Постанова № 6843472, 27.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2009                                                                                           № 40/156

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Прокуратури міста Києва:

                               Висоцька О.О. – посвідчення №42 від 23.02.2009 р.

позивача:                    Яковець А.М. – довіреність №07-07/1514 від 17.06.2009 р.

відповідача:                    Ковальчук Ю.М. – довіреність №1 від 20.05.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.08.2009

у справі № 40/156 (суддя

за позовом                               Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс"

про                                                   відшкодування шкоди в розмірі 340000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 р. в справі №40/156 позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у місті Києві (далі – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Контактбудсервіс” (далі – ТОВ “Контактбудсервіс”, відповідач) про відшкодування шкоди в розмірі 340000грн. був задоволений в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ “Контрактбудсервіс” на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві збитків завданих державі у розмірі 340000грн. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Контрактбудсервіс”(04107 м. Київ, Шевченківський район, вул. Багговутівська, 8/10, ідентифікаційний код 32962703) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, до Державного бюджету України державного мита у розмірі 3400,00 грн. (три тисячі чотириста гривень нуль копійок) та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. (сто вісімнадцять гривень нуль копійок). Стягнуто з ТОВ “Контрактбудсервіс” до Державного бюджету України державного мита у розмірі 3400грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволені позову відмовити в повному обсязі, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та було порушено норми процесуального права.

Так, відповідач вказує, що судом не врахований факт передачі відповідачем функції замовника, відповідно до договору №10/2005 із забудови земельної ділянки підприємству ТОВ “Будівництво та реконструкція” (п. 2.1.1. Договору). В зв’язку з передачею функцій замовника, відповідач не має безпосереднього відношення ні до замовлення, ні до виконання будівельних робіт на спірній земельній ділянці, в зв’язку з чим відповідальність за спричинення шкоди в даному випадку повинен нести саме ТОВ “Будівництво та реконструкція”.

Місцевий господарський суд вказує на ту обставину, що відповідач має нести відповідальність за спричинену шкоду в силу положень п. 9 договорів оренди землі від 05 вересня 2005 року, згідно з яким на орендаря (відповідача) покладено ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта оренди, в той час, як відповідач на підставі п. 9 договорів оренди відповідальність як орендар несе виключно у відносинах з Київською міською радою як орендодавцем земельної ділянки. Договірний розподіл ризиків під час використання земельної ділянки між сторонами договору безпідставно ототожнювати з відповідальністю за порушення природоохоронного законодавства та відшкодуванням шкоди.

Судове рішення ґрунтується на припущенні існування газону на земельній ділянці, хоча позивачем не лише цього не було доведено, а й таке припущення було повністю спростовано відповідачем письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи.

У відзиві та запереченні на апеляційну скаргу позивач та представник прокуратури міста Києва апеляційні вимоги не визнали, зазначили, що вони є безпідставними та необґрунтованими, рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, прийняте за результатом повного та всебічного з’ясування обставин і документів, що мають значення для справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін.

Ухвалою від 17.09.2009 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 27.10.2009 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін та Прокуратури міста Києва, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.

На підставі рішення від 14.07.2005 року № 774/3349 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Контрактбудсервіс” 05 вересня 2005 року були укладені договори оренди земельних ділянок.

Так, за договором, об’єктом в якому була земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:96:001:0008, Київська міська рада зобов’язалась передати, а ТОВ “Контрактбудсервіс” прийняти в оренду земельну ділянку із цільовим призначенням “для забудови і соціально-побутового призначення”, місцезнаходження вказаної земельної ділянки – ж/м “Осокорки –Центральні”(1, 2 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва.

За договором об’єктом в якому була земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:96:001:0010, Київська міська рада зобов’язувалась передати, а ТОВ “Контрактбудсервіс” прийняти в оренду земельну ділянку із цільовим призначенням вказаної земельної ділянки – “для забудови об’єктами житлового і соціально-побутового призначення”, місцезнаходження вказаної земельної ділянки ж/м “Осокорки-Центральні” (4 мікрорайон) у Дарницькому районі м. Києва.

В силу статті 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Вказані вище земельні ділянки передані Відповідачу у володіння та користування за актами від 08 вересня 2005 року.

29 листопада 2007 року та 07 квітня 2009 року Позивачем у справі проведені перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та встановлені факти їх порушення.

Державною екологічною інспекцією на підставі “Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням та іншим об’єктам озеленення загального використання в межах населених пунктів”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1999 р. №559, в редакції постанови від 28.12.2001 № 1789, здійснено розрахунок розміру шкоди, нанесеної державі внаслідок знищення газону лугового площею 20000 кв.м. на лугу у Дарницькому районі м. Києва від озера Мартинів у східному напрямку при прокладці пульпопроводу та проведенні гідронамивних, яка становить 340000 грн., у зв’язку з чим і на підставі ст. ст. 3, 20, 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 28 Закону України “Про благоустрій населених пунктів”, Заступником прокурора міста Києва в інтересах Державної екологічної інспекції в м. Києві подано цей позов.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що в ході судового розгляду справи №13/131-08 встановлено, що відповідальність за шкоду завдану земельній ділянці 20000 кв.м. має нести Відповідач, вказує, при цьому, що факт порушення природоохоронного законодавства зафіксовано в актах перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 29.11.2007 року та від 07.04.2009 р. року, складених Державною екологічною інспекцією в м. Києві.

