Рішення № 6842493, 26.10.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2009 р.Справа № 12/29-1530 Господарський суд Тернопільської області у складі

Розглянув справу

за позовом прокурора Шумського району Тернопільської області в інтересах держави, вул. Українська, 53, м. Шумськ, Тернопільської області, 47100 в особі Великодедеркальської сільської ради, с. Великі Дедеркали, Шумського району, Тернопільської області, 47144.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46001           

до приватного малого підприємства "Цегельник", с. Великі Дедеркали, Шумського району, Тернопільської області, 47144

За участю представників від:

прокуратури: Олійник А.Д. –прокурор (посвідчення №39);

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився;

третьої особи: не з'явився.

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні прокурору роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст.20, 22, 29, 81-1 ГПК України.

Прокурор Шумського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Великодедеркальської сільської ради, с. Великі Дедеркали, Шумського району, Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області, м. Тернопіль, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про звільнення самовільно зайнятої приватним малим підприємством "Цегельник", с. Великі Дедеркали, Шумського району, Тернопільської області земельної ділянки та стягнення з відповідача 133грн.15коп. заподіяної шкоди.

Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, його повноважний представник в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином (за адресою, зазначеною ним при реєстрації як юридичної особи та підтвердженою у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.07.2009р. та у витязі з ЄДРЮОФОП станом на 25.08.2009р., а саме: с. Великі Дедеркали, Шумського району, Тернопільської області, 47144), проте відповідач своїм конституційним правом на захист не скористався, тому суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасни-ка судового процесу на судовий захист.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у поясненні № 1169/31/10 від 31.08.2009р. зазначила, що ПМП «Цегельник»в особі директора Копчука І.І. без будь-який правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку площею 0,008 га із земель промисловості Великодедеркальської сільської ради для видобування глини, а саме: стаціонарно зберігає техніку, яка здійснює видобуток корисних копалин, враховуючи те, що рішенням уповноваженого органу земельна ділянка не була надана у користування ПМП «Цегельник», керуючись ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», відповідно до якої «самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними»державний інспектор дійшов висновку про самовільне зайняття земельної ділянки, у зв'язку з виявленими порушеннями вимог земельного законодавства відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. N 963, проведено розрахунок розміру шкоди, сума якої становить 133,15 грн., а також зауважила, що постанову про накладення адміністративного стягнення відповідачем у встановленому законом порядку оскаржено не було.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до п. 1 ст.13 та п. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу і права власника від його імені здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування; земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно із ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, використання права власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 9 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” № 963-IV від 19.06.2003 р. (надалі –Закон № 963-IV),державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Відповідно до п.п. а, д ст. 6 Закону № 963-IV, до повноважень Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель (надалі –Держземінспекція) належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Згідно з приписами п.п. 2,3 ст. 10 Закону № 963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Перевіркою, проведеною 11 червня 2009 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у Тернопільській області Золотуном І.В. на предмет дотримання вимог земельного законодавства на землях промисловості Великодедеркальської сільської ради, Шумського району, Тернопільської області, встановлено, що приватне мале підприємство "Цегельник" самовільно зайняло земельну ділянку площею 0,008 га на землях промисловості с. Великі Дедеркали, біля цегельного заводу для видобування глини, чим порушено ст. 125 Земельного кодексу України, про що складено відповідний акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства №011098, видано директору ПМП "Цегельник" Копчуку І.І. припис, яким приписано усунути допущене порушення земельного законодавства у 15-ти денний термін та складено протокол про адміністративне правопорушення №005552, а також 18.06.2009р. на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007р. № 963, здійснено розрахунок розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, згідно якого розмір заподіяної шкоди становить 133грн.15коп., та 26.06.2009р. видано постанову про накладення адміністративного стягнення за № 19, яка у встановлений термін не оскаржена відповідачем.

Відповідно до статей 116, 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Самовільне зайняття земельних ділянок визначено у ст. 1 Закону № 963-IV як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У відповідності до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку без врахування положень ст.ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України, а відтак вона в силу приписів ст. 212 Земельного кодексу України, підлягає поверненню власнику землі, а саме –Великодедеркальській сільській раді Шумського району Тернопільської області.

Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в України є платним, а самовільне використання земельної ділянки порушує економічні інтереси держави, у вигляді недофінансування за користування землею без належного оформлення.

У відповідності до статті 5 цього ж закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Стаття 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена угода). Пунктом 16 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року передбачено, що недоотримані суми вважаються шкодою і підлягають стягненню на користь власника, права якого порушено.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі та в розмірі встановленому “Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу ”, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року N 963.

Отже, протиправними діями відповідача, які полягають у незаконному, самовільному використанні земельної ділянки, порушено право власності територіальної громади села і, відповідно, завдано шкоду в сумі 133грн.15коп.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою яка її завдала.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" № 962-IV від 19 червня 2003 року юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом, при цьому застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам.

Відповідач згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі про добровільне звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та сплату 133грн.15коп. заподіяної шкоди, суду не надав, а тому позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений, підтверджений матеріалами справи і по суті неоспорений відповідачем.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов’язати приватне мале підприємство "Цегельник", с. Великі Дедеркали, Шумського району, Тернопільської області, 47144, ідентифікаційний код 31194750 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,008 га, яка розташована на землях промисловості Великодедеркальської сільської ради, с. Великі Дедеркали, Шумського району, Тернопільської області.

3.          Стягнути з приватного малого підприємства "Цегельник", с. Великі Дедеркали, Шумського району, Тернопільської області, 47144, ідентифікаційний код 31194750:

-          на користь Великодедеркальської сільської ради, с. Великі Дедеркали, Шумського району, Тернопільської області, 47144, ідентифікаційний код 04393999 133грн.15коп. заподіяної шкоди;

-          в дохід державного бюджету України на р/р 31111095700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 187грн.00коп. державного мита;

-          в дохід державного бюджету України на р/р 31214259700002 у ГУДК України у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119, одержувач УДК у м. Тернополі 118грн.00коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

4.          Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя