Рішення № 6836786, 19.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.11.09 р. Справа № 40/315

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика морозива „ Старт-Плюс”, м. Макіївка

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Горлівка

про стягнення 10 220 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс” звернулось до господарського суду з позовними вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна в сумі 10 220 грн. за договором оренди обладнання №32а від 27.03.06р., який припинив свою дію.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, якого було належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, вислухавши доводи представника позивача, суд встановив:

До прийняття рішення у справі, від позивача з посиланням на приписи ст. 22 та частини пятої статті 49 ГПК України надійшло клопотання про відшкодування йому витрат, повязаних з наданням послуг адвоката в сумі 3500 грн. На підтвердження розподілу таких витрат, позивач посилається на договір на представництво в суді від 21.07.09р. по даній справі, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1163 від 02.03. 99р., видатковий касовий ордер від 22.09.09р. тощо.

Позов мотивовано тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, надалі Орендодавець, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, надалі Орендар, було укладено договір оренди обладнання № 32а від 27.03.06р., відповідно до якого Орендодавець передав Орендареві у користування:

·морозильну камеру ( ларь ) моделі № Mondial, серійний номер НОМЕР_2, вартістю 3500 грн.;

·морозильну камеру (ларь) моделі № Carawel,серійний номер НОМЕР_3 вартістю 2240 грн.;

·морозильну камеру (ларь) моделі № Carawel, серійний номер НОМЕР_4 вартістю 2240 грн.;

·морозильну камеру (ларь) моделі № Carawel, серійний номер НОМЕР_5 вартістю 2240 грн.

Мета передачі обладнання для зберігання та продажу морозива та напівфабрикатів виробництва товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, що підтверджується двома актами прийому-передачі від 27.03.06р., актом прийому-передачі від 22.04.06р. та актом від 07.10.06р. Факт передачі підтверджено також видатковими накладними: № 000001397 від 27.03.06р., № 0000000051 від 27.03.06р., № 2277 від 22.04.06р., № 000002363 від 07.10.06р., які є невідємними частинами договору оренди обладнання відповідно до пункту 9.1 договору, де визначена загальна вартість обладнання, яка дорівнює 10 220 грн.

Адреса та місце дислокації обладнання, визначено сторонами у пункті 4.4 договору оренди, зокрема: АДРЕСА_2, закусочна „ Бистро”.

Строк дії договору сторонами не визначено, а тому відповідно до вимог статті 763 ЦК України та пункту 6.2 позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення № 52429 від 26.06.09р. про відмову від договору та необхідності повернення обладнання, яке було отримано відповідачем 30.06.09р.

Відповідач вимоги пункту 6.3 не виконав, обладнання протягом двох днів з моменту отримання повідомлення, тобто з 02.07.09р., позивачеві не повернув. Таким чином, договір припинив свою дію з 30.06.09р, а з 02.07.09р. відпала підстава, за якою відповідач отримав морозильне обладнання у тимчасове користування.

Виїздом на місце комісією позивача було складено акт від 04.07.09р. про те, що спірне обладнання за вказаною вище адресою не знаходиться, і відповідачу 13.07.09р. було надіслано повторно повідомлення про повернення майна, яке було ним отримано 16.07.09р.

До наступного часу обладнання для зберігання та продажу морозива та напівфабрикатів виробництва товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс” за індивідуально-визначеними ознаками на адресу власника цього майна не повернуто.

Тому позивач, з посиланням на приписи ч. 1 ст. 1212, ч. 2 ст. 1213 ЦК України намагається відшкодувати вартість безпідставно набутого майна в сумі 10 220 грн. за договором оренди обладнання №32а від 27.03.06р., який припинив свою дію.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд дійшов висновку, що доводи позивача відносно відшкодування вартості безпідставно набутого майна за договором оренди № 32а від 27.03.06р., загальною вартістю 10 220 грн., який припинив свою дію обґрунтовані виходячи із наступного:

Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди обладнання і сторони досягли його істотних умов, зокрема: відносно предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 759, 760, 762, 763 ЦК України та вимог ст.ст. 180, 18, 283, 284, 286 ГК України він вважався укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобовязань, а саме майново-господарських зобовязань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчить, що спірний договір припинив свою дію.

