Рішення № 6842740, 25.11.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" листопада 2009 р. Справа № 16/39-Н

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніагара" м. Хмельницький

2. Хмельницького бюро технічної інвентаризації, м. Хмельницький

3. Приватного підприємця ОСОБА_2 м. Хмельницький

про визнання недійсної первинної реєстрації будівлі Хмельницького державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання „Локомотив”, що проведена Хмельницьким БТІ 21.05.1999 р. за № 985;

- анулювання реєстраційного посвідчення;

Суддя

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - за довіреністю від 11.09.2008 р.;

від відповідача 1: ОСОБА_4 за довіреністю 12.10.2009р.

від відповідача 2: Стешина Т.М. - за довіреністю від 07.10.2009р.

від відповідача 3: ОСОБА_4 за довіреністю від 20.08.2008р. №660914 серія ВКР

Рішення приймається 25.11.2009 р., оскільки в судовому засіданні 17.11.2009 р. оголошено перерву.

Суть спору: Позивач, із врахуванням заяви про зміну предмета позову від 12.10.2009 р., яка прийнята судом, просить визнати недійсною первинну реєстрації будівлі Хмельницького державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання „Локомотив”, що проведена Хмельницьким БТІ 21.05.1999 р. за №985 та анулювати реєстраційне посвідчення.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ТОВ „Ніагара” є правонаступником Хмельницького державного торговельно-виробничого підприємства робітничого постачання „Локомотив”, яке 21.05.1998 р. провело в Хмельницькому БТІ державну реєстрацію в якості капітальної будівлі тимчасову споруду-магазин-павільйон площею 258,3 кв.м. по вул. Шевченка,89 в м.Хмельницькому і внесено в реєстрову книгу за реєстровим №985. При цьому, про факт проведення державної реєстрації магазину-павільйону капітальною спорудою позивачу стало відомо в 2007 р. під час оформлення права власності на офісні приміщення по вул.Шевченка,89, які були збудовані на місці двох тимчасових споруд - магазинів-павільйонів, які належали Хмельницькому державному торгівельному підприємству „Магістраль” і придбані позивачем в 2001 р.

Позивач зазначає, що при встановленні тимчасових споруд по вул. Шевченка, 89 в м. Хмельницькому застосовувався режим малих архітектурних форм, а згідно вимог Законів України „Про основи містобудування” (1992р.), „Про місцеве самоврядування” (1997р.), інших нормативних актів під розміщення споруд не виділялася земельна ділянка, не розроблялися проекти конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з додержанням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови (ст.5 Закону України „Про основи містобудування”).

Позивач посилається на те, що в порушення ст.31 Закону України „Про місцеве самоврядування” по будівлям по вул. Шевченка, 89 не проводився вибір і надання землі для потреб будівництва, надання дозволів на проектування і спорудження будівлі, прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом споруди.

Відповідно до ДБН А.3.1-3-94 (на заміну СНиП 3.01.04-87) „Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів”, затв. наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994 р., акт державної комісії є підставою для оформлення права власності на збудований об'єкт та включення його до державної статистичної звітності. За п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний Кодекс, який набрав чинності з 01.01.2004 р. застосовується до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Відповідно до ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Позивач вказує, що законодавчо визначений порядок набуття права власності на новостворену споруду по вул.Шевченка,89 в м. Хмельницькому в 1998 р., який не дотримано, чим порушено права позивача на використання капітальної споруди на земельній ділянці №89 про вул.Шевченка,89.

Крім того, у додатковому поясненні від 29.10.2009р. позивач посилається на те, що на даний час в провадженні Хмельницького міськрайонного суду є цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ПП ОСОБА_1 про стягнення збитків в солідарному порядку з виконкому Хмельницької міської ради, та інших юридичних осіб, причетних до проектування і контролю за будівництвом об'єктів нерухомості по вул.Шевченка, 89 в м. Хмельницькому в межах 50 0000 грн.; визнання незаконними - акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених ПП ОСОБА_1 будівництвом будівлі; рішення Хмельницької міської ради від 12.04.2007 року №380 про затвердження акту державної технічної комісії; рішення Хмельницької міської ради від 22.03.2007р. №311 про оформлення права власності на будівлю.

