Постанова № 6843367, 26.11.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.11.2009 р.                                                             справа №21/38

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:суддів за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Русанов С.В. директор ТОВ «АСИ-ОЙЛ» Давиденко К.Ю. дов. б/н від 13.08.2007р. Ігнатова Н.О. дов. № Н-01/837 від 14.03.2008р. Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк на рішення господарського судуДонецької області від01.09.2009р. у справі№ 21/38 (суддя Матюхін В.І.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ»м. Донецьк

до Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк про стягнення збитків 455331грн.91коп. В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ»м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця»м. Донецьк 465196грн. 76коп., з яких 365 196,76грн. –у відшкодування матеріальної шкоди, 100 000,00грн. –у відшкодування моральної шкоди. Позивач клопотанням № 220/1 від 30.03.09р. (т.2 а.с. 40) зменшив позовні вимоги на суму 3088грн.85коп., та просив стягнути з залізниці збитки, які виникли по сплаті плати за користування кредитними коштами за період з 09.12.2008р. по 30.01.2009р. у сумі 3754,72грн. (замість 3 789,31грн., зазначеної у позовній заяві); збитки в зв’язку з оплатою суми 6 776,00грн. сплаченої за понадлімітну затримку цистерн, що належать АТ “Мажейкю Нафта” (замість 8 624,00грн.); 128 705,76грн. –безпідставно списані з особового рахунку позивача кошти за період з 25.11.08р. по 30.12.08р. (замість 129 912,02грн.). Загальна сума позовних вимог зменшена до 462107грн.91коп.

Заявою № 1048/1 від 25.08.09р. (т.3 а.с. 147) позивач вдруге зменшив позовні вимоги на суму штрафу за понадлімітну затримку цистерн, що належать АТ “Мажейкю Нафта” у розмірі 6 776,00грн. та суму позову зменшив до суми 455 331,91грн.

Господарський суд Донецької області рішенням від 01.09.2009р. у справі №21/38 позовні вимоги у сумі 455331грн.91коп. задовольнив частково, стягнувши з Державного підприємства „Донецька залізниця” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АСИ - ОЙЛ” 355 331,91грн. - матеріальної шкоди, 30000,00грн. - моральної шкоди, у задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд посилався на ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та визнав, що неправомірними діями залізниці позивачеві завдано матеріальної шкоди у сумі 355 331,91грн., у зв’язку з чим вимоги у цій частині позову підлягають задоволенню у повному обсязі, та моральної шкоди, відшкодування якої з урахуванням характеру правопорушення, допущеного залізницею, принципу розумності і справедливості підлягає задоволенню частково у сумі 30000,00грн.

В обґрунтування своїх висновків господарський суд посилався на те, що списанням з особового рахунку позивача суми 128705грн.76коп. нарахованої залізницею у зв’язку із затримкою на станції Мушкетово цистерн №№ 74047986, 73753147 через відмову залізниці у комісійній видачі вантажу (яка була визнана необґрунтованою рішенням господарського суду Донецької області № 21/244пн від 25.12.2008р.) позивачу спричинена матеріальна шкода у цьому розмірі та додатково у розмірі відсотків сплачених банку за користування кредитними коштами у сумі 3754грн.72коп.

Спричинення позивачеві матеріальної шкоди у розмірі вартості перевезень автотранспортом у сумі 168511грн.60коп. та переадресування вантажів залізничним транспортом у сумі 54359грн.83коп. виникло внаслідок направлення станцією Мушкетово телеграми № 7 від 01.12.2008р. та № 47 від 08.12.2008р. на станції відправлення про не направлення цистерн з ППМ на адресу ТОВ «АСИ-ОЙЛ», у зв’язку з чим позивач був вимушений одержувати вантажі по станції Волноваха, а потім перевозити їх на склад у м. Донецьк.

Державне підприємство «Донецька залізниця» м. Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 01.09.2009р. у справі №21/38 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заявник скарги вважає рішення господарського суду таким, що винесено з порушенням норм процесуального права, зокрема статті 43 ГПК України, яке виразилось в неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, без всебічного, повного та об’єктивного розгляду обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, висновки господарського суду, викладені у рішенні, вважає такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, вважає рішення господарського суду винесеним з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: ст.ст. 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 20, 224, 225, ГК України, ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Заявник скарги не погоджується із висновком господарського суду щодо неправомірності списання залізницею суми 128705грн.76коп. з особового рахунку позивача. Так зазначає, що сума 128705грн.76коп. була нарахована залізницею за час затримки на станції Мушкетово цистерн №№ 74047986, 73753147 та списана з особового рахунку позивача за накопичувальними картками №№ 09123361, 24123486, 30123523 та за відомістю плати за користування вагонами № 29120225, складеними станцією Мушкетово 9, 24, 29, 30 грудня 2008 року, тобто до прийняття судом рішення у справі № 21/244пн від 25.12.1008р. та набрання ним законної сили 05.01.2009року. Крім того заявник скарги зазначає, що нараховані залізницею суми за надані послуги були підтверджені підписами позивача у зазначених розрахункових документах, згідно п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів.

Таким чином, на думку заявника скарги нарахування суми 128705грн.76коп. було узгоджено з позивачем, а списання цієї суми з його рахунку було здійснено залізницею на підставі накопичувальних карток №№ 09123361, 24123486, 30123523 та за відомістю плати за користування вагонами № 29120225, підписаних позивачем без зауважень та заперечень, відповідно до умов договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № 16 від 12.12.2007р., укладеного між сторонами, п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, п.5.1 Роз’яснення президії ВГСУ від 29.09.2008 року № 04-5/225 та на законних підставах.

Заявник скарги вважає, що господарський суд безпідставно задовольнив позовні вимоги про стягнення витрат по сплаті банку 3754грн.72коп. відсотків за користування кредитом, оскільки вимоги в цій частині є не доведеними та їх задоволення судом необґрунтовано ніякими доводами. Вважає, що сплата відсотків за користування кредитом не може розглядатися у якості збитків урозумінні статті 22 ЦК України та ст.224, 225 ГК України.

Заявник скарги вважає безпідставним висновок господарського суду про доведеність вимушених дій позивача щодо перенаправлення нафтопродуктів на станцію Волноваха та їх пов’язаність із діями залізниці. Вимушеність відмови від отримання вантажів по станції Мушкетово та отримання їх по станції Волноваха, як наслідок заборони відвантаження вантажів на станції Мушкетово, не може вважатись доведеною належними і допустимими доказами та не відповідає фактичним обставинам справи, телеграма станції Мушкетово № 7 від 01.12.2008р. не може розглядатись як заборона відвантаження вантажів на станцію Мушкетово. На думку заявника скарги одержання позивачем нафтопродуктів по станції Волноваха та подальше їх транспортування на склад ГСМ у м.Донецьк не можуть розглядатись як наслідок дії начальника станції, а залежало від інших обставин.

Заявник скарги вважає, що надані товарно-транспортні накладні по перевезенню нафтопродуктів автотранспортом не повинні вважатись належними доказами у розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України, оскільки не відповідають типовій формі № 1-ТН товарно-транспортної накладної, яка затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.1995р. №488/346.

Заявник скарги вважає, що у позивача не виникло право звернення з позовом про стягнення збитків у сумі 46543грн.40коп., оскільки згідно наданих позивачем документів розрахунки за автоперевезення з експедитором ТОВ «КВФ «Центркомплектсталь»були здійснені після пред’явлення позову та порушення провадження у справі, тобто на час подання позову позивач не мав реальних витрат, які просив стягнути із залізниці на відшкодування матеріальної шкоди.

Заявник скарги вважає, що судом необґрунтовано задоволені вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не було доведено належними доказами факт приниження його гідності та ділової репутації.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ»м. Донецьк просить рішення господарського суду від 01.09.2009р. у справі №21/38 залишити без змін, оскільки вважає його обґрунтованим, законним та винесеним при всебічному та повному дослідженні обставин справи в їх сукупності керуючись законом, а апеляційну скаргу просить залишити без задоволення.

У судовому засіданні, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, з 10.11.2009 року до 17.11.2009 року була оголошена перерва.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

За залізничними накладними №№ 44530000, 44530001 (а.с. 9, 10 т.1) зі станції Кагамлицька Південної залізниці 21.11.2008р. Закрите акціонерне товариство Торговий дім “Укртатнафта” відправило на адресу ТОВ “АСИ - ОЙЛ” на станцію Мушкетово Донецької залізниці у вагоно-цистернах №№74047986, 73753147 бензин автомобільний А-92.

