Рішення № 6836187, 16.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.11.09 р.                     Справа № 30/68                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс”, м.Маріуполь, Донецька обл., (ідентифікаційний код 13516596)

до Відповідача: Служба автомобільних доріг в Донецькій області, м.Донецьк (ідентифікаційний код 25946285)

про: про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 16 464,00 грн. або зобов’язання поновити рекламну конструкцію на тому ж самому місці, стягнення збитків у розмірі 3000,00 грн., адвокатських послуг у розмірі 1000,00 грн.

за участю:

представника Позивача – не з’явився;

представника Відповідача – Баба лік І.В. (за довіреністю №01-1288 від 22.06.2009 року)

На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено перерву з 21.10.2009р. по 04.11.2009р., та з 04.11.2009р. по 16.11.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенікс”, м.Маріуполь (далі-Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого Акціонерного товариства Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 16 464,00 грн. або зобов’язання поновити рекламну конструкцію на тому ж самому місці, стягнення збитків у розмірі 3000,00 грн., адвокатських послуг у розмірі 1000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що ВАТ Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” була демонтована рекламна конструкція Позивача, внаслідок чого Позивач поніс збитки. Нормативно свої вимоги обґрунтовує ст.ст. 386, 1166, 1192, 318, 319, 320, 321, 1166, 1172 Цивільного кодексу України і ст.ст.44, 49, 224, 225, 226, 229 Господарського кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договір №б/н від 28.05.2008 року (а.с.7-8), договір №102/09/08 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях від 22.09.2008 року (а.с.9-11), додаток №1 до договору (а.с.12), лист №26/1 від 26.09.2008 року (а.с.13), договір №12у від 01.04.2009 року про надання правової допомоги (а.с.14-15), рахунок до договору №12у від 01.04.2009 року (а.с.16), паспорт на установку рекламної конструкції (а.с.18-20), лист від 06.10.2008 року №233 (а.с.22), довідку за підписом Седовського посилкового голови С.А.Бузевського з якої вбачається, що станом на 05.03.2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс” заборгованості по договору від 28.05.2008 року не має (а.с.23), свідоцтво про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс” (а.с. 24).

07 вересня 2009 року Відкритим акціонерним товариством Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м.Донецьк через канцелярію суду було надано клопотання №01-24/882 від 28.08.2009 року (а.с.34) про заміну Відповідача -Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” м.Донецьк на Службу автомобільних доріг України в Донецькій області.

Позивач, 17.09.2009р. надав відзив через канцелярію суду на клопотання про заміну Відповідача, яким надав згоду на залучення до справи іншого відповідача, а саме Служби автомобільн6их доріг в Донецькій області, юридична адреса: 83001, м.Донецьк, пр.Комсомольський, 6А (а.с.57).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.09.2009р. суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання Відповідача та заміни первісного Відповідача Відкрите акціонерне товариство Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м.Донецьк в порядку ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, залучивши у такому статусі Службу автомобільних доріг в Донецькій області (83001, м. Донецьк, пр. Комсомольський, 6А) (далі-Відповідач).

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України у разі заміни неналежного Відповідача розгляд справи розпочинався з початку.

21 жовтня 2009 року Відповідачем - Службою автомобільних доріг в Донецькій області через канцелярію суду були надані наступні документи: положення про Службу автомобільних доріг України у Донецькій області (а.с.78-81), довідка №02-2326 від 20.10.2009 року (а.с.82) за підписом Начальника служби Малова А.В. та головного бухгалтера Р.Р.Редько, яка свідчить про те, що на балансі Служби автомобільних доріг у Донецькій області числиться автодорога місцевого значення „Донецьк-Новоазовськ-Седово”, інвентарний номер Т-05-08, довжиною 113,9 км., остаточна вартість станом на 01.10.2009р. складає 7203045,85 грн., договір №2-31 від 04.03.2008 року на надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення (а.с.83-84), путьовий лист №1527 (а.с.85-86) ,акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року (а.с.87-88), заперечення на позовну заяву (а.с.90-91), у яких вказує, що Служба автомобільних доріг в Донецькій області дії по демонтуванню зазначеної у позовній заяві рекламного щиту відповідають діючому законодавству, а вимоги зазначені у позовній заяві є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Позивач у судове засідання 16 листопада 2009 року не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про дату наступного судового засідання: безпосередньо 04 листопада 2009 року під час проведення судового засідання, про що свідчить Повідомлення про оголошення перерви від 11.11.2009р., підписане з боку обох уповноважених представників сторін.

