Рішення № 6836785, 19.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.11.09 р. Справа № 40/314

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Чукліній І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика морозива „ Старт-Плюс”, м. Макіївка

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк

про стягнення 10 227 грн. 29 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - адвокат

від відповідача: не зявився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс” звернулось до господарського суду з позовними вимогами до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна в сумі 3 500 грн. за договором оренди обладнання №517 від 22.09.04р., який припинив свою дію, та стягнення основного боргу в сумі 3 295 грн. 18 коп., інфляційних в сумі 1561 грн. 94 коп., 25 процентів річних в сумі 1 870 грн. 17 коп. за прострочення виконання грошових зобовязань згідно договору купівлі-продажу №9к від 06.01.05р.

Сторін було повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

На адресу суду надійшло повідомлення з позначкою „ за зазначеною адресою не проживає”.

Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", " за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Тому, неприбуття у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Втім, представник позивача надав суду довідку із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.11.09р., про припинення підприємницької діяльності відповідача., як фізичної особи підприємця. Однак, відповідно до вимог пункту 9 статті 46 Закону України „ Про припинення реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.03р. № 755 -IV, із змінами та доповненнями, надалі Закон, для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи:

·заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням;

·свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця;

·довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах);

·довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості;

·довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.

Таких доказів під час слухання справи, ані представник позивача, ані відповідач суду не надали. Тому не має підстав вважати, що відбулося припинення підприємницької діяльності відповідача, як субєкта підприємницької діяльності за приписами Закону.

До прийняття рішення у справі, від позивача з посиланням на приписи ст. 22 та частини пятої статті 49 ГПК України надійшло клопотання про відшкодування йому витрат, повязаних з наданням послуг адвоката в сумі 3500 грн. На підтвердження таких витрат, позивач посилається на договір на представництво в суді від 15.07.09р. по даній справі, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1163 від 02.03. 99р., видатковий касовий ордер від 22.09.09р. тощо.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, вислухавши доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, надалі Орендодавець, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, надалі Орендар, було укладено договір оренди обладнання № 517 від 22.09.04р., відповідно до якого Орендодавець передав Орендареві у морозильну камеру ( ларь ) моделі Debry № 445, з серійним номером НОМЕР_3.

Мета передачі обладнання для зберігання та продажу морозива та напівфабрикатів виробництва товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, що підтверджується актом прийому-передачі від 22.09.04р., в якому визначена вартість обладнання в розмірі 3 500 грн. та видатковою накладною № 0000000678 від 22.09.04р.

Адреса та місце дислокації обладнання, визначено сторонами у пункті 4.4 договору оренди, зокрема: АДРЕСА_2.

Строк дії договору сторонами не визначено, а тому відповідно до вимог статті 763 ЦК України та пункту 6.2 позивачем на адресу відповідача було надіслано повідомлення № 17/06 від 17.06.09р. про відмову від договору з 20.06.09р. та необхідність повернення обладнання. Однак, воно було повернено відділенням поштового звязку з посиланням на відсутність відповідача за належною адресою, про що свідчить поштове повідомлення № 51414. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а тому вважається, що відповідача було належним чином повідомлено про судовий процес.

Відповідач вимоги пункту 6.3 не виконав, обладнання протягом двох днів з моменту отримання повідомлення, та поштового обігу, а саме з 22.06.09р., позивачеві не повернув. Таким чином, договір припинив свою дію з 20.06.09р, а з 22.06.09р. відпала підстава, за якою відповідач отримав морозильне обладнання у тимчасове користування.

Виїздом на місце комісією позивача було складено акт від 03.07.09р. про те, що спірне обладнання за вказаною вище адресою не знаходиться. А також, усно повідомив позивача про те, що ніяких морозильних ларей у нього не має, та повертати не має що.

До наступного часу морозильна камера (ларь) моделі № 445, з серійним номером НОМЕР_3., вартістю 3 500 грн. відповідачем не повернута, а тому позивач з посиланням на приписи ч. 1 ст. 1212 та ч. 2 ст. 1213 ЦК України намагається відшкодувати вартість безпідставно набутого майна в сумі 3 500 грн. за договором оренди обладнання №517 від 22.09.04р., який припинив свою дію.