Вантажовідправником маса вантажу визначена при зважуванні на електронних вагах, у залізничних накладних вказана вага нетто - 52 850кг і 52 400кг відповідно, у залізничних накладних є відмітка про перевезення вантажу під охороною залізниці.

По прибуттю вантажу 25.11.2008р. на станції призначення Мушкетово о 16год.30хв. представником ТОВ “АСИ - ОЙЛ” при огляді вагоно-цистерн за допомогою прибору “Рівнемір ультразвуковий портативний УУП-1М-1 №122” виявлено, що кількість бензину не відповідає даним, зазначеним у накладних, про що складений протокол огляду вагоно-цистерн (а.с. 11 т.1), в якому зазначені типи цистерн, їх номери і номери залізничних накладних, висота наливу у 2-х точках, а також номери запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП), які згідно візуального огляду порушені не були.

За результатами вимірювань висоти наливу нафтопродуктів у цистернах позивачем виявлена недостача нафтопродуктів у вагоно-цистерні № 74047986 у кількості 14 135кг, у вагоно-цистерні № 73753147 у кількості 8384кг.

Позивач 26.11.08р. та 01.12.08р. (а.с. 13-16 т.1) на ім’я начальника станції Мушкетово Донецької залізниці направив телеграми № 734 і № 750 з проханням надати представника для комісійної видачі вантажу - бензину А-92, що надійшов 25.11.08р. о 13год 30хв. на ст. Мушкетово Донецької залізниці на адресу ТОВ “АСИ - ОЙЛ” за залізничними накладними №№ 44530000, 44530001 та забезпечити участь в комісії представника охоронної організації. Зазначені телеграми начальником станції залишені без відповіді та без задоволення. 01.12.08р. позивачем направлена телеграма на ім’я начальника станції Мушкетово Донецької залізниці із вимогою про необхідність комісійної видачі вантажу та проханням забезпечити дотримання вимог чинного законодавства посадовими особами станції Мушкетово, дана телеграма залишена без відповіді та без задоволення.

ДП «Донецька залізниця»листом № НЗ-02/4373 від 15.12.2008р. відмовила позивачеві у комісійній видачі спірного вантажу з посиланням на те, що цистерни прибули у технічно справному стані і у супроводі стрілків воєнізованої охорони; при огляді вагонів після прибуття в комерційному відношенні: ЗПП відправника в наявності, справні, відповідають номерам, зазначеним в документах; доступу до вантажу не було, сліди втрати чи витікання вантажу під час перевезення не виявлені; вимога про комісійну видачу вантажу не відповідає пп. 4.2.4.6, 4.3.3, 5.1.4, 5.2.5, 5.2.8 - 5.2.12. Інструкції.

ТОВ “АСИ - ОЙЛ”, вважаючи свої права порушеними, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про визнання дій ДП «Донецька залізниця»не відповідаючими вимогам законодавства та про зобов’язання залізниці здійснити комісійну видачу вантажу - бензину А-92, що прибув 25.11.08р. на адресу позивача за залізничними накладними №№ 44530000, 44530001 за участю представника залізниці та представника охоронної організації для визначення маси нафтопродуктів із складанням комерційних актів.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.12.2008р. у справі №21/244пн зобов’язано ДП «Донецька залізниця»здійснити комісійну видачу вантажу бензину А-92, що прибув 25.11.08р. на адресу ТОВ “АСИ - ОЙЛ” за залізничними накладними №№ 44530000, 44530001 шляхом виділення представника залізниці та з залученням представника охоронної організації для визначення маси нафтопродуктів із складанням комерційного акту”. Дане рішення набрало законної сили.

Станцією Мушкетово Донецької залізниці на виконання рішення господарського суду від 25.12.2008р. у справі №21/244пн була здійснена комісійна видача вантажу, за результатами перевірки складені комерційні акти № БК 443453/13 від 26.12.2008 року, № БК 443452/12 від 26.12.2008р., акти експертизи № 7726/1, № 7626/2 від 26.12.2008р., акт приймання нафти та нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП від 26.12.2008р., згідно яких визначена недостача бензину автомобільного у кількості 21 304кг, а з урахуванням похибки вимірювання та природних втрат –20 611кг.

