Постанова № 6833271, 17.11.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 листопада 2009 р. № 27/187-09

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е.

Чернов Є.В.

Цвігун В.Л.

за участю представників:

ДПІ у Ленінському районі м. ХарковаЛіткевич О.В.

розглянув касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі

м. Харкова

на рішення господарського суду Харківської області від 09 липня 2009 року

у справі№ 27/187-09 господарського суду Харківської області

за позовомТОВ "Н-ВП "Енергобуд"

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

прозобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.07.2009 (суддя: О.Мамалуй) позов про визнання відомостей недостовірними, зобов'язання спростування недостовірних відомостей, відшкодування моральної шкоди задоволений частково.

Суд дійшов висновку, що відповідач розповсюдив недостовірну інформацію чим завдав шкоду діловій репутації позивача, тому останній має право на захист порушеного права у спосіб встановлений ст. 277 Цивільного кодексу України.

Враховуючи не доведення обставин завдання моральної та майнової шкоди в частині вимог про стягнення суми моральної шкоди відмовлено.

Відповідач в касаційній скарзі просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм процесуального права в частині неналежного повідомлення про час та місце розгляду справи.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом вимог позову у справі є спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 94 Цивільного кодексу юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та на інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації може бути порушено шляхом поширення про неї недостовірної інформації.

Частиною 4 ст. 32 Конституції гарантується право вимагати в судовому порядку спростування недостовірної інформації.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.09 N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації (стаття 14 Закону України "Про інформацію").

Судом встановлено, що за наслідками перевірки позивача органом державної податкової служби було складено акт від 24.04.2009 № 859/23-304/34014461.

При цьому суд дійшов висновку, що відображені в акті певні відомості не є достовірними, а також відповідачем розповсюджено недостовірні відомості шляхом направлення акту перевірки іншим органам державної податкової служби.

Крім того, факт розповсюдження недостовірних відомостей засвідчується зверненням до позивача контрагентів з проханням пояснити ситуацію, що склалася навколо виконання підрядних робіт з улаштування електромереж.

Судом першої інстанції не досліджено обставин, що свідчили б про поширення інформації, що завдає шкоди особистим немайновим правам позивача.

Висновок місцевого господарського суду про підтвердження обставин поширення шляхом направлення акту перевірки іншим органам державної податкової служби, а також через звернення до позивача контрагентів з проханням пояснити ситуацію, що склалася навколо виконання підрядних робіт з улаштування електромереж, не визнається обґрунтованим та таким, що відповідає законодавству.

Відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" орган державної податкової служби в межах компетенції та порядку, визначеному законодавством виконує повноваження щодо виявлення фактів порушення законів України про оподаткування, зокрема, шляхом документальних перевірок юридичних осіб.

При цьому орган державної податкової служби вправі одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України.

За таких обставин, суду належить достеменно з'ясувати характер інформації.

При цьому, суду необхідно враховувати, що у випадку, коли особа, в даному випадку орган податкової служби при зверненні до контрагентів позивача щодо надання інформації про взаємовідносини, звертається із заявою, в якій міститься та чи інша інформація в межах виконання повноважень, визначених законодавством, і в разі, якщо в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація органом податкової служби визначених законом повноважень щодо отримання інформації, що не може розглядатися як поширення недостовірної інформації.

Суду також належить враховувати, що звернення відповідача до іншого органу державної податкової служби, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих осіб, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам.

Таким чином, вирішуючи спір суд в достатній мірі не з'ясував характер інформації, обставини щодо поширення інформації, що впливає на вирішення питання про наявність юридичного складу правопорушення, а відтак підстав для задоволення позову.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.07.2009 у справі № 27/187-09 господарського суду Харківської області скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий                                         В.Овечкін

судді                                         Є. Чернов

                                                                                                                        В. Цвігун