:

1.          Комунального підприємства „Білгород –Дністровське бюро технічної інвентаризації”;

2.          Одеської залізниці,

про визнання права власності

                                                  ВСТАНОВИЛА:

          У червні 2009 року Міністерство транспорту та зв’язку України за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства „Білгород –Дністровське бюро технічної інвентаризації” та Одеської залізниці звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Затоківської селищної ради Білгород –Дністровського району Одеської області про визнання за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України права державної власності на об’єкт нерухомого майна –будівлю трансформаторної підстанції № 1057 Одеської дистанції електропостачання, збудовану у 1966 році, загальною площею 56,8 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, смт. Затока, вул. Залізнична, 6, що перебуває у повному господарському віданні Одеської залізниці.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21 вересня 2009 року у справі (суддя - Никифорчук М.І.) у задоволенні позову Міністерства транспорту та зв’язку України відмовлено повністю.

          Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно –будівля трансформаторної підстанції № 1057 Одеської дистанції електропостачання, збудована у 1966 році, загальною площею 56,8 кв.м., розташована за адресою: Одеська область, смт. Затока, вул. Залізнична, 6, знаходиться у складі цілісного майнового комплексу, тому Затоківська селищна рада відмовила позивачу в оформлені права власності на вказаний об’єкт. До того ж суд зазначив, що знаходження спірного об’єкту на балансі Одеської залізниці також не дає суду підстав для визнання на нього права власності.

          Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Одеська залізниця звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Міністерства транспорту та зв’язку України в повному обсязі. При цьому скаржник вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини справи, в тому числі скаржник зазначає, що висновок суду про знаходження спірного об’єкту у складі цілісного майнового комплексу не підтверджений жодним чином та не відповідає дійсності.

          Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені заздалегідь належним чином, проте відповідач та третя особа –КП „Білгород –Дністровське бюро технічної інвентаризації” не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Нез’явлення представників вказаних осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.          

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали наявні у справі, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство транспорту та зв’язку України за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Комунального підприємства “Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації” та Одеської залізниці - звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Затоківської селищної ради про визнання за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України права державної власності на об’єкт нерухомого майна –будівлю трансформаторної підстанції № 1057 Одеської дистанції електропостачання, збудована у 1966 році, загальною площею 56,8 кв.м., розташована за адресою: Одеська область, смт. Затока, вул. Залізнична, 6, що перебуває у повному господарському віданні Одеської залізниці.

Згідно з Положенням про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 789/2006 від 06.06.2006р., Міністерство транспорту та зв’язку України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінтрансзв’язку є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв’язку, телекомунікацій та інформації, користування радіочастотним ресурсом України. Міністерство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління.

Одеська залізниця, згідно Статуту, є територіально-галузевим об’єднанням, заснованим на державній власності та підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України.

Згідно розділу 4 Статуту майно Залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Залізниця володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.

З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2008 року листом № Е-16/1589 (а.с. 27) Одеська залізниця звернулася до Затоківської селищної ради з проханням оформити та видати свідоцтво про право власності в т.ч. на об’єкт нерухомого майна –будівлю трансформаторної підстанції № 1057, розташовану за адресою: Одеська область, смт. Затока, вул. Залізнична, 6.

Проте, рішенням Виконавчого комітету Затоківської селищної ради від 18.08.2008 року № 354 (а.с. 28) Одеській залізниці в оформлені права власності на трансформаторну підстанцію № 1057 було відмовлено, з огляду на те, що вказаний об’єкт знаходиться у складі цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого табору ім. Л. Шевцової.

Такі дії відповідача позивач вважає порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів, тому звернувся до господарського суду за захистом.

На території, що була виділена Одеській залізниці в Одеській області, смт. Затока, по вул. Залізнична, 6, Одеською залізницею самостійно у 1966 році здійснено будівництво об’єкту нерухомості, а саме: трансформаторної підстанції № 1057, загальною площею 56,8 кв.м.

Закінчений будівництвом об’єкт було прийнято до експлуатації державною приймальною комісією, що підтверджується актом приймання до експлуатації державною приймальною комісією закінченого будівництва трансформаторної підстанції від 21 грудня 1966 року (а.с. 25-26).

Зазначений об’єкт знаходиться на бухгалтерському обліку (балансі) Одеської дистанції електропостачання Одеської залізниці та на вищезазначений об’єкт ведеться інвентарна картка для обліку основних засобів № 015028 (а.с. 35).

Об’єкт має окремий Технічний паспорт від 14.03.2007 року, виготовлений Комунальним підприємством “Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації” (а.с. 19-24).

24 вересня 1997 року, відповідно до розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 29.07.1997р. № 478/97, Білгород-Дністровською районною радою народних депутатів Білгород -Дністрвського району Одеської області Одеській залізниці було видано Державний акт на право постійного користування землею ІІ-ОД № 004101 (а.с. 30-34), згідно з яким Одеській залізниці у постійне користування надано 331,71 га землі в межах згідно з планом землекористування для виробничої діяльності, на якій знаходиться спірний об’єкт нерухомості.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що згідно з ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України позивач просить суд визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України право державної власності на об’єкт нерухомого майна –будівлю трансформаторної підстанції № 1057 Одеської дистанції електропостачання, розташовану за адресою: Одеська область, смт. Затока, вул. Залізнична, 6, що перебуває у повному господарському віданні Одеської залізниці.

Згідно з редакцією ст. 90 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року № 1540-УІ, що була чинною на момент будівництва спірної споруди, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв’язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

В період існування СРСР, згідно з вимогами ст. 11 Конституції СРСР 1977р., державі належало на правах власності майно всіх державних, торговельних та комунальних підприємств, організованих державою, житловий фонд, а також інше майно, необхідне для виконання завдань, що стоять перед державою.

У 1990 році був прийнятий Закон України “Про економічну самостійність УРСР”, згідно з яким у власності України перебувають основні засоби виробництва, майно підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

З прийняттям у 1991р. Закону УРСР “Про власність” з’явилися нові об'єкти та суб’єкти права власності. Відповідно до ч.4 ст. 2 Закону України “Про власність” власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Відповідно до ст. 31 зазначеного закону до державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність та власність адміністративно -територіальних одиниць (комунальна власність). Однією з основних ознак цього є суб’єкт такого права. Пункт 1 ст. 32 Закону України “Про власність” визначає суб’єктом права загальнодержавної (республіканської) власності державу в особі Верховної ради України, а згідно з п.2 цієї ж статті суб’єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.

Відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. за №1452-ХХІІ підприємства союзного підпорядкування з прийняттям цього Указу переходять до державної власності України. Відповідно до Закону України “Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України” від 10.09.1991 року майно та фінансові ресурси підприємств союзного підпорядкування, розташовані на території України є державною власністю України.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів здійснює управління об’єктами державної власності відповідно до закону. Декрет Кабінету міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” покладає управління цим майном на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Статтею 1 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” від 21.09.2006 року № 185-V визначено, що управління об’єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об’єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього закону суб’єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 73 ГК України в редакції Закону України від 16.01.2003 року № 436-ІV орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п.п.12 п. 4 Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 року № 789, Міністерство транспорту та зв’язку України здійснює відповідно до законодавства функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Як вбачається з Статуту Одеської залізниці, останнє є створеним згідно зі ст. 1, 4 Закону України “Про залізничний транспорт” статутним територіально-галузевим об'єднанням, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту, що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України. Згідно з п.п. 4.1, 4.2 статуту майно Залізниці складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належать йому на правах повного господарського відання.

Всі вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення Статуту Одеської залізниці дозволяють дійти висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, суб’єктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та зв’язку України.

Судовий захист права власності та майнових інтересів власників, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема про визнання права власності на майно та за іншими позовами, пов’язаними з охороною права власності.

За ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, але як свідчать матеріали справи Затоківська селищна рада всупереч названим нормам закону створила реальні умови, які обмежують права держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України та Одеську залізницю у здійсненні ними своїх прав на спірне майно .

Згідно з ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності визначений ст. 317 цього ж Кодексу, згідно з якою власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (ст. 319 ЦК України).

Згідно з ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом, визнання права (ст. 16 ЦК України).

За ст. 20 ГК України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються, у тому числі шляхом: визнання наявності або відсутності прав.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги Міністерства транспорту та зв’язку України про визнання права державної власності за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на об’єкт нерухомого майна –будівлю трансформаторної підстанції № 1057 Одеської дистанції електропостачання, збудовану у 1966 році, загальною площею 56,8 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, смт. Затока, вул. Залізнична, 6, що перебуває у повному господарському віданні Одеської залізниці, обґрунтованими, доведеними та такими, що базуються на законних підставах. Враховуючи, що визнання права власності у судовому порядку не суперечить засадам цивільного законодавства, апеляційний господарський суд вважає за необхідне задовольнити позов Міністерства транспорту та зв’язку України у повному обсязі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Одеської залізниці підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позову Міністерства транспорту та зв’язку України підлягає скасуванню, оскільки воно не відповідає чинному законодавству та обставинам справи

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу, а також судові витрати Одеської залізниці по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105, 122 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Одеської залізниці задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 21 вересня 2009 року по справі № 26/117-09-3168 скасувати.

3.Позов Міністерства транспорту та зв’язку України задовольнити.

4.Визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв’язку України право державної власності на об’єкт нерухомого майна –будівлю трансформаторної підстанції №1057 Одеської дистанції електропостачання, загальною площею 56,8 кв.м., розташовану за адресою: Одеська область, смт. Затока, вул. Залізнична, 6, що перебуває у повному господарському віданні Одеської залізниці.

5.Стягнути з Затоківської селищної ради (67772, Одеська область, смт. Затока м. Білгород-Дністровського, вул. Приморська, 21, код ЄДРПОУ 04527052) на користь Міністерства транспорту та зв’язку України (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 00017584) витрати зі сплати державного мита в сумі 102 грн. та на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп.

6.Стягнути з Затоківської селищної ради (67772, Одеська область, смт. Затока, м. Білгород-Дністровського, вул. Приморська, 21, код ЄДРПОУ 04527052) на користь Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ЄДРПОУ 01071315) витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в сумі 51 грн.

7. Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В. В.