Позивач, вважаючи, що неправомірними діями залізниці у період з 25.11.2008р. по 04.02.2009р. йому заподіяну шкоду, звернувся до господарського суду з вимогою про відшкодування завданої шкоди на суму 465196грн. 76коп., з яких 365 196,76грн. –у відшкодування матеріальної шкоди, 100 000,00грн. –у відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи встановила наступне.

Заявою від 30.03.2009р. позивач наполягав стягнути з відповідача 128705грн.76коп., які, на його думку, безпідставно списані з його особистого рахунку.

При дослідженні наданих позивачем в підтвердження цих вимог документів встановлено, що між ДП «Донецька залізниця»та ТОВ «АСИ-ОЙЛ»12.12.2007р. укладено договір № 16 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до п.1.1 предметом цього договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Сторони в пункті 2.1 договору передбачили зобов’язання вантажовласника здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу, в п.2.2 договору визначений обов’язок залізниці приймати до перевезення вантажі вантажовласника.

Із пункту 7.1 договору слід, що залізниця надає вантажовласнику послуги на станції Мушкетово.

Крім того, сторонами, ДП «Донецька залізниця»та ТОВ «АСИ-ОЙЛ», 10.08.2007р. укладено договір № 1/71 про подачу та забирання вагонів ТОВ «АСИ-ОЙЛ»при станції Мушкетово, на умовах якого здійснюється подача, розстановка по фронтам навантаження, вивантаження та забирання вагонів, які належать підприємству колій, які примикають до колій станцій Мушкетово і обслуговуються локомотивом залізниці.

Відповідно до пункту 4 договору вагони подаються власнику під’їзної колії за повідомленнями, які передаються не пізніше, ніж за дві години до подачі. Повідомлення передається приймоздавальником станції Мушкетово за телефоном представнику підприємства із записом у книзі повідомлень. Вагони подаються власнику під’їзної колії локомотивом залізниці із розстановкою їх по фронтам навантаження, вивантаження. Здавання вагонів здійснюється у місцях навантаження та вивантаження у відповідності із Правилами.

Станцією Мушкетово повідомлення про отримання вагонів № №74047986, 73753147 передано 25.11.2008р. о 14год.30хв.

В копіях залізничних накладних немає відмітки станції призначення про подачу вагонів під навантаження засобами одержувача.

Станцією Мушкетово складені акти загальної форми №№ 80, 84 від 26.11.2008 року, якими оформлена затримка вищезазначених вагонів та за накопичувальними картками №№ 09123361, 24123486, 30123523, за відомістю плати за користування вагонами №29120225 нараховано збір за зберігання вантажу у вагонах (код 193) у сумі 55713грн.60коп., збір за охорону вантажу (код 203) –45883грн.96коп., плата за користування вагонами у сумі 27108грн.10коп., всього 128705грн.76коп.

Факт списання залізницею коштів в цій сумі, пов’язаних із знаходженням (затримкою) вагоно-цистерн №№74047986, 73753147 за залізничними накладними №№ 44530000, 44530001 на станції Мушкетово, прийманням (не прийманням) їх позивачем підтверджений наявними в матеріалах справи переліками № 87 від 09.12.08р., № 84 від 24.12.08р., № 95 від 30.12.08р., № 99 від 29.12.08р.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Господарський суд Донецької області в рішенні від 25.12.2008 року по справі № 21/244пн визначив, що дії ТОВ «АСИ-ОЙЛ»про вимогу здійснення залізницею перевірки вантажу у спірних цистернах за участю представника залізниці та охоронної організації, що супроводжувала нафтопродукти, відповідають положенням Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, (затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв’язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08р. №281/171/578/155 (далі Інструкція), а дії залізниці про відмову здійснити видачу вантажу з перевіркою, в порядку встановленому цією Інструкцією, визнані неправомірними.

Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання, якій обчислюється з моменту їх затримки.

