Рішення № 6842080, 19.11.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"19" листопада 2009 р. справа № 5020-1/091-4/219

За позовом Заступника прокурора міста Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1) в інтересах держави в особі:

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна

Суддя Погребняк О.С.

Представники сторін:

прокурор Хахаліна Віра Володимирівна, посвідчення №592 від 12.03.2009,

позивача (Фонд комунального майна СМР) не зявився,

позивача (Севастопольська міська Рада) не зявився,

відповідача ОСОБА_3, довіреність ВЕТ №092458 від 24.07.2008,

третьої особи: не з`явився;

суть спору:

Заступник прокурора міста Севастополя звернувся до господарського суду м.Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, Севастопольської міської Ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна та зобовязання сторін договору повернути одна одній все отримане по договору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що договір купівлі-продажу комунального майна від 27.07.2009 було укладено на підставі постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2007, яка на момент укладення договору була скасована постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2009. Таким чином, прокурор вважає наявними підстави для визнання договору купівлі-продажу комунального майна від 27.07.2009 недійсним в силу вимог пункту 3 статті 203 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23.09.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-1/091.

На виконання розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя від 06.10.2009 №117, ухвалою суду від 08.10.2009 справа прийнята до провадження судді Погребняка О.С.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.11.209 надав суду копію Договору дарування нерухомого майна, укладеного між відповідачем та ОСОБА_2. Предметом цього договору є нерухоме майно вбудовано-прибудоване нежитлове приміщення магазину, загальною площею 1448,70 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 та яке являється предметом спору в даній справі.

У звязку з тим, що рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки особи, якій на момент розгляду спору фактично належить майно, суд ухвалою від 03.11.2009 залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2.

У судовому засіданні 17.11.2009 прокурор надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу комунального майна від 27.07.2009 (а.с.73-74).

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні 17.11.2009 надали відзиви на позов, в яких з доводами прокурора про необхідність визнання недійсним договору купівлі-продажу комунального майна від 27.07.2009 не погодились, вважають спірний правочин таким, що укладений з дотриманням вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Представником відповідача у судовому засіданні також було заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Севастопольську міську раду, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, Публічне акціонерне товариство «Банк «Морський»та приватне підприємство «РСУ-107»(а.с.71-72). Необхідність залучення до участі у справі Севастопольської міської ради та Фонду комунального майна Севастопольської міської ради відповідач обґрунтовує невизначеністю їх процесуального статусу у даній справі, а залучення Публічного акціонерного товариства «Банк «Морський»та приватного підприємства «РСУ-107»обґрунтовується тим, що спірне майно за погодженням ОСОБА_2 знаходиться в заставі банку по кредитному зобовязанню з ПП «РСУ-107».

Розглянувши заявлене клопотання, суд у його задоволенні відмовив з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, суд зазначає, що оскільки прокурором подано позов в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради та Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, вказані особи виступають позивачами у справі, у звязку з чим підстави для їх залучення до участі у справі в якості третіх осіб відсутні.

Що стосується Публічного акціонерного товариства «Банк «Морський»та приватного підприємства «РСУ-107», то відповідач не надав суду жодних доказів того, що предмет розгляду у даній справі обумовлює необхідність участі зазначених осіб. Доказів того, що прийняте в даній справі рішення може яким-небудь чином затронути їхні права також не надано.

Прокурору, представнику сторін та третій особі у судових засіданнях були розяснені їх процесуальні права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

27.07.2009 між територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діяв Фонд комунального майна Севастопольської міської ради Продавець, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Покупець, було укладено договір купівлі-продажу комунального майна, предметом якого, відповідно до пункту 1.1, з`явилось вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення магазину з № ІІІ-1 по № ІІІ-18, з № ІV-1 по ІV-4 площею 786,30 кв.м., приміщенні підвалу з № ІІ-1 по № ІІ-20 площею 662,40 кв.м. загальною площею 1448,70 кв.м. з входом до підвалу, двома ганками та сходами, розташовані в житловому будинку літер «А»за АДРЕСА_3 (а.с.9-10).

Пунктом 3.1 договору купівлі-продажу встановлено, що покупець зобовязаний внести 1624440,00 грн. за майно протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору, передача майна здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту повної оплати ціни договору.

Прокурор, звертаючи з позовом про визнання недійсним вказаного вище договору купівлі-продажу комунального майна від 27.07.2009, вказує на те, що купівля-продаж відбулась на підставі постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2007, якою Фонд комунального майна Севастопольської міської ради було зобовязано включити нежитлове приміщення площею 1448,7 кв.м. до переліку обєктів, які підлягають приватизації шляхом викупу. Прокурор зазначає, що на момент укладення договору постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 була скасована постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2009.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, третьої особи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 1 Роз'яснень Вищого господарського суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" встановлено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши обставини справи, судом встановлено, що в момент вчинення правочину, тобто момент укладення спірного договору купівлі-продажу 27.07.2009, набрала чинності постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2009 про скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2007, яка і послужила підставою для включення спірного нежитлового приміщення площею 1448,7 кв.м. до переліку обєктів, які підлягають приватизації шляхом викупу та подальшого викупу.

За таких обставин, в момент укладення спірного правочину, було чинним рішення господарського суду м.Севастополя від 24.10.2007 у справі № 20-2/364 про відмову з задоволенні позову субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про спонукання останнього включити нежитлове приміщення площею 1448,7 кв.м. до переліку обєктів, які підлягають приватизації шляхом викупу.

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В даному випадку, рішенням господарського суду м.Севастополя від 24.10.2007 у справі № 20-2/364 було встановлено, що згідно рішення Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 “Про внесення доповнень та змін у рішення міської Ради № 359 від 11.12.2002 “Про затвердження переліку обєктів культурної спадщини и обєктів соціально значимих для міста (в тому числі нежитлових приміщень, які ними займаються), які відносяться до комунальної власності, приватизація яких не допускається обмеження” введені обмеження і встановлені заборони на приватизацію обєктів комунальної власності, а саме: нежитлові приміщення: обєкти торгівлі, сфери громадського харчування, побутових послуг населенню, офісні приміщення, розташовані на 1 поверхах будівель, будинків у різних частинах міста, площею понад 250 кв.м.

Оскільки вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення магазину, розташовані за адресою: м.Севастополь, вул. Т.Шевченка, 13, мають загальну площу 1448,7 кв.м, з яких приміщення магазину 1 поверху площею 786,30 кв. м., приміщення підвалу площею 662,40 кв.м., то на цей обєкт поширюються встановлені рішенням Севастопольської міської Ради № 1926 від 15.05.2007 обмеження і заборони щодо його приватизації .

Таким чином, на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 27.07.2009 існувала заборона на приватизацію нерухомого майна, яке явилось предметом купівлі-продажу.

Відповідач у судовому засіданні посилався на той факт, що між рішенням Севастопольської міської ради № 3883 від 13.03.2008 про включення спірного обєкту, на підставі постанови Севастопольського апеляційного суду від 04.12.2007, до переліку обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та між безпосереднім укладенням договору купівлі-продажу немає звязку і сам договір купівлі-продажу укладався на підставі вільного волевиявлення.

Однак, суд вважає наведені доводи такими, що не засновані на нормах законодавства.

При цьому, суд зазначає, що вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про викуп спірного приміщення ґрунтувались на факті проведення невідокремлюваних поліпшень в процесі оренди. Законодавчою перепоною для викупу орендованого приміщення являвся факт існування обмежень на приватизацію приміщення, встановлений рішенням Севастопольської міської ради № 1926 від 15.05.2007 та статтею 12 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Судом встановлено, що рішення Севастопольської міської ради № 3883 від 13.03.2008 про внесення змін в перелік обєктів комунальної власності, які підлягають приватизації шляхом продажу по викупу, на аукціоні, за конкурсом, на підставі якого спірне приміщення було внесено до вказаного переліку, винесено з прямим посиланням на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2007.

Згідно зі статтею 4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

На підставі викладеного суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що Севастопольська міська рада мала можливість прийняти рішення інше, ніж № 3883 від 13.03.2008 про включення спірного приміщення до переліку обєктів, які підлягають викупу.

Суд приходить до висновку, що з моменту включення в судовому порядку спірного приміщення до переліку обєктів, які підлягають викупу були усунуті підстави, які до набрання чинності постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.12.2007 в силу статті 12 Закону України «Про приватизацію державного майна»являлись перешкодою для приватизації обєкту шляхом викупу.

Таким чином, суд вбачає прямий зв'язок між постановою Севастопольського апеляційного суду від 04.12.2007 про включення спірного обєкту до переліку обєктів, що підлягають приватизації шляхом викупу та безпосереднім укладенням договору купівлі-продажу.

Наведені вище обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора про порушення при укладенні договору купівлі-продажу від 27.07.2009 вимог пункту 3 статті 203 Цивільного кодексу України стосовно необхідності вільного волевиявлення сторін при укладенні правочину.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір купівлі-продажу, укладений 27.07.2009 між територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, від імені якої дії Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (р/р № 31113095700007 в ГУ ДКУ м. Севастополя, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200, одержувач Ленінський район) державне мито в сумі 85,00 грн.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (р/р № 31113095700007 в ГУ ДКУ м. Севастополя, МФО 824509, код ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200, одержувач Ленінський район) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України і підписано 23.11.2009

Розсилка:

1. Прокуратура міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 1)

2. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

3. Севастопольська міська Рада

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

4. ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

5. ОСОБА_2

(АДРЕСА_2)

6.Справа