Відповідач у судове засідання 16 листопада 2009 року з’являвся, проти позову заперечив у повному обсязі.

Сторони до початку судового засідання 30.09.2009р. надали до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (а.с.62). Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28 травня 20008 року між Седовською селищною Радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фенікс” (Позивачем), був укладений договір №б/н на розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами по адресу: селище Седово, вул. Калініна, заїзд ліва сторона, строком на п’ять років. Відповідно до схеми розміщення рекламного щита ТОВ „Фенікс” на в’їзді в смт. Седово (а.с.19), Викіпіровки із топозйомки сел. Медово „Проектоване місце установки рекламного щита ТОВ „Фенікс””, вбачається, що щит був встановлений Позивачем на трасі Нозоазовськ-Седово.

Відкрите акціонерне товариство Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” листом від 06.10.2008року №233 повідомило Позивача, що рекламний щит, що був встановлений Позивачем на км.126-384 а/д Донецьк-Новоазовськ-Седово (п.Седово) був демонтований за завданням Служби автомобільних доріг в Донецькій області на виконання договору №2-31 від 04.03.2008року та згідно до п.35 ”Єдиних правил ремонту та змісту автодоріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування та їх охорона.”(а.с.22).

22 вересня 2008 року між Позивачем та Фізичною особою-підприємцем Геркаєвим Д.О., був укладений договір на проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях. Відповідно до Додатку №1 до Договору №102/09/08 від 22 вересня 2008 року період рекламної компанії з 01.10.2008р. по 31.12.2008р. Загальна вартість робіт – 3000,01 грн. Рекламоносій – NВ 122-А пос. Медово (Ново азовський р-н) – в’їзд /біллборд 6*3/.

Листом №26/1 від 26.09.2008р. Позивач звернувся до Замовника з проханням анулювати договір і додаток до нього внаслідок неможливості експонувати сюжет на заброньованому раніше щиті за адресою: NВ 122-А сел. Медово (Новоазовський р-н) –в’їзд.

На підставі вищезазначеного, оскільки балансова вартість вказаної конструкції складає 16464,85 грн., на цю суму Позивач вважає, що поніс прямі збитки, у розмірі балансової вартості металоконструкції. Крім того, Позивач вважає, що поніс збитки на загальну суму 3000,00 грн., внаслідок відмови від договору №102/09/08 від 22.09.2008 року, відповідно до якого Позивачем повинна була проводитись рекламна компанію, у зв’язку з демонтування рекламного щита.

За таких обставин, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач заперечив проти позову, зазначив, що дії по демонтуванню зазначеного у позовній заяві рекламного щита відповідають діючому законодавству, а вимоги зазначені у позовній заяві є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Закон України від 03.07.96 р. № 270/96-ВР «Про рекламу» (зі змінами та доповненнями) визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами. У ст. 1 цього Закону наведено визначення терміна «зовнішня реклама», відповідно до якого – це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно ст. 16 закону України „Про рекламу” розміщення зовнішньої реклами на територіях та об’єктах поза населеними пунктами провадиться лише за згодою їх власників або уповноваженими ними органів.

Стаття 9 Закону України „Про автомобільні дороги” закріпляє складові автомобільної дороги загального користування в якому зазначена і обочина дороги, а також встановлює, що розміщення інших суб’єктів у межах смуги відведення без погодження з власниками доріг не допускається.

Відповідно п.20 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених ПКМУ від 30 березня 1994р. № 198 у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг забороняється розташувати будь-які споруди або об’єкти без погодження з власниками автомобільних доріг та Державтоінспекцією.

Крім того, відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами, регулюють Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067.