Оскільки матеріалами справи не доведений факт затримки вантажу з вини одержувача вантажу, залізниця не мала підстав для нарахування збору у сумі 55713грн.60коп., тому списання цієї суми визнається безпідставним, про що господарський суд дійшов правильного висновку і стягнув дану суму із ДП «Донецька залізниця»на користь позивача.

У відповідності до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Згідно з п.п. 2, 3 Правил користування вагонами та контейнерами (затв. наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.1999р., зареєстр. в Мінюсті України за № 165/3458 від 15.03.1999р.) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станції відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-46, яка складається на підставі "Пам'яток про користування вагонами (контейнерами)" форми ГУ-45, "Актів про затримку вагонів" форми ГУ-23а, "Актів загальної форми ГУ-23".

Пунктом 4 даних Правил встановлено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів.

Відповідно до пункту 13 Правил користування вагонами та контейнерами плата за користування стягується з вантажовласника у разі затримки вагонів під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Оскільки матеріалами справи доведений факт затримки спірних вагонів з причин, які залежали від залізниці, в результаті відмови видачі вантажу з перевіркою, слід визнати правильним висновок господарського суду про безпідставність нарахування плати за користування вагонами у сумі 27108грн.10коп. та їх списання з особового рахунку позивача. Рішення господарського суду про стягнення цієї суми з залізниці на користь позивача є таким, що прийнято у відповідності до матеріалів справи.

Відповідно до статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.

Згідно пункту 5 Правил зберігання вантажів якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, Тарифне керівництво N 1 (затверджений наказом Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999р. N551, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 грудня 1999 р. за N 828/4121), якій був чинний на момент виникнення спірних взаємовідносин, у розділі 1 «Правила застосування тарифів» містить пункт 26 «Перелік видів перевезень, робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами (на підставі окремих договорів)».

Згідно даного пункту розрахунки за роботи й послуги, пов'язані з перевезенням вантажів і пошти, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить антимонопольному законодавству.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення відповідно договору, колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про задоволення позовних вимог в частині відшкодування суми 45883грн.96коп. - збору за охорону вантажу, безпідставно списаного ДП «Донецька залізниця»з особового рахунку позивача.

Станцією Мушкетово 26.11.08р. на станцію Кагамлицька направлена телеграма № 159 із зазначенням, що вантажоодержувач ТОВ “АСИ - ОЙЛ” безпідставно відмовляється від приймання вантажу, відправником якого є Закрите акціонерне товариство Торговий дім “Укртатнафта” і проханням визначитись як діяти з вантажем.

01.12.2008р. станція Мушкетово направила на адресу станцій Кагамлицька і Бугеняй телеграму №7 з проханням цистерни з ППМ на адресу ТОВ “АСИ - ОЙЛ” не направляти без згоди станції Мушкетово у зв’язку з несвоєчасним вивантаженням вантажу.

Начальником станції Мушкетово 08.12.08р. направлена на адресу станції Бугеняй телеграма № 47 з проханням цистерни з ППМ на адресу ТОВ “АСИ - ОЙЛ” не направляти без згоди станції Мушкетово у зв’язку з неплатоспроможністю останнього.

Станція Кагамлицька про телеграму станції Мушкетово № 159 від 26.11.08р. повідомила постачальника (АТ “Укртатнафта”), який листом від 4.12.08р. № 38/10-7012 звернувся до позивача з проханням в найкоротші строки розпорядитись вантажем, який був відвантажений йому на виконання умов договору купівлі-продажу № 20/2/2118 від 28.12.07р. і надіслав копію телеграми станції Мушкетово.

АТ “Мажейкю Нафта” листом від 3.12.08р. № 11.8-7.1/27-420 повідомило позивача про те, що 01.12.08р. зі станції Мушкетово отримана телеграма № 7 про заборону відправки на цю станцію вантажів, одержувачем яких є ТОВ “АСИ - ОЙЛ”, внаслідок чого немає можливості виконати свої зобов’язання, передбачені договором купівлі-продажу і направити нафтопродукти на станцію Мушкетово.

АТ “Мажейкю Нафта” копії телеграм станції Мушкетово № 7 від 01.12.08р., як додаток до листа від 03.12.08р. № 11.8-7.1/27-420, № 47 від 08.12.08р. –факсом 12.12.08р. направило позивачеві.

