Постанова № 6843158, 23.11.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2009 року Справа № 7/89-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Пруднікова Г.В.

за участю представників сторін

позивач: Волкова О.О.

відповідач: Остапенко Є.С.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Самара”, с. Боровківка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.09р. у справі № 7/89-09

за позовом приватного підприємства „Хімагромаркетинг 2000”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Самара”, с. Боровківка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення 114721,67 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2009 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за товар за договором № Х2-04-0067 від 10.04.2008р. у сумі 75000,0 грн., 8270,55 грн. пені, 7275,0 грн. втрат від інфляції та 4962,33 грн. 15% річних та 19213,79 грн. штрафу за прострочення виконання зобов’язання більш ніж на 30 днів.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2009 року у справі № 7/89-09 (суддя Коваль Л.А.) позовні вимоги були задоволені частково; заборгованість, штраф, інфляційні втрати та відсотки річних стягнуто з відповідача у повному обсязі; пеню за прострочення виконання грошових зобов’язань стягнуто частково у сумі 7939,73 грн.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані зобов’язання з оплати вартості отриманого товару; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи; відповідальність у вигляді сплати пені та штрафу за порушення строків оплати встановлена договором, а нарахування компенсаційних виплат у вигляді інфляційних нарахувань та відсотків річних передбачене нормами чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій (з урахуванням уточнень) просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким суму основного боргу, штрафних санкцій та компенсаційних втрат задовольнити в меншому розмірі, а у стягненні штрафу - відмовити.

При цьому скаржник посилається на те, що:

- відповідач не може буди двічі притягнений до відповідальності за одне й те саме порушення, оскільки пеня і штраф відносяться до одного виду юридичної відповідальності;

- додатковою угодою до договору від 17.09.2008р. сторони домовилися про зменшення кількості товару (акселератору NPK на суму 13635,0 грн.), який відповідач повинен був повернути позивачу і щодо якого зобов’язань по оплаті у відповідача не виникло.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню і просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 10.04.08р. між ПП „Хімагромаркетинг 2000” (Продавець) та ТОВ „Агро-Самара” (Покупець) був укладений договір за № Х2-04-0067, згідно якого позивач зобов’язався передати у власність Покупцеві засоби захисту рослин в асортименті, а відповідач –прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Сторонами за договором були узгоджені всі істотні умови договору: ціна, умови поставки, порядок розрахунків, якість товару тощо.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що оплату за поставлений товар належало здійснити двома платежами: не пізніше 14.04.08р. –19039,07 грн. та не пізніше 10.10.08р. –76156,27 грн.

Додатковими угодами до договору сторони доповнювали асортимент товару та узгоджували строки оплати останніх.

На виконання договірних зобов’язань позивачем за період квітень-червень 2008р. було поставлено відповідачу товару на загальну суму 128091,94 грн., оплату яких відповідач здійснив частково у сумі 53091,94 грн., відповідно, сума заборгованості склала 75 000,0грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов’язання по оплаті отриманого товару, судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача суми заборгованості.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, а також встановленого судом факту наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар в сумі 75 000,0 грн. місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача окрім суми заборгованості передбачену п. 5.2 договору пеню в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення за період з 01.10.08р. по 11.03.09р., а також втрати від інфляційних процесів та відсотки річних у розмірі, встановленому п. 5.5 договору (15%).

Вимоги позивача щодо сплати штрафу в розмірі 15% від ціни договору у випадку прострочення виконання зобов’язання більш ніж на 30 днів (п.5.4 договору) не підлягають задоволенню в силу наступного:

Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” передбачено, що розмір пені за прострочку платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Статтею 1 цього Закону, який є спеціальною нормою в даних правовідносинах, передбачений для платників грошових коштів за прострочку платежу єдиний вид відповідальності –пеню. Натомість стягнення штрафу за прострочення виконання грошових зобов’язань чинним законодавством не передбачено.

Згідно з вищевикладеним, застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов’язання у вигляді штрафу та пені одночасно суперечить ст. 231 ГК України.

Окрім того, згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

За викладених обставин в задоволенні позову в частині стягнення штрафу належить відмовити.

При цьому посилання скаржника на додаткову угоду від 17.09.2008р. про зменшення кількості товару (акселератора NPK) не приймається до уваги колегією суддів, оскільки доказів укладання такої угоди та повернення позивачу відповідної кількості товару матеріали справи не містять, не надані відповідні докази і скаржником.

З огляду на викладене апеляційну скаргу належить задовольнити частково, рішення господарського суду слід змінити, судові витрати покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Самара” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2009 року у справі №7/89-09 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Самара” (51641, Дніпропетровська область Верхньодніпровський район с. Боровківка, вул. Миру,12 код ЄДРПОУ 30774535) на користь Приватного підприємства „Хімагромаркетинг 2000” (02160, м. Київ, пр. Возз’єднання, 15, код ЄДРПОУ 30369454) 75000,0 грн. основного боргу, 7939,73 грн. пені, 7275,0 грн. інфляційних втрат, 4962,33 грн. відсотків річних, 951,77 грн. витрат по сплаті державного мита та 97,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Наказ господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.09р. у справі №7/89-09 про примусове стягнення вважати таким, що не підлягає виконанню.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Л.О.Чимбар

Л.В. Чоха