Рішення № 68417587, 16.08.2017, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/4065/15-ц

Провадження № 2/210/179/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"16" серпня 2017 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чайкіної О.В.,

за участі секретаря Куксенко О.В.,

за участі сторін не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акцонерного товариства "УкрСиббанк" про захист прав споживача, визнання кредитного договору недійсним таза зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11255141000 від 21.11.2007 року. Позовні вимоги обґрунтовувувала тим, що кредитний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме принципу рівності сторін. Договір не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, яким є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.Крім того, несправедливими є умови кредитного договору щодо надання коштів в іноземній валюті. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить суд визнати договір про надання споживчого кредиту № 11255141000 від 21.11.2007 року недійсним.

Відповідач за первісним позовом ПАТ «Укрсиббанк» не погодився із позовом та звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив суд у звязку з неналежним виконанням умов кредитного договору стягнути з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11255141000 від 21.11.2007 в загальному розмірі: 96719,88 доларів США, що складається з заборгованості за кредитом: 77122,95 доларів США; заборгованості за відсотками: 19596,93 доларів США; пені у загальному розмірі: 194211,71 гривень.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом, первісні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі. Проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечував у повному обсязі та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача - ПАТ «Укрсиббанк» позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити, оскільки кредитний договір укладений, відповідно до норм чинного законодавства, підстав для визнання договору недійсним, передбачених Законом немає. Зустрічну позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Оскільки всі сторони по справі надали свої пояснення з приводу заявлених позовних вимог, надали пояснення при дослідженні письмових матеріалів справи, суд вважає за можливе закінчити розгляд справи за відсутності не з'явившихся учасників процесу.

Суд, враховуючи надані пояснення представника позивача за первісним позовом, представника ПАТ «Укрсиббанк», дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1 ст.203, ч.1 ст.205, ч.2 ст.207 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1статті 215 ЦК Українивстановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Отже, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Згідно із ч.1ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного вид, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитні правовідносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі; у кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткової ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з ч.1ст.626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Устатті 628 ЦК Українипередбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Згідно з ч.1ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1статті 3 ЦК України). Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу, поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до правових норм, добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Судом встановлено, що 21 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11255141000, відповідно до якого банк надав позивачу кредит в розмірі 115 000,00доларів США на купівлю житлової нерухомості. Факт надання кредитних коштів підтверджуються письмовими доказами, що містться у матеріалах справи, а саме: завою на видачу готівки № 45 від 21.11.2007 року та випискою за поточним рахунком Позичальника (Т.2, а.с. 6, 22).

Судом також встановлено, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір укладено у письмовій формі, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Крім того, на момент укладення оспорюваного кредитного договору позичальник ОСОБА_2 не заявляла додаткових умов, щодо яких повинно бути досягнуто згоди. Таким чином, істотними умовами даного договору відповідно до чинного законодавства являються лише ті, які сторони визначили за взаємною згодою укладаючи договір. Крім того, банком було видано кредит у повному обсязі у строки, зазначені в договорі, тобто свої обов'язки він виконав належним чином (Т.1, а.с. 21).

А відтак, у суду відсутні підстави вважати, що умови кредитного договору не відповідають загальним засадам цивільного законодавства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, умови кредитного договору ОСОБА_2 виконувала певний період часу (Т.2, а.с. 27-36).

Відповідно дост.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зіст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти - це гроші у національній або іноземні валюті чи їх еквівалент. Статті47та49цьогоЗаконувизначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрі України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2ст.5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, яке затвердженеПостановою Правління НБУ №275 від 17 липня 2001 рокута зареєстроване у Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 року за №730/5921 за наявності банковської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

З огляду на зазначене вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.10 своєїпостанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»згідно зістаттею 99 Конституції Українигрошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, астаттею 192 ЦКпередбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті19,47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу IIЗакону України від 15 лютого 2011 року №3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків»є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.В матеріалах справи містяться копії відповідних документів, а саме: Банківська ліцензія № 75 від 24.12.2001, Дозвіл від 19.11.2002 та додаток до дозволу№ 75-2.

Суд зважує також на те, що факт підписання ОСОБА_2 кредитного договору та подальше його виконання свідчить про згоду останньої з його умовами, в тому числі про отримання кредиту в доларах США. Крім того не було будь-яких умов, які б перешкоджали позивачу отримати кредит у національній валюті.

Відповідно до ч.1ст. 1054 ЦК України- за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст.526,527,530 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Проте, в порушення умов кредитного договору, відповідачОСОБА_2, свої зобов'язання не виконує, допустила прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, внаслідок чого за договором про надання споживчого кредиту № 11255141000 станом на 01 серпня 2016 року виникла заборгованість в загальному розмірі: 96719,88 доларів США, що складається з заборгованості за кредитом: 77122,95 доларів США; заборгованості за відсотками: 19596,93 доларів США; пеня у загальному розмірі: 194211,71 гривень.

Статтями1049,1054 Цивільного кодексу Українипередбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2ст. 1054 ЦК України).

Відповідно дост. 536 ЦК Україниза користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннямистатей 1054 ЦКє платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Згідно з ч. 1ст. 546 ЦК Українивиконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до вимогстатті 610 Цивільного кодексу Українипорушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 99 Конституції Українивстановлено що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно дост.192 ЦК Україниіноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України. Разом з тим, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Так основним законодавчим актом, регулюючим правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю єДекрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до постанови Верховного Суду України у справі № 6-145цс14 зазначено, що в силу положень ст. ст. 192, 533 ЦК України та ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч. 1ст. 533 ЦК Українигрошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом із тим ч. 2ст. 533 ЦК Українидопускає, що сторони можуть визначити у грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Разом із тим, оскільки виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, то наряду зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за користування кредитом в іноземній валюті, оскільки такий процент не є фінансовою санкцією.

Проте положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

Згідно ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду України у справі № 6-100цс/14 від 03 вересня 2014 року, яка є обовязковою для застосування у відповідності до вимог ст. 360-7 ЦПК України.

Таким чином, з огляду на наведене та з урахуванням того, що на виконанняст. 625 ЦКборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, суд дійшов до висновку, що з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі: 96719,88 доларів СШАта пені у загальному розмірі: 194211,71 гривень.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно дост. 88 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача ПАТ «Укрсиббанк» підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 38902 грн. 47 коп.

Керуючись ст.ст.10,11,57-60,88,212,214,215,218,222 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: 50065, АДРЕСА_1, дата народження: 21.11.1963 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750; МФО 351005; юр. адреса: 04070 м. Київ, вул. Андріївська 2/12) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11255141000 від 21 листопада 2007 року, яка виникла станом на 01 серпня 2016 року та складається з заборгованості за кредитом: 77122,95 доларів США; заборгованості за відсотками: 19596,93 доларів США; пені у загальному розмірі: 194211,71 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 місце проживання: 50065, АДРЕСА_1, дата народження: 21.11.1963 року, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750; МФО 351005; юр. адреса: 04070 м. Київ, вул. Андріївська 2/12) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі по 38902,47 (тридцять вісім тисяч девятсот дві гривні, 47 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі апеляційної скарги, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Повний текст рішення складено 21 серпня 2017 року.

Суддя: О. В. Чайкіна