Зі слів позивача, при наданні дозволів на будівництво ОСОБА_2, проведення проектно-вишукувальних робіт власник тимчасового приміщення не заперечувала відносно будівництва ПП ОСОБА_1

Однак, на думку позивача, саме помилкова первинна державна реєстрації приміщення магазину-павільйону в якості об'єкту нерухомості дає підстави ставити під сумнів законність дій ПП ОСОБА_1 під час освоєння земельної ділянки №89 по вул. Шевченка. За даними головного архітектора м.Хмельницького по вул. Шевченка, 89 крім споруд ПП ОСОБА_1 інші споруди в експлуатацію не приймалися, і в установленому порядку по них рішення не приймалися. Дані про реєстрацію приміщення магазину-павільйону стало відомо після звернення до суду ОСОБА_2 в липні 2009 року і ознайомлення з інвентарною справою. Тому, дане клопотання позивач просить суд вважати невід'ємною частиною позовних вимог.

Крім того, позивачем подано додаткове обґрунтування позовних вимог, в якому вказується, що до споруд, які були розміщені на місці побудованих позивачем капітальних будівель і приміщення яке збереглося, доцільно застосовувати поняття - мала архітектурна форма, яка визначається як невелика споруда, виконана із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів. Дане визначення дано в постанові КМ України від 26.08.2009р. №982. Поняття застосовувалося в обігу і раніше, (наприклад, в Типових правилах розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом ДК БАЖП України 13.10.2000р. №227).

Вказує, що на земельній ділянці №89 по вул. Шевченка м. Хмельницького розміщувалися тимчасові споруди, що підтверджується зокрема документами за якими здійснювався перехід права власності до ПП ОСОБА_1 на дві тимчасові споруди, які були розміщені з обох сторін приміщення магазину №НОМЕР_1 незаконно зареєстрованого в якості капітальної споруди.

Зокрема, по приміщенню магазину №НОМЕР_2 - договором займу від 14.06.1999 р.; актом передачі від 23.07.1999 р.; довідкою підприємства „Залізничник” в якому зазначено, що вартість павільйону №НОМЕР_2 становить 11 200 грн.; наказом „Укрзалізниці” від 19.12.1996 р. про передачу на баланс підприємства „Залізничник” павільйону по залишковій вартості.

По приміщенню магазину „М'ясо-риба” - листом Державної адміністрації „Укрзалізниця” №52 від 14.11.2000 р. про дозвіл на отримання кредиту від ОСОБА_1 під заставу павільйону „М'ясо-риба” за адресою м.Хмельницький, вул.Шевченка, 89, що знаходиться на балансі Хмельницького ДТП „Магістраль”; довідкою про балансову вартість павільйону „М'ясо-риба” введеного в експлуатацію в 1972 р. в розмірі 5 600 грн.; актом державного виконавця від 9.01.2001р. про передачу ОСОБА_1 „магазину-павільйону”; актом передачі павільйону „М'ясо-риба” від 7.02.2001р .

Зі слів позивача, те, що на місці вищезазначених тимчасових приміщень побудовані капітальні споруди саме ПП ОСОБА_1 підтверджується документами про надання дозволів на проектування, будівництво двох капітальних споруд. Про розміщення на земельній ділянці №89 по вул.Шевченка, 89 м. Хмельницького станом на 1999 р. будь яких капітальних споруд документи відсутні. Як стверджує позивач, відповідачами по справі не надано будь-яких документальних підтверджень, що приміщення магазину №НОМЕР_1 зареєстрованого як капітальна споруда, будувалася як капітальна споруда, а тому, за даними виконавчого комітету Хмельницької міської ради перша капітальна споруда на земельній ділянці була розміщена в 2003 р. і на праві власності належить ПП ОСОБА_1

Повноважні представники позивача в засідання суду зявились, позовні вимоги підтримали.