Крім того, позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було додатково укладено договір купівлі-продажу №9к від 06.01.05р., на виконання пункту 1.1 якого товариство з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт Плюс”, надалі Продавець, передав у власність фізичної особі підприємцю ОСОБА_1, надалі Покупець, продукти харчування (товар), а Покупець відповідно до умов вказаного договору, узяв обовязки прийняти та сплатити за нього його вартість за ціною встановленою сторонами в договорі.

Факт постачання товару на загальну суму 10 299 грн. 87 коп. підтверджено видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 2.1 договору Покупець здійснює оплату за поставлений товар на поточний рахунок Продавця на 7 день, який слідкує за днем отримання ним товару на складі.

Свої обовязки за договором купівлі-продажу щодо оплати поставленого товару відповідач виконав частково в сумі 7004 грн. 69 коп. Втім, решту частину товару в сумі 3295 грн. 18 коп. до наступного часу не сплатив, тому позивач наполягає на стягненні з нього цієї суми боргу.

Пунктом 2.2 договору купівлі-продажу передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, продана продукція отримує статус товарного кредиту з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 25% річних. Тобто, сторонами встановлено інший розмір річних, за прострочення виконання грошового зобовязання, передбачений статтею 625 ЦК України, і за умовами договору процент, який сплачує покупець продавцю, - є платою за наданий товарний кредит.

Оскільки мало місце прострочення виконання грошового зобовязання за договором, позивачем відповідно до вимог ст. 625 ЦК України заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1 561 грн. 94 коп. за кожною видатковою накладною за несплачений товар, та 25 процентів річних в сумі 1 870 грн. 17 коп. за період прострочення з листопада 2007р. по вересень 2009р., як це передбачено пунктом 2.2 договору купівлі-продажу №9к від 06.01.05р.

Надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд дійшов висновку, що доводи позивача відносно відшкодування вартості безпідставно набутого майна за договором оренди № 517 від 22.09.04р. в сумі 3 500 грн., який припинив свою дію обґрунтовані виходячи із наступного:

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчить, що спірний договір припинив свою дію , а тому відпала підстава для позивача, за якою відповідач отримав морозильну камеру (ларь) у тимчасове користування.

Згідно статті 763 ЦК України якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строку може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону з один місяць, а в разі найму нерухомого майна за три місяця. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору. Докази у справі свідчать про попередження відповідача по відмову позивача від договору оренди №517 від 22.09.04р.

Особи, які уклали договір, можуть у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього в односторонньому порядку. Випадки, коли сторона має право відмовитися від договору в односторонньому порядку, передбачені, наприклад, у частині другій статті 408, частині першій статті 665, частині другій статті 782 ЦК України, частині третій статті 374 ГК України тощо.

Для односторонньої відмови від правочину достатньо заяви однієї сторони. Відмову від договору слід відрізняти від розірвання договору. Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України частиною четвертою статті 188 ГК України договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

Пунктом 6.2 договору оренди №517 від 22.09.04р. встановлено, що Орендодавець не пізніше, ніж за два дні повідомляє Орендаря про необхідність повернення морозильного обладнання. Орендар обладнання не повернув, та безпідставно його утримує.

Тому, у спірних відносинах підлягають застосуванню вимоги статті 1212 ЦК України де вказано, що особа, яка набула майно чи грошові кошти або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно чи грошові кошти. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала ( спірний договір визнано судом недійсним, або договір припинив свою дію). Зазначене положення застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Поняття "за рахунок іншої особи" означає, що одночасно відбувається два моменти: придбання або збереження майна однією особою та втрата майна іншою особою. Тобто, ця стаття передбачає позадоговірні зобовязання, які виникають внаслідок придбання або зберігання майна чи грошових коштів за рахунок іншої особи без достатніх підстав.