Згідно статті 763 ЦК України якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строку може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону з один місяць, а в разі найму нерухомого майна за три місяця. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору. Докази у справі свідчать про попередження відповідача по відмову позивача від договору оренди №32а від 27.03.06р.

Таким чином особи, які уклали договір, можуть у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього в односторонньому порядку. Випадки, коли сторона має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, передбачені, наприклад, у частині другій статті 408, частині першій статті 665, частині другій статті 782 ЦК України, частині третій статті 374 ГК України тощо.

Для односторонньої відмови від правочину достатньо заяви однієї сторони. Відмову від договору слід відрізняти від розірвання договору. Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України частиною четвертою статті 188 ГК України договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Пунктом 6.2 договору оренди № 32а від 27.03.06р. встановлено, що Орендодавець не пізніше, ніж за два дні повідомляє Орендаря про необхідність повернення морозильного обладнання. Орендар обладнання не повернув, та безпідставно його утримує. Крім того, згідно акту від 04.07.09р. обладнання у нього відсутнє.

У спірних відносинах підлягають застосуванню вимоги статті 1212 ЦК України де вказано, що особа, яка набула майно чи грошові кошти або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно чи грошові кошти. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала ( спірний договір визнано судом недійсним, або договір припинив свою дію). Зазначене положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Поняття "за рахунок іншої особи" означає, що одночасно відбувається два моменти: придбання або збереження майна однією особою та втрата майна іншою особою. Тобто, ця стаття передбачає позадоговірні зобовязання, які виникають внаслідок придбання або зберігання майна чи грошових коштів за рахунок іншої особи без достатніх підстав.

Факт набуття або збереження майна чи грошових коштів без належних правових підстав одним субєктом правовідносин за рахунок іншого субєкта правовідносин зумовлює виникнення зобовязань особливого виду, які мають назву кондикційних.

Частиною другою статті 1213 ЦК України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставне набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду справи про повернення майна. Відсутність майна за адресою вказаною у договорі оренди підтверджено актом від 06.07.09р. складеного підприємством позивача.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належність і допустимість доказів визначається господарським судом, з урахуванням необхідності їх значення для справи, як це зазначено у статті 34 ГПК України.

Позивачем доведено суду неможливість повернення в натурі безпідставно набутого відповідачем майна - обладнання для зберігання та продажу морозива та напівфабрикатів за індивідуально-визначеними ознаками. Відповідач факт утримання майна позивача на законних підставах суду не довів.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За таких обставин позовні вимоги щодо відшкодування з відповідача вартості безпідставно набутого майна в сумі 10 220 грн. за договором оренди обладнання №32а від 27.03.06р., який припинив свою дію, вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Відносно клопотання позивача щодо розподілу між сторонами адвокатських послуг та їх відшкодування, то вони визнані судом обґрунтованими виходячи із наступного:

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником. Докази у справі свідчать про те, що адвокатські послуги сплачені саме адвокату ОСОБА_2 (ОСОБА_3) і це підтверджено наступними доказами:

·договором на представництво в суді від 21.07.09р. по даній справі;

·свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1163 від 02.03. 99р., видатковим касовим ордером від 22.09.09р. на сплату таких послуг;

·свідоцтвом про одруження від 03.10.2001р.;

·звітом підприємства позивача про використання коштів, отриманих адвокатом.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України .

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що розмір відшкодування витрат адвокату, крім державного мита, не є неспіврозмірним, і явно не завищеним. На підставі викладеного, слід задовольнити клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат повязаних з оплатою послуг адвоката в сумі 3500 грн.

У звязку з тим, що за згодою позивача присутнього у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 599, 759, 760, 762, 763, 782, 1212, 1213 ЦК України, 180, 181, 193, 283, 284, 286 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „ Старт-Плюс” задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_6 від 13.12.05р., номер запису про державну реєстрацію 2256017 0000 006464, Донецька область, 84601, АДРЕСА_1, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, 86155, Донецька область, м. Макіївка, вул. Автотранспортна, 5, р/р 26002301528029 у ЦМВ ПІБ м. Макіївки, МФО 334516, ід. код 31948604, вартість безпідставно набутого майна в сумі 10 220 грн., витрати по державному миту в сумі 102 грн. 20 коп. та забезпеченню судового процесу в розмірі 236 грн., витрати повязані з оплатою послуг адвоката в сумі 3500 грн., видавши наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Ю.О. Підченко

Суддя