Рішення № 6836295, 24.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.11.09 р.                     Справа № 37/281пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мелос плюс”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33554680

про: повернення орендованого майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі,

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача: Донецького національного університету, м. Донецьк, ідентифікаційний код 02070803

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Манжула А.М. (довіреність № 70 від 29.07.2009 р.);

від Відповідача – не з’явився;

від Третьої особи - Федоренко І.В. (довіреність № 1125/01-27/18 від 30.12.2008 р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 05.11.2009р. на 24.11.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мелос плюс”, м. Донецьк (далі – Відповідач) про повернення орендованого майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення дії договору оренди № 1828/2005 від 01.06.2005р. внаслідок закінчення строку його дії і відмови орендодавця від продовження правовідносин на новий строк.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди 1828/2005 від 01.06.2005р. з додатками, додаткову угоду №1 від 28.02.2007р., листи з доказами відправки Відповідачу, розрахунок заборгованості, лист балансоутримувача та довідку Головного управління статистики у Донецькій області відносно Відповідача.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4-1, 12, 13, 15, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 26-28).

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів складання акту приймання-передачі спірного приміщення не надав, іншими процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.а.с.64, 65), достовірність яких (відомостей), презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

Ухвалою суду від 21.10.2009р. до участі у справи у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спорту, на стороні Позивача залучено Балансоутримувача - Донецький національний університет, м. Донецьк (далі – Третя особа).

Третя особа надала пояснення по суті спору №1001/01-27/18 від 30.10.2009р. (а.с.а.с. 30, 31), в яких зазначено про підтримку вимог Позивача та повідомлення про припинення фактичного користування спірним приміщенням з боку Відповідача з 01.02.2009р.

Крім того, Третьої особою надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи на підтвердження своєї позиції (а.с.а.с. 32-57).

У судовому засіданні 24.11.2009р. присутні учасники справи підтримали свою позицію, викладену письмово, та зазначили про визначення строків повернення приміщення на розсуд суду.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка Відповідача і ненадання ним витребуваних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України істотним чином не впливають на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судовому засіданні представників Позивача та Третьої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2005р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) за погодженням Міністерства освіти і науки України від 29.04.2005р. №1/12-2172 (а.с.28) укладено договір оренди № 1828/2005 (а.с.а.с. 5-8), згідно п.1.1, 10.1 якого Позивач передає Відповідачу в строкове платне користування нерухоме майно – нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 47,26 кв.м. (далі – приміщення), що знаходиться на балансі Донецького національного університету (Балансоутримувач), розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Р. Люксембург, 8, строком до 26.05.2006р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов’язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - квітень 2005р. – становить 74,96 грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, з розподілом між Державним бюджетом та Балансоутримувачем у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

Положеннями п.п.2.4. і 2.5. вказаного договору сторони передбачили, що у разі його припинення приміщення повертається Орендарем Балансоутримувачу за актом приймання-передачі, обов’язок по складанню якого покладається на Орендаря.

Обов’язок Орендаря повернути орендоване майно Балансоутримувачу (або іншій вказані Орендодавцем юридичній особі) у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, у разі припинення або розірвання договору закріплений сторонами у п. 5.7. договору.

У п. 10.6 договору оренди сторони дійшли згоди про те, що за відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Водночас, за змістом п. 10.8. договору закінчення строку його дії визначається у якості однієї з підстави для припинення.

01.06.2005р. відповідно до умов п.п. 2.1., 2.5. договору приміщення було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.10).

28.02.2007р. Додатковою угодою №1 до договору оренди № 1828/2005 (а.с.11) сторони дійшли згоди про зміну розміру орендної плати, встановивши його виходячи із суми плати за базовий місяць – січень 2007р. – 236,74 гривень.

Листом від 05.06.2009р. № 11-06-04-06071 (а.с. 13) Позивач повідомив Відповідача про закінчення 11.05.2009р. строку дії договору оренди та необхідністю термінового повернення орендованого майна балансоутримувачу, оскільки термін дії договору продовжуватися не буде. Зазначений лист Відповідачем отриманий не був у зв’язку із закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні (а.с.14), однак, як вбачається із листа Балансоутримувача від 12.06.2009р. №209/22-11/05 (а.с.55) та його пояснень Відповідач ще 01.02.2009р. залишив орендоване приміщення, не повернувши його за актом приймання-передачі.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені позовних вимог.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, своєї позиції по суті розглядуваного спору до відома суду не довів.

Третя особа свою позицію по суті спору виклала у поясненнях №1001/01-27/18 від 30.10.2009р. (а.с.а.с. 30-31).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до повернення орендованого майна у зв’язку із припиненням орендних правовідносин через закінчення строку дії договору та відмову Орендаря від його продовження.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди № 1828/2005 від 01.06.2005р.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов’язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Враховуючи визначену в п. 10.1 договору дату закінчення строку його дії – 26.05.2006р., а також – приписи ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.764 Цивільного кодексу України і умови п. 10.6 договору, суд, за відсутністю в матеріалах справи належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів продовження орендних правовідносин у інший спосіб, дійшов висновку, що орендні правовідносини між сторонами автоматично продовжувалися декілька разів після 26.05.2006р. на той же строк і на тих самих умовах – до 11.05.2009р. включно.

В контексті положень ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України наявність орендних правовідносин зумовлює висновок про правомірність здійснення Орендарем користування та володіння об’єктом оренди (його перебування у Відповідача) до завершення строку таких правовідносин.

Як встановлено п. 10.8 договору оренди № 1828/2005 від 01.06.2005р., закінчення строку дії є підставою для його припинення, що відповідає приписам ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України.

За висновками суду, волевиявлення Орендодавця, викладене листі Позивача від 05.06.2009р. №11-06-04-06071 із запереченнями проти подальшого продовження орендних правовідносин, надісланому Орендарю протягом місячного періоду з моменту закінчення строку дії договору у сукупності із припиненням фактичного використання майна Відповідачем ще з 01.02.2009р. унеможливлюють повторне автоматичне продовження орендних правовідносин після закінчення строку дії у розумінні положень ч.4 ст.284 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та ст. 764 Цивільного кодексу України незважаючи на неотримання Відповідачем такого листа, оскільки:

-          Орендодавцем вжито всіх заходів для належного і своєчасного повідомлення Орендаря за відомою та офіційною адресою місцезнаходження останнього;

-          Орендар не продовжив використання майна після 11.05.2009р., що є обов’язковою умовою для можливості продовження орендних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди у зв’язку із закінченням строку є обов’язок орендаря повернути об’єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов’язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Згідно п.п. 2.4., 2.5., 5.7. договору оренди № 1828/2005 від 01.06.2005р. повернення майна здійснюється Орендарем Балансоутримувачу у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, і опосередковується актом приймання-передачі, обов’язок по складанню якого покладається на сторону, що передає об’єкт. Обов’язковість дотримання зазначених умов договору встановлена приписами ст. 629 Цивільного кодексу України.

У світлі наведених висновків суду неповернення об’єкту оренди Балансоутримувачу за актом приймання-передачі є порушенням відповідних зобов’язань з боку Відповідача у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Отже, за висновками суду, порушені права Позивача підлягають захисту способом, передбаченим ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, а саме – у спосіб спонукання до примусового виконання обов’язку з повернення орендованого майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Вказаний спосіб судового захисту є співмірним та адекватними наявному порушенню прав Позивача, а отже – відповідає вимогам ефективного захисту, встановленим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р.

За змістом ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов’язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку – повернути об’єкт оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Враховуючи, що такий строк умовами договору не визначений, суд, беручи до уваги тривіальність безпідставного використання об’єкту оренди, з одного боку, та позицію учасників справи щодо вирішення цього питання на власний розсуд, з іншого боку, суд дійшов висновку про необхідність встановлення строку вчинення відповідних дій тривіальністю 5 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у повному обсягу та підлягають стягненню в доход державного бюджету, оскільки Позивач у встановленому порядку звільнений від сплати означених платежів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мелос плюс”, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 33554680) про зобов’язання повернути орендоване майно балансоутримувачу за актом приймання передачі задовольнити у повному обсягу.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Мелос плюс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33554680) протягом 5-ти календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили повернути орендоване майно – нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 47,26 кв.м., що знаходиться на балансі Донецького національного університету і розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Р. Люксембург, 8, за актом приймання-передачі Донецькому національному університету, м. Донецьк, (ідентифікаційний код 02070803).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мелос плюс”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 33554680) в доход державного бюджету державне мито в сумі 85,00 грн., витрати з оплати послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутніх представників учасників справи у судовому засіданні 24.11.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано 24.11.2009р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя