Рішення № 6842121, 19.11.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" листопада 2009 р. справа № 5020-1/089-10/025 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Славянская гавань”

(99029, м. Севастополь, вул. Токарева, 16 / 99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 30, кв. 38)

до Комунального Ремонтно-експлуатаційного підприємства №9

(99014, м. Севастополь, вул. Крилова, 19)

про стягнення заборгованості в сумі 21 721,20 грн., з яких: 16 200,00 грн. –основний борг, 4 317,20 грн. –пеня, 1 204,00 грн. –штраф у розмірі 7%

За участю представників:

позивача –Аліферова О.О., довіреність б/н від 30.07.2009;

відповідача –Рауткіна В.Г., довіреність №189 від 01.04.2009.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Славянская гавань” (далі–Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Комунального Ремонтно-експлуатаційного підприємства №9 (далі–Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 24 016,56 грн., з яких: 17 200,00 грн. –основний борг, 4 317,20 грн. –пеня, 1 204,20 грн. –штраф у розмірі 7%, 1 295,16 грн. –інфляційні втрати.

В позовній заяві також було викладено клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом «накладення арешту на кошти, що належать Ремонтно-експлуатаційному підприємству №9 та знаходяться на розрахункових рахунках банківських установ в розмірі, достатньому для забезпечення позову». Дане клопотання залишено судом без задоволення з огляду на його необґрунтованість та не зазначення на яких саме рахунках та у яких банківських установах знаходяться кошти, на які слід накласти арешт.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем обов’язку щодо оплати за поставлений товар відповідно до умов договору купівлі-продажу б/н від 22.10.2008.

В судовому засіданні 19.11.2009 представник Позивача надав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 21721,20 грн., у тому числі: основну заборгованість –16200,00 грн., пеню – 4317,20 грн., штраф –1204,00 грн. На уточнених позовних вимогах представник Позивача наполягає, просить суд їх задовольнити.

Представник Відповідача в судовому засіданні 19.11.2009 надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого уточнені позовні вимоги не визнає в частині нарахування пені, надав суду власний контррозрахунок пені.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Славянская гавань” (Продавець) та Комунальним ремонтно-експлуатаційним підприємством №9 (Покупець) укладений договір купівлі-продажу б/н (далі – Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов’язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору (пункт 1.1 Договору) /а.с.8/.

Пунктом 2.1 Договору його загальна сума визначена в розмірі 17200,00 грн.

Умовами Договору передбачено: товар має бути переданий Покупцю протягом 5 днів з дня підписання Договору, остаточний розрахунок за поставлений товар повинен бути проведений до 30.12.2008 (пункти 4.1, 4.4 Договору).

Набрання чинності Договором визначено сторонами з моменту його підписання, дія - до повного виконання, враховуючи строки погашення невиконаних зобов’язань (пункт 10.1 Договору).

Судом встановлено, що Договір є чинним та недійсним не визнаний.

Комунальним ремонтно-експлуатаційним підприємством №9 отриманий товар від Товариства з обмеженою відповідальністю „Славянская гавань” на суму 17 200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000026 від 23.10.2008 на суму 17 200,00 грн. /а.с.9/.

Таким чином, зобов’язання з поставки товару Позивач виконав, але, як встановлено судом, Відповідач умови пункту 4.4 Договору належним чином не виконав - за отриманий товар не розрахувався і станом на день подання позову сума основної заборгованості склала 17 200,00 грн.

Платіжним дорученням №502 від 28.10.2009 Відповідачем погашена частина заборгованості перед Позивачем в розмірі 1000,00 грн. /а.с.72/.

Таким чином, сума основної заборгованості Відповідача за договором купівлі-продажу від 22.10.2008 складає 16200,00 грн.

З викладеного у відзиві на позовну заяву випливає визнання Відповідачем суми основної заборгованості в розмірі 16200,00 грн. /а.с.59,60/.

          Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами Договір є договором купівлі-продажу.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору купівлі-продажу є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

                    Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

                    Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд визнає заявлені уточнені позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості в розмірі 16200,00 грн. обґрунтованими.

          У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань, Позивач просить суд стягнути з Відповідача штраф в розмірі 1 204,00 грн. та пеню в розмірі 4 317,20 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Частинами другою, третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено: штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що за невиконання зобов’язань, встановлених цим Договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні збитки, передбачені чинним законодавством України, статтею 231 Господарського кодексу України (у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості - абзац 3 частини другої статті 231 Господарського кодексу України).

Але, згідно з частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Так, статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з розрахунком Позивача пеня складає 4317,20 грн. /а.с.11/, контррозрахунком Відповідача –2793,47 грн. /а.с.61/, але перевіривши ці розрахунки, суд визнав їх невірними.

Сторонами не враховані положення законодавства, що підлягає застосуванню відносно спірних правовідносин, а саме, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

                    Відповідно до Постанов Національного банку України від 21.04.2008 №107, від 12.06.2009 №343, від 10.08.2009 №468 розмір облікової ставки з 30.04.2008 складав 12 %, з 15.06.2009 –11% .

Згідно з вказаними нормами пеня, яка підлягає стягненню з Відповідача, складає 2044,21 грн.:

30.12.2008 –14.06.2009 (167 днів) 17 200,00 грн.х24%х167:365 = 1888,70 грн.;

15.06.2009 –29.06.2009 (15 днів) 17 200,00 грн.х22%х15:365 = 155,51 грн.

                    Розрахунок Позивача стосовно штрафу за прострочення виконання зобов’язання понад тридцяти днів в розмірі 7 відсотків від суми зобов’язання - 1204,00 грн. /а.с.12/ визнаний судом правильним.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми пені в розмірі 2044,21 грн. та штрафу в розмірі 1 204,00 грн., суд визнає такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву /а.с.60/ просить при винесенні рішення надати розстрочку виконання рішення шляхом погашення заборгованості протягом шести місяців.

Пунктом 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Таким чином, відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України, надання розстрочки можливо у виключних випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим: відсутність у нього майна, яке за рішенням суду повинно бути передано стягувачу, стихійне лихо, та інші надзвичайні події.

Відповідно до пункту 2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” від 12.09.96 №02-5/333 (з подальшими змінами та доповненнями) підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не обґрунтував необхідності застосування розстрочки виконання рішення, не визначив конкретних обставини, що ускладнюють або роблять неможливим виконання зобов’язання перед кредитором.

За таких обставин, суд вважає, що клопотання Відповідача задоволенню не підлягає.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального Ремонтно-експлуатаційного підприємства №9 (99014, м. Севастополь, вул. Крилова, 19, ідентифікаційний код 20661488, р/р 26007947230162 в СФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Севастополь, МФО 324195, або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Славянская гавань” (99029, м. Севастополь, вул. Токарева, 16; 99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 30, кв. 38, ідентифікаційний код 32198782, р/р 26006575388001 в СФ КБ «Приватбанк», м. Севастополь, МФО 324935) 19 448,21 грн. (дев’ятнадцять тисяч чотириста сорок вісім грн. 21 коп.) у тому числі: основна заборгованість -16 200,00 грн. (шістнадцять тисяч двісті грн.); пеня -2044,21 грн. (дві тисячі сорок чотири грн. 21 коп.); штраф –1 204,00 грн. (одна тисяча двісті чотири грн.), а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 194,48 грн. (сто дев’яносто чотири грн. 48 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 216,29 грн. (двісті шістнадцять грн. 29 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

          Суддя О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 24.11.2009.