Постанова № 6833315, 12.11.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

12 листопада 2009 р. № 32/134

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоБакуліної С.В.,

суддів:Глос О.І.,

Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скаргТовариства з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ) “Тридента Агро”

на постановувід 29.09.2009 року Київського апеляційного

господарського суду

у справі

господарського суду№ 32/134

міста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю

“Дюпон Україна”

доТовариства з обмеженою відповідальністю

“Тридента Агро”

простягнення 27 000 000,00 грн. в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: Случ О.В. (довіреність від 27.02.2009р.);

Беляневич В.Е. (довіреність від 27.02.2009р.)

від відповідача:Бонтлаб В.В. (довіреність від 01.07.2009р.) В С Т А Н О В И В: ТОВ “Дюпон Україна” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ “Тридента Агро” про стягнення 27 000 000,00 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у зв’язку із неоплатою відповідачем простих векселів, що посвідчують його безумовне грошове зобов’язання перед позивачем, у відповідача є борг у розмірі 27 000 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 року у справі №32/134 частково задоволено заяву ТОВ “Дюпон Україна” про вжиття заходів забезпечення позову; накладено арешт на кошти, що належать ТОВ “Тридента Агро”, в межах суми позову у розмірі 27000000,00 гривень.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Хрипун О.О.) від 14.05.2009 року у справі № 32/134 позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 27 000 000,00 грн., 25 500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Отрюх Б.В., судді –Тищенко А.І., Верховець А.А.) від 29.09.2009 року у справі № 32/134 апеляційну скаргу відповідача на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.03.2009 року у справі № 32/134 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.03.2009 року у справі № 32/134 залишено без змін; апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2009 року у справі № 32/134 залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2009 року у справі № 32/134 залишено без змін; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2009 року у справі № 32/134.

В касаційних скаргах та доповненнях до них відповідач просить: скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 року та рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2009 року повністю та направити справу на новий розгляд до Господарського суду м. Києва; скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.03.2009 року та прийняти нове рішення яким відмовити ТОВ “Дюпон Україна” у задоволенні заяви щодо вжиття заходів щодо забезпечення позову та накладення арешту на грошові кошти у розмірі 27 000 000,00 грн., що належать ТОВ “Тридента Агро” у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.3 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.36 Закону України “Про нотаріат”, ст.ст.32, 33, 34, 43, 66, 67, 79 ГПК України. Крім того вказує, що приймаючи рішення та постанову суди порушили норми ст.36 ГПК України, оскільки не оглянули оригінал простого векселя серії АА 008623 від 19.06.2008 року, а прийняли оскаржувані судові рішення на підставі копії векселя, засвідченої представником позивача. Зазначає, що Київським апеляційним господарським судом було безпідставно відхилено клопотання про зупинення провадженні у справі №32/134 до набранням законної сили рішеннями у справах №6/543 та 6/561, щодо визнання векселів (серії АА 008623 та АА 008624 від 19.06.2008 року) такими, що видані з дефектом форми та не підлягають оплаті. Також зазначає, що судом апеляційної інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішенням, чим порушено вимоги ст.121 ГПК України.

У відзиві на касаційні скарги позивач повністю заперечує викладені в них доводи.

Заслухавши пояснення по касаційним скаргам представника відповідача, який підтримав викладені в них доводи, заперечення на касаційні скарги представників позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Тридента Агро” 19.06.2009 року передало ТОВ “Дюпон Україна” прості векселі на загальну суму 27000000,00 гривень, зокрема:

- простий вексель серії АА008623 на суму 13500000,00 гривень із строком платежу за пред’явленням, але не раніше 01.10.2008 року;

- простий вексель серії АА008624 на суму 13500000,00 гривень із строком платежу за пред’явленням, але не раніше 01.11.2008 року.

14.11.2008 року позивач пред’явив відповідачу прості векселі серії АА008623 та серії АА008624 для платежу.

18.11.2008 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. опротестував про неоплату прості векселі серії АА008623 та серії АА008624 від 19.06.2008 року.

27.11.2008 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. вчинив на простих векселях серії АА008623 та серії АА008624 від 19.06.2008 року виконавчі написи за реєстровими номерами 33000, 33001.

Оскільки ТОВ “Тридента Агро” прості векселі не оплатило ТОВ “Дюпон Україна” звернулося до Господарського суду м. Києва із позовною заявою про стягнення із ТОВ “Тридента Агро” боргу у розмірі 27000000,00 гривень за простими векселями серії АА008623 та серії АА008624 від 19.06.2008 року на підставі ч.7 ст.164, п.1 ст.173, ст.193 ГК України, ст.ст.15,16, 509,526,530, 610 ЦК України, ст.34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Женевською конвенцією 1930 року.

Задовольняючи позовні вимоги повністю, господарські суди виходили з того, що: по-перше, відповідач передав позивачу прості векселі на загальну суму 27000000,00 гривень, які були пред’явлені до оплати 14.11.2008 року, однак доказів їх оплати відповідач не надав; по-друге, у матеріалах справи відсутні докази того, що прості векселі серії АА008623 та серії АА008624 від 19.06.2008 року оспорювались або визнавались недійсними; по-третє, прості векселі серії АА008623 та серії АА008624 від 19.06.2008 року відповідають вимогам, які висуваються до них Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, запровадженим Женевською конвенцією 1930 року та Законом України “Про обіг векселів”, а тому вони є належним підтвердженням безумовного грошового зобов’язання відповідача перед позивачем.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права та всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст.43 ГПК України, з огляду на таке.

Відповідно до ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Судом першої інстанції всупереч вимогам ст.ст.36, 43 ГПК України зроблено передчасний висновок про те, що прості векселі серії АА008623 та серії АА008624 від 19.06.2008 року відповідають вимогам, які висуваються до них Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, запровадженим Женевською конвенцією 1930 року та Законом України “Про обіг векселів”, оскільки було досліджено лише оригінал простого векселя серія АА008624 від 19.06.2008 року ( у судовому засіданні 21.04.2009 року). Оригіналу простого векселя серія АА008624 від 19.06.2008 року судом оглянуто не було, а рішення прийнято виходячи із його копії доданої до позовної заяви.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції та погоджуючись із його висновком про відповідність спірних векселів нормам Уніфікованого закону суд апеляційної інстанції всупереч ст.ст.36, 43, 99, 101 43 ГПК України, задовольнивши клопотання відповідача про витребування оригіналів простих векселів серії АА008623 та серії АА008624 від 19.06.2008 року, не оглянув їх у судовому засіданні.

Єдиним підтвердженням того факту, що простий вексель серія АА008624 від 19.06.2008 року знаходиться у позивача є пред’явлення оригіналу даного векселя суду, а не його ксерокопії. Відповідно до п.2 ст.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 року № 5 “Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів” при розгляді спорів, пов’язаних з невиконанням вексельних зобов’язань, суди мають керуватися ч.3 ст.545 ЦК країни, згідно з якою наявність боргового документа (векселя) у боржника підтверджує виконання ним свого зобов’язання за векселем, поки не буде доведено інше. Обов’язок доказування факту неотримання платежу в цьому випадку лежить на кредиторові за векселем. Дане положення не було враховане судами першої та апеляційної інстанції при постановленні ними рішення та постанови у справі №32/134.

Слід зазначити, що висновки суду апеляційної інстанції про те, що у матеріалах справи відсутні докази того, що прості векселі серії АА008623 та серії АА008624 від 19.06.2008 року оспорювались або визнавались недійсними є суперечливими, з огляду на відмову апеляційним судом в задоволенні клопотання відповідача від 29.09.2009 року про зупинення провадження у справі №32/134 до розгляду Господарським судом міста Києва справи №6/561 за позовом ТОВ “Тридента Агро” до ТОВ “Дюпон Україна” про визнання простого векселя серії АА008623 від 19.06.2008 року таким, що виданий із дефектом форми і не підлягає оплаті, а також до розгляду Господарським судом міста Києва справи №6/543 за позовом ТОВ “Тридента Агро” до ТОВ “Дюпон Україна” про визнання простого векселя серії АА008624 від 19.06.2008 року таким, що виданий із дефектом форми і не підлягає оплаті, оскільки розгляд справ №6/561 та №6/543 жодним чином не вплине на розгляд справи №32/134.

Відхиляючи клопотання про зупинення провадження у справі №32/134 до розгляду справ №6/561 та №6/543 судом апеляційної інстанції було порушено п.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Предметом розгляду справи №32/134 є стягнення заборгованості за простими векселями серії АА008623 та серії АА008624 від 19.06.2008 року. Предметом спору по справам №6/561 та №6/543 є визнання векселів серії АА008623 та серії АА008624 від 19.06.2008 року такими, що видані з дефектом форми та не підлягають оплаті.

Стаття 79 ГПК України встановлює, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами. Відповідачем до клопотання про зупинення провадження у справі були надані копії ухвал Господарського суду м. Києва про порушення провадження від 08.092009 року по справі №6/561 та від 15.09.2009 року по справі №6/543.

Суд апеляційної інстанції помилково та передчасно дійшов висновку, що розгляд справ №6/561 та №6/543 жодним чином не вплине на розгляд справи №32/134, оскільки предметом доказування у справах №6/561 та №6/543 є відповідність векселів вимогам, які висуваються до них Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, запровадженим Женевською конвенцією 1930 року та Законом України “Про обіг векселів”, а тому чи є вони належним підтвердженням безумовного грошового зобов’язання відповідача перед позивачем. Отже, у справах №6/561 та №6/543 будуть встановлені обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у справі №32/134.

Також, колегія суддів відзначає, що вірним є висновок апеляційного суду про відсутність підстав для припинення провадження у даній справі по п.2 ст.80 ГПК України через те, що по спірних векселях вчинені виконавчі написи нотаріуса, які є виконавчими документами і по яких виконавчою службою порушене виконавче провадження, оскільки в матеріалах справи відсутні докази існування рішення суду або іншого органу, яким би було вирішено спір, що розглядається у справі №32/134.

Проте, суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що чинність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого на простому векселі, жодним чином не впливає на право стягнення боргу за таким векселем в судовому порядку.

Так, згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов’язку в натурі. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п’ятої статті 13 цього Кодексу (ч.ч.1-3 ст.16 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3 ст.13 ЦК України).

В ст.18 ЦК України унормований порядок захисту цивільних прав нотаріусом, виконавчий напис якого, вчинений на борговому документі, є виконавчим документом нарівні з рішенням суду (ст.3 Закону України “Про виконавче провадження”).

Оскільки позивач звернувся за захистом цивільного права до нотаріуса, який вчинив виконавчі написи на векселях, і за цими виконавчими написами було порушене виконавче провадження, суду першої інстанції слід було дати оцінку тому, чи було на момент звернення позивача з позовом до суду та винесення місцевим господарським судом рішення у справі, у останнього незахищене право, яке могло б бути захищене судом у той же спосіб –примусове виконання обов’язку в натурі, в який було здійснене захист цього права нотаріусом. Касаційна інстанція, здійснюючи порівняльний аналіз змістів ст.ст.17, 18 ЦК України, відзначає, що у статті 17 ЦК України, в якій йдеться про захист цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування, в частині третій міститься положення, відповідно до якого рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду, при тому, що стаття 18 ЦК України такої обмовки не містить. Таким чином, висновки суду мали б значення для оцінки доводів відповідача про намагання позивача двічі, в один і той же спосіб –примусове виконання обов’язку в натурі, стягнути з нього борг за одними і тими самими борговим документами, враховуючи, що Закон України “Про виконавче провадження” та інше законодавство України не містять положень про автоматичне припинення виконавчого провадження, порушеного за виконавчими написами нотаріуса, у зв’язку з винесенням рішення суду, як про це зазначено у додаткових поясненнях позивача (т.1 а.с.101). Постанови виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження та про повернення виконавчого документа відбулись 11.09.2009 року та 19.08.2009 року відповідно (т.4 а.с.56, 60), тобто вже після ухвалення рішення у справі судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції вважає, що оскільки поняття “порушене право” і “незахищене право” не є тотожними поняттями, місцевому господарському суду слід було дати цьому оцінку і ухвалити відповідне рішення. Апеляційний суд оцінив надані позивачем додаткові докази, при тому, що заявник, в порушення ч.1 ст.101 ГПК України, не обґрунтував неможливості їх подання суду першої інстанції (т.4 а.с.54-55).

Враховуючи наведе, ухвалене у справі рішення та постанова, в частині залишення рішення без змін, не можуть вважатися законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому суду необхідно з’ясувати дійсні права та обов’язки сторін, оцінити правовий зміст заявлених позовних вимог і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Стосовно касаційної скарги ТОВ “Тридента Агро” на ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.03.2009 року у справі № 32/134, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з приписами статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд має право для вжиття заходів до забезпечення позову, визначених ст.67 ГПК України. Одним з таких заходів є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Враховуючи, що вжиття заходів щодо забезпечення позову є правом суду, і, при цьому, закон не містить точного переліку господарських спорів або обставин, за яких вживаються заходи до забезпечення позову, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що суди припустилися процесуальних порушень в частині здійснення дій по забезпеченню позову ТОВ “Дюпон Україна”.

Отже, ухвала Господарського суду м. Києва від 18.03.2009 року та постанова, в частині залишення ухвали без змін, є законними і обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.ст. 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ТОВ “Тридента Агро” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 року у справі № 32/134 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2009 року у справі № 32/134 –скасувати повністю, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 року у справі № 32/134 в частині залишення без змін рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2009 року, і справу № 32/134 направити до Господарського суду м. Києва на новий розгляд. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 року у справі № 32/134 –залишити без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна С у д д іО.Глос

Л.Рогач