Рішення № 6842548, 20.11.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.11.2009 Справа № 2/198-ПН-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Котенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом 1. ОСОБА_1, м.Херсон

2. ОСОБА_2, м.Нова Каховка Херсонської області

3. ОСОБА_3, м.Нова Каховка Херсонської області

4. ОСОБА_4, м.Нова Каховка Херсонської області

5. ОСОБА_5, м.Нова Каховка Херсонської області

6. ОСОБА_6, м.Нова Каховка Херсонської області

7. ОСОБА_7, м.Нова Каховка Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сніжинка", м.Нова Каховка Херсонської області

про стягнення інфляційних втрат в розмірі 52139,35 грн.

за участю представників сторін:

від позивача-1: не прибув

від позивача-2: ОСОБА_8, паспорт

ОСОБА_9, довіреність у справі

від позивача-3: ОСОБА_3, паспорт

від позивача-4: ОСОБА_4, паспорт

від позивача-5: ОСОБА_5, паспорт

від позивача-6: ОСОБА_6, паспорт

від позивача-7: ОСОБА_7, паспорт

від відповідача - Протасова Л.І., довіреність від 05.10.2009 р.

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (позивач 1), ОСОБА_8 (позивач 2), ОСОБА_3 (позивач 3), ОСОБА_11 (позивач 4), ОСОБА_5 (позивач 5), ОСОБА_6 (позивач 6), ОСОБА_7 (позивач 7) звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженої відповідальністю фірма "Сніжинка" (ТзОВ фірма "Сніжинка") про стягнення 52139,35 грн. інфляційний втрат відповідно до ст.625 ЦК України з підстав виходу позивачів з товариства, невиплати у встановлені строки частки у статутному фонді та майні товариства в грошовій формі у порядку визначеному чинним законодавством, знецінення грошових коштів в результаті інфляційних процесів.

В судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги та відповідно до наданих розрахунків просять стягнути з ТзОВ "Сніжинка" на їх користь за період з 19.02.2007 року по 31.07.2009 року інфляційні витрати в наступних розмірах: ОСОБА_1- 15195,65 грн.; ОСОБА_8- 15249,14 грн.; ОСОБА_3 - 1506,15 грн.; ОСОБА_4- 1607,58 грн.; ОСОБА_5 - 15261,56 грн.; ОСОБА_6 - 1916,61 грн.; ОСОБА_7 - 1402,66 грн., а також судові витрати по справі, посилаючись на судові рішення по справі № 10/3-ПН-08, розрахунки інфляційних витрат, інші докази.

Відповідач позов визнав частково, повідомивши про це через свого представника в судовому засіданні, посилаючись на власні розрахунки інфляційних витрат, здійснені під час розгляду справи експертом приватного підприємства "Аудит-Гарант". ТзОВ фірма "Сніжинка" на підставі наданих матеріалів, ствердження про намагання у позасудовий спосіб провести розрахунки з позивачами, вважає що підстави для виплати інфляційних витрат ОСОБА_12 і ОСОБА_6 відсутні, а іншим позивачам підлягають виплаті: ОСОБА_8- 1315,55 грн.; ОСОБА_3 - 120,20 грн.; ОСОБА_4- 108,68 грн.; ОСОБА_5 - 1319,45 грн.; ОСОБА_7 - 45,35 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані документальні докази, заслухавши позивачів, представників позивача і відповідача, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги колишніх учасників товариства ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню, позовні вимоги учасника товариства ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, а позовні вимоги учасника товариства ОСОБА_1 суд залишає без розгляду з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.04.2008 року у справі № 10/3-ПН-08 частково задоволені позовні вимоги позивачів 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 та на їх користь з ТзОВ фірма "Сніжинка" стягнуті грошові кошти, які є вартістю майна товариства пропорційно їх часткам у статутному фонді з підстав виходу позивачів із складу товариства відповідно до рішення загальних зборів учасників від 07.08.2006 року. Як вбачається з судового рішення, спір виник у зв'язку з незгодою позивачів з обчисленням розміру їх часток у майні товариства. Позивачі не бажали отримувати ті кошти, які нарахувала і запропонувала до сплати ТзОВ фірма "Сніжинка", оскільки вони на їх думку зазначено нижчі від власних розрахунків позивачів, про що зазначено в описовій частині рішення суду від 02.04.2008 року по справі № 10/3-ПН-08. Позивачі надали пояснення суду, що вони відмовляються отримувати нараховані фірмою "Сніжинка" кошти, оскільки бажають їх отримати в повному обсязі заявлених вимог про що також зазначено в мотивувальній частині вищезазначеного рішення. За результатами апеляційного і касаційного оскарження ініційованого позивача по справі № 10/3-ПН-08 встановлено, що стягненню з ТзОВ фірма "Сніжинка" на користь позивачів підлягає стягненню вартість майна товариства пропорційна їх часткам у статутному капіталі, визначена у діючій на той час редакції Статуту товариства, а саме в редакції затвердженій загальними зборами 04.07.2006 року, а не у редакції Статуту 1998 року, на чому наполягали позивачі. Це засвідчено у постанові Запорізького апеляційного господарського суду від 31.07.2008 року та постанові Вищого господарського суду України від 18.11.2008 року по справі № 10/3-ПН-08.

Відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2008 року визначено, що виплата вартості частини майна товариства повинна була бути здійснена ТзОВ фірмою "Сніжинка" позивачам до 07.08.2007 року.

Відповідно до положень ст.ст.509, 510, 526 Цивільного кодексу України зобов'язанням у зобов'язальнім праві визнано правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальними умовами зобов'язання є те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, статуту товариства, Закону України "Про господарські товариства", інші законодавчі акти.

Положення статей 173, 193, 198, 199 Господарського кодексу України також визначають, що господарськими зобов'язаннями, включаючи виконання грошових зобов'язань, визначаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, які можуть виникати безпосередньо із закону, іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, договору. При цьому суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, у встановлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, статуту, Цивільного кодексу України. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами, договорам, статутними і установчими документами. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання в разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.

Приписами частини першої статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, починаючи, з 08.08.2007 року відповідач - ТзОВ фірма "Сніжинка" може вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язання з виплати позивачам їх частки у майні товариства, пов'язане з їх виходом з цього товариства. Поряд з цим, рішенням господарського суду Херсонської області від 02.04.2008 року встановлено той факт, що позивачі свідомо не побажали прийняти запропоноване боржником належне виконання, не були згодні з проведеним відповідачем розрахунком їхньої частки у майні товариства, яке повністю співпадає з присудженими судовим рішенням на користь позивачів грошовими коштами.

Так, слід зазначити, що з наданих ТзОВ фірма "Сніжинка" та досліджених в судовому засіданні листів відповідача від 31.01.2008 року вбачається, що позивачам було запропоновано визначитися та отримати нараховані відповідно до чинної редакції статуту, грошові кошти, а саме: ОСОБА_1 - 33686,00 грн., ОСОБА_8 - 33832,00 грн., ОСОБА_3 - 3339,00 грн., ОСОБА_4 - 3630,00 грн., ОСОБА_6 - 6676,00 грн., ОСОБА_7 - 3339,00 грн., ОСОБА_5 - 33832,00 грн. Саме ці суми відповідають резолютивній частині рішення від 02.04.2008 року по справі № 10/3-ПН-08, яке набрало чинності 31.07.2008 року і в цій частині залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2008 року.

З наданих відповідачем банківських виписок за особовим рахунком ТзОВ фірма "Сніжинка" досліджується наявність у відповідача на той час залишків грошових коштів у достатніх для виплати позивачам розмірах.

Аналогічні пропозиції були отримані позивачами від відповідача у листах ТзОВ фірма "Сніжинка" від 20.02.2008 року, в яких зазначено про необхідність терміново з'явитись в касу товариства для отримання нарахованих позивачем коштів. З розміром присуджених до сплати грошових коштів та їх отриманням позивачі не були згодні, про що свідчить оскарження судових рішень до Верховного Суду України, який ухвалою від 29.01.2009 року відмовив позивачам у порушенні провадження з касаційного перегляду постанови Вищого господарського суду України від 18.11.2008 року по справі № 10/3-ПН-08.

В той же час, з наданих відповідачем заяв позивачів вбачається, що лише в лютому 2009 року вони погодилися на отримання грошових коштів та направили ТзОВ фірмі "Сніжинка" реквізити на їх перерахування.

Відповідно до частини 4 статті 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 613 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дії, що встановлені договором, актом цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. При цьому судом встановлено, що до звернення позивачів 1-7 з позовом про стягнення інфляційних втрат відповідач (ТзОВ фірма "Сніжинка") запропонував належне виконання, однак позивачі відмовились прийняти його, що дає підстави вважати кредитора таким, що прострочив, а тому позові вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене статтею 625 ЦК України право кредитора вимагати оплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, сутність якого полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінювання грошових коштів внаслідок інфляційних процентів та отримання компенсації (плата) від боржника за користування утриманими ним коштами, які підлягають сплаті кредитору. Враховуючи зазначене, суд констатує, що інфляційні нарахування і проценти річних входять у склад грошового зобов'язання, і в той же час, не можуть ототожнюватися з санкціями за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань.

Так, правомірними є нарахування інфляційних втрат за період прострочення виплати частки учасника ТзОВ фірма "Сніжинка" з врахуванням проведених відповідачем розрахунків: ОСОБА_8 - 1315,55 грн. за період заборгованості з 23.02.2009р., тобто з дати отримання листа з повідомленням кредитором рахунку для перерахування грошових коштів, та часткової сплати боргу 03.03.2009р. в сумі 100,00 грн.; ОСОБА_3 - 120,20 грн., з 27.02.2009р. до дати повного погашення боргу 20.08.2009р., ОСОБА_4- 108,68 грн., з 27.02.2009р. до часткового погашення боргу в сумі 1000,00 грн. 02.04.2009р., та з 03.04.2009р. до повного погашення боргу 20.08.2009р.; ОСОБА_5 - 1319,45 грн. з 27.02.2009р. тобто з дати отримання заяви про перерахування коштів на розрахунковий рахунок; ОСОБА_7 - 45,35 грн. з 25.02.2009р. з врахуванням часткового погашення боргу до повного розрахунку, завершеного 01.04.2009 року.

Відповідно до угоди про припинення зобов'язання між ТзОВ фірма "Сніжинка" та ОСОБА_6, останньому 06.08.2009р. була виплачена повністю вартість його частки у майні товариства в сумі 6679,00 грн., а тому відсутні підстави для задоволення його вимог щодо виплати позивачу інфляційних втрат.

Нараховані судом для виплати позивачам інфляційні втрати співпадають з такими ж нарахуваннями, здійсненими відповідачем - ТзОВ фірма "Сніжинка" самостійно, за допомогою аудитора аудиторської фірми (приватного підприємства) "Аудит-Гарант". Будь-яких зауважень з цього приводу суд до відповідача не має, оскільки розрахунки здійснені при використанні первинних документів, з дотриманням чинного законодавства, існуючих методик. Ці розрахунки позивачами не оспорюються з підстав їх недійсності або невідповідності загальним нормам.

Що стосується позовних вимог заявлених позивачем ОСОБА_1, то суд залишає їх без розгляду на підставі положень п.5 ч.1 ст.81 ГПК України, оскільки позивач особисто в судові засідання не з'являвся, зі слів інших позивачів знаходиться за межами України. Свого представника ОСОБА_1 до суду не направила, належним чином повноваження на представництво не оформила. Крім того, цим позивачем при зверненні до суду та приєднанні до колективного позову не були сплачені державне мито і послуги за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, позивачами по даній справі при зверненні до суду не було здійснено попередню оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Квитанція, яка міститься у справі, судом не визнається, оскільки у ній зазначено про оплату послуг в апеляційному суді Херсонської області по цивільній справі і оплату здійснено однією особою - ОСОБА_5

Судові витрати по справі суд стягує з відповідача на користь позивачів 2, 3, 4, 5, 7, у відповідності до положень ст.49 ГПК України, оскільки саме вини ТзОВ фірма "Сніжинка" спір доведено до судового розгляду. При цьому судові витрати (держмито) суд стягує пропорційно розміру задоволених вимог позивачів, а саме: ОСОБА_8 (15249,14 - 1315,55, або 8,63%, що дорівнює 13,15 грн.), ОСОБА_3 (1506,15 - 120,20, або 7,98%, що дорівнює 8,13 грн.), ОСОБА_4 (1607,58 - 108,68, або 6,76%, що дорівнює 6,89 грн.), ОСОБА_5 (15261,56 - 1319,45, або 8,65%, що дорівнює 13,20 грн.), ОСОБА_7 (1402,66 - 45,35, або 3,23%, що дорівнює 3,29 грн.).

З ОСОБА_4 до державного бюджету суд стягує несплачене позивачем державне мито у сумі 102,00 грн.

На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85, 81 ч.1 п.5 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Сніжинка", 73000, м.Херсон, вул.40 років Жовтня, буд.124, код ЄДРПОУ 03057555, р/р. не відомий - інфляційні втрати на користь:

1. ОСОБА_8, АДРЕСА_1 - 1315,55 грн. інфляційних втрат, 13,15 грн. сплати державного мита;

2. ОСОБА_3, АДРЕСА_2 - 120,20 грн. інфляційних втрат, 8,13 грн. сплати державного мита;

3. ОСОБА_4, АДРЕСА_3 - 108,68 грн. інфляційних втрат; 6,89 грн. сплати державного мита.;

4. ОСОБА_5, АДРЕСА_6 - 1319,45 грн. інфляційних втрат, 13,20 сплати державного мита;

5. ОСОБА_7, АДРЕСА_4 - 45,35 грн. інфляційних втрат, 3,29 грн. сплати державного мита;

3. Стягнути в доход державного бюджету (р/р 31212259700002 банк ГУ ДКУ в Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 24104230 отримувач платежу УДК м.Херсона, призначення платежу код 22090200 символ звітності банку 259) по 19,66 грн. (дев'ятнадцять грн. 66 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з:

- ОСОБА_8 (АДРЕСА_1),

- ОСОБА_3 (АДРЕСА_2),

- ОСОБА_4 (АДРЕСА_3),

- ОСОБА_5 (АДРЕСА_6),

- ОСОБА_7 (АДРЕСА_4),

- ОСОБА_6 (АДРЕСА_5).

4. У задоволені позову ОСОБА_6 про стягнення 1916,61 грн. відмовити.

5. Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без розгляду.

6. В іншій частині заявлених вимог ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 - відмовити.

7. Рішення направити сторонам по справі.

Суддя С.В.Скобєлкін