Рішення № 6836784, 23.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.11.09 р.                     Справа № 15/291                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом закритого акціонерного товариства “Бетон Нова” смт. Миронівський (код ЄДРПОУ 32406629)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “АСП” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 08679882)

про стягнення 23751,44 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Козачишена Л.А. за довіреністю № 10-1755 від 15.09.2009 р.

від відповідача: Муренков П.Г. за довіреністю № 129 від 12.10.2009 р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 18.11.2009 р. до 23.11.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява закритого акціонерного товариства “Бетон Нова” смт. Миронівський до товариства з обмеженою відповідальністю “АСП” м. Донецьк про стягнення 23751,44 грн.

Ухвалою суду від 28.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/291, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що на підставі усної домовленості про купівлю-продаж він передав відповідачу стойку С.К. 26.1–6.1 у кількості 2 шт. на загальну суму 33600,00 грн., що підтверджується довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯПД № 182596 від 10.12.2008 р., податковою накладною № 2272 від 12.12.2008 р., рахунком № 2367 від 12.12.2008 р. на оплату, завірені копії яких додані до позову. Найменування товару, кількість, ціна та сума містяться в вищезазначених документах.

В позовній заяві позивач вказує, що відповідач отриманий товар оплатив частково на загальну суму 10725,01 грн., в результаті чого за розрахунком позивача станом на 01.09.2009 р. сума основного боргу склала 22874,99 грн. (33600,00 грн. – 10725,01 грн. = 22874,99 грн.). Факт часткової оплати товару підтверджується банківськими виписками від 18.11.2008 р. на суму 4540,01 грн., від 12.12.2008 р. на суму 6185,00 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач направив відповідачу претензію № 10–207 від 17.02.2009 р. з вимогою сплатити основний борг на суму 22874,99 грн. Факт відправлення вказаної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується листом відповідача № 042 від 06.03.2009 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

11.03.2009 р. позивач повторно направив відповідачу претензію № 10–294 від 05.03.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 13.03.2009 р. представнику відповідача. Завірені копії претензії та повідомлення додані до позову.

Відповідач надав до суду відзив № 124 від 16.10.2009 р. на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує наступним:

Вказані в довіреності серії ЯПД № 182596 від 10.12.2008 р. як підстава отримання товарно–матеріальних цінностей рахунки № 388 від 12.11.2008 р., № 376 від 31.10.2008 р. були оплачені відповідачем повністю, що підтверджується платіжними дорученнями № 1033 від 31.10.2008 р. на суму 33600,00 грн., № 1085 від 13.11.2008 р. на суму 16800,00 грн. з відмітками банку про проведення платежу. Призначеннями платежу в платіжних дорученнях вказані „Оплата за СК 26.1–6.1мк згідно рахунку № 376 від 31.10.2008 р.”, „Оплата за СК 26.1–6.1мк згідно рахунку № 388 від 12.11.2008 р.”. Оригінали платіжних доручень додані до відзиву. При цьому відповідач стверджує, що за рахунком № 2367 від 12.12.2008 р., який вказаний позивачем як спірний, він товар не оплачував та не отримував. Податкова накладна № 2272 від 12.12.2008 р. в податковому обліку відповідача не зареєстрована, сума ПДВ по цій накладній до податкового кредиту не зараховувалася.

Відповідач представив до суду оригінал акту звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 26.02.2008 р. по 09.10.2009 р. В даному акті звірки зазначено, що заборгованість, вказана позивачем, складає 22874,99 грн., відповідач при цьому стверджує, що в нього існує переплата в сумі 10725,01 грн. Акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками.

Позивач надав до суду розширений акт звірки взаєморозрахунків станом на 10.11.2009 р. за власним підписом, в якому зазначає, що всього ним було відвантажено відповідачу товару на загальну суму 141400,01 грн., останнім оплачено – на загальну суму 118525,02 грн., в результаті чого заборгованість складає 141400,01 грн. – 118525,02 грн. = 22874,99 грн.

Крім того, позивач надав до суду товарно–транспортну накладну № 3568 від 12.12.2008 р., згідно якої вантажовідправник (позивач) передав, а вантажоодержувач (платник, відповідач) прийняв стойку С.К. 26.1–6.1 у кількості 2 шт., що підтверджується підписом уповноваженого представника, який фактично отримав товар для відповідача, на товарно–транспортній накладній в графі „Вантаж одержав”.

Суд, враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Спірна довіреність на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯПД № 182596 від 10.12.2008 р. була видана на ім’я заступника директора Маляренко Василя Миколайовича. Підпис вказаного представника на довіреності засвідчений печаткою підприємства. Підпис, виконаний на товарно–транспортній накладній в графі „Вантаж одержав” відповідає підпису, засвідченому на довіреності. Товар, вказаний в переліку цінностей, які належить отримати за довіреністю, за найменуванням та кількістю співпадає з товаром, зазначеним у товарно–транспортній накладній. Спірна довіреність була видана 10.12.2008 р. та діяла до 20.12.2008 р. Саме в цей період – 12.12.2008 р. спірний товар був переданий за товарно–транспортною накладною.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі того, що товарно–транспортна накладна разом із довіреністю на отримання товару є первинними документами та засвідчують фактичне одержання товарно-матеріальних цінностей відповідачем, заперечення відповідача суд не приймає до уваги у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позивач фактично передав, а відповідач прийняв спірний товар – стойку С.К. 26.1–6.1 у кількості 2 шт. на загальну суму 33600,00 грн. за товарно–транспортною накладною № 3568 від 12.12.2008 р.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі рахунку на оплату та товарно–транспортної накладної, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна, кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: видача довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей своєму представнику – заступнику директора Маляренко Василю Миколайовичу, отримання цим представником товару за товарно–транспортною накладною, здійснення часткової оплати. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що між сторонами склалися фактичні правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ч.1 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії № 10–207 від 17.02.2009 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за товар, переданий за спірними товарно–транспортною накладною та довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що лист № 042 відповідача у відповідь на претензію датований 06.03.2009 р., станом на 06.03.2009 р. відповідачем фактично вимога була отримана, семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 07.03.2009 р. по 13.03.2009 р. включно, а вже з 14.03.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити в установлений законом строк суму боргу в розмірі 22874,99 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв’язку з простроченням виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу інфляцію в сумі 571,87 грн., 3% річних в розмірі 304,58 грн. (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунків інфляції та 3% річних судом встановлено, що дані розрахунки позивача відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймаються судом як належні докази у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 571,87 грн., 3% річних в сумі 304,58 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “АСП” (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 70; поштова адреса: 83056, м. Донецьк, вул. Молодих Шахтарів, 86–А; код ЄДРПОУ 08679882; рахунок 26007301012051 в філії „Куйбишевське відділення Промінвестбанк” м. Донецьк, МФО 334408) на користь закритого акціонерного товариства “Бетон Нова” (юридична адреса: 84791, Донецька область, смт. Миронівський, вул. Совєтська, 42; код ЄДРПОУ 32406629; рахунок 260030133784 в ВАТ „СберБанк Росії” м. Донецьк, МФО 320627) суму 23751,44 грн. (а саме: основний борг на суму 22874,99 грн., інфляцію в розмірі 571,87 грн., 3% річних в сумі 304,58 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 237,51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

В судовому засіданні 23.11.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя