Постанова № 6843140, 25.11.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2009 року Справа № 8/138-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Головка В.Г. (доповідач)

суддів: Логвиненка А.О., Стрелець Т.Г.

при секретарі: Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача:Сакало П.А., довіреність від 16.10.2009

від відповідача:Касьян О.В.,довіреність від 22.06.2009, Гавшин В.В., директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та орендного підприємства “Дніпропетровська книжкова друкарня” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2009р. у справі № 8/138-09

за позовом: регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 58)

до: орендного підприємства “Дніпропетровська книжкова друкарня” (49036, м.Дніпропетровськ, вул. Горького, 20)

про: розірвання договору оренди, повернення об’єкту оренди та стягнення 153730,68грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2009р. у справі №8/138-09 (суддя Дубінін І.Ю.) уточнений позов регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській до орендного підприємства “Дніпропетровська книжкова друкарня” задоволено частково. Стягнуто з орендного підприємства "Дніпропетровська книжкова друкарня" на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області збитки у сумі 44758,92грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати в частині відмови позивачу в стягненні заборгованості з орендної плати та пені, розірванні договору оренди та зобов’язанні відповідача повернути об’єкт оренди, посилаючись на наступне:

- судом порушені вимоги ст.18, 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.286 господарського кодексу України, ст.762, 774, 782 Цивільного кодексу України, п.18 „Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна”, ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України;

- суд першої інстанції в порушення ст.525, 782 Цивільного кодексу України, а також пунктів договору оренди не прийняв до уваги доводи регіонального відділення щодо порушення відповідачем в односторонньому порядку Закону та умов договору, і відмовив регіональному відділенню в задоволенні позовних вимог щодо стягнення орендної плати до Державного бюджету України, а також щодо виселення відповідача з орендованого приміщення, тощо.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Одночасно з позивачем відповідач також подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду, в якій просив скасувати рішення суду в частині стягнення на користь держави 44758,92грн. та відмовити в цій частині позову, посилаючись на те, що в період з січня по грудень 2006р. був відсутній порядок розрахунку і сплати орендної плати за суборенду державного майна, передбачений п.18 Методики.

Позивач відзив на апеляційну скаргу відповідача не надав, але його представник в судовому засіданні просив залишити її без задоволення

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзивів на них, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Із матеріалів справи вбачається, що між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та Організацією орендарів „Дніпропетровська книжкова друкарня", правонаступником якої є Орендне підприємство „Дніпропетровська книжкова друкарня" (орендар) 26.11.92 р. було укладено договір оренди цілісного майнового комплексу Дніпропетровської книжкової друкарні, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 20 та вул. Каспійській, 2, строком на 5 років.

Факт передачі вказаного майна в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передачі від 26.11.1992р.

Відповідно до п. 1.3. вказаного договору, орендар зобов'язався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату.

До зазначеного договору 29.12.1997р. сторонами була укладена додаткова угода, якою закріплено обов'язок відповідача щоквартально надавати орендодавцю копії платіжних доручень по розрахунку з державним бюджетом по орендній платі, з вказівкою оплати щомісячно, з урахуванням індексу інфляції.

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 17.05.1999р. по справі №ПД19/16 регіональне відділення було зобов'язано укласти з організацією орендарів додаткову угоду від 30.12.1998р. до договору оренди від 26.11.1992р. в редакції позивача, яке було залишено без змін постановою Арбітражного суду Дніпропетровської області від 12.08.1999р. та постановою Вищого арбітражного суду України від 24.02.2000р.

За умовами укладеної сторонами додаткової угоди від 30.12.1998р. договір оренди від 26.11.1992 р. цілісного майнового комплексу Дніпропетровської книжкової друкарні, розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.Горького,20, діє до 31.12.2009р.

В порушення зазначених умов договору відповідач, на думку позивача у цій справі, не виконав зобов’язання по сплаті орендної плати, передав окремі об'єкти оренди в суборенду без згоди орендодавця, що стало причиною звернення до суду.

Відповідно до п.п.4, 5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Положення Господарського кодексу України щодо відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності, а також за порушення господарських зобов'язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім випадків, коли за порушення господарських зобов'язань була встановлена інша відповідальність договором, укладеним до зазначеного в пункті 1 цього розділу строку.

Аналогічне положення щодо застосування норм Цивільного кодексу України містять п.п.4, 10 Прикінцевих та Перехідних положень цього кодексу.

Нормами спеціального закону, які регулюють дані правовідносини, а саме ст.26, 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, за невиконання сторонами умов договору оренди визначена відповідальність у вигляді розірвання договору та повернення об’єкту оренди орендодавцю.

Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі та в підтвердження надав розрахунок базової орендної плати за грудень місяць 1995 р., що на його думку є невід'ємною частиною додаткової угоди від 30.12.1998р.

З огляду на укладену сторонами додаткову угоду від 30.12.98р. як зазначив суд не вбачається, що в цій угоді сторони розглядали питання щодо зміни розміру орендної плати, та що даний розрахунок є невід'ємною частиною договору.

Крім того, розрахунок базової орендної плати за грудень місяць 1995р. не підписаний відповідачем і не скріплений печаткою. Документів, котрі б підтверджували обґрунтованість вказаної в позові суми заборгованості позивачем до суду не надано.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі згідно наданого позивачем розрахунку, що в свою чергу унеможливлює і встановлення достовірності розрахунку суми пені у розмірі 6716,36грн., нарахованої позивачем за період з 26.11.2008р. по 25.05.2009р.

За ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін, а на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Стаття 291 Господарського кодексу України встановлює, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу, тобто за рішенням суду.

У статті 783 Цивільного кодексу України наведений перелік підстав для розірвання договору оренди, зокрема, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі.

Підстава, на яку посилається позивач в обґрунтування вимоги дострокового розірвання договору оренди, є передача нерухомого майна (приміщень) в суборенду без дозволу наймодавця.

За ст.288 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 774 Цивільного кодексу України, орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно, нежилі приміщення тощо, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідач в межах дії договору оренди передав в суборенду окремі приміщення цілісного майнового комплексу, що не суперечить спеціальному закону.

Будь-яких застережень з цього приводу сторони при укладені договору чи його доповненні не зробили.

За таких обставин суд повно та обґрунтовано дійшов до висновку щодо відмови в позові щодо розірвання договору оренди.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення відповідачем в односторонньому порядку Закону та умов договору не може бути прийнято до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи.

Крім того, строк дії зазначеного договору оренди спливає в грудні 2009р., що підтвердили сторони в судовому засіданні.

Одночасно робочою групою регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області в період з 15.09.2008р. по 07.10.2008р. на виконання наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 22.09.2008р. №106/03-Н, згідно ст.32 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, у відповідності з планом-графіком проведення перевірок виконання орендарями цілісних майнових комплексів умов договорів оренди та умов збереження і використання державного орендованого майна, було здійснено перевірку виконання відповідачем умов договору оренди від 01.12.1992р. №А-12/4 та додаткових угод до нього.

В ході проведеної перевірки було встановлено факти порушення відповідачем ст.774 ЦК України, якою закріплено, що піднайм (суборенда) можливий лише за згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не встановлено договором або законом, та п.18 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, якою закріплено обов'язок погодження з орендодавцем орендної плати за суборенду державного майна.

Відповідно до п.18 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04.10.1995р. №786 в редакції від 27.12.2006р., розмір плати за суборенду нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна розраховується в порядку, встановленому цією Методикою для розрахунку розміру плати за оренду зазначеного майна. Орендна плата за нерухоме майно, що передається в суборенду, визначається з урахуванням частки вартості такого майна у загальній вартості орендованого майна у цінах, застосованих при визначенні розміру орендної плати, і погоджується з орендодавцем. У разі суборенди приміщення у будівлі, що входить до складу цілісного майнового комплексу, орендна плата за таке приміщення визначається з урахуванням частки вартості такого приміщення у загальній вартості відповідної будівлі та частки вартості зазначеної будівлі у загальній вартості орендованих основних засобів цілісного майнового комплексу. Плата за суборенду майна у частині, що не перевищує орендної плати за майно, що передається в суборенду, сплачується орендарю, який передає в суборенду орендоване ним майно. Різниця між нарахованою платою за перший місяць суборенди та тією її частиною, що отримує орендар, погоджується з орендодавцем і перераховується орендарем до державного бюджету. Різниця між нарахованою платою за кожний наступний місяць суборенди і тією її частиною, що отримує орендар, визначається шляхом коригування різниці за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Контроль за перерахуванням зазначеної різниці до державного бюджету здійснюється орендодавцем.

При проведенні перевірки було встановлено, що в порушення п.18 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, відповідачем не були погоджені з позивачем розрахунки орендної плати за нерухоме майно, що передається в суборенду, різниця між нарахованою платою за суборенду і тією її частиною, що отримує орендар, яка підлягає перерахуванню орендарем до державного бюджету, внаслідок чого, до державного бюджету не надійшли грошові кошти в загальній сумі 44 758,92грн.

Викладене підтверджується наданими позивачем розрахунками по кожному з суборендарів (а.с.119-122 т.2).

Відповідно до ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За п.2 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Разом з тим, суд помилково дійшов до висновку щодо необхідності стягнення з відповідача збитків у сумі 44758,92грн., починаючи з січня 2006р.

Постанова Кабінету міністрів України №1846 про доповнення Методики п.18 прийнята 27.12.2006р., а отже її дія як того вимагає чинне законодавство не може розповсюджуватися на минулий період.

За таких обставин з розрахунку збитків підлягає виключенню період з січня по грудень 2006р., розмір яких за підрахунком відповідача складає 17314,51грн.

Позивачем зазначений розрахунок відповідача не спростовано, а помилковість розрахунку позивача підтверджена його представником в судовому засіданні.

Таким чином, з відповідача на користь державного бюджету замість 44758,92грн. слід стягнути збитки в сумі (44758,92-17314,51) 27444,41грн.

Отже рішення суду в цій частині підлягає зміні відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

В решті апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, тому в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу орендного підприємства “Дніпропетровська книжкова друкарня” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2009р. у справі №8/138-09 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: “Стягнути з орендного підприємства “Дніпропетровська книжкова друкарня” (код 02466139) на користь державного бюджету збитки в сумі 27444,41грн., державне мито в сумі 274,44грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 42,12грн.

В решті позову відмовити.”

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий В.Г.Головко

Судді А.О.Логвиненко

Т.Г.Стрелець