Рішення № 6842082, 17.11.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

іменем України

"17" листопада 2009 р. справа № 5020-10/083 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Експрес Лок”

(вул. Попудренка, 52, оф. 47, м. Київ, 02660)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум”

(вул. М. Музики, 58-74, м. Севастополь, 99007)

(вул. Соловйова, 10, кім. 2, м. Севастополь, 99038)

про стягнення заборгованості в сумі 29533,78 грн., з яких: 23112,34 грн. –основний борг, 2971,44 грн. –пеня, 3000,00 грн. –витрати на оплату послуг адвоката та 450,00 грн. витрат, пов’язаних з проживанням адвоката в готелі,

за участю представників сторін:

позивача - Дряпачка С.І., довіреність №152 від 05.11.2009;

відповідача - Опанасенко Н.С., довіреність б/н від 15.01.2009.

          20.10.2009 товариство з обмеженою відповідальністю „Експрес Лок” (далі-Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (далі-Відповідач), про стягнення заборгованості за відпущений та неоплачений товар у розмірі 27362,34 грн., 2971,44 грн. пені за невиконання зобов’язання та відшкодування 3578,84 грн. судових витрат.

Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що Відповідач не оплатив у повному обсязі вартість поставленого Позивачем товару, у зв’язку з чим за ним виникла заборгованість в розмірі 27362,34 грн.                    Ухвалою суду від 22.10.2009 відмовлено у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову /а.с. 44-45/.

Представник Позивача позовні вимоги підтримав, на задоволенні позову наполягав.

У зв’язку з частковою сплатою Відповідачем заборгованості в частині існуючого боргу в сумі 4250,00 грн., заявою від 12.11.2009 /вх. №11038/ Позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Водночас, внаслідок понесених Позивачем додаткових витрат, пов’язаних з оплатою проживання адвоката упродовж однієї доби (з 11.11.1009 по 12.11.2009) у готелі „Олімп”, м. Севастополь, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 450,00 грн. витрат, пов’язаних з проживанням адвоката в готелі. Остаточно, Позивач просив суд стягнути суму заборгованості у розмірі 30112,62 грн., з яких: 23112,34 грн. - основний борг, 2971,44 грн. - пеня, 3000,00 грн. - витрати на оплату послуг адвоката та 450,00 грн. витрат, пов’язаних з проживанням адвоката в готелі, 342,84 грн. –державне мито, 236,00 грн. –витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу /а.с. 50, 51, 111/.

Представник Відповідача позовні вимоги визнав в частині стягнення основного боргу в сумі 23112,34 грн. та пені в сумі 2971,44 грн. В частині стягнення 3000,00 грн. за послуги адвоката та 450,00 грн. витрат, пов’язаних з проживанням адвоката в готелі, залишив на розсуд суду /а.с. 85-86/.

Ухвалою суду від 12.11.2009 відмовлено у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову /а.с. /

У судовому засіданні 12.11.2009 оголошувалась перерва до 17.11.2009.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

                    Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані договором «купівлі-продажу на умовах відтермінування платежу»№3/09-ВП-ЕЛ, укладеним 19.01.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю „Експрес Лок” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Максимум” (покупець), відповідно до пункту 1.1 якого, постачальник зобов’язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та сплатити товари згідно з замовленням та товарно-супровідною документацією на умовах даного договору /а.с. 11-12/.

                    Строк дії договору встановлений до 31.12.2009, але не раніше моменту повного та належного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань /пункт 10.1 договору/.

                    Згідно з пунктом 5.1 договору постачальник зобов’язаний поставляти товар за цінами, вказаними в рахунку-фактурі, який надається покупцю та дійсний протягом 3-х календарних днів. Ціна товару після сплати покупцем рахунку-фактури зазначається у видаткових накладних постачальника та встановлюється в національній валюті України.

                    Розділом 6 договору сторони визначили, що поставка товару покупцю здійснюється на умовах відтермінування платежу на 50 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару. Датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній. Оплата за товар здійснюється шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника належних до сплати сум.

                    На виконання умов договору, на підставі видаткових накладних №РЛ000052 від 03.02.2009, № РЛ000105 від 10.03.2009, Позивач відпустив Відповідачу товар на загальну суму 54469,69 грн. /а.с. 15-20/.

                    Відповідач, прийнявши поставлений товар, свої зобов’язання щодо її оплати у повному обсязі не виконав, частково сплативши Позивачу 2993,00 грн. /а.с. 25, 27, 28, 29, 104/.

                    У червні 2009 року на підставі зворотних накладних Відповідач частково повернув Позивачу поставлений йому товар на загальну суму 24114,35 грн.:

          - №ЦЦ 09981 від 11.06.2009 на суму 2471,80 грн.;

          - №ЦЦ 09769 від 11.06.2009 на суму 4770,14 грн.;

          - №ЦЦ 09975 від 11.06.2009 на суму 16872,41 грн. /а.с. 22-24/.                    

                    Гарантійним листом №159 від 12.06.2009, що був направлений на адресу Позивача, Відповідач підтвердив існуючу заборгованість в сумі 15000,00 грн. та гарантував її сплату до 15.07.2009 /а.с. 39/.

                    Однак, у визначений строк свої зобов’язання Відповідач не виконав, що з’явилось підставою для звернення Позивача до суду із зазначеним позовом з вимогою сплати основного боргу, пені, витрат, пов’язаних з наданням послуг адвоката.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання Відповідачем зобов'язання з оплати поставленого Позивачем за договором купівлі-продажу №3/09-ВП-ЕЛ від 19.01.2009 товару на суму 27362,34 грн.

                    Укладення договорів купівлі-продажу регулюється нормами параграфу 1 розділу III Цивільного кодексу України.

                    Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

                    Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

У зв’язку з наведеним, встановивши, що Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, оплату за отриманий товар згідно умов договору у повному обсязі не здійснив, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у зв’язку зі сплатою Відповідачем 4250,00 грн. /а.с. 105-109/) суми основного боргу у розмірі 23112,34 грн. Відповідач зазначені обставини жодним чином не спростовує та визнає основну суму заборгованості, що склалась в розмірі 23112,34 грн. /а.с. 85-86/.

                    Позивачем також заявлена вимога про стягнення пені в розмірі 2971,44 грн., але ця вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

                    Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

                    Відповідно до вимог статей 546, 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

                    Умовами Договору №3/09-ВП-ЕЛ від 19.01.2009 (пунктом 7.2) встановлена відповідальність у вигляді пені лише Позивача, а саме - у випадку порушення ним строків поставки товару.

                    З огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язання саме Відповідача, застосування до нього відповідальності у вигляді сплати пені є неправомірним та таким, що не підлягає задоволенню.

                    Посилання Позивача на пункт 7.1 договору, згідно з яким у разі невиконання або неналежного виконання сторонами зобов’язань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні заподіянні збитки, є помилковим, адже поняття „збитки” та „неустойка” (пеня) не є тотожними, а є різними правовими інститутами.

          З метою представництва та захисту інтересів у даній справі, Позивачем (замовник) з приватним адвокатом Дряпачко С.І. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1351/10, видане на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 26.02.1998 №47 /а.с. 72/) (виконавець) було укладено договір про надання правової допомоги №03/1-1 від 07.09.2009, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання надати правову допомогу /а.с. 76-80/.

Об’єм послуг, що надаються, визначено в пункті 1.1 договору.

Замовник, згідно з пунктом 5.2 договору, сплачує виконавцю винагороду (гонорар) у вигляді часткової авансової виплати у розмірі 40-50% обумовленої сторонами загальної суми наданих послуг до початку виконання робіт, а решту суми замовник сплачує після закінчення обсягу виконаних робіт та позитивного вирішення його справи на його користь у суді, господарському суді.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", статтею 12 якого передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.

          Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

          Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

          05.11.2009 Позивачем адвокату Дряпачко С.І. була видана довіреність (вих. №152) на ведення даної справи в господарському суді /а.с. 56/.                    

                    Вартість послуг адвоката за договором про надання правової допомоги склала 3000,00 грн., і на думку суду є співрозмірною з урахуванням ціни позову, складності справи та фактичного обсягу наданих адвокатом юридичних послуг, а також обсягу підготовлених ним матеріалів.

                    Факт оплати Позивачем послуг адвоката в сумі 3000,00 грн. підтверджується наданим видатковим касовим ордером №01/1 від 06.11.2009 та квитанцією до нього /а.с. 75, 81/.

                    У зв’язку з наведеним суд дійшов висновку про можливість покладення на Відповідача вказаних витрат в розмірі 3000,00 грн.

          Представником Позивача також заявлена вимога про стягнення з Відповідача 450,00 грн. витрат, пов’язаних з проживанням адвоката в готелі.

Однак, такі витрати не мають обов’язкового характеру, факт їх понесення Позивачем та встановлення розумно необхідного розміру цих витрат не доведено, у зв'язку з чим у задоволенні вимог про стягнення 450,00 грн. слід відмовити.

          Відсутні підстави вважати витрати за товарним чеком від 11.11.2009, пов’язані з проживанням адвоката в готелі, такими, що понесені Позивачем, оскільки договором про надання правової допомоги №03/1-1 від 07.09.2009 (пункт 5.5) встановлено право адвоката стягувати з Позивача кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов’язаних з виконанням доручення, а доказів, що підтверджують відповідні витрати Позивача, не надано.

Наданий Позивачем товарний чек від 11.11.2009 /а.с. 52/ не може бути прийнятий судом в якості належного доказу, що підтверджує проживання адвоката в готелі, оскільки містить суттєві суперечності. Так, найменування суб’єкта, який надав послуги проживання в готелі (зазначено - ПП „Олімп-плюс”) підписаний та скріплений штампом іншої особи (ФОП Мірошніков П.С.).

Витрати Позивача по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та послуги адвоката відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 525, 526, 546, 547, 655, 692 Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 44, 48, 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.                     Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (вул. М. Музики, 58-74, м. Севастополь, 99007; ідентифікаційний код 31005009, р/р 26005317020001 у СФ КБ „ПриватБанк”, м. Севастополь, МФО 324935, р/р 26002055024101 у ВАТ „Сведбанк”, м. Севастополь, МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Експрес Лок” (вул. Попудренка, 52, оф. 47, м. Київ, 02660; ідентифікаційний код 32732853, р/р 2600430159066 у ВАТ „Універсальний банк розвитку та партнерства” (відділення №17), м. Київ, МФО 320995, р/р 2600430159066 у ВАТ „БГ Банк”, МФО 320995) суму заборгованості у розмірі 23112,34 грн. (двадцять три тисячі сто дванадцять грн. 34 коп.), а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 231,12 грн. (двісті тридцять одна грн. 12 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 160,83 грн. (сто шістдесят грн. 83 коп.) та витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 2044,50 грн. (дві тисячі сорок чотири грн. 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині вимог про стягнення пені в сумі 2971,44 грн. та витрат, пов’язаних з проживанням адвоката в готелі в сумі 450,00 грн. –відмовити.

Суддя підпис                     О.М. Юріна