Рішення № 6842081, 17.11.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"17" листопада 2009 р. справа № 5020-10/011 Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі господарську справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Доставка»

(вул. Монтажна, 12, м. Сімферополь, 95493)

до Приватного підприємства „Лідерпродукт-1”

(вул. Хрустальова, 127, кв. 10, м. Севастополь, 99040)

про стягнення 2 412,20 грн.,

За участю представників:

позивача –Фістіна Ю.В., довіреність б/н від 01.01.2009;

відповідача –не з’явився.

05.10.2009 Закрите акціонерне товариство „Доставка” /Позивач/ звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства «Лідерпродукт-1» /Відповідач/ про стягнення 2412,20 грн., з яких 2197,20 грн. – сума основного боргу, 215, 00 грн. –сума пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем у повному обсязі зобов’язань за договором поставки №S-2006/142 від 20.03.2006.

У судовому засіданні 17.11.2009 представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позову наполягає.

Відповідач без поважних причин явку уповноваженого представника в судові засідання 27.10.2009, 17.11.2009 не забезпечив, про дати, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Будь-яких клопотань та інших документів від Відповідача до суду не надійшло.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними в справі матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

          Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

20.03.2006 між Закритим акціонерним товариством „Доставка” /постачальник/ та Приватним підприємством «Лідерпродукт-1» /продавець/ був укладений договір поставки товару №S-2006/142 /далі-Договір/, відповідно до умов якого постачальник приймає на себе зобов’язання поставити на підставі письмових замовлень покупця товар, а покупець зобов’язується прийняти та здійснити оплату товару, вказаного в накладних /а.с. 8-10/.

Згідно з пунктом 2.1 Договору, поставка товару визначається на умовах, які узгоджуються сторонами і вказуються в письмових замовленнях, узгоджених сторонами.

Пунктом 2.3 Договору передбачено, що факт поставки товару підтверджується сторонами шляхом оформлення накладної, що підписана уповноваженими представниками сторін. Фактична передача товару від постачальника покупцю відбувається з моменту підписання накладної з обох сторін.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що вартість товару, вказана в прас-листі, який узгоджується сторонами і надається покупцю протягом 5 /п’яти/ днів з моменту укладення договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на умовах Договору в розмірі, що вказаний у відповідній накладній, протягом 14 /чотирнадцяти/ календарних днів з моменту фактичної поставки товару від постачальника покупцю, шляхом перерахування суми, вказаної у відповідній накладній на поточний рахунок постачальника.

Набрання Договором сили визначено сторонами з моменту його підписання, дія –до 31.12.2006, при цьому Договір діє до повного виконання взятих сторонами на себе зобов’язань. Якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати договір, то він вважається продовженим ще на один рік на тих же умовах /пункт 10.1. Договору/.

Судом встановлено, що договір чинний та недійсним не визнаний.

На підставі видаткових накладних Позивачем було передано товару на загальну суму 2197,20 грн.:

№S-0000023885 від 26.08.2008 /а.с11/ - на суму 648,00 грн. з податком на додану вартість /шоколад «Корона»чорний без додатків 810 штук/,

№S-0000024055 від 26.08.2008 /а.с12/ –на суму 216,00 грн. з податком на додану вартість /шоколад «Корона»чорний без додатків 270 штук/,

№S-0000022616 від 12.08.2008 /а.с13/ –на суму 1333,20 грн. з податком на додану вартість /кава розчинна «Якобз Монарх»100 грам 60 штук/.

Таким чином, Позивач поставив, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 2197,20 грн., що підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою підприємства Відповідача на видаткових накладних, як того вимагає пункт 2.3 Договору.

Позивач свої договірні зобов'язання з постачання товару виконав належним чином, але, Відповідач, свої зобов’язання за Договором не виконав, оплату отриманого товару не здійснив, що й з’явилося підставою для звернення Позивача до суду із зазначеним позовом з вимогою сплати Відповідачем основного боргу та пені.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Встановлено, що спір у даній справі виник у зв’язку з порушенням Відповідачем взятих на себе зобов’язань з оплати поставленого на умовах договору поставки №S-2006/142 від 20.03.2006 товару. Відповідач зазначені обставини жодним чином не спростовує, ним підписаний акт звірки взаємних розрахунків на суму 2197,20 грн. станом на 31.01.2009 /а.с. 44/.

Відповідно до умов пункту 4.1 Договору строк оплати за накладною №S-0000022616 від 12.08.2009 наступив 27.08.2009, а за накладними №S-0000023885 від 26.08.2008 та №S-0000024055 від 26.08.2008 –09.09.2008.

                    Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського кодексу України та положення глави 54 Цивільного кодексу України.

                    Згідно з частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    До договору поставки, згідно з частиною другої статті 712 Цивільного кодексу України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

                    Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

                    Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

          У зв’язку з наведеним, встановивши, що Відповідач зобов'язання за договором поставки належним чином не виконав, оплату отриманого товару згідно умов договору не здійснив, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 2197,20 грн.

          У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов’язань, Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 215,00 грн.

          В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

          Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що пеня є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 6.3 Договору за несвоєчасну оплату товару продавець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми несвоєчасно перерахованих грошових коштів за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Згідно з розрахунком Позивача пеня складає 215,00 грн.

                    Однак, здійснюючи такий розрахунок, Позивачем невірно визначений розмір облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який розраховується пеня, а саме, Позивачем вказано 10%, тоді як відповідно до Постанови Національного банку України від 21.04.2008 №107 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розмір облікової ставки Національного банку України, починаючи з 30.04.2008, складав 12%.

Судом при перевірці розрахунку розміру пені встановлено, що пеня за прострочення виконання грошового зобов’язання за Договором складає –260,10 грн.

           Проте, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору, але тільки у разі, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки Позивачем таке клопотання не заявлено, пеня, яка нарахована Позивачем в розмірі 215,00 грн., підлягає стягненню з Відповідача в розмірі заявлених вимог.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову у повному обсязі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Лідерпродукт-1” (вул. Хрустальова, 127, кв. 10, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 33117568, р/р 260070214901 в СФ банка «Фінанси і Кредит», МФО 384812) на користь Закритого акціонерного товариства «Доставка» (вул. Монтажна, 12, м. Сімферополь, 95493, ідентифікаційний код33433894, р/р 2600510900 в КРД РБ «Аваль») суму заборгованості у розмірі 2412,20 грн. (дві тисячі чотириста дванадцять грн. 20 коп.), з яких: 2197,20 грн. –основний борг, 215,00 грн. –пеня, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 23.11.2009