Крім того, представником позивача в засіданні суду подано письмове клопотання від 17.11.2009р., згідно якого він просить суд призначити по даній справі судово-будівельну технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступне запитання, а саме: чи відповідає будівля бувшого магазину №НОМЕР_1 по вул. Шевченка,89 в м. Хмельницькому за своїми технічними характеристиками до капітальної споруди? Проведення експертизи призначити Київському науково-дослідного інституту судових експертиз.

В обґрунтування заявленого клопотання про призначення судової експертизи позивач посилається на те, що в провадженні господарського суду Хмельницької області знаходиться справа за позовом про визнання незаконною державної реєстрації підприємством „Локомотив” тимчасової будівлі по вул.Шевченка,89 в м. Хмельницькому. Фактом проведення первинної державної реєстрації порушені майнові права ПП ОСОБА_1, оскільки на місці розміщення частини капітальної споруди ПП ОСОБА_1 за даними інвентарного обстеження БТІ розміщалося частина тимчасової споруди, що не відповідає дійсності.

Крім того, в провадженні господарського суду є справа за позовом заступника прокурора міста Хмельницького про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки в розмірі 16,8 кв.м. Оскільки відповідачі не визнають позовні вимоги, а в матеріалах справи є інвентарне обстеження, яке не відповідає фактичним обставинам, то для встановлення правомірності віднесення приміщення до капітальних споруд, позивач вважає за доцільне по справі призначити судово-будівельну технічну експертизу.

Представники відповідачів проти заявлено клопотання заперчили, зазначаючи що воно є безпідставним і не стосується предмету спору по справі.

Суд вважає, що подане позивачем клопотання про призначення судової експертизи не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно ч.1 ст. 41 ГПК України передбачено, що господарський суд призначає експертизу для розяснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Проте, виходячи із предмета позову, позивач просив суд визнати недійсною первинну реєстрацію будівлі ХД ТВП РП „Локомотив”, що проведена Хмельницьким БТІ 21.05.1999 р. за № 985, а також анулювати реєстраційне посвідчення. Питання про те, чи відповідає будівля магазину №НОМЕР_1 по вул. Шевченка,89 в м. Хмельницькому технічним характеристикам капітальної споруди судом не досліджується, оскільки виходить за межі позовних вимог.

Представники відповідача-1 в судове засідання прибули, вказали на те, що ТОВ „Ніагара” не може відповідати по даному спору, оскільки приміщення по вул. Шевченка,85 набуто останнім в порядку приватизації Фондом держмайна України згідно та передано згідно акту від 12.10.2004 р. До спірного майна по вул. Шевченка, 69 вони взагалі ніякого відношення не мають.

При цьому, у письмовій заві від 12.10.2009р. та в письмовому запереченні від 20.10.2009р. відповідач-1 не погоджується із позовними вимогами.

Посилається на те, що згідно Положення бухгалтерського обліку "Основні засоби" затв. наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.05.2000р.за №288/4509, акт робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівлі, споруди, приміщення, акт введення в експлуатацію основних засобів (Форма 03 - 1), інвентарна картка обліку основних засобів (форма № 03 -6), так і реєстраційне посвідчення на приміщення, видане Хмельницьким бюро технічної інвентаризації від 21.05.1998 р за реєстровим №985, є підтвердженням того, що об'єкт основних засобів став придатний для корисного використання та був введений в експлуатацію.

Тому, вимоги позивача щодо наявності акту державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва, на сьогоднішній день, є незаконними і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема і Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджених постановою КМ України від 22.09.2004 р. №1243 ( далі Порядок), на що в обґрунтування своїх дій, посилається позивач в позовній заяві.