Відповідно до вимог зазначених вище документів, Державна служба автомобільних доріг України наказом від 29.09.2005 р. № 414, зареєстрованим у Мін'юсті України 26.10.2005 р. за № 1266/11546, затвердила Порядок видачі дозволів на розміщення, будівництво, реконструкцію та функціонування об'єктів сервісу на землях дорожнього господарства та згод і погоджень на об'єкти зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування (за текстом – Порядок). Порядком визначено, що його вимоги поширюються на об'єкти (у тому числі під'їзди до них та виїзди з них), розташовані повністю чи частково на землях дорожнього господарства або суміжних з ними землях, уздовж автомобільних доріг загального користування (п. 1.3). Відповідно до п. 2.1 Порядку на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг державного значення та територіальних доріг Державна служба автомобільних доріг України: • надає дозволи на розміщення і будівництво об'єктів сервісу, • надає згоду на розміщення спеціальних конструкцій і зовнішньої реклами на землях дорожнього господарства поза межами населених пунктів.

Питання щодо відповідності розміщення спеціальних конструкцій і зовнішньої реклами перевіряються представниками Служби або уповноваженого нею Органу (п. 3.7). При невідповідності розміщення даних об'єктів вимогам узгодженого проекту (або схеми) вони підлягають демонтажу (ліквідації) їх власником (розповсюджувачем реклами) або дорожньо-експлуатаційними організаціями. Витрати, пов'язані з демонтажем спеціальних конструкцій і зовнішньої реклами, несуть їх власники (розповсюджувачі реклами).

Автомобільна дорога Донецьк- Новоазовськ- Сєдове, це дорога загального користування територіальна місцевого значення, є державною власністю та знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Донецькій області, про що свідчить довідка Відповідача (а.с.82).

На обочині, яка є елементом зазначеної дороги був встановлений рекламний щит Позивача. Матеріалами справи, не встановлено надання згоди Відповідачем Позивачу на розміщення спеціальної конструкції і зовнішньої реклами на землях дорожнього господарства поза межами населених пунктів, а саме рекламного щита, що був встановлений Позивачем на км.126-384 а/д Донецьк-Новоазовськ-Седово (п.Седово).

При проведенні перевірок розміщення рекламоносіїв було встановлено, що рекламний щит встановлений без згоди Служби, що порушує діюче законодавство, а також п.3. ст.16 Закону України „Про рекламу”, який встановлює заборону розташувати засоби зовнішньої реклами поза населеними пунктами на відстані менш ніж 5 метрів від краю проїжджої частини.

Оскільки рекламний щит на автомобільної дорозі Донецьк – Новоазовськ – Сєдове встановлений з порушенням встановлених законодавством норма і стандартів, для створення безпечних умов руху автотранспорту, Служба, у відповідності до вимог чинного законодавства демонтувала зазначений рекламний щит.

Як було встановлено судом, конструкція була демонтована Відкритим акціонерним товариством Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України”, м.Донецьк.

04 березня 2008 року між Службою Автомобільних доріг у Донецькій області (Відповідач) та Дочірнім підприємством „Донецький облавтодор” ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України” (Підрядник) було укладено договір №2-31 на надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення, згідно п.1.1 Замовник доручає, а Підрядник зобов’язується виконати силами своїх філій визначені Замовником види і обсяги послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг місцевого значення Донецької області у відповідності діючих норм і стандартів.

Підрядник гарантує виконання зобов’язань по обсягах послуг, що зазначені в Завдані, які видаються Замовником щомісячно згідно квартальних, річних обсягів робіт в розрізі філій на 2008 рік (п.1.2 Договору).

Рекламний щит був демонтований за завданням (а.с.42) на виконання робіт по експлуатаційному утриманню автомобільних доріг місцевого значення у Новоазовському районі Підряднику у період з 01.01.2008 року по 31.10.2008 рік.

Факт проведення робіт підтверджується довідкою вартості виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року (типова форма КБ-3) (а.с.39), та актом приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008 року (а.с.39-41).

