Рішення № 6842059, 09.11.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"09" листопада 2009 р. справа № 5020-11/187 За позовом:           Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Авто-комплект” (99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 19-А)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватна газова компанія”

(99042, м. Севастополь, вул. Благодатна, 2)

про                     стягнення заборгованості у розмірі 24545,38 грн.,

          Суддя Дмитрієв В.Є.

Представники сторін:

позивача - Сафронова О.О., довіреність № 267 від 19.09.2009, ТОВ „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Авто-комплект”,

відповідача - не з’явився, ТОВ „Приватна газова компанія”,

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Авто-комплект” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Приватна газова компанія” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 24545,38 грн., з яких: основна заборгованість –23117,20 грн., пеня –931,00 грн., 3% річних –127,30 грн., збитки від інфляції –369,88 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором №13 від 06.04.2009.

Ухвалою суду від 01.09.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/187.

У судовому засіданні 22.09.2009 представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог (а.с. 23), просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 23117,20 грн., пеню у розмірі 2024,50 грн., 3 % річних у розмірі 273,60 грн., збитки від інфляції у розмірі 369,88 грн. Вказана заява прийнята судом.

До початку судового засідання 13.10.2009 представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог (вх.№ 10007), просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 23117,20 грн., пеню у розмірі 1854,13 грн., 3% річних у розмірі 258,40 грн., збитки від інфляції у розмірі 258,02 грн. Вказана заява прийнята судом.

У судовому засіданні 09.11.2009 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 48), просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 23117,20 грн., пеню у розмірі 2204,68 грн., 3 % річних у розмірі 309,70 грн., збитки від інфляції у розмірі 258,02 грн. Вказана заява прийнята судом.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою, зазначеною у довідці Управління статистики у місті Севастополі (а.с. 30).

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв’язку з позначками „за зазначеною адресою не проживає”, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У зв’язку з викладеним суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

06.04.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Авто-комплект” (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Приватна газова компанія” (Замовник) укладений договір № 13 (далі - Договір) (а.с. 8-9).

Відповідно до розділу 1 Договору замовник доручає, а виконавець зобов’язується виконати за дорученням замовника роботу з ремонту, технічного, сервісного, гарантійного обслуговування автомобілів та здати її результат замовнику.

Замовник зобов’язується прийняти результат роботи та оплатити ремонт автомобіля відповідно до пункту 2.1 Договору. Замовник зобов’язується оплатити запчастини відповідно замови-наряду які призначені для ремонту автомобіля, відповідно до пункту 2.1 Договору.

Послуги вважаються виконаними після підписання замови-наряду замовником або його повноважним представником.

Відповідно до пункту 2.2 Договору сума Договору складає 35117,20 грн.

Позивачем зобов’язання за Договором виконані належним чином, про що свідчить замова-наряд (а.с.10-11), автомобіль отриманий повноважним представником відповідача за довіреністю (а.с.12).

Проте, зобов’язання з оплати наданих послуг відповідачем виконані частково, на суму 12000,00 грн., у зв’язку з чим станом на момент вирішення спору у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 23117,20 грн.

Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.1 Договору здійснюється попередня оплата в частині, яка зазначена в рахунках виконавця. Залишок грошових коштів оплачується замовником шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 днів з моменту підписання замови-наряду.

Згідно із замовою-нарядом відповідач прийняв роботи позивача 30.04.2009.

Таким чином, строк виконання зобов’язань відповідача з оплати за Договором сплинув 31.05.2009.

Докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 23117,20 грн. відсутні.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три відсотку річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 309,70 грн. за період з 31.05.2009 по 09.11.2009 та збитки від інфляції у розмірі 258,02 грн. за період з травня по червень 2009 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що він здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Проте, розрахунок збитків від інфляції, на думку суду, має певні недоліки, у зв’язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 254,29 грн., за наступним розрахунком:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

31.05.2009 - 30.06.200923117.21.011254.2923371.49 Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Відповідно до пункту 4.2 Договору у випадку порушення строків оплати відповідно до пункту 2.1 Договору замовник зобов’язаний сплатити виконавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені, за весь час прострочення від суми боргу за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного пункту Договору позивачем нарахована пеня за період з 31.05.2009 по 09.11.2009 у розмірі 2204,68 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 75, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Приватна газова компанія” (99042, м. Севастополь, вул. Благодатна, 2, код ЄДРПОУ 26071575, р/р № 26009022670509 у КРД АКБ „Правексбанк”, МФО 324983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Авто-комплект” (99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 19-А, р/р № 26007035756600 у ХФ „Укрсиббанк” м.Харків, ЄДРПОУ 23662883 , МФО 351005) основну заборгованість у розмірі 23117,20 грн., пеню у розмірі 2204,68 грн., 3% річних у розмірі 309,70 грн., збитки від інфляції у розмірі 254,29 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 258,86 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя                     В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено відповідно до

вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

та підписано 11.11.2009

Розсилка:

1.          ТОВ „Підприємство матеріально-технічного забезпечення „Авто-комплект”

(99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, 19-А)

2.          ТОВ „Приватна газова компанія”

(99042, м. Севастополь, вул. Благодатна, 2)

3.          Справа