Крім того, відповідач-1 зазначає, що в 1998-2003 роках Хмельницьке БТІ здійснювало лише технічну реєстрацію об'єктів нерухомості і не виконувало функцій держави щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно. Такі функції на органи БТІ покладені державою лише після набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 р. з 1 січня 2004 р. та набрання чинності Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р.

Лише з 01.01.2004 р. обов'язковою умовою виникнення права власності на нерухоме майно є реєстрація права власності на нього. Попереднім кодексом виникнення права власності на нерухому річ не ставилось в залежність від моменту реєстрації права власності на неї.

Відповідач-1 вказує, що у позовній заяві позивач просить визнати недійсним реєстраційне посвідчення, видане Хмельницьким БТІ від 21.05.1999 р. за № 985 на будівлю по вул. Шевченка, 89 в м. Хмельницькому державному торгівельно-виробничому підприємству робітничого постачання „Локомотив”.

При цьому, як зрозуміло зі змісту позовної заяви відповідачем є БТІ м. Хмельницького, яке є структурною одиницею Хмельницького міськвиконкому. На думку позивача БТІ не мало права проводити реєстрацію згаданого магазину, тобто ОСОБА_1 вважає що оспорює рішення суб'єкту владних повноважень, органу місцевого самоврядування, при здійсненні ним владних управлінських функцій і вважає дії і рішення незаконними. Тому, у відповідності до ст. 2, 17, 18 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд питання про визнання незаконною державну реєстрацію приміщення згаданого магазину, є виключною компетенцією адміністративних судів і має проводитись за правилами адміністративного судочинства.

В позовній заяві позивач зазначає, що про факт проведення державної реєстрації магазину-павільйону капітальною спорудою їй стало відомо в 2007 р. під час оформлення права власності на офісні приміщення по вул. Шевченка, 89, які були збудовані на місці тимчасових споруд магазинів, які належали ХДТП „Магістраль” і придбані нею в 2001 р.

Тому, про факт проведення державної реєстрації магазину-павільйону капітальною спорудою позивачу стало відомо ще в 2001 р., під час реєстрації придбаних нею магазинів, тому позивач звернувся до суду із порушенням 3-річного строку позовної давності із врахуванням вимог ст. 257 ЦК України. Тому, просить відмовити позивачу в позові за пропуском строку позовної давності при зверненні із позовом до суду.

При цьому, відповідач-1 вважає, що позивач в порушення вимог ст. 1 ГПК України та ст. 55 Конституції України, позивається за захистом не своїх інтересів, оскільки в позовній заяві відсутні обґрунтування чим саме порушені права та інтереси саме позивача, і яке позивач має відношення до даного правочину. За таких обставин, просить у позові відмовити.

Представник відповідача-2 в судове засідання прибув, в письмовому поясненні звертає увагу суду на наступне: право власності на приміщення магазину, загальною площею 258,3 кв. м., що розташоване по вул. Шевченка, 89 в м. Хмельницькому було зареєстровано 21.05.1999 р. за реєстровим № 985 за ХДТВП „Локомотив” на підставі наказу Міністерства транспорту України № 395 від 16.12.1996 р. та акту прийому-передачі основних засобів від 16.12.1996 р.

15.03.2001 р. право власності на приміщення магазину, загальною площею 258,3 кв. м., що розташований по вул. Шевченка, 89 в м. Хмельницькому було зареєстровано Хмельницьким БТІ за реєстровим № 4/179 за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого 10.11.2000 р. та зареєстрованого в реєстрі за № 7525 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_7

11.12.2001 р. право власності на приміщення магазину, загальною площею 258,3 кв. м., що розташований по вул. Шевченка, 89 в м. Хмельницькому було зареєстровано Хмельницьким БТІ за реєстровим №4/179 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2001 р. посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 3374.

