Рішення № 6842573, 19.11.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.2009 Справа № 17/88-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Тачанка"

про стягнення 35751 грн. 79 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. №1525 від 10.07.2009 р.;

від відповідача: Щербіна - дов. б/н від 18.11.2009 р.

Розпорядженням голови господарського суду Херсонської області № 679 від 18.11.2009р. справу передано на розгляд судді Людоговській В. В.

Приватний підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тачанка»(відповідач) 35751,79 грн. основного боргу та судові витрати.

Відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі 30571,79 грн., посилаючись на часткове погашення основного боргу в сумі 5000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тачанка»(відповідач) укладено договір купівлі-продажу б/н від 01.01.2008 р. (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язується передати, а відповідач прийняти та оплатити товар.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч. 1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, що підтверджено видатковими накладними, наданими до матеріалів справи (а.с.37-73).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'язання виконав частково, заборгованість перед позивачем на день подачі позовної заяви становила 35781,79 грн., що підтверджено матеріалами справи.

В судове засідання 19 листопада 2009 року позивач надав банківську виписку, відповідно до якої 11.11.2009 року відповідач сплатив 5000,00 грн. в рахунок погашення основної заборгованості. Враховуючи викладене, суд на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України припиняє провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 5000,00 грн.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість по сплаті вартості товару складає суму 30571,79 грн., вимоги щодо стягнення якої є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В судовому засіданні за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Оскільки позивач зайво сплатив платіжним дорученням №485 від 30 жовтня 2009 р. 5,43 грн. державного мита, суд дійшов висновку видати довідку про повернення державного мита в сумі 5,43 грн.

З урахуванням вищезазначених норм права, керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти справу до свого провадження.

2. Позов задовольнити частково. Припинити провадження у справі щодо стягнення з відповідача 5000,00 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тачанка» (74800 м.Каховка, Херсонської обл.., вул..Південна, 4, р/р 2600311178 в ХОД «Райффайзен банк Аваль»м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 31542044) на користь Приватного підприємці ОСОБА_1 (74800, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ХОД «Райффайзен банк Аваль»м.Київ, МФО 380805, код НОМЕР_2) основного боргу в сумі 30751,79 грн., в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 357,52 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформлено відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя В.В.Людоговська

Дата підписання рішення оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 23.11.2009р