Постанова № 6831732, 20.01.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

20.01.2009 р.                                                                                 № 2-а- 30807/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Перцової Т.С.

при секретарі: Карамушко І.І.

за участю представників сторін:

позивача – Кобильника Д.А.

відповідача – Вальєвої Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "Автоком"

до ДПІ у Фрунзенському р-ні м. Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю ”Автоком”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.08.2008 р. № 0001612302/0, від 19.09.2008 р. № 0001612302/1.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилається на ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість” та зазначає, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Автоком» за період с 01.01.2006р. по 31.12.2006р. За результатами перевірки складено акт №1996/23-212/31942314 від 08.08.2008р.

Згідно акту перевірки занижене податкове зобов'язання по ПДВ за березень 2006р. на 98982 грн. на тій підставі, що ТОВ «Автоком» здійснило реалізацію товару на експорт по вантажній митній декларації, оформленій неналежним чином, безпідставно застосувало «0» ставку ПДВ, ця операція підлягала обкладенню ПДВ за ставкою 20%. Податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення №0001612302/0 від 18.08.2008р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в сумі 98982 грн., за штрафними санкціями в сумі 49491 грн., усього 148473 грн.

Зазначив, що ТОВ «Автоком» не згодне з висновками акту перевірки №1996/23-212/31942314 від 08.08.2008р., податковими повідомленнями-рішеннями №0001612302/0 від 18.08.2008р., №0001612302/1 від 19.09.2008р., рішенням № 12732/10/25-013 від 19.09.2008р. за наступними підставами.

Згідно договору комісії №08/02-06 від 08.02.2006г. Комітент ТОВ «Автоком» доручив Комісіонерові ТОВ "Тім-Трейд" укласти угоди на продаж товару - полуфабрікату зі шкір КРС. На виконання даного договору ТОВ "Тім-Трейд" уклало контракт №2006/03-07 від 07.03.2006р. з фірмою "Vinton Corporation A.V.V." та додаткову угоду №1 від 07.03.2006р. і відвантажило товар на експорт, про що складено і підписано сторонами звіт комісіонера від 31.03.2006р.

Комісіонер надав усі підтверджувальні документи, необхідні для проведення даної операції в бухгалтерському й податковому обліку ТОВ «Автоком» - контракт, додаткову угоду, вантажну митну декларацію №802000001/6/001766 від 10.03.2006р., відвантажувальні документи з відмітками митних органів (СМR №128398).

У податковому обліку ТОВ «Автоком» застосувало по даній операції нульову ставку ПДВ на підставі п.6.2., п.п.6.2.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно яких при експорті товарів ставка податку становить "0" відсотків, а товари вважаються експортованими при наявності відповідної митної вантажної декларації.

Експорт товарів і фактичне перетинання митної границі підтверджується також відміткою Магістральної митниці від 14.03.2008р. на вантажній митній декларації №802000001/6/001766 від 10.03.2006р., згідно якої «Задекларовані в цій ВДМ товари вивезені за межі митної території України в повному обсязі».

На сьогоднішній день усі документи, на підставі яких операція була проведена в податковому обліку ТОВ «Автоком», залишаються дійсними, ні ким не оскаржені, не скасовані, не визнані недійсними, не анульовані.

Ліквідація одержувача товару не може служити підставою для застосування ставки податку 20%, тому що про цю обставину ні експортерові, ні комісіонерові ТОВ " Тім-Трейд" відомо не було, на факт експорту товару це не впливає, вантажну митну декларацію не анулює. Обставини ліквідації нерезидента в даній ситуації може викликати питання тільки щодо взаємовідносин нерезидентів - власника товару (його правонаступників) та отримувача товару з приводу розпорядженням товаром після перетинання ним кордону України, що для податкового обліку ТОВ «Автоком» значення не має, тому не входить в компетенцію податкового органу.

Приймаючи рішення про застосування ставки ПДВ у розмірі 20%, податковий орган проігнорував абсолютну легітимність всіх документів, які безперечно підтверджують фактичний вивіз (експорт) товару за межі митної території України, фактичне (реальне) отримання товару іноземним контрагентом, саме тим, який зазначено в ВМД, фактичне (реальне) надходження оплати за експортований товар. Жодного з перерахованих документів на цей час не поставлено під сумнів, не оскаржено, не визнано недійсним.

Єдиний аргумент рішення про застосування ставки ПДВ у розмірі 20% - інформація про ліквідацію контрагента, з яким мав контракт Комісіонер, але не Комітент (ТОВ «Автоком»), отримана від іноземного податкового органа.

ТОВ «Автоком» вважає, що це не може бути підставою для прийняття такого рішення, враховуючи, що: правовий статус інформації, отриманої від іноземного податкового органу, не дає переваги над легітимними документами, оформленими згідно українським законодавством, про існування інформації іноземного податкового органу відомо лише з тексту акта перевірки №1996/23-212/31942314 від 08.08.2008р., який складено ДП1 у Фрунзенському районі м. Харкова, при цьому яким чином оформлена ця інформація невідомо, платника податків з цією інформацією у матеріальному вигляді не ознайомлювали, нема достатніх підстав вважати, що ліквідація юридичної особи згідно законодавства Нідерландів має такі ж самі правові наслідки, як згідно законодавства України, та чи встановлено факт припинення юридичної особи, як це передбачено ст. 104 ГК України. Представник позивача також зазначив, що приймаючи рішення про застосування ставки ПДВ у розмірі 20%, податковий орган фактично визнав вантажну митну декларацію недійсною на підставі висновку про її оформлення не належним чином. Згідно зі ст.6, ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законами України «Про державну податкову службу», «Про податок на додану вартість» іншими законами податковим органам не надано права встановлювати умови недійсності документів, а також встановлювати недійсними документів, зокрема вантажних митних декларацій. Закон України «Про податок на додану вартість» надав податковим органам право встановлювати правила податкового обліку, а не визначати, які ВМД є недійсними та не підлягають відображенню у податковому обліку.

Згідно п.6.2. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Згідно вимог п.п.6.2.1. п.6.2. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою КМУ N 574 від 9 червня 1997 р., повноваження по прийняттю вантажної митної декларації для оформлення, тобто перевірка належного оформлення вантажної митної декларації, входять до компетенції митних органів.

Таким чином, право на застосування ставки ПДВ у розмірі «0» відсотків існує по дійсній вантажній митній декларації, прийнятої для оформлення та оформленої митним органом, до того часу, доки інше не буде встановлено рішенням суду. У податкових органів не має повноважень по визнанню недійсними ВМД з наступним позбавленням права на нульову ставку ПДВ. Привласнюючи собі функції та повноваження суду, начальник ДНІ у Комінтернівському районі м.Харкова вийшов за межі вищенаведених повноважень, встановлених Конституцією України.

Згідно п.6.1. ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" по ставці 20% при поставці товарів обкладаються податком об'єкти оподатковування, зазначені в п.п.3.1.1. п.3.1. ст.З цього Закону, а саме операції по поставці товарів і послуг на митній території України.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що товар на митній території не поставлявся, не передавався та й не споживався у зв'язку з тим, що був вивезений за межі митної території України.

Таким чином, ТОВ «Автоком» обґрунтовано й законно застосувало ставку податку "0" відсотків, застосування ставки податку 20% по даній операції суперечить Закону України "Про податок на додану вартість".

Також, представник позивача зазначив, що приймаючи податкове повідомлення-рішення №0001612302/0 від 18.08.2008р., ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова порушило вимоги «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року N 253, а саме згідно п.2.6. якого податкове повідомлення-рішення (далі - податкове повідомлення) - це рішення керівника податкового органу (його заступника) щодо виявленого перевищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у наданні бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків: сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т. ч. камеральних); згідно додатку 2 до Порядку у податковім повідомленні-рішенні наводяться реквізити акту перевірки (номер, дата складання), на підставі якого приймається рішення про визначення сум податкового зобов'язання, у той час, як у податковім повідомленні-рішенні №0001612302/0 від 18.08.2008р. як підстава наводиться акт перевірки №1996/23-212/31942314 від 14.08.2008р. Про існування такого акту перевірки з такими реквізитами ТОВ «Автоком» нічого не відомо.

На підставі вищевикладеного представник позивача просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

          Відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, та її представник в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції зазначили, що на підставі договору комісії № 08/02-06-К від 08.02.2006, укладеному між ТОВ „Автоком" (Комітент) та ТОВ „Тім - Трейд" код 33197858, Харківська обл. (Комісіонер), ТОВ „Тім - Трейд" зобов'язується за рахунок ТОВ „Автоком" скласти контракт на реалізацію спилок-п/ф, хром, дублення з шкір КРС. Загальна вартість договору складає 1 500 000 грн.

Згідно п.п. 1.4 вищезазначеного договору Комісіонер самостійно складає зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу з покупцем. Згідно п.п. 1.5 договору товар у рамках даного договору є власністю Комітента, тобто ТОВ „Автоком".

ТОВ "Тім - Трейд" було укладено зовнішньоекономічний контракт № 2006/03-07 від 07.03.2006р. з „Vinton Corporation A.V.V.” на суму 100000,00 доларів США, на поставку спілок - п/ф, хром, дублення, з шкір КРС необрізний.

Згідно із вищезазначеним зовнішньоекономічним контрактом № 2006/03-07 від 07.03.2006р. ТОВ „Тім-Трейд" проведена експортна операція - підприємство (Комісіонер) відвантажило спилок - п/ф, хром, дублення, з шкір КРС необрізний у кількості 6456,0 кв. м. згідно ВМД № 802000001/6/001766 від 10.03.2006 на суму на суму 494910,5 грн.

За відвантажений товар ТОВ „Автоком" (Комітент), як власник реалізованого товару згідно п.п. 1.5 договору комісії № 08/02-06-К від 08.02.2006, отримало грошові кошти від ТОВ „Тім-Трейд" (Комісіонер) у сумі 494910,50 грн. по платіжному дорученню № 975 від 24.03.2006.

Згідно п. 4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями,"...Датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера..."

На підставі даних, зазначених у витягу з торгівельного реєстру Комерційної палати Аруба ( Королівство Нідерланди), ліквідація „Vinton Corporation A.V.V." завершена 06 березня 2006 року.

Пунктом 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями передбачено „При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку складає „О" відсотків до бази оподаткування".

Статтею 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ „Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що „Експорт - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без виведення цих товарів через митний кордон України..."

Детальне визначення поняття нерезидента передбачено п. 1.16 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, «Нерезиденти - юридичні особи та суб'єкти господарської діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії - представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іншої держави.»

У зв'язку з тим, що підприємство „Vinton Corporation A.V.V." ліквідовано - воно не є суб'єктом господарської діяльності.

Згідно вимог п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, «Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією». З гідно «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. №307 зі змінами та доповненнями, а саме п. 2 «Опис граф вантажної митної декларації» визначено порядок заповнення графи 8 вантажної митної декларації «Одержувач/Імпортер». «У графі наводяться відомості про одержувача товарів: індивідуальний податковий номер платника податків (у разі наявності) - у правому верхньому кутку; найменування та місцезнаходження юридичної особи або П. І. Б. фізичної особи, її місце проживання й відомості про документ, що посвідчує особу.

У нижній частині графи проставляється ідентифікаційний номер одержувача, який формується за схемою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

Якщо одержувач - іноземна особа, то в графі зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства або П. І. Б. і місце проживання фізичної особи.». Таким чином враховуючи вищенаведене ТОВ "Автоком" здійснило поставку товару згідно вантажних митних декларацій які заповнені в порушення «Інструкції про порядок заповнення ватажної митної декларації» затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. №307 зі змінами та доповненнями, а саме в графі 8 „Одержувач/Імпортер" визначено компанію „Vinton Corporation A.V.V.", яка ліквідована. Виходячи з вищевикладеного ТОВ „Автоком" в порушення п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями здійснило реалізацію товарів згідно вантажних митних декларацій оформлених не належним чином та відповідно безпідставно використало ставку податку на додану вартість „О" відсотків до бази оподаткування, що в свою чергу призвело до порушення вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці. або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт, послуг) платником податку». Враховуючи наведене оподаткування вищевказаних операцій підлягає оподаткуванню відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР за ставкою 20%.

          Таким чином, враховуючи вищенаведене, підприємством ТОВ „Автоком" в порушення п. 6.1 ст. 6, п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР не включено до складу оподатковуваних операцій податком на додану вартість - вартість реалізованого спилку - напівфабрикату хромованого дублення з шкір КРС необрізного за березень 2006 року - 49491,50 грн., що привело до заниження податку на додану вартість у сумі 98982 грн.

          Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ТОВ «Автоком» зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської Ради 08.05.2002 р., номер запису 14801200000027913.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з 04.08.2008 року по 07.08.2008 року було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Автоком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р., про результати якої було складено акт № 1996/23-212/31942314 від 08.08.2008 року.

Відповідачем по даній справі за висновками акту перевірки було встановлено, що ТОВ «Автоком», на підставі договору комісії з залученням комісіонера здійснювало операції по експортуванню напівфабрикату із шкіри великої рогатої худоби підприємству нерезиденту фірмі «Vinton Corporation A.V.V.». Відповідно до договору комісії №08/02-06 від 08.02.2006р. ТОВ «Автоком» виступав комітентом, а ТОВ «Тім-Трейд», виступав комісіонером.

Згідно умов договору Комітент поручає, а Комісіонер приймає на себе зобов’язання здійснити експорт напівфабрикату із шкіри великої рогатої худоби. На виконання умов договору ТОВ «Тім-Трейд» укладено контракт від 07.03.2006 р. № 2006/03-07, з фірмою «Vinton Corporation A.V.V.» на суму 100000,00 (сто тисяч) доларів США.

Експорт товару здійснено згідно наступної вантажно-митної декларації: від 10.03.2006 р. № 802000001/6/001766, напівфабрикату із шкіри великої рогатої худоби, фактурна вартість складає 482791,36 грн., або 95602,25 доларів США; від 16.08.2006 р. № 006796, напівфабрикату із шкіри великої рогатої худоби, фактурна вартість складає 494910,50 грн.

За вказаними обсягами реалізації ТОВ «Автоком» застосувало пільги по оподаткуванню та використало нульову ставку податку на додану вартість застосовуючи вимоги п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР. А саме, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить нуль відсотків до бази оподаткування.

Згідно вимог п.п. 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою декларацією.

Відповідно до даних вантажно-митної декларації визначено: рядок 2 «відправник/експортер» - ТОВ «Автоком»; рядок 8 «одержувач/імпортер» - «Vinton Corporation A.V.V.»; рядок 9 «особа відповідальна за фінансове врегулювання» - ТОВ «Тім-Трейд».

Як зазначено в акті, ТОВ «Автоком» здійснило поставку товару згідно вантажних митних декларацій, які заповнені з порушенням «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 із змінами та доповненнями, а саме п.2 «Опис граф вантажної митної декларації», що визначає порядок заповнення графи 8 вантажної митної декларації «Одержувач/імпортер». Так в цій графі вказано юридичну особу - компанію «Vinton Corporation A.V.V.», яка ліквідована 06.03.2006 р.

Такий висновок, що підтверджується актом перевірки так і поясненнями сторін в судовому засіданні було зроблено на підставі на підставі даних, зазначених у витягу з торгівельного реєстру Комерційної палати Аруба (Королівство Нідерланди).

В зв’язку з чим, відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що у ТОВ «Автоком» відсутні підстави, передбачені п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР на застосування нульової ставки податку на додану вартість по операціях з вивезенню (експортуванню) товарів за межі митної території України по нерезиденту «Vinton Corporation A.V.V.» (Королівство Нідерланди), так як не підтверджено факт отримання нерезидентом фірмою «Vinton Corporation A.V.V.» (Королівство Нідерланди) товару від ТОВ «Автоком». Тобто, на думку відповідача, вивозу за межі України товару (експорту) по спірній операції не відбулось.

На підставі вищезазначеного, відповідачем було зроблено висновок, що в порушення п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР ТОВ «Автоком» не включено до складу податкових зобов’язань суми податку на додану вартість за березень 2006 року.

За висновками акту перевірки, відповідач зазначив, що в порушення п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР ТОВ «Автоком» занижено податок на додану вартість всього на суму 98982,00 грн.

За результатами розгляду матеріалів перевірки та апеляційного оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від від 18.08.2008 р. № 0001612302/0, 19.09.2008 р. № 0001612302/1, за якими ТОВ «Автоком» донараховано до сплати всього 148473,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 98982,00 грн. та за штрафними санкціями - 49491,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно договору комісії №08/02-06 від 08.02.2006р. комітент ТОВ «Автоком» доручив комісіонерові ТОВ "Тім-Трейд" укласти угоди на продаж товару – напівфабрикату із шкіри великої рогатої худоби. На виконання даного договору ТОВ "Тім-Трейд" уклало контракт №2006/03-07 від 07.03.2006р. з фірмою “Vinton Corporation A.V.V.”, на виконання яких ТОВ «Автоком» відправило, а фірма “Vinton Corporation A.V.V.” одержало згідно ВМД вказаний у контрактах, додаткових угодах товар.

Суд зазначає, що статус належно оформленої вантажна митна декларація буде мати лише у випадку дотримання усіх передбачених нормами діючого законодавства вимог при її заповненні. Зазначені вимоги регламентуються Положенням про вантажну митну декларацію (затверджено постановою КМУ від 09.06.1997 р. № 574) та Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації (затверджена наказом державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307).

Пунктом 2 положення про вантажну митну декларацію передбачено, що вантажна митна декларація (далі - ВМД) – письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

У ВМД мають бути зазначені відомості про покупця продукції за зовнішньоекономічними договорами купівлі-продажу.

Представник відповідача у судовому засіданні з посиланням на дані, зазначені у витягу з торгівельного реєстру Комерційної палати Аруба (Королівство Нідерланди), стверджує, що одержувач - фірма “Vinton Corporation A.V.V.” ліквідована. В зв’язку з чим вважає, що вказані вантажні митні декларації не містять достовірних відомостей про покупця продукції; декларантом зазначено у вантажних митних деклараціях відомості про юридичну особу, яку ліквідовано. Внаслідок викладеного, стверджують, що підприємство ТОВ «Автоком» не мало правових підстав для застосування нульової ставки податку на додану вартість з операцій по експорту товарів, оформлених з порушенням порядку заповнення вантажних митних декларацій.

Однак, суд не може погодитись з таким висновком податкового органу виходячи з наступного.

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, передбачено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому, товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою ВМД.

Статус належно оформленої вантажна митна декларація має лише у випадку дотримання усіх передбачених нормами діючого законодавства вимог при її заповненні, які встановлені Положенням про вантажну митну декларацію (затверджено постановою КМУ від 09.06.1997 р. № 574) та Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації (затверджена наказом державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307).

Згідно із п. 2 Інструкції про порядок заповнення ВМД «Опис граф ВМД» визначено порядок графи 8 в ВМД «Одержувач/Імпортер». У вказаній графі наводяться відомості про одержувача товарів: індивідуальний податковий номер платника податків (у разі наявності) – у правому верхньому кутку; найменування та місцезнаходження юридичної особи або ПІБ фізичної особи, її місце проживання й відомості про документ, що посвідчує особу; у нижній частині графи після знака «N» проставляється ідентифікаційний номер одержувача, який формується за схемою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції; якщо одержувач – іноземна особа, то в графі зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства або ПІБ і місце проживання фізичної особи.

Дослідивши матеріали справи, суд відзначає, що усі ВМД, згідно яких позивачем поставлялася продукція на користь фірми “Vinton Corporation A.V.V.” протягом березня 2006 року, складені та оформлені у відповідності до вимог вищезазначених нормативно-правових актів, а отже є належним чином оформленими. При цьому, суд зазначає, що органом, уповноваженим здійснювати функцію контролю за реальністю самої експортної операції та належним документальним її оформленням є виключно митні органи.

Таким чином, єдиним належним доказом складання ВМД з порушенням передбаченого порядку може бути виключно відповідний висновок митних органів.

Суд зауважує, що до матеріалів справи висновку митних органів, який би підтверджував позицію відповідача щодо неналежного оформлення спірних вантажних митних декларацій надано не було. Крім того, як встановлено судом при розгляді справи, висновок митних органів з вказаного питання взагалі не складався.

Отже, компетентним органом, який в даному випадку є митний орган, не встановлено жодного порушення з боку позивача при здійсненні даних фінансово-господарських операцій протягом перевіряємого періоду, про що свідчать відповідні відмітки на спірних ВМД (копії долучені до матеріалів справи).

Відповідно до положень ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 79 Кодексу письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять інформацію щодо предмету доказування, тобто є належними.

Аналіз змістовної частини наданих відповідачем до матеріалів даної адміністративної справи документів та матеріалів справи взагалі, свідчить про те, що суд не має фактичної можливості встановити наявність обставин, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, тобто з зазначених матеріалів не вбачається конкретної та вичерпної інформації стосовно ліквідації “Vinton Corporation A.V.V.” та відповідного статусу юридичної особи на момент здійснення операції. Крім того, відповідачем не доведено, що надання інформації про ліквідацію “Vinton Corporation A.V.V.” та про знаходження його в обліках урядових та неурядових комерційних структур Королівства Нідерланди – є обов’язком підприємства, а відповідно її незнаходження у відповідних обліках є беззаперечним свідченням відсутності у вказаної організації статусу юридичної особи.

З огляду на викладені обставини суд приходить до висновку, що посилання відповідача у акті перевірки на дані, зазначені у витягу з торгівельного реєстру Комерційної палати Аруба (Королівство Нідерланди) не є належним доказом у справі, а обставини на яких податковий орган ґрунтує свої заперечення, не є належними підтвердженими письмовими документами.

При цьому, треба зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» дійшла з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії.

Щодо твердження відповідача про відсутність у позивача права на застосування передбаченої п.6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР нульової ставки податку на додану вартість по операціях по вивезенню (експортуванню) товарів за межі митної території України по нерезиденту «Vinton Corporation A.V.V.», у зв’язку з відсутністю контрагента за зовнішньоекономічними угодами та відповідно факту вивозу ТМЦ за межі України і як наслідок фактичну реалізацію товару на території України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об’єктом оподаткування є операції платників податків з : поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізінгу у користування лізінгоутримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі-імпорту), ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізінгу (оренди) (у тому числі у разі повернення об’єкта лізінгу лізінгодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізінгодавця), застави та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов’язане із поверненням товарів у зв’язку з припиненням дії зазначених договорів; поставка товарів з території безмитних магазинів на митну територію України для їх вільного обігу (крім території інших безмитних магазинів); поставка продуктів переробки (готової продукції) з митного режиму переробки на митній території України на митну територію України для їх вільного обігу; в інших випадках, передбачених Митним кодексом України; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі-експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений термін (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим побідним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).

Виходячи з висновку встановленому нормою, сторонами договору поставки є продавець (постачальник) та покупець. У разі відсутності у зазначеній конструкції покупця або продавця як сторони, взагалі не можна сказати про існування договору поставки ні в юридичному ні в економічному сенсі.

Таким чином, суд відзначає, що встановивши в ході перевірки факт відсутності фірми - нерезидента «Vinton Corporation A.V.V.» ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова зробила абсолютно суперечливий висновок щодо реалізації товарів та наявності взагалі об’єкту оподаткування у відповідності до п. 3.1.ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, відповідачем, що не заперечується її представником у судовому засіданні, також не встановлено а ні фактично а ні документально про можливу реалізацію товару на території України.

За таких умов, факти вказаних в акті перевірки № 1996/23-212/31942314 від 08.08.2008 року порушень ВАТ „Автоком” п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", слід вважати недоведеним.

Суд зазначає, що виходячи з наведеного та зі змісту положень Закону України «Про податок на додану вартість» у відповідача відсутні підстави нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій чинне законодавство не передбачає.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальній сумі 148473,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 98982,00 грн. та за штрафними санкціями - 49491,00 грн. Внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0001612302/0 від 18.08.2008 року є протиправним і повинно бути скасовано, як таке, що прийнято з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001612302/1 від 19.09.2008 року, суд зазначає, що останнє було винесено органом податкової служби за результатами розгляду скарги позивача на таку ж саму суму зобов’язань (визначення суми податкового зобов’язання), що були застосовані податковим повідомленням-рішенням № 0001612302/0 від 18.08.2008 року, що суперечить приписам ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яка не передбачає прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі залишення оскарженого податкового повідомлення-рішення без зменшення або збільшення нарахувань, у в зв’язку з чим підлягає скасуванню.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ”Автоком” до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0001612302/0 від 18.08.2008 року, № 0001612302/1 від 19.09.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Автоком” (61017, м. Харків, вул. Котлова, 210, код 31942314) державне мито у розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 23.01.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.