Дії залізниці щодо ухилення від комісійної видачі вантажу, який надійшов позивачеві на станцію Мушкетово у вагоно-цистернах №№74047986, 73753147 за залізничними накладними №№ 44530000, 44530001 зі станції Кагамлицька Південної залізниці, а також направлення на адресу станцій постачальників товариства телеграм з проханням не направлять на адресу ТОВ “АСИ - ОЙЛ” цистерни з ППМ без згоди станції Мушкетово призвели до того, що АТ “Мажейкю Нафта” проінформувало позивача про неможливість направлення нафтопродуктів на станцію Мушкетово.

У зв’язку з наведеним ТОВ “АСИ - ОЙЛ” вимушено було перенаправити вантажопотоки з ППМ, адресовані йому зі станції Бугеняй (20 цистерн) та станції Мангалі, Латвія (1 цистерна), і здійснювати приймання нафтопродуктів, вантажовідправником яких було АТ “Мажейкю Нафта” і ТОВ «ЛРТ»м. Рига, на станцію Волноваха, потім автотранспортом перевозити на свій склад, який знаходиться у м. Донецьку (поблизу станції Мушкетово).

Як вбачається з матеріалів справи за міжнародними залізничними накладними №№ 642131-642135 за відправкою від 02.12.08р. в цистернах №№ 50595024, 50613181, 50613405, 50613785, 50734128; №№ 642423-642426 від 08.12.08р. в цистернах №№ 50612753, 51148286, 51260065, 51260875; № 773745 від 11.12.08р. в цистерні № 51148641 (зі станції Мангалі, Латвія); №№ 642723-642727 від 15.12.08р. в цистернах №№ 50595446, 50613314, 51251023, 51260586, 51260909; №№ 642793-642794 від 16.12.08р. в цистернах №№ 50595677, 51155547; №№ 643013-643016 від 21.12.08р. в цистернах №№ 50613348, 51148443, 51252922, 51260206, на станцію Волноваха надійшло 1250,351т нафтопродуктів.

Позивачем бензин був перевезений автотранспортом зі свого складу, який розташований поблизу станції Волноваха, на склад розташований поряд зі станцією Мушкетово.

Листом АТ “Мажейкю Нафта” від 3.12.08р. № 11.8-7.1/27-420, яким литовська нафтопереробна компанія повідомила позивача про те, що 01.12.08р. зі станції Мушкетово отримана телеграма № 7 про заборону відправки на цю станцію вантажів, одержувачем яких є ТОВ “АСИ - ОЙЛ”, внаслідок чого немає можливості виконати свої зобов’язання, передбачені договором купівлі-продажу і направити нафтопродукти на станцію Мушкетово.

Листом АТ “Мажейкю Нафта” від 09.06.09р. № 11.8-7.1-14315, яким остання підтвердила, що заявка позивачем на відвантаження 300т бензину на станцію Мушкетово була подана 28.11.08р. (в день підписання договору купівлі-продажу), а 02.12.08р. під час оформлення перевізних документів на перевезення бензину, який уже був налитий в цистерни, з’ясувалось, що станція Бугеняй відмовляється прийняти вантаж для відправки вантажу на адресу позивача на станцію Мушкетово з посиланням на отримання телеграми № 7 від 01.12.08р., у зв’язку з чим ТОВ “АСИ - ОЙЛ” після телефонних перемов, які відбулись 02.12.2008р. внесені зміни щодо адреси одержувача вантажу, подана заявка від 02.12.08р. на відвантаження цистерн на станцію Волноваха, а АТ “Мажейкю Нафта” про причини невідвантаження нафтопродуктів на станцію Мушкетово офіційно повідомила позивача наступного дня - 3.12.08р. листом № 11.8-7.1/27-420, а також тим, що до подій, які мали місце у кінці листопада –на початку грудня 2008р. щодо приймання бензину А-92 у 2-х цистернах за залізничними накладними №№ 44530000, 44530001, позивач протягом дії договору про подавання та забирання вагонів на власну під’їзну колію при станції Волноваха (з 20.10.07р. до 19.10.08р.) жодного разу ним не скористався.

Для перевезення нафтопродуктів на свій склад ПММ у м. Донецьку, який розташований поблизу станції Мушкетово позивачем були залучені експедитори –ТОВ «ЕР-ЛАН»та ТОВ «КВФ «Центркомплектсталь». Вартість перевезення за маршрутом Волноваха –Донецьк склала за грудень 2008р. –121968,20грн. (перевезено під експедируванням ТОВ «ЕР-ЛАН»609841 л (463480кг) нафтопродуктів за товарно-транспортними накладними №№ 121208-121208/5, 131208-131208/7, 151208-151208/7, 161208, 171208-171208/4, 181208-171208/2, 191208-191208/3, 201208-201208/4, 221208/1-221208/5, 231208-231208/1, 231208/3-231208/5, 241208-241208/4, 251208-231208/2, 261208, 271208-271208/1, 301208-301208/1); за січень 2009р. – 46543,40грн. (перевезено під експедируванням ТОВ «КВФ «Центркомплектсталь»232717л нафтопродуктів за товарно-транспортними накладними №№ 050109-050109/1, 120109/1, 130109, 150109-050109/2, 220109-220109/2, 240109/1-240109/2).

Вантаж, який надійшов на станцію Волноваха 25.12.08р. у цистернах №№ 51155547, 51148641, 26.12.08р. у цистерні № 50595677 і 29.12.08р. у цистернах №№ 50613348, 51148443, 51252922, 51260206 (усього 7 цистерн) після того, як станція Мушкетово дала згоду на приймання нафтопродуктів, адресованих ТОВ “АСИ - ОЙЛ” (телеграма станції Мушкетово № 208 від 27.12.08р.), позивачем був перенаправлений в цих же цистернах (27.12.08р. –3 цистерни і 30.12.08р. –4 цистерни) на станцію Мушкетово і додаткові витрати позивача склали 54 359,83грн.

Факт переадресування нафтопродуктів зі станції Волноваха на станцію Мушкетово після її згоди приймати вантажі, одержувачем яких є ТОВ “АСИ - ОЙЛ” підтверджений залізничними накладними №№ 50752496-50752498 (а.с. 44-46) від 27.12.08р., №№ 50752519-50752522 (а.с. 48-51) від 30.12.08р.

ДП «Донецька залізниця»переліками ТехПД-1 № 53 від 27.12.08р. (а.с. 43), №81 від 31.12.08р. (а.с.47), № 77 від 08.01.09р. (а.с. 52) списала з особового рахунку позивача 54 359,83грн. (в т.ч. ПДВ 9 059,97грн.), з яких 28731,60грн. (відповідно 12968,40грн. і 15763,20грн.) –провізна плата з ПДВ; 876,96грн. (відповідно 375,84грн. і 501,12грн.) –збори за перевезення під охороною з ПДВ; 4 199,41грн. –вартість переадресації з ПДВ; 4896,84грн. – збір за зберігання вантажу з ПДВ; 15145,92грн. –охорона вантажу з ПДВ; 509,10грн. –плата за користування вагонами з ПДВ.

Позивачем, належними доказами підтверджено понесення витрат по переадресуванню вантажів з вини залізниці в сумі 54 359грн.83коп. (в тому числі ПДВ 9059грн.97коп.)

Господарський суд дійшов до правильного висновку про доведеність витрат в цій сумі по задоволенню позовних вимог про стягнення 54359грн.83коп. з залізниці на користь позивача.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 100 000,00грн. у відшкодування моральної шкоди завданої неправомірними діями залізниці позивачу у сумі 30000грн.00коп., виходячи з наступного.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів осіб, права яких порушені, у тому числі відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральною шкодою визначається шкода, заподіяна організації порушенням її законних немайнових прав.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку обставин, за яких підприємство чи організація може вважати, що їй заподіяно моральну шкоду.

Відповідно статті 23 Цивільного Кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При вирішенні питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Позивач наполягаючи на стягненні моральної шкоди у сумі 100000,00грн., посилався на розповсюдження відповідачем завідомо неправдивої інформації щодо неплатоспроможності ТОВ «АСИ-ОЙЛ», яке виразилось у відомостях викладених у телеграмах направлених вантажовідправникам і позивач вважає, що ці дії відповідача по розповсюдженню інформації призвели до багато чисельних перемов із постачальниками спростовуючи інформацію.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про залізничний транспорт»перевізники не мають права відмовляти пасажирові та відправникові вантажу у перевезенні, крім випадків, передбачених Статутом залізниць України.