Вказані реєстрації права власності на нерухоме майно проводились відповідно до ЦК УРСР від 18.07.196 3р. та Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 р. за №399/2839, які діяли на момент проведення реєстрації права власності.

Представником Хмельницького БТІ в засіданні суду подано для огляду оригінал реєстраційної книги за 1999 р., яку було оглянуто судом. Крім того, представником 2-го відповідача подано копії з вищевказаної реєстраційної книги, що стосуються реєстрації права власності за ХДТВПРП „Локомотив”, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник відповідача-3 в засіданні суду 17.11.2009р. та в письмовому поясненні вказав на безпідставність поданого позову, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 були предметом судового розгляду в Хмельницькому міськрайонному суді, зокрема, ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 03.06.2008р. залишено без змін рішення Хмельницького міськрайонного від 28.12.2008р., а ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 25.05.2009р. залишено без змін судове рішення Хмельницького міськрайонного суду від 01.04.2009р.

За таких обставин, відповідач-3 вказує на безпідставність позовних вимог ОСОБА_1, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

ОСОБА_1 м. Хмельницький як субєкт підприємницької діяльності фізична особа зареєстрована виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 22.09.1998р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію за №НОМЕР_3 серія ВО2.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ніагара” м. Хмельницький як субєкт підприємницької діяльності юридична особа включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки головного управління статистики в Хмельницькій області №173919 серії АА від 23.07.2009р.

12.05.2009 р. проведена державна реєстрація припинення Хмельницького державного торговельно-виробничого підприємства робітничого постачання „Локомотив” (код 23835701) в результаті приєднання до ТОВ „Ніагара” (код 21329804) згідно витягу із держреєстру підприємств та організацій України №535290 серії АГ від 13.05.2009р.

Згідно реєстраційного посвідчення №985, виданого 21.05.1999р. Хмельницьким БТІ, приміщення магазину №НОМЕР_1 по вул. Шевченка,89, були зареєстровані за Хмельницьким державним торгівельно-виробничим підприємством виробничого постачання „Локомотив” на підставі наказу Міністерства транспорту України №395 від 16.12.1996р. та акту прийому-передачі основних засобів від 16.12.1996р.

15.03.2001 р. право власності на приміщення магазину, загальною площею 258,3 кв. м., що розташований по вул. Шевченка, 89 в м. Хмельницькому було зареєстровано Хмельницьким БТІ за реєстровим №4/179 за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого 10.11.2000 р. та зареєстрованого в реєстрі за № 7525 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_7

11.12.2001 р. право власності на приміщення магазину, загальною площею 258,3 кв. м., що розташований по вул. Шевченка, 89 в м. Хмельницькому було зареєстровано Хмельницьким БТІ за реєстровим №4/179 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2001 р. посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованого в реєстрі за № 3374.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №1008 від 27.11.2003р. фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво офісних приміщень на місці існуючого магазину-павільйону по вул. Шевченка,89 в м. Хмельницькому.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської №380 від 12.04.2007р. було вирішено оформити право власності на офісні приміщення загальною площею 718,7 кв.м., що розташовані по вул. Шевченка, 89 в м. Хмельницькому за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний №НОМЕР_4), зобовязано БТІ оформити свідоцтво про право власності та провести державну реєстрацію обєкту нерухомого майна.

Згідно інформаційної довідки Хмельницького БТІ від 29.09.2009р. за вих.№5791/01-15 станом на 29.09.2009р. у приватній власності ПП ОСОБА_1 значаться наступні обєкти нерухомого майна по вул. Шевченка,89 в м. Хмельницькому, а саме: прибудова до магазину-павільйону „Дешевий одяг” (свідоцтво про право власності від 11.11.2003р. САА №НОМЕР_5, в реєстрі майна за №3403875), приміщення магазину загальною площею 242,2 кв.м. (договір купівлі-продажу від 04.12.2001р. АЕІ №069569, в реєстрі майна за №14286087).

Як вбачається із позову, позивач із врахуванням зміни позовних вимог, просить суд визнати недійсною первинну реєстрацію будівлі Хмельницького державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання „Локомотив”, що проведена Хмельницьким БТІ 21.05.1999 р. за №985 та анулювати реєстраційне посвідчення № 985 від 21.05.1999 р. В обґрунтування поданого позову, ПП ОСОБА_1 вказує на порушення своїх прав та інтересів як власника двох обєктів нерухомості, які прийняті в експлуатацію у відповідності до чинних норм.

Щодо приміщень, первинна реєстрація яких проведена БТІ 21.05.1999р., позивач вказує, що така реєстрація здійснювалась із порушенням вимог Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб (затвердж. наказом держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998р. №399/2839, оскільки приміщення магазину №НОМЕР_1 по вул. Шевченка,89 є тимчасовими спорудами і не підлягали на той час реєстрації як капітальні споруди.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема ст. 16 ЦК України передбачено, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч. 2 ст. 20 ГК України серед актів, можливість визнання незаконними яких передбачена ст. 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів, встановлює, що права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обовязковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Як слідує із позовних матеріалів, позивач звертаючись із позовом до суду, просить визнати недійсною первинну реєстрацію будівлі Хмельницького державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання „Локомотив”, що проведена Хмельницьким БТІ 21.05.1999 р. за №985 та анулювати реєстраційне посвідчення № 985 від 21.05.1998 р.

При цьому, діючим законодавством України не передбачено такого способу захисту цивільного права, як визнання недійсним первинної реєстрації, а також анулювання реєстраційного посвідчення, оскільки останнє не являється актом як правочином, так і актом як рішенням відповідного органу, що могло потягнути негативні наслідки для будь-яких осіб.

Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем в порядку ст. 33 ГПК України, не подано доказів на підтвердження того, в чому полягає порушене право або охоронюваний законом інтерес саме для позивача. Доводи позивача про те, що первинна реєстрації приміщень по вул. Шевченка, 89, яка проведена БТІ 21.05.1999р., і не є капітальною спорудою, порушує права позивача як власника інших приміщень, які знаходяться поряд, не може бути доказом порушеного права позивача. Натомість, позивача ніяким чином не позбавлено права власності обєкти по вул. Шевченка,89, та не подано доказів про порушення прав останнього.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (редакція 2004р.) передбачено, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачем заявлені вимоги про визнання недійсною первинної реєстрації, проведеної 21.05.1999 р. за №985 та анулювання реєстраційного посвідчення №985 від 21.05.1998 р., проте позов подано 08.07.2009р. згідно реєстру вхідної кореспонденції суду за вх.№01-08/71, тобто за межами трьохрічного строку позовної давності.

Твердження позивача про те, що про порушення свого права він дізнався 2007р. під час оформлення права власності на приміщення по вул.Шевченка,89, спростовується поданою в матеріали справи інформаційною довідкою Хмельницького БТІ від 29.09.2009р. за вих.№5791/01-15 з інформацією про набуття права власності на приміщення по вул.Шевченка,89 згідно договору купівлі-продажу від 04.12.2001р.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд вважає, що у позові необхідно відмовити із вищевикладених підстав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача, відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України у звязку із відмовою в позові.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД-

В И Р І Ш И В:

В позові приватного підприємця ОСОБА_1, м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніагара", м. Хмельницький, Хмельницького бюро технічної інвентаризації, м. Хмельницький, Приватного підприємця ОСОБА_2 м. Хмельницький про визнання недійсної первинної реєстрації будівлі Хмельницького державного торгівельно-виробничого підприємства робітничого постачання „Локомотив”, що проведена Хмельницьким БТІ 21.05.1999 р. за №985, анулювання реєстраційного посвідчення, відмовити.

Суддя

Віддруковано 5 примірники:

1 до матеріалів справи;

2 позивачу; 3-5 відповідачам