Постанова № 6843091, 18.11.2009, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2009 року Справа № 6/267-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)

суддів – Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі –Савін В.Ю.

за участю представників сторін

позивач: Сніжко Р.В.

відповідач: Гудименко О.М.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-3”, смт. Новопокровка Солонянського району Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.09р. у справі № 6/267-09

за позовом закритого акціонерного товариства компанії „Райз”, м. Київ

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-3”, смт. Новопокровка Солонянського району Дніпропетровської області

про стягнення 173445,95 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2009 року позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 173445,95 грн., з яких: 103488,0 грн. заборгованості за товар за договором №00038 від 18.04.2008р., 6989,06 грн. процентів за користування товарним кредитом, 6804,69 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, 41395,20 грн. збитків, 7938,80 грн. процентів за неправомірне користування коштами та 6830,20 грн. втрат від інфляції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2009 року у справі № 6/267-09 (суддя Коваленко О.О.) позовні вимоги були задоволені частково; заборгованість, штрафні санкції та компенсаційні виплати стягнуто з відповідача у повному обсязі; у стягненні збитків –відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку, що відповідачем не виконані зобов’язання з оплати вартості отриманого товару; факт наявності заборгованості підтверджується матеріалами справи; відповідальність у вигляді сплати пені за порушення строків оплати встановлена договором, а нарахування компенсаційних виплат у вигляді інфляційних нарахувань та відсотків річних передбачене нормами чинного законодавства.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, що полягає в розгляді справи за відсутності представника відповідача, що позбавило останнього права на захист своїх інтересів.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу наданий не був, представник позивача в судове засідання не з’явився.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи на інший термін задоволенню не підлягає, оскільки позивач був повідомлений належним чином про дату та час судового засідання, а надання повноважень на представництво інтересів позивача не обмежено будь-яким певним колом осіб.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 18.11.09р.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Як убачається з матеріалів справи, 18.04.08р. між ЗАТ „Райз” (Постачальник) та СТОВ „Союз-3” (Покупець) був укладений договір за № 00038 на поставку товару на умовах товарного кредиту, згідно якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача товар (засоби захисту рослин), а відповідач –прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. Сторонами за договором були узгоджені всі істотні умови договору: ціна, умови поставки, порядок розрахунків тощо.

Пунктом 2.5 договору визначено, що оплату за поставлений товар належало здійснити двома платежами в наступні терміни: до 10.09.08р. та до 10.11.08р.

На виконання договірних зобов’язань позивачем у квітні 2008р. був відвантажений товар на загальну суму 147825,60 грн., оплату якого відповідач здійснив частково у сумі 79953,60 грн.; заборгованість склала 67872,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи, що відповідачем не виконані зобов’язання по оплаті отриманого товару, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми заборгованості підлягають задоволенню у сумі 67872,00 грн. (147825,60 грн. - 79953,60 грн.).

Заявлені позивачем до стягнення суми основного боргу, штрафних санкцій та компенсаційних виплат, у тому числі:

103488,00грн. –основний борг,

6989,06 грн. –відсотки за користування товарним кредитом,

6804,69 грн. –пеня за прострочення платежу з 11.11.08р. по 10.02.09р.,

41395,21 грн. –збитки,

7938,80 грн. –проценти за користування коштами позивача,

6880,20 грн. –втрати від інфляції

колегія суддів вважає безпідставно завищеними внаслідок розрахування останніх за курсом долару США, що існував на момент звернення з позовом до господарського суду.

Пунктом 2.2 договору, укладеного між сторонами, передбачено, що грошові зобов’язання відповідача існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплаті відповідачем на виконання ним зобов’язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений на день фактичної оплати відповідачем ціни договору (її неоплаченої частини).

Зі змісту вказаного пункту убачається, що з урахуванням курсу гривні до іноземної валюти (доларів США) розраховуються лише фактично сплачені відповідачем суми.

Можливість перерахування суми заборгованості по фактично існуючому (на час звернення з позовом) курсу іноземної валюти договором не передбачена, відтак сума заборгованості за договором повинна становити 67872,00грн., відповідно,

4583,74 грн. - проценти за користування товарним кредитом (907,67х5,05),

4462,82 грн. - пеня за прострочення платежу (67872,0х24%х100:365),

27148,80 грн. –збитки (67872,0 х 40%),

5206,62 грн. - проценти за користування коштами позивача (67872,0х28%х100:365),

4479,55 грн. –втрати від інфляції (67872,0х106,6:100)=72351,55-67872,0.

Відповідно до п. 2.3, 2.6-2.9 договору відповідач зобов’язався сплатити на користь позивача проценти за користування товарним кредитом в розмірі 4583,74 грн., доказів сплати узгоджених сторонами процентів матеріали справи не містять, внаслідок чого позов в даній частині підлягає задоволенню, а зазначена сума –стягненню.

За неналежне виконання грошових зобов’язань позивачем були нараховані відповідачу визначені договором та чинним законодавством штрафні санкції та компенсаційні виплати.

З урахуванням приписів ст.ст. 546, 549, 612, 625 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України, а також факту наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар, з відповідача окрім суми заборгованості належить стягнути передбачену п. 7.3 договору пеню, в розмірі що не перевищує подвійної облікової ставку НБУ від суми неоплати за кожний день прострочення за період з 11.11.2008р. по 18.02.2009р. у сумі 4462,82 грн., а також втрати від інфляційних процесів 4479,55 грн.

Окрім того, пунктом 7.5 договору за неправомірне користування коштами позивача передбачена сплата процентів в розмірі 28% річних з простроченої суми, що за період з 11.11.08р. по 18.02.09р. (100 днів) складає 5206,62 грн. і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно п. 7.3 договору за невиконання або неналежне виконання грошових зобов’язань відповідач зобов’язаний сплатити на користь позивача збитки в розмірі 40% неоплаченої вартості (ціни) товару, що складає за розрахунком позивача 41395,20 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; а кредитор –доказати розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання.

З зазначеними нормами кореспондуються норми спеціального законодавства, а саме, Господарського кодексу України, яким регулюються господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Матеріали справи не містять доказів понесення відповідачем будь-яких реальних втрат чи неотримання доходу внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору. За вказаних обставин підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків не убачається.

Задовольняючи позов частково, колегія суддів зважає на те, що позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення суми з урахуванням існуючого на момент звернення до суду курсу іноземних валют та про стягнення встановлених законодавством компенсаційних виплат, пов’язаних з девальвацією гривні, двічі захищає своє порушене право, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому колегією суддів не приймається до уваги посилання скаржника на порушення господарським судом норм процесуального права, яке, за твердженням скаржника, полягає в розгляді справи за відсутності представника відповідача, що позбавило останнього права на захист своїх інтересів.

Розгляд справи господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду (в силу п. 2 ч. 3 ст.104 Господарського процесуального кодексу України) лише у випадку не повідомлення належним чином цієї сторони про місце засідання суду.

Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що посвідчується повідомленням про вручення поштового відправлення та відповідними відмітками, вчиненими в установленому порядку на перших примірниках процесуальних документів, які знаходяться у справі (а.с.42, 48-49, 52, 56, 60), однак наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду відповідач не скористався.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду належить змінити, задовольнивши позовні вимоги у сумі 86604,73 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-3” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2009 року у справі № 6/267-09 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

„Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-3” (52441, Дніпропетровська обл., Солонянський р-н, смт. Новопокровка, вул. Дружби, 2 код ЄДРПОУ 30268889, р/р 2600630234330 у відділенні „Промінвестбанк” в м. Дніпропетровськ, МФО 305437) на користь Закритого акціонерного товариства компанія „Райз” (03143, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 152, код ЄДРПОУ 13980201, р/р 26003360016675 у ВАТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313) 67872,00 грн. основного боргу, 4583,74 грн. процентів за користування товарним кредитом, 4462,82 грн. пені, 5206,62 грн. за користування грошовими коштами позивача, 4479,55 грн. інфляційних втрат, 866,05 грн. витрат по сплаті державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення суду”.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Наказ господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2009 року у справі №6/267-09 про примусове виконання визнати таким, що не підлягає виконанню.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В. Тищик

Судді: Л.О.Чимбар

Л.В. Чоха