Статтею 29 Статуту залізниць України встановлено, що Укрзалізниця має право запроваджувати, за погодженням з Мінтрансом, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час стихійного лиха, виникнення інших надзвичайних обставин, скупчення нерозвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

Залізницею не наведено правових підстав щодо повноважень начальника станції Мушкетово надавати інформацію про неплатоспроможність одержувача вантажу та накладення заборони щодо прийняття станцією Мушкетово вантажів, відправлених або відправлення яких було заплановано на адресу позивача - ТОВ “АСИ - ОЙЛ”.

У розділі 7 Положення про залізничну станцію, затвердженого Наказом Укрзалізниці № 555 від 05.12.2000р. не зазначено про повноваження начальника станції щодо заборони прийняття вантажів.

Доводи заявника скарги про відсутність на особовому рахунку позивача необхідних грошових коштів не знайшли підтвердження в ході судового розгляду, оскільки на момент відправлення телеграми № 47 на станцію Бугеняй з проханням на адресу ТОВ “АСИ - ОЙЛ” цистерни не направляти без згоди станції Мушкетово у зв’язку з неплатоспроможністю останнього, на особовому рахунку позивача знаходились кошти у розмірі 147815,90грн.

Крім того, судом прийнято до уваги ті обставини, що додатковою угодою № 2 до договору № 16 від 12.12.2007р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги встановлено, що розділ ІІІ пункту 3.5 доповнено і сторони узгодили мінімальну суму кредитового сальдо із розрахунку оплати наданих транспортних послуг за 10 діб, конкретний спосіб визначення суми передплати сторони узгоджують при плануванні перевезень вантажів.

Залізницею не надано доказів узгодження конкретних сум передоплати у спірний період.

Враховуючи наведене, слід визнати, що матеріалами справи доведений факт заподіяння моральної шкоди, господарський суд обґрунтовано, у відповідності до норм чинного законодавства, визнав позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягаючими задоволенню частково у сумі 30 000,00грн., тому рішення господарського суду в цій частині підлягає залишенню без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає помилковим висновок господарського суду про стягнення збитків у сумі 3754,72грн., нарахованих у якості відсотків за користування кредитними коштами 128 705,76грн., які позивачеві були надані ВАТ “РОДОВІД БАНК” згідно кредитного договору № 2008-159 від 25.09.2008р., за період з 09.12.08р. по 30.01.2009р.

Позивач обґрунтував позовні вимоги в цій частині наявністю кредитного договору № 2008-159 від 25.09.2008р., укладеного між позивачем та ВАТ “РОДОВІД БАНК” та розрахунком цих відсотків.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Факт укладення позивачем з банком кредитного договору № 2008-159 від 25.09.2008р. та одержання кредитних коштів не є доказом того, що отримання цих коштів за вищевказаним договором було викликано необхідністю сплатити залізниці суму 128 705,76грн. для розрахунків щодо плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу, збору за охорону вантажу.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що позивачем не доведений причинний зв’язок між отриманням цих коштів та сплатою банку процентів за кредитним договором № 2008-159 від 25.09.2008р. з вини залізниці.

Враховуючи вищенаведене, рішення господарського суду в частині задоволення позовних про стягнення збитків у сумі 3754грн. 72коп. є помилковим, тому підлягає скасуванню в цій частині, позовні вимоги про стягнення з ДП «Донецька залізниця»збитків у сумі 3754грн. 72коп. визнаються такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 01.09.2009р. у справі № 21/38 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків у сумі 3754грн. 72коп.

Товариству з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ» м. Донецьк у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця»збитків у сумі 3754грн.72коп. відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 01.09.2009р. у справі № 21/38 залишити без змін.

Стягнути з ДП «Донецька залізниця» м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ»м. Донецьк 38грн.67коп. суми державного мита, сплаченого при зверненні з позовною заявою, 0,98грн у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АСИ-ОЙЛ»м. Донецьк на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» м. Донецьк 18грн. 77коп. суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

Господарському суду Донецької області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС