Постанова № 6833226, 11.11.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

11 листопада 2009 р. № 53/70-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.

Мирошниченка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії "УНІКА Ріел Істейт АГ" ("UNIQA Real Estate AG") на ухвалу від та на постанову

відгосподарського суду Харківської області

30.03.2009

Харківського апеляційного господарського суду

20.07.2009

у справі№ 53/70-09

за позовомАкціонерного товариства "Концерн"АВЕК та Ко"

до

третя особа Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Харківської філії Компанія "УНІКА Ріел Істейт АГ" ("UNIQA Real Estate AG")

провизнання недійсним правочину у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачаповідомлений, але не з'явився;

- відповідача

- третьої особи

(скаржника)Забава С.В.

1.Ковтун Л.І.

2.Подпалов М.Г. ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.2009 у справі №53/70-09 заяву позивача про забезпечення позову задоволено, заборонено відповідачу вчиняти будь-які дії, пов'язані з виконанням умов договору №181-г про надання банківської гарантії від 22.07.2008, в тому числі здійснювати ВАТ ВТБ Банк в особі Харківської філії будь-які виплати за банківською гарантією, що була емітована за цим договором. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2009 у справі №53/70-09 ухвалу господарського суду Харківської області від 30.03.2009 у справі №53/70-09 залишено без змін, апеляційну скаргу Компанії "УНІКА Ріел Істейт АГ" ("UNIQA Real Estate AG") –без задоволення.

Не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Компанія "УНІКА Ріел Істейт АГ" ("UNIQA Real Estate AG") звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 30.03.2009 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2009 у справі №53/70-09 та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Акціонерного товариства "Концерн"АВЕК та Ко" про забезпечення позову .

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Від позивача та відповідача відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до ч. 2 ст. 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових актів.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Компанії "УНІКА Ріел Істейт АГ" ("UNIQA Real Estate AG") підлягає задоволенню з наступних підстав.

Акціонерне товариство "Концерн"АВЕК та Ко" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Харківської філії про визнання недійсним договору №181-г про надання банківської гарантії від 22.07.2008, укладеного між Акціонерним товариством "Концерн"АВЕК та Ко" та Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" в особі Харківської філії.

Одночасно з позовом позивачем була подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії, пов'язані з виконанням умов договору №181-г про надання банківської гарантії від 22.07.2008, в тому числі здійснювати ВАТ ВТБ Банк в особі Харківської філії, будь-які виплати за банківською гарантією, що була емітована за цим договором.

Обґрунтовуючи підстави звернення із заявою про забезпечення позову, позивач зазначає, що у разі виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором та наданою банківською гарантією на момент розгляду справи по суті, активи позивача суттєво зменшаться, що негативно вплине на фінансове становище позивача та призведе до реальної загрози у продовженні здійснення ним фінансово-господарської діяльності.

Задовольняючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, пов'язані з виконанням умов договору №181-г про надання банківської гарантії від 22.07.2008, в тому числі здійснювати ВАТ ВТБ Банк в особі Харківської філії, будь-які виплати за банківською гарантією, що була емітована за цим договором, суд першої інстанції виходив з того, що:

- укладання позивачем в особі віце-президента з фінансів договору, на підставі якого відповідачем емітована банківська гарантія, яка забезпечує зобов'язання на суму, що в декілька разів перевищує граничний розмір зобов'язань, передбачених статутом у якості повноважень віце-президента з фінансів, потребує обов'язкового затвердження вищим органом товариства –загальними зборами акціонерів;

- крім того, "підписант" від імені позивача при укладенні договору з відповідачем діяв не тільки з перевищенням своїх повноважень, але й не в інтересах позивача, оскільки у разі виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та наданою банківською гарантією на суму 35750000 доларів США, на момент розгляду справи по суті активи позивача суттєво зменшаться, що негативно вплине на фінансове положення позивача та призведе до реальної загрози у продовженні здійснення ним фінансово-господарської діяльності та дотриманні позивачем досягнутих з корпоративними партнерами домовленостей щодо реалізації спільних бізнес-проектів;

- є очевидна небезпека заподіянню шкоди правам та інтересам позивача, а захист цих прав позивача може стати неможливим без вжиття заходів до забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін ухвалу господарського суду Харківської області про забезпечення позову від 30.03.2009, виходив з того, що здійснена місцевим господарським судом заборона стосується позову, який вона забезпечує, вжиті судом першої інстанції заходи до забезпечення позову відповідають вимогам ст. 67 ГПК України і стосуються предмета спору, а тому місцевий господарський суд правомірно, у межах наданих йому повноважень, постановив ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з таким висновком судів попередніх судових інстанцій та вважає, що посилання у касаційній скарзі Компанії "УНІКА Ріел Істейт АГ" ("UNIQA Real Estate AG") на неправильне застосування судами норм процесуального права –ст. ст. 66, 67 ГПК України, знайшли своє підтвердження, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, зі змісту статті 66 названого Кодексу випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову, а суд, забезпечуючи позов, повинен відобразити в судовому документі вищевказані обставини.

Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. До предмета доказування в такому випадку входять факти що стосуються саме предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

Проте, всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, нічим не обґрунтована, та ґрунтується лише на власних міркуваннях та припущеннях.

Відповідно до статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 67 Господарського процесуального кодексу України вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає.

У відповідності з зазначеною нормою, до заходів забезпечення позову належить, зокрема, заборона відповідачеві та іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову є вимоги позивача визнання недійсним договору №181-г про надання банківської гарантії від 22.07.2008, укладеного між Акціонерним товариством "Концерн"АВЕК та Ко" та Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" в особі Харківської філії.

Натомість, звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо виконання його (відповідача) зобов’язань за укладеним договором.

При цьому, заява позивача про забезпечення позову та оскаржувані судові акти не містять доводів, припущень чи обґрунтувань, що обумовлюють необхідність застосування заходів забезпечення позову до вказаного предмета позову та не обґрунтовують обраний судом спосіб забезпечення.

Слід також звернути особливу увагу на те, що засоби забезпечення позову повинні бути спрямовані на забезпечення заявлених позовних вимог, а не на фактичне вирішення заявлених позовних вимог до винесення судом рішення у справі (Така позиція Верховного Суду України, викладена у постанові від 26.08.2008 у справі №36/124).

Задовольнивши заяву про забезпечення позову, предметом якого є визнання недійсним договору №181-г про надання банківської гарантії від 22.07.2008, укладеного між Акціонерним товариством "Концерн"АВЕК та Ко" та Відкритим акціонерним товариством "ВТБ Банк" в особі Харківської філії, суди послалися на факт укладення договору віце-президентом з фінансів позивача з перевищенням повноважень, що свідчить про фактичне вирішення заявлених позовних вимог до прийняття судом рішення у справі.

Таким чином, задовольняючи клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову господарські суди не врахували вимог зазначених процесуальних норм та не навели саме достатньо обґрунтованого припущення того, що невжиття заходів до забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, оскаржувані судові акти не відповідають нормам процесуального права, не ґрунтуються на матеріалах справи, а тому підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11113 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Компанії "УНІКА Ріел Істейт АГ" ("UNIQA Real Estate AG") задовольнити.

Скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 30.03.2009 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2009 у справі №53/70-09.

Відмовити Акціонерному товариству "Концерн"АВЕК та Ко" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Головуючий суддя                     Н.М. ГУБЕНКО

Судді           Т.Л. БАРИЦЬКА

          С.В. МИРОШНИЧЕНКО