Факт набуття або збереження майна чи грошових коштів без належних правових підстав одним субєктом правовідносин за рахунок іншого субєкта правовідносин зумовлює виникнення зобовязань особливого виду, які мають назву кондикційних.

Частиною другою статті 1213 ЦК України передбачено, що у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставне набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду справи про повернення майна. Відсутність майна за адресою вказаною у договорі оренди підтверджено актом від 15.06.09р. складеного підприємством позивача.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належність і допустимість доказів визначається господарським судом, з урахуванням необхідності їх значення для справи, як це зазначено у статті 34 ГПК України.

Позивачем доведено суду неможливість повернення в натурі безпідставно набутого відповідачем майна. За таких обставин позовні вимоги щодо відшкодування з нього вартості безпідставно набутого майна в сумі 3 500 грн. за договором оренди обладнання №517 від 22.09.04р., який припинив свою дію, вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню. В свою чергу, відповідач факт утримання майна на законних підставах суду не довів.

Мають правову підставу і вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 3 295 грн. 18 коп. , який виник на підставі договору купівлі-продажу № 9к від 22.09.04р.

Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу і сторони досягли істотних його умов щодо предмету, ціни, строку його дії, тому в розумінні вимог ст. 638 ЦК України, та вимог ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним, а саме, подія та прагнення сторін на його укладення відбулося.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобовязань, а саме майново-господарських зобовязань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами. Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Зобовязання з боку відповідача не припинилося виконанням проведеним належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення з нього боргу в сумі 3 295 грн. 18 коп., який виник на підставі договору купівлі-продажу №9к від 22.09.04р. підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Договором купівлі-продажу встановлено інший розмір процентів за прострочення грошового зобовязання, який дорівнює 25% за несвоєчасну оплату продукції (товару). За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 1 561 грн. 94 коп., окремо за кожною видатковою накладною за несплачений товар, 25 процентів річних в сумі 1 870 грн. 17 коп. за період прострочення з листопада 2007р. по вересень 2009р., вважаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на відповідача згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Відносно клопотання позивача щодо розподілу між сторонами адвокатських послуг та їх відшкодування, то вони визнані судом обґрунтованими виходячи із наступного:

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами. Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру”. Дія названого Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України „Про адвокатуру”, де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником. Докази у справі свідчать про те, що адвокатські послуги сплачені саме адвокату ОСОБА_2 (ОСОБА_4) і це підтверджено наступними доказами:

·договором на представництво в суді від 15.07.09р. по даній справі;

·свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №1163 від 02.03 99р., видатковим касовим ордером від 22.09.09р. на сплату таких послуг;

·свідоцтвом про одруження від 03.10.2001р.;

·звітом підприємства позивача про використання коштів, отриманих адвокатом від 22.09.09р.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України .

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що розмір відшкодування витрат адвокату, крім державного мита, не є неспіврозмірним, і явно не завищеним. На підставі викладеного, слід задовольнити клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат повязаних з оплатою послуг адвоката в сумі 3500 грн.

У звязку з тим, що за згодою позивача присутнього у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 599, 625, 655, 763, 782, 1212, 1213 ЦК України, 180 ,181, 193 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „ Старт-Плюс” задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію № НОМЕР_2 від 19.12.06р., реєстраційний номер НОМЕР_4, номер запису 2266017 0000 031128, м. Донецьк, 83076, АДРЕСА_1, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика морозива „Старт-Плюс”, 86155, Донецька область, м. Макіївка, вул. Автотранспортна, 5, р/р 26002301528029 у ЦМВ ПІБ м. Макіївки , МФО 334516, ід. код 31948604, вартість безпідставно набутого майна в сумі 3 500 грн., борг з орендної плати в сумі 3 295 грн. 18 коп., інфляційні в сумі 1561 грн. 94 коп., річні в розмірі 25% в сумі 1 870 грн. 17 коп., витрати по державному миту в сумі 102 грн. та забезпеченню судового процесу в розмірі 236 грн., витрати повязані з оплатою послуг адвоката в сумі 3500 грн., видавши наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Ю.О. Підченко

Суддя