Відповідно з ч.1,2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1192 Цивільного кодексу встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За приписами ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміють витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Реальні збитки –це втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода – це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як то:

- протиправна поведінка;

- шкідливий результат (збитки);

- причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками;

- вина правопорушника.

За відсутністю хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до роз’яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994р. із змінами та доповненнями при вирішенні спорів, пов’язаних із зобов’язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди слід враховувати, що чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка заподіяла шкоду, а також крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.19 Цивільного кодексу України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від протиправних посягань. Самозахистом є застосування заходів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи захисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідками, що спричинені цим порушенням. Абзацом другим частини другої наведеної статті передбачено можливість самостійного обрання способу самозахисту.

Таким чином, демонтаж незаконно розміщеної рекламної конструкції, підпадає під ознаки самозахисту в розумінні ст.19 ЦК України, а відтак не є протиправними діями.

Отже, враховуючи всі матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність вини у діях Відповідача щодо заподіяння збитків та причинного зв’язку між діями відповідача та збитками, які нараховані позивачем у розмірі 16464,00 грн. Вимога Позивача про стягнення з Відповідача балансову вартість металоконструкції у розмірі 16464,00 грн. або зобов’язання Відповідача поновити рекламну конструкцію на тому ж самому місці не підлягає задоволенню враховуючи вищевикладені підстави та з огляду на збереження Відповідачем демонтованого рекламного щита та можливістю їх подальшого використання.

Щодо стягнення з Відповідача збитків (упущена вигода) у розмірі 3000,00 грн., неподання Позивачем доказів протиправності дій Відповідача, його вини у заподіянні вказаних збитків та наявності причинного зв’язку між такими діями і виною також є підставою для відмови у задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача збитків у розмірі 3000,00 грн. Крім того, суд зауважує, що відповідно до наданих в матеріали справи документів: Акту виконаних робіт за жовтень 2008р.(а.с.87-88), товарно-транспортної накладної від 02.10.2009р. (а.с.86), шляхового листа №1527 за період з 02.10.2008р. по 31.10.2008р. роботи по демонтажу рекламного щита Позивача були проведені - 02.10.2009р. на підставі договору №2-31 від 04.03.2008р. Проте анулювання Позивача договору №102/09/08 від 22 вересня 2008 року Листом №26/1 від 26.09.2008р. було здійснено раніше ніж взагалі був здійснений демонтаж.

З приводу стягнення 1000,00 грн. з Відповідача за надання правової допомоги на підставі Договору №12у про надання правової допомоги від 01.04.2009р. СПД Костіковою О.А., слід зазначити наступне:

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Вказаною статтею 44 ГПК України передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (Лист Вищого господарського суду України від 14.07.2004р. №01-8/1270 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2003 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи відсутність доказів надання адвокатом послуг Позивачу та оплати Позивачем цих послуг, суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення 1000,00 грн. за надання правової допомоги в результаті її необґрунтованості та безпідставності.

Як вбачається з позовної заяви, заявлені вимоги майнового характеру у розмірі 19464,00 грн. та заявлена альтернативна вимога немайнового характеру про зобов’язання Відповідача поновити рекламну конструкцію на тому ж самому місці.

Згідно підпунктів "а", "б" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір державного мита із заяв, що подаються до господарських судів: майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Державне мито справляється із позовних заяв як майнового, так і немайнового характеру, а у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру (роз'яснення ВАСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.98р. №02-5/72).

Оскільки судом встановлено, що Позивачем в позовній заяві об'єднано вимоги немайнового характеру і майнового характеру, а державне мито було сплачено лише за ставкою, встановленою для позовів майнового характеру лише у сумі 164,65 грн., стягненню підлягає сума недоплаченого державного мита у розмірі: 85 грн. + 29,99 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю „Фенікс”, м. Маріуполь, Донецька обл. відмовити повністю.

2. Зобов’язати Позивача доплатити державне мито у розмірі 114,99 грн.

За згодою сторін представника Відповідача у судовому засіданні 16.11.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 16.11.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.І. Ягічева

Суддя