Прокурор зазначає, щовказані дії Відповідача суперечать вимогам чинного природоохоронного законодавства України, а саме: ст.ст. 4, 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.28 Закону України “Про благоустрій населених пунктів”, а за таких обставин в силу вимог ч. 1 ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього середовища” Відповідач повинен відшкодувати шкоду у повному обсязі.

Крім того, як зазначає прокурор відповідно Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу місцевої ради на підставі ордеру.

В даному випадку відповідачем порушено встановлений державою порядок утримання зелених насаджень міст та інших населених пунктів України та завдано матеріальні збитки.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги підлягають задоволенню, в зв’язку з наступним.

Стаття 37 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, нагляд за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому органи прокуратури. При здійсненні нагляду органи прокуратури застосовують надані їм законодавством України права, включаючи звернення до судів з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та про припинення екологічно небезпечної діяльності.

Згідно із статтею 5 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за додержанням законодавства про охорону земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і таким органом відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону є Державна екологічна інспекція та її територіальні органи, яка на виконання своїх повноважень, здійснюючи перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, встановила комплекс порушень, в т.ч. знищення газону лугового, зняття верхнього шару ґрунту на земельній ділянці, використання природних ресурсів (гумусового шару ґрунту, піску).

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону земель" до повноважень саме цього органу з питань екології та природних ресурсів належить подання позовів про відшкодування шкоди і втрат, заподіяних внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, натомість, згідно ст. 16 цього Закону, орган з питань земельних ресурсів у галузі охорони земель такими повноваженнями не наділений, отже, прокурор діяв у рамках наданих органам прокуратури повноважень та вірно визначено позивача у справі.

Відповідно статті 35 Закону України “Про охорону земель” власники і землекористувачі, в тому числі, орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов’язані дотримуватись вимог земельного та природоохоронного законодавства України.

Згідно п. 3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045, видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу місцевої ради на підставі ордеру. Відповідно до пункту 5, названої постанови, ордер на видалення зелених насаджень компетентний орган видає не пізніше наступного робочого дня після подання заявником документа про сплату відновної вартості зелених насаджень, що підлягають видаленню.

За приписами статті 28 Закону України “Про благоустрій населених пунктів”охороні та відновленню підлягають усі зелені насадження в межах населених пунктів під час проведення будь-якої діяльності, крім зелених насаджень, які висаджені або виросли самосівом в охоронних зонах повітряних і кабельних ліній, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів і пристроїв, при цьому, видалення дерев, кущів, газонів і квітників здійснюється в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України, при цьому, відповідно до ч. 5 цієї статті застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Згідно вимогам ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Крім іншого, в силу приписів ч.1 статті 11 Закону України “Про оренду землі” ризик випадкового знищення або пошкодження, тобто, погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Тобто, на законодавчому рівні встановлено, що при випадковому, тобто такому, що не спричинений навмисними, особистими діями або бездіяльністю сторін договору, пошкодженнь об’єкту договору оренди земельної ділянки - тягар його відновлення або компенсації збитків, покладається на орендодавця, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пунктів 9 договорів оренди від 05 вересня 2005 року, які зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради 08 вересня 2005 року за №63 6 00285 та №63-6-00282, ризик випадкового знищення або пошкодження об’єкта оренди чи його частини, несе орендар, тобто – Відповідач у справі.

Заперечення Відповідача, зокрема, щодо невідповідності фактичним обставинам справи заяв прокурора щодо нанесення державі збитків, із посиланням на Акт обстеження земельної ділянки №385/02 від 21 жовтня 2008 року, судом до уваги не приймаються, оскільки, такі заперечення спростовуються наявними у справі матеріалами, а саме, актами від 29 листопада 2007 року та 07 квітня 2009 року, що складені повноважними представниками Позивача, є чинними та не скасованими в установлений законом спосіб.

При цьому, Відповідач у справі не позбавлений права самостійно визначити особу невиконання або неналежне виконання якою власних договірних зобов’язань контрагента, призвело до шкоди орендованій Відповідачем земельній ділянці та звернутися до неї із позовом в порядку регресу.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано належних доказів на спростування викладеного в позові, тому суд першої інстанції вірно визначив вимоги позивача як обґрунтовані і такі, що підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно і всебічно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Контактбудсервіс” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2009 р. в справі №40/156 – без змін.

Справу №40/156 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

06.11.09 (відправлено)